Революційний цикл — РКД (частина 4)

Українська Революція Гідності, або Євромайдан (2013-2014 роки)

Енергію черговій українській революції додав зовнішній тиск з боку Росії та вже доволі погано замаскована спроба утворити СРСР-2.0 — новітню імперію. Звісно, без України ця імперія не зможе існувати достатньо довго. Звідси й російський інтерес до заволодіння нашими територіями в будь-який спосіб.

  • Революція

Євромайдан вибухнув як відповідь на чергову витівку диктатора Януковича — різке розвертання на 180° в питанні євроінтеграції України. Розвивався як народний протест і проти диктатури «хама» Януковича, і проти втручання Росії в українські справи. Що показово — не мав єдиного, чітко визначеного керівника. А отже, був децентралізованим — що дезорієнтувало диктатора-невдаху Януковича і значною мірою сприяло успіху Революції Гідності.

  • Контрреволюція

Відлік чергової української контрреволюції почався із вбивства Сашка Білого — з 24 березня 2014 року. Україну на цьому етапі очолив Порошенко. З усіма історичними викликами, що постали перед нашою державою на цьому етапі розвитку, контрреволюція впоралася або задовільно — або навіть добре:

— була зупинена російська агресія на Донбасі;

— почала відроджуватися українська армія;

— Україна зажила неабиякого авторитету на міжнародній арені;

— навіть в умовах війни з РФ економіка розвивалася доволі устішно;

— Україна нарешті отримала єдину помісну православну церкву;

— були принаймні розпочаті реформи судової та правоохоронної системи, і сфері медицини, освіти та ін… щоправда, так до кінця й не завершені.

Можливо, якби контрреволюція №4 протрималася ще 5 років, її результати були б ще відчутнішими. Але… не склалося.

  • Диктатура

Кандидатів на започаткування української «оксамитової» диктатури №4 було декілька. В принципі, суто теоретично до диктаторських методів міг би вдатися Порошенко… однак він вважав за краще передати країну з рук в руки своєму наступникові в рамках визначених законодавством процедур. А там, як сказано в одному з творів Оксара Вайлда: «А наступник його був тираном». Бо якщо не він, то до диктаторських методів правління могли б узятися і Тимошенко, і Медведчук. Ну що ж, коли більшість українських виборців зажадала ідіотичної «клоунської» диктатури — саме її вони й отримали! Щоправда, можна засумніватися, чи справді правління Зеленського є диктатурою?! Але ж я недарма підкреслював її «оксамитовий» характер. А те, що Зеленський отримав на президентських виборах знамениті 73%, а на виборах парламентських — монобільшість, дозволило йому та «слугам народу» свавільно диктувати свою волю всьому суспільству. З цієї точки зору, саме зараз і маємо чергову «директорію»…

Підсумок

Таким чином, хоча остаточно підбивати підсумки циклу РКД-4 ще неможливо через його незавершеність, вже можна констатувати, що на теренах України мали місце наступні революційні цикли, останній з яких завершується нині:

[РКД-1 (1917-1918)] … РКД-2 (1990) → РКД-3 (2004) → РКД-4 (2013-2014)

Що буде далі?..

Невідомо.

Річ у тім, що за часів «оксамитової» диктатури Кучми в Україні остаточно оформився олігопольний консенсус декількох регіональних кланів. Щойно це сталося — і так звана нова українська «еліта» втратила найменшу можливість самостійно, на свій розсуд трансформувати країну, а також «мандат довіри» з боку українського народу.

Завдяки консервації суспільних «верхів» зазначеним «оксамитовим» диктатором Кучмою, який зруйнував так звані «соціальні ліфти», олігопольна «еліта» втратила можливості підживлення «свіжою кров’ю». Самостійного виходу з подібної ситуації не існує, окрім часткової втрати суверенітету України. Раніше все впиралося в проблему, хто здійснюватиме зовнішнє керування… хоча б у формі ненав’язливої методологічної опіки. На початку «нульових» таких мега-кандидатів намітилося троє:

  • — Росія
  • — США
  • — ЄС

Однак від початку ХХІ століття Європейський Союз розрісся настільки, що має неабиякі внутрішні проблеми. Брекзіт став яскравим підтвердженням цьому. Отож щоб зацікавити ЄС, Україна має довести свою крайню потрібність для Європи. Поки що такого не сталося…

США нібито керували процесом (саме методологічно) з часів Помаранчевої революції, однак проамериканський президент Ющенко обгидився в очах українського народу настільки потужно, що в 2010 році зовнішнє управління перейшло до Росії.

Проте процеси, що тривали в 2010-2013 роках, не призвели ні до чого доброго, окрім Євромайдану. Та й не могло призвести, будемо чесні — бо сучасний російський диктатор Путін діє кривавими чекістськими методами, намагаючись скопіювати радянського диктатора Сталіна. Незалежна Україна ж може зголоситися максимум на «оксамитову» диктатуру в стилі Петлюри. Не дивно, що в 2014 році знов настала черга США протегувати Україні…

До того ж, саме в 2014 році російська агресія безумовно посприяла відродженню такого потужного «соціального ліфта», як армія. Часова обмеженість контрреволюції №4 і не дозволила новітньому поколінню наших вояків піднятися на найвищі управлінські щаблі, окрім того, процес переведення української армії на стандарти НАТО також не був завершений. І тепер вести мову про створення новітньої — неолігархічної української еліти все ще неможливо.

Натомість остаточно зрозуміло, що від олігархічної кучмівської «консерви» Україну необхідно вичистити, але при цьому слід дотримуватися прав власності й інших західних цінностей. Годі й казати, що завдання це аж надто складне і давно вже непідйомне як для рештків старої національної «еліти» (яка сама собі не ворог), так і для зародків еліти нової…

По закінченні президентської каденції Порошенка і з початком свавільної «клоунської» диктатури Зеленського, Україна швидко втратила серйозну підтримку з боку цивілізованого Заходу — і США, і ЄС. А тоді втрапила у вельми своєрідну «яму»:

  • — з одного боку, російський президент Путін із задоволенням сконструював би СРСР-2.0… от тільки пам’ять про розвалений в 1991 році Радянський Союз ще жива, а його чекістські методи більш ніж сумнівні;
  • — методологічно керувати «позеленілою» Україною не стануть ні Сполучені Штати, ані Євросоюз (бо це несерйозно).

Доки триває цей тайм-аут, невпинно добігає кінця революційний цикл РКД-4. А тут треба врахувати, то диктатуру може знести… лише нова революція! Таким чином, маємо всі шанси на запуск революційного циклу РКД-5. А отже, щодня до нас наближаються і нова революція №5, і контрреволюція №5, і диктатура №5. А тому треба зрозуміти, що:

  • — назвати революцію поганою, жахливою, неприпустимою і т.ін. може лише диктатор — бо нова революція змітає стару диктатуру;
  • — контрреволюція є поганою, насамперед, з точки зору революціонерів — бо вона зупиняє революцію;
  • — диктатура ж бере гору над контрреволюцією, коли та перестає виконувати відведену їй історичну роль.

Насправді є усі ці три стадії (революція, контрреволюція, диктатура) є органічними складовими революційного циклу РКД. Кожна з них сама по собі не добра і не погана — але кожна є необхідною для виконання специфічних історичних завдань: або зламу попередньої стадії — або для запуску нового циклу. Чергування ж самих циклів РКД поступово накопичує маленькі, часом не дуже помітні зміни в суспільстві, аж поки не відбудеться перехід кількості в якість. І лише тоді — з переходом на нову стадію розвитку суспільство нарешті починає прогресувати без запуску все нових і нових циклів РКД.

Відверто кажучи, я не бачу готовності України до такого стрибка. Очевидно, нам ще доведеться пережити принаймні один повний цикл РКД-5. «Клоунську» диктатуру здатен знести черговий Майдан. Чи очолить його Порошенко?.. Навряд чи. Під час Євромайдану він не входив навіть до Тритушки (Яценюк, Кличко, Тягнибок). Його час настане, найшвидше, з початком контрреволюції №5: війну з РФ ніхто з порядку денного не знімав, відтворення потужної антипутінської коаліції на міжнародній арені також — а ці ролі Пороху вдаються якнайкраще. Та й розпочаті ним в першу каденцію реформи конче треба довести до пуття.

