Революційний цикл — РКД (частина 1)

Революційний цикл — РКД (частина 1)

Особисто я не погоджуюся з тим, що розвиток суспільства відбувається завжди по висхідній спіралі — як вбивали в голови колишнім радянським студентам на лекціях з марксистсько-ленінської філософії, яка базувалася на діалектичному матеріалізмі. Й річ навіть не в тім, що висхідна спіраль розвитку іноді змінюється спадною спіраллю регресу.

З моєї точки зору, частіше має місце «біг по колу» — неодноразове проходження суспільством одних і тих самих етапів розвитку. І тільки намотування певної кількості «кіл» забезпечує діалектичний «перехід кількості в якість»: тільки тоді суспільство нарешті отримує досвід та енергію для стрибка вгору — для переходу на новий, більш високий рівень розвитку… Або, стомлене «мотаннями по колу», занепадає — але то вже як вийде. Оскільки в радянський час нас такому не вчили, доводиться вибудовувати окреслену теорію самостійно.

Чим більше часу відділяє нас від Євромайдану, тим міцнішими стають настрої в стилі «фффсьопропало». Та й як не панікувати, якщо при владі перебуває «ЗЕ-команда», про яку давно вже зрозуміло, що ніякі вони не «слуги народу», а всього лише ширма для олігархів?! Отож з іншого боку, багато хто продовжує мріяти про «сильну руку» при владі й навіть конкретніше — про «українського Піночета». Себто, про вітчизняного диктатора. А треті стверджують, що «український Піночет» не може з’явитися в принципі! Мовляв, не та у нас армія… А четверті… А п’яті…

Скільки людей — стільки думок.

А що, коли ланцюжок постмайданних подій є… нормальним?! Якщо всі події запрограмовані саме в такій послідовності?.. Можливо, ми проходимо нормальну послідовність подій, яку проходили інші народи на етапі становлення своєї державності. Простіше кажучи, ми маємо справу з усталеною історичною структурою — просто не усвідомлюємо цього. Більш того, дуже схоже, що в новітній історії України ця послідовність подій раз у раз повторюється, а тоді перед нами не просто історична структура, а т.зв. історичний цикл. І знов-таки, ми цього не помічаємо.

А чому?! Бо в радянській традиції такий напрям історичної науки, як «історичний структуралізм», визнавався «буржуазним ухилом». А отже, ніякі теорії циклів в історії не вважалися серйозним знанням, і ні про які історичні цикли… тим паче — ні про які революційні цикли, повторювані раз-у-раз, теж не йшлося. Щонайменше, адептів подібних ідей піднімали на сміх. Але вони могли також нажити і значно серйозніші неприємності.

Між іншим, все це відбувалося зовсім не безпідставно: адже для радянської системи визнання «історичного структуралізму» загалом та теорії історичних циклів (зокрема, революційних) оберталося… скажімо так — не вельми приємними наслідками. Однак всьому свій час: дійдемо і до СРСР!..

Революція — кращий вихід з поганої ситуації

Відома за радянських часів пісня стверджувала: «Есть у революции начало, нет у революции конца!» ©

Ясна річ, з природою не посперечаєшся. А тому все, що має початок — має також кінець… Разом з тим, певна рація в цій пісні була. І полягає вона в тому, що революція іноді нагадує маятник, який розгойдати важко — але не менш важко і зупинити. Тому революційні події можуть послідовно, раз-у-раз повторюватися, аж поки на якомусь етапі нарешті не завершаться.

Точніше, з урахуванням специфіки предмету, революція нагадує не стільки гойдання маятника, скільки обертання по колу. Або по спіралі — враховуючи ту обставину, що поступово, з кожним витком ситуація в революціонізованій країні все ж таки змінюється. Іноді не дуже помітно — трішки. І не завжди на краще. Й лише коли набирається певна кількість змін — тільки тоді й відбувається якісний стрибок.

