Ну що ж, на таймері лаптопа вже 31 грудня — останній день 2020 року. Час підбивати підсумки. Маючи власну точку входу на «Лінію Оборони», публікую стислий матеріал про підсумки минулого року самостійно, не навантажуючи шановного Anti–Colorados’а — з ним питання узгоджено.

Звісно, 2020 рік (як і будь-який високосий) був неймовірно паскудним! Разом з тим, особисто для мене (як і для творчого подружжя Литовченків) він став на свій лад дуже вдалим. В підсумку, із цього чергування позитиву й негативу вийшов такий неймовірний мікс, що аж подих перехоплює!

Найгірше, що через роботу вітчизняної системи охорони здоров’я сяк-так абияк, навіть мови не було про те, щоб затівати ортопедичну операцію моїй дружині. А через граничне обмеження фінансових можливостей, ми ще й не змогли назбирати необхідних коштів на операцію… Отже, у неї все «стабільно погано», починаючи з осені 2019 року. І що з цим робити — хтозна… З іншого боку, COVID-19 нашу родину оминув — а може, минув безсимптомно?.. А це, як на сьогодні — гігантський позитив!!!

Під час сидіння на карантині зовсім несподівано до нас полилися струмочки різноманітної соціальної допомоги як від приватних осіб та фондів, так і від районної соціальної служби. Коли перший (березневий) карантин ще тільки майорів на обрії, дружина мало не плакала: як нам вижити на наші пенсії?! Тоді я процитував їй Старий Заповіт: «А круки приносили йому хліба та м’яса вранці, і хліба та м’яса ввечорі, а з потоку він пив» (1 Царів 17:6). Так і сталося, хоч я й не знав заздалегідь, звідки надійде допомога. Тепер же наочно переконався, як працює один з фундаментальних законів Всесвіту — «закон бумерангу».

Особливо приємно, що один із «струмочків» зовсім несподівано притік… з «Лінії Оборони»! Зокрема, коли в червні у мене накрився ноутбук, на якому було потрібно перешити всі програми — як же класно було мати під рукою зовнішній диск на 500 Гб з резервними копіями всіх архівів!.. Це дозволило відновити працездатність з максимальною швидкістю.

Повний швах стався в питанні захисту Бабиного Яру від зазіхань «експериментаторів», спонсорованих «путінськими гаманцями» — при повному сприянні «зеленої» влади. Їм було мало «дементорів» і «русскіх бярьозок» — вандалізм триває далі. Звісно, я підписав чергове звернення, оприлюднене в газеті «День», але як нашим «слугам народу», так і росіянським «експериментаторам» воно до лямпи. Всі це нічим хорошим не закінчиться. Наруги над людською пам’яттю Бабин Яр не вибачає. І хто запускає «бумернг» — ним же й дістане по кумполу…

В плані творчих публічних акцій — повний провал. Були загалом скасовані або проведені у віртуальному режимі (через мережу) Львівський книжковий форум, київський Книжковий арсенал та інші подібні заходи. Та чого там, рік почався з неприємного сюрпризу на мою минулу днюху: 4.01.2020 продюсерка студії, яка цілилася на екранізацію мого авантюрно-історичного роману «Орлі, син Орлика», з жалем повідомила, що у владних сферах висловили побажання кіношникам знімати побільше стрічок на теми «загальнолюдських цінностей» — тому українські патріотичні проекти студія відкладає в довгу шухляду…

Справжнім розчаруванням року стала осінь. Річ у тім, що ми з видавництвом «Фоліо» заздалегідь планували висунути дещо на Премію президента України «Українська книжка року» саме тепер — в 2020-му. Але плани намічалися ще в 2017-2018 роках — за іншого президента. По факту ж, зважаючи на наявні об’єктивні обставини, спільно вирішили: нехай інші зараз виборюють Премію президента — ми ж побережемо репутацію й зачекаємо.

З іншого боку, мені несподівано вдалося прочитати лекцію про «Вікно Овертона», перший варіант якої був підготований ще в 2014 році. А тепер завдяки їй розгортається цілий проект на віртуальній платформі «Кіберджура»… На «Лінії Оборони» були опубліковані аж 60 (!) моїх матеріалів — якщо я тільки не збився у підрахунках… Серед них такі концептуально важливі, як:

• Evil empire
• Білоруський карнавал
• Вікно Овертона — зброя безвідмовна? (дайджест Ютуб-лекції)
• Дума про EFTA
• Помаранчевий постмодерн
• Про ЄСЕК
• Революційний цикл — РКД

До того ж, шановний Anti-Colorados зорганізував мені на «ЛО» дві точки для самостійного входження, завдяки чому я тепер публікую матеріали сам, а не через нього. Відеоролики за моїми матеріалами з «ЛО» робить вже не тільки Нудний Пенс, але й Жорсткий Порохобот: приємно бачити, як хлопець поступово прогресує. Також моє НФ-оповідання «Ніхто не забутий!» прочитали на Українському радіо. Ще чотири (!) моїх оповідання начитав письменник Лесь Перистий на Ютуб-каналі «Пригодницька аудіокнига».