Ну, не вийшло через рік… То будемо сподіватися, вийде після нового Майдану!

Тимур Литовченко

84 Comments on "Революційний цикл — РКД (частина 4)"

  1. sharktrust | 17.08.2020 at 12:06 |

    Люди повстають проти диктатури, важко перемагають її,
    аж раптом в боротьбі за справедливість вже будують нову,
    можливо ще гіршу диктатуру. Вбивши дракона перетворюються
    в нового дракона. Можливо анархія, як управління державою
    озброєним народом, а точніше громадянами країни, і є вихід з цієї ситуації.
    Не будуть виборні керманичі вести себе так нахабно, якщо знають що отримують
    озброєну відсіч. Також на законодавчому рівні дозволив би дуелі,
    як можливість захисту своєї гідності. А то деякі мерзотники ховаються
    за своїми бодігардами, а бо за своєю посадою.
    На жаль демократія, як правління більшості не завжди чесне і справедливе,
    бо тільки завдяки меншості людство полетіло до зірок. Більшість же людей
    приземленні і мріють лиш про домашній затишок. Це звичайно добре, та ми
    сьогодні не літали б по неосяжній Земній кулі без Великих мрійників людства.
    Можливо треба вибирати не президента, а Гетьмана. А право голосу матимуть
    тільки ті хто віддав частину свого життя армії або подібним структурам.

    • Для тієї справжньої анархії, про яку Ви пишете, потрібно дозріти. Бо найважливіша її складова – це відповідальність за свої дії. А коли 73% виборців голосують “папріколу” чи за принципом “будь-хто, аби не барига”… Про яку відповідальність тут йдеться?! Тому істинна анархія зараз все ще неможлива, як і в часи Нестора Махна. 🙁

      • Вовк | 17.08.2020 at 15:29 |

        анархія – це коли є самоосознаність вчинків в голові, де 6 та 7 чакри, та самоорганізованість в громаді, коли один – за всіх, і всі – за одного. Як клітини в організмі людини…

      • федір | 17.08.2020 at 19:53 |

        так…
        более того это великая трагедия Украины, махновцы не понимали необходимость защитить Державу перед российской ордой, а Директория не понимала влияния Махна на народ, его простоту и популярность (((
        а вот когда обьединялись они – то лихо били и красных и белых!!! это нам урок

      • Chernenko Roman | 18.08.2020 at 09:08 |

        Слушна пропозиція майже за Хайнлайном.. Альтернативна пропозиція: запровадження інтелектуального виборчого цензу, тобто врегульованої на законодавчому рівні процедури купівлі голосів державою з виключенням зі списку виборців та ускладненою процедурою поновлення в списках..Болото вичиститься, залишивши ідейного виборця..

        • “Альтернативна пропозиція: запровадження інтелектуального виборчого цензу” (с)
          *****
          ????????????????????
          Це тест на IQ усім виборцям проводити, чи як?!
          ????????????????????

      • Вы забыли добавить, что точно так же невозможен истинный коммунизм. Поэтому будем довольствоваться социализмом, но это тоже опасная штука – что мы собственно и наблюдаем сейчас на примере большинства развитых стран. Что говорит о том, что истинный социализм пока тоже не достижим. 🙂

        • У мене таке враження, що ВСІ “чисті -ізми” неможливі… Всюди є бодай якісь соціальні “домішки”, якісь “зайві” елементи.

    • Медж | 17.08.2020 at 15:08 |

      за дуэли повеселил. профессия такая была, пошла с Италии – взял бабла, обидел заказанного и так как всю жизнь махаешь мечом – с вероятностью 95% – исполнил заказ и забрал остальную сумму.
      бред же – любой натасканный бомж может тупо замочить напр. того же А. Гончаренко – и ниче не будет, Шаркруст же разрешил дуэли.
      думать надо, прежде чем писать, не?

  2. Dmytro Podkowa | 17.08.2020 at 12:24 |

    Можливо в мене в єдиного питання – “Що це було?” (це що стосується тексту статті). Чи – я художнік – я так бачу. Тоді пробачте.

    • Я художник, я так бачу.

      • Укроп | 17.08.2020 at 16:42 |

        Та звісно Ваше право, але на мій погляд – дуже жорстко натягли нещасну сову на глобус. Ваш погляд на історію це якийсь жахливий детермінізм та “біг у білячому колесі” без кінця… Письменник Іван Єфремов називав такі світи “світами інферно”, тобто пекельними, такими, де жителі світів проводять своє життя у безпросвітних муках. Ви так бачите? Ну добре… Але хто вам дозволив у угоду своєму баченню тільки що виваляти в лайні Порошенка, якого Ви “назначили контрреволюціонером” тільки тому щоб “не збитись з придуманого ритму зміни формацій”? Порох контрреволюціонер? І що ж він “заперечив”? Він і є породження революції, ії закономірна “кристалізація в особі”. І якби не так, то не було б такої лютої ненависті до нього справжніх контрреволюціонерів. А Зелі дісталась роль “диктатора”? Вам самим не смішно? Може простіше вважати що фаза революції закінчилась програшом Пороха на виборах та приходом до влади ставлеників Москви, які люто ненавидять і нашу революцію, та і Україну у цілому? Чи не здається, що так буде куди логічніше? До влади в Україні зараз прийшов путін через своїх “прокладок”, це стану справ не міняє. А от те, що зараз назріває – це якраз і буде диктатура тому що знищити контрреволюцію здатна тільки вона. А хто буде диктатором, то ми зараз не знаємо. Але логіка – десь така. Так що будь ласка – зніміть сову з глобуса 🙂 Не треба перетворювати нашу історію у безглуздий та нескінченний біг щурів по лабіринту. Хоча я і не “художник”, а технар, але на цей раз – вже я “так бачу”. Чесно кажучи, дуже дивує як ви отак з розмаху облили брудом людину, яку тут поважають, а назначити її “на посаду контрреволюціонера” це означає приписати їй мету – знищення здобутків революції. Ви це хотіли сказати? Не соромно?

        • Добродію! Ваша біда в тому, що у Вас у підсвідомості досі живе товариш Ленін, який кричить: “Все на борьбу с контрреволюцией! Защитим завоевания Октября!!!” – хоча насправді більшовики й були отією самою російською контрреволюцією з усією її специфікою…
          Так само в підсвідомості Вашій живе Макарка Нагульнов з “Піднятої цілини”, який кричить: “Становися, контра, к стенке!..”
          Моя Вам щира порада: вимкніть ці голоси – й одразу побачите, наскільки все спроститься.
          Окремо про “клоунську” диктатуру ЗЕ: ні, мені не смішно. Мені навпаки дуже сумно, що наша більшість у 73% виборців купилася на таку дешевку. 🙁

          • Укроп | 17.08.2020 at 19:47 |

            Шановний Тимуре, наша дискусія якось у двох місцях пішла, то майте на увазі, я зараз відповідаю і на той допис, де Ви дивуєтесь “де я облив брудом Порошенка?”. Можливо, має місце просто нерозуміння термінології. Оскільки я не гуманітарій, а тим більше не письменник, то і підхід до логіки – “машинний”. Отже, припустимо, є деяке явище, яке нам подобається, ми вважаємо його правильним і цьому явищу ми приписуємо мітку “плюс”. Є інше явище з протилежними якостями, яке знаходиться в антагонізмі з першим і, оскільки першому ми поставили “плюс”, то цьому відповідно – ставимо “мінус”. Ідемо далі, була та революція 2014 року, якій ви самі поставили “плюс”, назвавши її революцією, а не якось інакше. Чи не правда, якщо дещо заперечує те, що нам подобається, то воно “погане”? Слово “анти”, чи “контр” і несе цей заряд. Тобто, якщо Порошенко є “прапором контрреволюції”, то моя логіка говорить що його роль негативна у вашій концепції історії? А це не те що неправда, а образа людині, яка поклала життя на боротьбу за ідеали тієї революції. Доречі, відносно більшовиків я з Вами сперечатися не стану, там згоден 🙂 А от назвати прихід нашого Гетьмана до влади у свій час контрреволюцією здалося жахливою натяжкою та поклепом. Здається, я все пояснив, а тема не дуже приємна, я досить Вас поважаю, щоб роздмухувати цей срач надалі. Було нерозуміння і “ви так бачите”, зрештою, від того бачення мого, чи Вашого, історія не зміниться, було так, як було. А я все одно вважаю що зараз у нас і є фаза контрреволюції, на диктатора пісюаніст не тягне 🙂