Загалом-то, революція в будь-якому разі — це справді не фунт родзинок. Революція — це поламані долі та/або гори трупів. Муки і жах. Кров і смерть. І недарма вище керівництво сучасної Росії настільки панічно боїться самого «привиду» революційних потрясінь.

Все так — от тільки є одне «але»!..

Полягає воно в тому, що революція — це все ж таки кращий вихід з поганої ситуації. Бо альтернатива є ще гіршою: повна деградація народу і країни, втрата державності, поглинання (цілком або частково) вщент «згнилої» території іншими, більш успішними сусідами. Тоді як революція, попри всі супровідні негативи, дає хоч якийсь шанс на краще майбутнє.

Біг по «колу/спіралі» революції

Але як тоді виглядає усталена історична послідовність подій, історична структура — революційний цикл? Якщо уважно придивитися до подій, що слідують за революціями, то революційний цикл, очевидно, має такий вигляд:

Революція → Контрреволюція → Диктатура → …

Таким чином, революція органічно породжує протидію — контрреволюцію. В свою чергу, контрреволюція зупиняється диктатурою. А от вже диктатуру може змести нова хвиля революції! Таким чином, революційні цикли можуть повторюватися неодноразово:

РКД → РКД → РКД → …

Щоб зрозуміти суть революційного циклу, розглянемо один приклад, який повністю вивчався в радянській школі. Принаймні в мій час (1970-ті роки).

(Далі буде)

9 Comments on "Революційний цикл — РКД (частина 1)"

  1. Ситуация действительно как бы по кругу, но присутствует фактор времени. Время только вперед. Поэтому в проекции со стороны – спираль.

  2. Интересно, к каким странам эта модель применима? Я конечно не историк, но при ближайшем, ближнем, отдалённом и дальнем исследовании – это всё происходит там, куда встревает Рашка, в разных формах и названиях, где ей удаётся засерать мозги и мутить воду. Где этого нет, там никаких революций, а спокойное развивающееся сильное общество. Туда Рашка может влезть только прямой военной интервенцией, с разной степенью ситуативного успеха. Долговременного успеха там у Рашки никогда не бывает – в Финляндии не получилось, в Восточной Европе получилось на 40 лет, затем Рашка ослабла и вылетела оттуда. И никаких там революций и прочих хождений по кругу.
    А везде куда Рашка влезла со своим тлетворным влиянием, там действительно, постоянно революции и “хождения под мухой”. В цивилизованном мире тоже были революции, но там это были качественные скачки, из феодализма в капитализм, и сравнивать их с предметом статьи не имеет смысла.

  3. оно то конешно хорошо, верить в науку о разных циклах и закономерностях Истории.. но над нами дамоклов меч одной не_людской силы, которая через немогу, надрывая все ресурсы, тянет обратно к себе в гроб..

  4. О! Ну до чего же я люблю аналогии )))
    Очередная глубокая философия на мелком месте или “теория ж..пы”.
    Это я про “теория ж..пы” не к ругательству, а к тому, что взяв этот предмет за основу в качестве аналогии можно построить любую теорию. (Была где-то про это статья методолога науки на 1-е апреля написанная).
    Все подобного рода “теории” хороши для объяснения чего-либо постфактум, но не имеют абсолютно никакой предсказательной ценности, кроме стохастической.

    Закон – есть СУЩЕСТВЕННОЕ и повторяющееся в явлении. Если с повторяющемся все просто (красные автомобили, как правило, имеют более мощные моторы, ага), то вот с существенным…

  5. Так це і є спіраль. У короткій перспективі може бути спад, а в довгій так чи інакше поступ. Діалектика рулить:) (справжня, а не совковий догматизм)

  6. Вполне можно употребить эту цикличность, но только на определенном отрезке развития. Или на определенных укладах.3-4-5. И цикличность, кажется, нужно определять : Р-К-Д-Р`-k`-Д`-Р”-К”-Д” и т.д.

Leave a comment

Your email address will not be published.


*