Насамкінець, на «ЛО» знайшовся добродій, який нарешті довів до пуття мою сторінку у Вікіпедії, а до того ж створив ще й окрему заготовку сторінки про епопею «101 рік України» (див. нижче). На древньому й дуже авторитетному ресурсі «Лаборатория фантастики» уваги на мою скромну персону майже не звертали… як раптом на початку 2020 року там несподівано вигулькнув український патріот, котрий нарешті розмістив вичерпну інформацію про мене (а ще й окремо — про мою дружину) за всіма стандартами спільноти. А під фінал року я отримав від МЛК «Коронація слова» примірник їхнього енциклопедичного довідника, виданого до 20-річчя конкурсу. Не враховуючи фотографій, мені, як срібному призеру в номінації «Романи» за 2010 рік, там присвячено аж 3 сторінки!

А пригадуєте публікацію на «ЛО» 2.01.2020 про мою пішу екскурсію Старим Подолом?! Я провів її для двох знайомих відеоблогерів ще в 2018 році, проте вона й досі не загубилася. Більш того, цієї осені мене спеціально відшукала пара молодят, яка переїхала до Києва, і попрохала провести для них таку саму пішу екскурсію. А при бажанні запропонували поводити й іншими районами Києва. Якби в України був сприятливий бізнес-клімат — можна було б подумати про те, щоб зайнятися туристичним мікробізнесом… Але поки що це — думка на перспективу. Хоча позитивних відгуків вже вистачає.

А тепер — до головного. А головне для письменника — це його плоди: діти і книги… З дітьми ситуація навряд чи зміниться. Що ж до книг, то 2019 рік ми з дружиною завершили з величезним боргом: з різних причин, замість трьох завершальних книг художньої історичної епопеї «101 рік України» здали у видавництво «Фоліо» лише одну. Отже, нам треба було кров з носу повернути цей борг якомога швидше! І ми це зробили!!! Тепер епопея вже завершена текстуально та більш ніж на ⅔ видана:

• Книга Пожежі. 1914-1922 (видана в 2018 році)
• Книга Невиправданих Надій. 1923-1931 (видана в 2018 році)
• Книга Жахіття. 1932-1938 (видана в 2018 році)
• Книга Спустошення. 1939-1945 (видана в 2018 році)
• Книга Зневіри. 1946-1953 (видана в 2019 році)
• Книга Відлиги. 1954-1964 (видана в 2019 році)
• Книга Застою. 1965-1976 (видана в 2019 році)
• Книга Розчарування. 1977-1990 (видана в 2020 році)
• Книга Безнадії. 1991-2004 (на даний момент готується до друку, вихід у світ намічено на лютий 2021 року)
• Книга Нових Сподівань. 2005-2014 (24.12.2020 з’явилася на сайті «Фоліо» з поміткою «Незабаром»)

Для тих, хто не зрозумів: це не 10 окремих книг — це єдиний твір в 10-ти книгах. За жанром — художня історична епопея (піджанр — сімейна сага). Обсяг — 130 авторських аркушів (замість 100 а.а. запланованих, перевищення +30%). У верстці це, сумарно — 3462 сторінки. Всі внутрішні ілюстративні заставки-колажі (по одному на кожен рік, в сумі — 101 шт.) підготовані мною. Кількість персонажів, включених до спеціальної облікової Excel-таблиці — 641 (можливі деякі уточнення). Подейкують, нібито у Льва Толстого у «Війні і мирі» персонажів трохи менше — близько 550…

Докладніше розповім про епопею на «ЛО» після виходу в світ передостанньої — 9-ї книги: зараз ми з коректором вичитуємо верстку (636 сторінок — найтовстіша на всю сагу), буквально вчора узгодили макет обкладинки (за договором, розробка обкладинки — прерогатива видавництва, однак дизайнер люб’язно консультується з нами). А поки що процитую слова видавця, сказані про нашу епопею: «Грандіозна праця Олени та Тимура Литовченків закінчена. Тепер справа за видавництвом. Такого розміру твору не знає українська історія літератури».

Трохи перевівши подих, ми з дружиною вже визначилися з наступними творами, які плануємо писати. За один вже взялися («Фоліо» зараз готує авторську угоду), на два інших збираємо матеріали, формуємо хронологічні таблиці та прописуємо синопсиси.

І зовсім несподіваний бонус: видавництво «Соняшник» включило скорочений варіант нашої з дружиною повісті «Невиправдана зрада» до посібника «Сучасна література рідного краю» для 5-7 класів загальноосвітніх шкіл. На сайті видавництва інформація про вихід посібника вже з’явилася.

Справді, в 2020 році було неймовірно важко, однак зважаючи на весь позитив, нарікати на нього — просто гріх!

UPD. І так — принагідно вітаю завсідників «Лінії Оборони» з прийдешнім 2021 роком! Зичу усім всіляких гараздів, успіхів і нових звершень! Слава Україні!