          • То Укроп.
            Кто сказал, что революция заканчивается всегда хорошо? Изучите первую французскую революцию, там дошло до того, что “революция стала пожирать собственных детей”. Революция сама не может остановиться, она затягивает людей и продолжается, продолжается, продолжается – до полного ужаса. Впомним Троцкого с его идеей “перманентной революции”. Только то, что автор обозначил как контрреволюцию, может остановить революцию. Но контрреволюцию обычно тоже требуется прекратить. Такая вот диалектика получается.
            Автору надо было привести примеры из латиноамериканских стран, там в одно время все бурлило от этих циклов.

    • Анатолій | 17.08.2020 at 13:19 |

      Це був короткий історичний екскурс по революціях.
      Дякую Тимуре.

      • Прошу пана! ::-) Цей екскурс по революціях я побудував у формі дедуктивного висновку (коли загальний теоретичний посил підтверджується низкою конкретних прикладів), щоб було цікавіше читати.

        • Валентин | 17.08.2020 at 16:16 |

          Забули пояснити крок:”Революція пожирає своїх дітей”.На жаль-це обов,язковий крок,і ми таке проходили і мусимо проходити.

          • Та мабуть, таки забув… 🙁
            Отож, НМД, “дітей революції” пожирає НЕ революція, а наступні фази циклу РКД: або контрреволюція – або диктатура.

          • Валентин | 17.08.2020 at 21:16 |

            Пробую проаналізувати,коли ми пройшли цей крок,чи ще буде?Здається у 2014-2015 таки і я попав під роздачу у Дебальцево-наша рота 80% була з майдану-люди Худого.

          • Валентин | 17.08.2020 at 21:27 |

            Я тоді під Дебальцево так і думав-це цикл РКД і ще ,15.02.15р. о 0.15 почався обстріл і зразу мені прийшла думка “Путін пожалкує ,що взяв Дебальцево”.Вийшли,тяжкувато було.Командира потім тягали,але він молодець,мабуть таки розумів про РКД.

          • То Тимур.
            Не совсем верно. Если революцию не остановить, то именно она начинает “пожирать своих детей”, впрочем как и контрреволюция, да и диктатура.
            Основная причина – соратников много, а ответственных постов гораздо меньше. Т.е. обычная грызня за власть ужесточенная революционными(либо другими) условиями. Заодно в разных масштабах под раздачу попадает и посторонний народ(все зависит от радикализма или ультра-). А то, что зачастую в следующей фазе прихлопывают остатки деятелей предыдущей фазы, мы наблюдали и наблюдаем с 19-го у себя. У нас еще мягко по сравнению с некоторыми историческими периодами и географией(слегка цивилизация, сэр).

  3. JorikIF | 17.08.2020 at 12:45 |

    + до художника

  4. spudey | 17.08.2020 at 13:15 |

    Схоже на те, що так закладено в природі. У фізиці подібні явища та процеси називаються метастабільними (фазовими) переходами. Можна також аргументувати, що сама еволюція не сходить з подібного циклічного шляху спроб та помилок.
    Дякую, Тимуре!

    • Можна аргументувати і таким чином. Але тоді “мисля” так “розтечеться по древу”, що вийде ціла книга. При написанні статті я цей фактор враховував і, щоб не виходити за рамки 3-4 частин, навіть не став розглядати докладно Другу і Третю Французькі Республіки. Бо тоді б вийшла п’ята частина щонайменше…
      🙁
      Але сам принцип Ви підкреслили – і це добре! Бо я ще в шкільні часи вважав, що процеси не завжди йдуть по висхідній спіралі, але часто – по колу. За що був у приватному порядку попереджений вчителькою суспільствознавства (чи як там воно у нас називалося), що про це можна думати, але не варто патякати. За що я їй досі вдячний.
      🙂

      • Владислав | 17.08.2020 at 14:26 |

        Аналоґічно. Вчителька літератури повідала нам про те, що у кавказьких народів дуже розвинуте почуття національної гордости. Коли я запитав у неї сам на сам чи це не те, що у нас називають українським буржуазним націоналізмом, відповіла що так, але такі думки тримай при собі.
        А по суті статті:
        1. В мене справилося враження, що ваша теорія нагадує марксиську, лише у Маркса-Енгельса революційна ситуація назріває тоді, коли проізводітєльниє сіли переросли старі проіцзводствєнниє отношенія, у Леніна коли низи не хочуть жити по старому, а верхи не можуть по новому. У вас же інші причини, але послідовність та сама.
        2. Не погоджуюсь з тим, що правління Пороха було контрреволюцією, бо та передбачає реставрацію старого дореволюційного ладу.
        3. Як на мене, то великий терор притаманний не лише диктатурі, а ним наскрізь пронизані і революція з контрреволюцією.

        А взагалі це перші враження і думки, ще раз перечитаю увечері за кавою, може щось проясниться, бо теорія у вас чітка і структурована, як термодинаміка, але багато сумнівних тверджень, а може й ні. Треба час на усвідомлення.

        • В розділі цього ресурсу, озаглавленому “О нас”, сказано наступне:
          https://defence-line.org/o-nas/
          =====
          Отсюда наша цель – подтолкнуть читателя к собственному мыслительному процессу и сподвигнуть его самому искать те источники, которые его устроят
          =====
          Я бачу, що цією статтею я вже підштовхнув принаймні Вас до самостійного обдумування окресленої проблематики. А отже, стаття спрацювала саме так, як розраховував шановний Anti-Colorados, засновуючи “Лінію Оборони”!
          Повірте, відгуки на цю статтю… доволі різноманітні. В т.ч. трапляються лайливі. Однак якщо є обговорення – то є і предмет для обговорення! Оце вже принципово важливо. Тому будь ласка – читайте, перечитуйте, критикуйте. 🙂

      • spudey | 17.08.2020 at 16:08 |

        Звісно, “складати багато книжок не буде кінця, а багато навчатися мука для тіла!” (Екклезіаст 12:12) Мій коментар був лише про універсальність таких процесів, може кому згодиться! 🙂
        ***
        До речі, Вашою згадкою про шкільні роки мені навіяло, що коли на уроках економічної географії вчителька нам розповідала про безпечність атомної енергетики, мене дуже підмивало таки задати їй уточнююче запитання … а до Чорнобиля залишалося лише кілька років …

    • Вовк | 17.08.2020 at 14:00 |

      будь-який незакінчений процес можна назвати революцією. Пан Тимур не прописав, що наразі змінились ГЛОБАЛЬНІ умови, насувається кліматичні кризи, і, як наслідок – продовольча криза. Плюс (тобто в мінус) ширма у вигляді ковід-19. ЩО за нею криється??? ЯК піде глобалізація? Чи не по шляху, який провидець Іван Єфрємов описав у книзі “Час Бика”??? При гострій продовольчій кризі НАС просто винесуть за дужки, проведуть ПОВНИЙ ґеноцид, щоб звільнити родючі землі для виробництва с/г продукції в сприятливих умовах. Пани Тимур та Футій сором”язливо мовчать, ані пари з вуст, про проект “Новий Єрусалим”. Черговий цикл РКД може закінчитиСЬ для українців повним знищенням носіїв ґеному вольнолюбства та супротиву навіюванням через ЗМІ, соцмережі та ін. Задля “чипізації” не обов”язково кожному вживлювати чіп, достатньо видати прилад кожному в руки, який найголовніше – відволікатиме СИЛУ УВАГИ (внимания) як головну точку прикладання сили ТВОРІННЯ, направленого свободою ВИБОРУ, що надане нам Творцем. Саме свобода вибору і робить нас рівними Творцю, адже дозволяє здійснювати акти творіння. В людського стада масові акти – це діти. Просте й невдумливе використання енергії червоного, найнижчого, енергоцентру. При навантаженні ж жовтої чакри творіння – це те, що зветься МИСТЕЦТВОМ. Найвища чакра – фіолетова, прямий зв”язок з Творцем, причому – в ОБІДВІ сторони…

      • АнтонОвич | 17.08.2020 at 14:17 |

        На мою скромну думку, пане Вовк, ви занадто вдарились у конспірологію.

      • “Пани Тимур та Футій сором”язливо мовчать, ані пари з вуст, про проект “Новий Єрусалим”. Черговий цикл РКД може закінчитиСЬ для українців повним знищенням носіїв ґеному вольнолюбства та супротиву навіюванням через ЗМІ, соцмережі та ін.” (с)
        *****
        Оскільки Ви вірите в “світовий жидо-масонській заколот” і “сіоністичну закулісу” – то й пишіть таку статтю. Не Ви перший…

        • Вовк | 17.08.2020 at 15:45 |

          я не є носієм єврейства. Ментальним. Просто при насуванні кліматичних змін жити в Середземномор”ї стане нестерпно, чи не так? Мокшани ж недарма переселили “скрєпних” сирійців до фрау неАнжели, а Штазі…

        • Укроп | 17.08.2020 at 16:51 |

          А чом би і ні? Ви тільки що облили лайном Порошенка, але проект “Новий Єрусалим” буде табу? Ви хочете сказати що територія України така погана, що нікому не потрібна і “комусь” не хотілося б перебратися в ці благодатні землі, особливо коли туземці настільки добрі, довірливі та толерантні, що залюбки саджають собі на голрву чужаків і самі ж соромляться сказати собі що це дурість? А між іншим, ті чужаки навіть релігію мають свою, та і агресії їм позичати не треба. Статтю писати не буду, але Вашу точку зору на нашу революцію та її “контреволюціонерів” не забуду. Мабуть не один я…

          • Я облив лайном Порошенка?! Та Ви що?! Де й коли?! Тільки тому, що він став президентом в період контрреволюції №4 – це Ви маєте на увазі?.. То це, перепрошую, не є обливання лайном. Революція – процес витратний в усіх відношеннях. І революція не здатна протистояти зовнішній агресії. Для цього потрібна армія, армію має очолити головнокомандувач. І тому контрреволюція зупиняє революційні процеси, а потім береться за захист держави від зовнішньої агресії, розвиток економіки, реформи і т.ін., на що революція не здатна. Тому Порошенка я лайном не обливав, не перегинайте, прошу.

          • Владислав | 17.08.2020 at 18:46 |

            Пане Тимуре. Між нами порушено перший закон формальної логіки. Ви в поняття “контрреволюція” вкладаєте зовсім інше смислове наповнення ніж я та шановний пан Укроп. Щоби розіставити крапки над і подайте будь ласка своє визначення цього спірного терміну.

          • На ресурсе неоднократно некоторые товарищи поднимали решение зеленого вопроса с помощью диктатуры/хунты, а некоторые примеряли на эту роль нашего Гетьмана. И им ничего такого никто не говорил…
            Т.е. Пороха в диктаторы – приемлемо, а в контрреволюционеры – западло?
            Глубоко въелись ленинские, сталинские и прочие трактовки революции/контрреволюции…
            Не хватаясь за энциклопедии и др. литературу, а анализируя то что уже знаю из истории, считаю революции необходимым злом(решающим ошибки нормальных эволюционных процессов). Но революция способна только поломать старое и породить хаос, несущий много бед. Если ее вовремя не остановить(а этому зачастую противятся сами носители революционных процессов), то разрушение может зайти слишком далеко. А революции делают не специалисты-хозяйственники и пр., а самые буйные головы.
            Причем фазы Р-К-Т бывают мягкими (“бархатными”), а бывают и очень жесткими, с гражданскими войнами. И часто с “добрососедским” вмешательством.
            Так что советую не обижаться на автора, принять информацию к сведению и хорошенько ее обдумать. Тем более автор может иметь собственное мнение, да и как-то не замечен в непатриотичности. А его идею рекомендую осмотреть со всех сторон с точки зрения “что такое хорошо, и что такое плохо”.

      • Владислав | 17.08.2020 at 14:44 |

        А ви часом не з того вовчого кодла, що зараз у судах бєспрєдєльнічяют? Бо щось поволеньки-поволеньки почало вас заносити на манівці. То Івана Єфремова (свят, свят, свят) в авторитети записали. Це того, у якого в усіх творах головною ідеєю є сексуальне пригнічення жіноцтва, а решта антураж про білого бика. То ви хочете бути рівним Творцю, а це вже, знаєте, ознака чогось такого. Двох наших авторитетних колег записали до сіонських мудреців, то може й мене туди припишете. Правда я не дуже мудрий, але мій прадід Йосип не соромився називати себе Жидом. Саме так. Чогось згадався Іван Франко: “Хто скоріше підбігає, Вовка з місця геть спихає, той бере найбільшу часть..” І я би за це вовче кодло винагороду призачив.

        • Вовк | 17.08.2020 at 15:42 |

          Івана Єфремова читав як в школі, так і недавно, в 2020 році. Про сексуальне пригнічення жіноцтва – жодного натяку не побачив. Може ми РІЗНОГО Єфрємова читали???
          ============================
          щодо “То ви хочете бути рівним Творцю, а це вже, знаєте, ознака чогось такого.” – ознака ПРЯМОГО виконання Тори, # Буття 1:1-
          # Перша книга Мойсеєва: Буття,
          “# Буття 1:26
          ²⁶ І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою.
          Може Огієнко невірно переклав з древнєарамійської чи з івриту???
          ==================
          головне, зустрівши ВОВКА, не намагатися махати на нього мокрими штАнями 😉
          =========================
          я описую тільки те, що БАЧУ. або відчуваю. Риба в Океані не бачить Птаха, що ширяє над Океаном. Не подобаються коментарі – не читайте. Ображати нікого не мав на увазі, такий маю спосіб ведення диспутів…

        • Укроп | 17.08.2020 at 16:57 |

          Нема у Єфремова жодного натяку на те, що Ви йонму приписуєте! То була дуже світла людина і не комуняка аж ніскільки. Він ту наволоч любив не більше, ніж вона того заслуговує, в його творах НІДЕ нема згадок про компартію, бо він її не вважав гідною навіть згадки.
          Відносно жінок – згадалося “Лезо бритви”, там ту частину ближче до початку книги, де студент, що приїхав до села, рятує від забивання і сексуальної експлуатації дівчину, яка попала в брудне середовище. І там – прямо апологетика поваги до жінки, захоплення нею та відчуття рівності. Щось Ви не те мабуть почитали, якесь огидство, що приписували Єфремову…

          • azrdms | 17.08.2020 at 20:34 |

            Как вы все вообще осилили прочесть Ефремова? Я пару раз брался читать “Час Быка”, но дальше 50-ти страниц прочесть не мог, тошнило, хотя перечитал много и всякого разного.

          • Укроп | 18.08.2020 at 11:54 |

            Как вы все вообще осилили прочесть Ефремова?
            ===
            Ну, он писатель своеобразный… Причем, неплохой, но там, где у него “утопия” типа “Туманности Андромеды”, то миры какие то “холодновато-скучные”, но он же хотел показать такое отдаленное будущее, что нам уже многое и непонятно типа как это добровольно ребенка в интернат отдать при живых родителях. “Час Быка” тяжелая штука, согласен… Я его прочитал полностью в девяностых где то, когда цензуру сняли и книжку можно было купить. Да и то, на волне того самого “а что ж там внутри такое, что цензура не пускала?” 🙂 А интерес был потому что раньше в каких то старых журналах “Техники молодежи” встречал отрывок и поразило описание факта – наши земляне попали в засаду на чужой планете, даже можно сказать в окружение, в наличии есть аппараты для сдерживания наступающих “силовым полем”, но есть и оружие, естественно. Так они сидели за защитой, не применяя оружия пока не иссякла энергия и после этого взорвали башню, закидав себя обломками, чтобы не попастьв руки живыми. Меня это тогда поразило… Это что, хорошо такой идиотский пацифизм? Да отхерачить надо было нападавших так, чтобы “в щебень” 🙂 Вот потому и прочитал 🙂 А вообще то Ефремова еще вспомнят в будущем… Капитализм не последняя общественная формация, просто выродки разных мастей так обгадили выражение “коммунистическое общество”, что теперь к нему гадко прикоснуться, но историю то все равно не остановишь…

          • Сергій-Д | 26.01.2021 at 20:44 |

            Я читав “Лезо бритви” та “Годину бика” десь наприкінці 70-тих. Враження було велике, Єфремов, як на мене, відрізнявся від тодішніх радянських фантастів глибиною. Невтручання землян в життя планети Торманс обумовлено у нього тим, що кожне суспільство має пройти свій шлях самотужки. Та сама ідея і у Стругацьких, і у Станіслава Лема. Але майбутнє Єфремов, на відміну від Стругацьких, таки уявляв наближеним до комуністичного ідеалу.

  5. АнтонОвич | 17.08.2020 at 14:14 |

    Усе Ви, пане Тимуре, виконали неабияку роботу, правильно підмітили і структуризували інформацію, як і має робити кожен дослідник. Зрозуміло, що кожен раз виникають якісь варіації, але це теж природньо – яким би не був стійким організм, спонтанні мутації мають місце. Якщо вони соматичні – під час революції можуть не проявитись, а якщо спадкові – чекай на зміни у поколіннях.

    • Оскільки в цій статті я не хотів аж надто віддалятися від України, було б цікаво розглянути також Біларусь. Бо паралельно з нашими циклами РКД-1 (1917-1918)] … РКД-2 (1990) там відбувалися свої процеси.
      Причому не в усьому ідентичні. Зокрема, я не пригадую тамтешньої події, ідентичної українській Революції на граніті 1990 року. З іншого боку, на революційну подію тягне Біловезький процес, на якому був винесений письмовий вирок Радянському Союзу. Та й контрреволюцію Шушкевича можна співвіднести з контрреволюціями Кравчука і Єльцина… Натомість диктатура Лукашенка в часовому вимірі (26 років) перевершила не тільки диктатуру Кучми, а навіть диктатуру самого ВВХ**ла!..
      І саме тому теперішній білоруський протест я настільки впевнено назвав Фрондою – бо для мене він з абсолютною очевидністю співвідноситься з нашою Помаранчевою революцією, яка теж є Фрондою. Але вона ще навіть не завершилася, отож білоруси, в кращому разі, вийшли на початок циклу РКД-3.
      Далі на порядку денному – зовнішня агресія РФ на територію Білорусі. Диктатура Лукашенка відноситься до циклу РКД-2, вона вже є анахронізмом – отож навряд чи впорається з викликом… Фронда з циклу РКД-3 за визначенням не здатна воювати проти зовнішнього агресора… Тому мені цікаво, як виглядатиме білоруська контрреволюція з циклу РКД-3?! Бо найкраще воює із зовнішнім ворогом саме контрреволюція, це її історична місія.
      Хоча… Знов-таки, білоруси можуть не зрозуміти. Та й перевантажувати “ЛО” білоруською тематикою зайвий раз неохота. Отож я утримався від такого розгляду.

      • Лукашенко повернув Білорусь назад у Совок, його диктатура це чистої води реставрація, повернення в минуле. До цього не дійшло ні в Україні, ні навіть в Росії. Тому всі ці роки білоруська революція була в латентній фазі, придавлена ​​чоботом Луки. Тепер вона тільки-тільки вилазить з пелюшок, не розуміючи що від неї вимагається і до чого все нарешті приведе.

  6. parazels | 17.08.2020 at 15:28 |

    ” так звана нова українська «еліта» втратила найменшу можливість самостійно, на свій розсуд трансформувати країну, а також «мандат довіри» з боку українського народу.”
    Категорично не згоден. Поки в них в руках медіапростір – вони можуть формувати “довіру” будь яку. І вони це чудово усвідомлюють, тому зубами будуть триматися за медіа, як ОСНОВУ їхньої влади.

    • “…вони можуть формувати “довіру” будь яку…”
      _______________________________________
      Ну той же Лукашенко 26років мав в руках медіапростір, та формував, формував і в решті що вийшло? Зформував собі шибеницю? ” Категорично не згоден.”

  7. Сергій | 17.08.2020 at 15:53 |

    Мені здається, що зараз якраз у розпалі стадія контрреволюції. Як не дивлюсь, а не можу назвати правління Зе (навіть у лупу) диктатурою.

  8. Шановний авторе, ваша ідея революційного циклу якраз цілком відповідає основним принципам діалектики Гегеля:

    – перехід кількості в якість – накопичення внутрішніх змін поступово веде до переходу на новий етап;

    повторення циклів не буде нескінченним а нарешті перейде в прогрес чи регрес (спіраль); важливо враховувати зовнішні чинники.

    – єдність і боротьба протилежностей – дуалізм революції і контрреволюції в розвитку;

    – закон заперечення заперечення – перехід теза-антитеза-синтез, в цьому випадку революція-контрреволюція-диктатура.

    Контрреволюція може бути як зовнішньої (опір старого режиму), так і внутрішньої що виникла у наслідку суперечності всередині самої революції. Тому кажуть, що революція пожирає своїх дітей.

  9. Вуйко з Донецька | 17.08.2020 at 18:42 |

    Цікава думка. На мій погляд Перошенко продрвжив революцію і шановний пан Тимур навів досягнення України того періоду. З кінця 2013 року проходили важливі зміни в суспільстві. Змінювалась Україна, змінювалися ми, змінювався і Порошенко. Нинішня пліснява якраз і є контреволюцією, на диктаторів вони не тягнуть. Диктатуру може запровадити ЗаЖопа і тільки тоді, якщо ми їм дозволимо прийти до влади. То в 2004 році ми після революції склали руки, мовляв, ми свою роботу зробили та далі хай працює новообрана влада. Виявляється так справи не робляться. Отже. Ми вчилися, здобували неоціненний досвід на всіх наших революційних подіях. Йдемо по спіралі. Звісно, хочеться все і зразу. Але так не буває, формування суспільства – то важка праця.

  10. федір | 17.08.2020 at 19:49 |

    пусть Пастор перевешает все роССийскую колону , включая хозяев Суч_укр_сми
    это было бы прекрасным началом Хунты
    даже более того, без этого воевать уже критически НЕвозможно – информацыонный фронт хлипок , и его прорыв означает снова масштабную атаку по “нашему тылу” ( работящий и душевный но шибко “мудрый” нарит )

  11. Док | 17.08.2020 at 19:49 |

    Будь-яка теорія, а те що викладено вище, це саме теорія, перевіряється тим, наскільки зьуваються (чи не збуваються) її прогнози. Думаю, що є дуже велика вірогідність того, що викладена теорія РКД шановного автора, спрацює у найближчі часи. Якщо не залишилось мирного виходу, то вмикаються революційні механізми. А його таки не залишилось, і революційні механізми у нас змащені і відрегульовані – тільки натиснути кнопку. Згоден і з тим, що Порох ні при яких умовах не очолить насильницьке повалення влади. Для цієї роботи у нас є інші люди. І коли вони цю роботу виконають, настане час Пороха продовжувати своє методичне і поступове реформування країни. І це не залежить від ніяких зовнішніх факторів. Тим більш, що у кожного з цих факторів свої цикли і свої шляхи. Як вони співпадуть, чи навпаки, не співпадуть з нашим циклом, зараз прорахувати неможливо

    • Укроп | 17.08.2020 at 20:05 |

      Порох ні при яких умовах не очолить насильницьке повалення влади. Для цієї роботи у нас є інші люди.
      ===
      Саме так! Але йому і не треба, у нього своя роль і “інші люди” його покличуть у свій час для її виконання. Наш Президент не має бути пов’язаним з кров’ю і не буде! Він – стратег і в тому його сила.

  12. Мне думаю что у Автора есть есть концептуальная ошибка, Он мешает природные, этнические процессы с искусственными, приобретенными опытом человечества, Нет конечно можно посадить дерево при помощи физики и математики, для саженца важен грунт, толщина древка, его качество ИТД, Но вы точно знаете какой будет дерево через пять-десять лет? Сколько будет солнца, дождей, кто посцит под него, обгрызет ИТД, При помощи статистики можно поговорить, но это не природное явление, а значит просто фантазия на тему, Бег по кругу по отношению к развитию этноса не корректен, Не может природное явление останавливаться, ходить по кругу, Зачаточное, детство, юность, зрелость, и да старость, и если на вашу квартиру или землю нет претендентов то реликтовое существование, Все этапы кроме невидимого первого, подвергаются внешнему и внутреннему давлению, А выход на историческую арену ВСЕГДА вызывает у соседей с амбициями аллергию и агрессию, Тут главное, определение возраста, определяющего внутренние жизненные силы, возможность пережить испытания, далеко не все молодые этносы переживают первичный этап, К чему я это, когда вы механику применяете к природному, получается неверный результат, и прогноз коту поиграться,

  13. На жаль, подавати відповіді на базовий коментар глибше 4-х рівнів на “ЛО” технічно неможливо, тому виношу цей камент в окрему гілку.

    Владислав | 17 Серпня, 2020 at 18:46 |
    https://defence-line.org/2020/08/revolyucijnij-cikl-rkd-chastina-4/comment-page-1/#comment-268274
    Пане Тимуре. Між нами порушено перший закон формальної логіки. Ви в поняття “контрреволюція” вкладаєте зовсім інше смислове наповнення ніж я та шановний пан Укроп. Щоби розіставити крапки над і подайте будь ласка своє визначення цього спірного терміну.
    *****
    Так, пане Владислав, маєте рацію! Я дійсно мусив (мабуть, ще в першій частині) подати відповідні дефініції. Отже, спробую виправитися.

    РЕВОЛЮЦІЯ – перша (початкова) фаза революційного циклу, що має на меті змести наявний суспільний устрій методами екстремального протистояння найбільш свідомої частини народу, яка прагне кардинального оновлення умов і засад життя країни (революціонерів), та наявної влади, діяльність якої невпинно погіршує життя країни, а можливо – навіть ставить країну на межу існування. По мірі розвитку, в революційні процеси залучаються дедалі ширші маси народу, які попервах лише співчувають революціонерам. Революційні процеси виснажують країну, через що рано чи пізно запускається наступний етап революційного циклу – контрреволюція.

    КОНТРРЕВОЛЮЦІЯ – друга (середня) фаза революційного циклу, що має на меті, з одного боку – зупинку “революційного бродіння” народних мас, з іншого боку – подальше оновлення умов і засад життя країни іншими, еволюційними методами. При цьому вектор розвитку країни, заданий революцією, може або зберігатися, або корегуватися. Контрреволюція часто стикається з зовнішньою агресією (або з її загрозою) проти країни, ослабленої революційними потрясіннями – тоді вона примусово мобілізує ще ширші маси населення на вирішення тих завдань, що бачить перед собою. Контрреволюція невідворотно робить помилки, по мірі накопичення яких, разом з “переляком” широких народних мас від не завжди очікуваних змін, рано чи пізно запускається наступний етап революційного циклу – диктатура.

    ДИКТАТУРА – третя (завершальна) фаза революційного циклу, яка намагається зупинити контрреволюцію свавільними методами різного ступеню жорсткості. При цьому вектор розвитку країни, заданий або революцією і контрреволюцією синхронно, або самою лише контрреволюцією, як правило, ламається кардинально – від часткової реставрації старих (дореволюційних) порядків до спроби повної реставрації. Коли глибина реставрації знов починає загрожувати існуванню країни (бо старі порядки не відповідають новим умовам життя) – запускається новий революційний цикл.

    Революційний цикл РКД – це сукупність трьох його послідовних фаз (революції, контрреволюції, диктатури), кожна з яких закономірно й невідворотно породжує наступну фазу: революція – контрреволюцію, контрреволюція – диктатуру, диктатура – нову революцію, що є початком нового революційного циклу. Революційні цикли РКД змінятимуть одні інший, аж доки по сумі невеличких змін, поступово накопичених суспільством в кожному з циклів, країна і її суспільство не зроблять, нарешті, стрибок в нову якість життя, що відповідатиме сучасним викликам. Інший, альтернативний варіант – остаточний занепад і розвал країни, яка все ж таки не витримує або революційних потрясінь на певному етапі, або тиску зовнішніх умов.

    • Владислав | 17.08.2020 at 20:45 |

      Дякую. Тепер я розумію, що ви мали на увазі. Я визначаю контрреволюцію інакше.

      • Я розумію. Разом з тим, дуже вдячний, що Ви помітили мою методологічну помилку.

  14. Наталія М. | 17.08.2020 at 20:51 |

    Автор: Тимур Литовченко
    @Завдяки консервації суспільних «верхів» зазначеним «оксамитовим» диктатором Кучмою..@

    Не согласна с Вами, уважаемый Тимур, по поводу “оксамітовості” Кучмы. По знаку зодиака Кучма – лев! И он – прирождённый диктатор. Во-первых, он является Отцом такого позорного явления в нашей стране, как олигархат. За время его каденции Украина была скуплена забезцінь новоявленными нуворишами, которые появились у нас с его лёгкой руки!Для этого предприятия специально банкротились, чтобы потом были скуплены всего несколькими людьми, приближёнными к телу Кучмы. Коррупция была жуткая! Теперь только появляются факты о том, что Кучма и его зять брали многомиллионные взятки ото всех и в любом количестве. Паша Лазаренко, будучи при нём премьер-министром, старался тоже не отставать от своего босса. Наворовал денег в огромных количествах так, что до сих пор американская фемида до конца не вытрусила его “нычки”.

    Кучма хотел властвовать вечно, особенно, когда казахстанский президент Назарбаев, “по просьбе трудящихся”, сделал себя бессменным президентом. И Кучме закортило. Но номер не прошёл, ВР не утвердила его на 3-й срок!

    Когда Лазаренко начал строить метро в Днепропетровске, то это подавалось, как 8-е чудо света! Ведь, Паша тоже рвался в президенты! И тут Кучма делает классную рокировочку, которой позавидовал бы сам Путло. Он начал прессовать Лазаренко (не помню уже за что), напугал его, выпустил его в Штаты, а там, по прилёту прямо у трапа самолёта Лазаренко уже схватили службы США за “отмывание грязных денег” и кинули его в тюрягу, в которой он просидел 6 лет, а должен был сидеть 8 лет. За остальные 2 года Лазаренко заплатил деньгами вполне легально. Типа пошёл на сотрудничество с органами и облегчился от нескольких миллионов долларов. Но у него в заначке ещё столько осталось, что ещё хватит его внукам.

    @…диктатором Кучмою, який зруйнував так звані «соціальні ліфти»…До того ж, саме в 2014 році російська агресія безумовно посприяла відродженню такого потужного «соціального ліфта», як армія.@

    Не совсем понятно, что Вы имели в виду под понятием «соціальні ліфти».
    Потому, что “социальный лифт” — это возможность перемещения из одного социального слоя в другой (это ещё называется вертикальй мобильностью) или в пределах одного и того же социального слоя (горизонтальная мобильность)”.

    @..олігопольна «еліта» втратила можливості підживлення «свіжою кров’ю». Самостійного виходу з подібної ситуації не існує, окрім часткової втрати суверенітету України.@

    Вообще не увидела связи между элитами, свежей кровью и утратой суверинитету Украины. Если можно, то поясните, пожалуйста.

    • 1. Не совсем понятно, что Вы имели в виду под понятием «соціальні ліфти» (с)
      *****
      Це просто окрема тема для окремого матеріалу. А цей і без того вийшов розлогим. Якби я дав необхідні дефініції революції, контрреволюції та диктатурі – ще більш розлогим… Тому просто розповім старий анекдот – суто для стислості:
      =====
      – Тату, а чи можу я стати генералом? – спитав син-курсант батька-полковника.
      – Ні, синку, ти можеш стати тільки полковником, – відповів той і додав: – У генерала, синку, свої діти…
      =====
      Тепер розумієте, що я маю на увазі, кажучи про руйнування “соціальних ліфтів” та “консервацію” еліти за часів Кучми?

      2. Вообще не увидела связи между элитами, свежей кровью и утратой суверинитету Украины. Если можно, то поясните, пожалуйста (с)
      =====
      Знов-таки, я намагався викладати думки якомога стисліше. Очевидно – переборщив 🙁
      Отже, як і перед будь-якою іншою державою світу, перед Україною постають все нові й нові виклики. Щоб на них адекватно відповідати – потрібні новаторські, часто проривні ідеї. Їх часто-густо несуть нові для системи, іноді випадкові люди. Але при жорсткому детермінуванні кар’єри (коли в армії, наприклад, син полковника може стати лише полковником, а генералом – лише син генерала), заряджені необхідними проривними ідеями люди не можуть потрапити на ті місця, де повністю розкриється їхній потенціал…
      За цих умов Україна відставатиме все сильніше й сильніше. І сама вирулити з ситуації вже не здатна. Це призводить до того, що Україна поступово перетворюється на “Зімбабве в центрі Європи”.
      Цивілізованому Заходу (США та ЄС) це потрібно? Ні, не потрібно! Тому вони зацікавлені в тому, щоб своїм ненав’язливим патронуванням і просвітницькою місією змінити українську еліту, яка змінить свою країну. На це спрямовані міжнародні проекти різних міжнародних структур та агенцій в Україні. Природно, вони ж ненав’язливо демонструють (шляхом контактів), з ким хочуть мати справу в Україні. Це не означає, що вони впихують на посаду президента прозахідного Ющенка або прозахідного Порошенка – це не в стилі Заходу. Але вони продемонструють, що охоче контактуватимуть з такими-то особами, які мають прозахідну орієнтацію. І серед них буде і Ющенко, і Порошенко. А далі нехай еліта робить висновки…
      “Зімбабве в центрі Європи” потрібно РФ – оскільки “зімбабвійського” президента вона або підкупить, або налякає до ус**ачки, й він побіжить в новітній СРСР-2.0 та свою країну потягне в “тайожний союз”.
      Що ж до “консерви”, яка у нас замість еліти… Методологічного керівництва й опіки Заходу вона не розуміє і без припливу “свіжої крові” не зрозуміє! А лягати під РФ в проект СРСР-2.0… По-перше, боязно – бо вони розуміють, під кого лягають. По-друге, “Дунька хоче в Європу”, а не в Рашу.
      Отаке приблизне пояснення.

      • Наталія М. | 18.08.2020 at 18:04 |

        Тимур | 17 Серпня, 2020 at 21:42 | Відповіcти

        Ок. Дякую.

  15. “Ветеран АТО, агент НАБУ Євген Шевченко вказав на “держзраду Єрмака” щодо затриманої в Білорусі групи ПВК Вагнера
    За його словами, це українська контррозвідка виявила росіян із досвідом війни на Донбасі, які були серед вагнерівців
    Вони мали прибути до України, де б їх затримала СБУ, однак глава ОПУ фактично зірвав цей план”
    https://www.obozrevatel.com/ukr/crime/veteran-ato-zayaviv-pro-derzhzradu-ermaka-iz-zatrimanimi-vagnerivtsyami.htm

  16. azrdms | 17.08.2020 at 21:02 |

    А тепер перенесимо усе це на… сексуальну революцію. За Вашою логікою, потім повинна прийти сексуальна контрреволюція, а потім сексульна диктатура. Вибачте, але це якась маячня, як і багато іншого написаного. Постійні РКД по циклічній схемі, це Ліберія наприклад. Я не хочу жити в Ліберії, та й ніхто з дописувачів я вважаю не хоче. Ви нам показуєте якесь зачароване коло, безвихідне і безнадійне, і при цьому стверджуєте, що так воно все і повинно бути, і нема чому дивуватись. А як на мене, то немає ніяких кіл, чі то спіралей, а є велике пострадянське болото, у якому ми всі товчемося, а дехто намагається вистрибнути з багнюки та витягнути інших. Це потребує неймовірних зусиль, багнюка тягне всіх назад, але вихід є–треба осушити болото, знищити рф, а не бігати по колах пекла.

    • Таке перенесення буде обґрунтованим, якщо Ви доведете подібність процесів у суспільстві з процесом сексу. Що ж, спробуйте! Буде цікаво почитати.
      🙂 🙂 🙂

    • Укроп | 18.08.2020 at 12:10 |

      Ви нам показуєте якесь зачароване коло, безвихідне і безнадійне, і при цьому стверджуєте, що так воно все і повинно бути, і нема чому дивуватись.
      ===
      Саме так! Чого ж і згадали Єфремова та його “інфернальні світи”, де людина проводить життя у муках та безнадії. Цікаво б спитати автора теорії отих “кіл пекла” – яка революція з контрреволюцією та диктатурою чекає успішні країни Заходу? І чи треба воно їм той “біг у білячому колесі”? Є еволюція, а диктаторів нормальним спільнотам не треба, а тому цій теорії доля – поринути в небуття під навалою нових статей на сайті, як небезпечному та шкідливому “розумовому виверту”, що зводить долю людей до якогось механістичного бігу по колу и кінця краю цьому нема… Фу!

    • Зазвичай революція приходить під прапором свободи, це стосується і свободи сексу. Комуна – це вільна любов, заперечення інституту сім’ї, колективне виховання спільних дітей, заперечення церкви яка регулювала ці питання. Найдалі тут йшов Троцький, але колишній семінарист Сталін виявився більш консервативним. Навіть зараз, порівнюючи 90ті роки з 10мі можу сказати, що ТБ стало набагато цнотливіше.

      Правда, є таке поняття, хоча і слизьке, “консервативна революція” – тоді навпаки свободи затискаються на догоду якимось старим традиціям або звичаям. Наприклад, революції Кромвеля чи Хомейні. У ставленні до свободи сексу така “революція” виступає скоріше як контрреволюція а незабаром як диктатура.

    • Україна буде бігати як білка в колесі доки українська революція не виконає свої історичні завдання. Чому цього ще не відбулося? Це питання для окремої дискусії.

      Мені все це нагадує комп’ютерну гру – ви проходите рівень і потрапляєте на новий, а якщо не проходите то все доводиться починати зі старту, хоча і з накопиченим досвідом гри. А тут вже на скільки вистачить життів. Не знаю скільки їх ще має Україна і скільки разів ще можна так помилятися щоб насамкінець не дійшло до total game over.

    • Круги могут быть разными. Если не делать много ошибок и будут идти нормальные эволюционные процессы – то это таки не по кругу, а по спирали. В северной Америке в этом плане лучше, поэтому у них давно не было революций. А вот у южных соседей – революции иногда бывали чаще чем карнавалы. Сравните их с северными соседями за последние полторы сотни лет. Круги получаются в случае нерешения вопроса. Тот же Майдан решил вопрос со строящейся диктатурой Янукович/ПР, с изменением геополитического курса(пока не полностью, но хотя бы не резко в таежный союз). Ну и сопутствующие безвизы, томосы, армия. А вот с кучмовским порождением – олигархатом, все осталось по старому. Но ведь и задача такая, вроде бы, не ставилась. Это сейчас(особенно после эпопеи с Приватбанком) мы стали задумываться над тем, что мешает, почему буксуем. Т.е. именно сейчас появляются запросы на решение этих проблем вплоть до революционных методов. Поэтому одним из следующих лозунгов должен быть не только “Кучма/Янек/Зеля – геть!”(кстати в исторических параллелях таких лозунгов заслуживали именно диктаторы), но и по антиолигарховским мерам. А заодно не забывать всегда говорить спасибо всем, кто помогает устранить внешнее воздействие(с “добрососедями” нам действительно не повезло).

      • “А вот с кучмовским порождением – олигархатом, все осталось по старому. Но ведь и задача такая, вроде бы, не ставилась. Это сейчас(особенно после эпопеи с Приватбанком) мы стали задумываться над тем, что мешает, почему буксуем” (с)
        *****
        Про олігархат особисто я розумів давно.
        Інша річ, що на самому початку Євромайдану всебічно проаналізував ситуацію: другу операцію (на правій нозі – де суглоб треба було збирати на титановий стрижень по кісточках) мені зробили 27.11.2013, десь 28.11.2013 відійшов від загального наркозу, а далі просто лежав нерухомо, хоч і з температурою +39°С – отож окрім як дивитися палатний телевізор, не міг більш нічого. Тому все, що відбувалося 29.11-1.12.2013 і далі, я спостерігав якомога уважніше зранку до ночі. Й дійшов висновку, що в Революції Гідності беруть участь олігархи, які незадоволені тим, що Овоч із своєю “сім’єю” вирішили “жерти в одну горлянку”.
        А тут і вимальовувався інтерес олігархів! Або те, що Ленін називав “верхи не могут управлять по-старому”… Себто, олігархи були зацікавлені в тому, щоб повернути ситуацію назад до ОЛІГОПОЛІЇ – до ситуації, коли є декілька різних кланів, які й хотіли б, але не можуть “з’їсти” одне одного без надто великих втрат для себе самих. Тому при олігополії декілька потужних кланів ділять сфери впливу й домовляються про правила гри. Тоді як Овоч прагнув МОНОПОЛЬНОГО становища для себе і своєї сім’ї!.. От на що були націлені “верхи” Революції Гідності: не вичистити український олігархат як такий – а всього лише повернути дореволюційний статус-кво (олігопольний ринок). Образно кажучи, Овоч штовхав Україну в прірву, ми вже балансували на грані… Тоді як олігархи відтягували Україну назад – за 10 кроків від прірви, як було до Євромайдану. Це не означало, що після Овоча не з’явиться хтось новий, хто не потягне Україну в прірву. Тим не менш, оці 10 кроків від прірви – це все ж краще, ніж балансування на грані. Цим і визначалася “революційність” олігархів – тим не менш, вона таки мала місце…
        Про це я чесно написав у статті на “Главкомі”, оприлюдненій, здається, 10.12.2013 – коли температура опустилася до +37°С, й мене нарешті виписали додому… За що мені, чесно кажучи, наші ж люди умовно навішали люлєй: ти що, яка участь олігархів в Революції Гідності?! Однак вони просто не знали, наприклад, хто стояв за “Свободою” (Тягнибок), іменним Блоком Кличка і “Народним фронтом” (Яценюк), а я, як багатолітній парламентський кореспондент, знав… Та й інших людей, які теж представляли олігархів, знав також. Отож писав це все не просто так!..
        І це добре, що українці зрозуміли подібні речі хоча б тепер, в 2020 році 🙂

  17. Наталія М. | 17.08.2020 at 21:10 |

    Сергій | 17 Серпня, 2020 at 15:53 | Відповіcти
    @Мені здається, що зараз якраз у розпалі стадія контрреволюції. Як не дивлюсь, а не можу назвати правління Зе (навіть у лупу) диктатурою.@

    Ну отчего же. Элементы диктатуры присутствуют. Это прессинг и преследование в судовом порядке весьма уважаемых людей в нашем обществе: волонтёров, АТО-шников, нашего 5-7-го президента Порошенко, большое желание пересмотреть многие гуманные законы, которые были приняты при Порошенко. Навязывание идиотским зелёным большинством в ВР
    идиотских законов, несмотря и не считаясь с мнением остальной части нашего общества, которое присутствует в виде депутатов от оппозиции.

    Но так, как у нас презик Клоун, то и диктатура у него с буффонадой. Правда, совсем не смешно людям, которые просидели зря 8 месяцев (волонтёр Рифмастер ещё сидит!) ни за что! Их обвинили в убийстве ФСБ-шного агента Шеремета с лёгкой руки Сабакова (он же Аваков) потому, что искать убийц в соседней Балалайне он не в состоянии, а хочет показать обществу (хи-хи) и презику, что он весьма мощный министр!

    • “Клоунська” диктатура ЗЕлені працює “карнавальними” (КДБшними) методами в режимі “карнавалу нон-стоп”. Так, це не смішно. Це навпаки або сумно – або лячно, в залежності від типу людини (“товстошкірі” більш цинічні та злі, “тонкошкірі” – більш знервовані й полохливі).

  18. Вполне достойная теория с правом на жизнь. Отмечу только, что хождение по кругу, все же есть хождением по спирали шаг которой слишком мал. Кроме того это не цилиндрическая спираль, а конусная так, как время цикла в процессе уменьшается, а границы между Р ,К и Д размываются.

    • Загалом, так. Просто тут можна обмірковувати розмір отого “малого кроку спіралі” – що додатково ускладнить текст… І ми дійдемо до “знехтувано малих” змін. Себто, коли зміни є – але принципово на стан соціуму вони не впливають.
      Наприклад, одним з плодів російської Революції 1905 року стала Державна дума Російської імперії, започаткована маніфестом Й.І.В. Миколи ІІ від 6.08.1905 року. Чи змінила Держдума РІ стан в Російській імперії принципово?! Очевидно, що не змінила. Якщо так, то в радянській історіографії Революція 1905 року не мала б називатися, власне, революцією – бо в імперії вона нічого принципово не змінила…
      Тим не менш, у всіх радянських підручниках історії був розділ про Революцію 1905 року. Площі, вулиці та провулки в радянських містах, селищах і селах ім’ям Революції 1905 року називали. Навіть в Москві є станція метро “Улица 1905 года”, а в Єкатеринбурзі – станція метро “Площадь 1905 года”. Отож і виходить, що згідно з радянським вченням марксизму-ленінізму, ніякої Революції 1905 року не повинно бути – бо нічого принципово вона в державі не змінила, а та ж Держдума РІ та інші подібні зміни були суто косметичними… Натомість якщо скористатися моєю теорією революційних циклів РКД – вийде, що Революція 1905 року була, просто мала вона наслідки косметичні, недостатні для принципової зміни ситуації в РІ…

      • Революція 1905 року це теж революція за всіма ознаками, тільки вона злетіла ще на 2-ий деструктивній стадії, тобто ще раніше українських Майданів. Тому був відразу запущений новий цикл, який був незабаром прискорений 1-ою світовою війною і привів-таки до нової революції – точніше до двох.

      • Результаты 1905 года – это называется “косметические реформы”.
        Раздуть значимость этой револючии нужно было большевикам – они ее и раздули. А февральскую 17-го – затоптали и обляпали любимым ныне стройматериалом, используемым и в искусстве. На ресурсе неоднократно показывалось, что истории как науки после 1917 года вообще не стало, а то что мы изучали в школе и вышах было сильно адаптированным вариантом, чуть ли не для спецшкол для слаборазвитых. Кстати, в учебниках и в телевизорах (имею в виду европейские и американские передачи, а совсем не интер, плюсы, ньюс-ваны и прочее) еще не все поправлено(я понимаю, что все это делается с боем, преодолевая огромное сопротивление – но там еще работать и работать по выправлению продукции советской пропагандисткой машины).

  19. Думаю, що в схемі РКД є один серйозний недолік. Слід визначитися, що є головний критерій зміни етапів – акценти на цілях і завданнях або на діючі сили процесу. Будь-яка революція спочатку головною метою ставить руйнування старої системи влади а потім займається більше створенням нових структур, реформами і розбірками з зовнішніми і внутрішніми ворогами (контрреволюцією), причому часто доводиться це робити одночасно. Ось Ленін, коли влаштовував переворот, придушував есерівський заколот або вводив НЕП – коли він виступав як революціонер, контрреволюціонер або диктатор? Весь час це був один і той же лисий мужичок в кепці. Інша справа це діючі сили революції. Коли йде захоплення влади, всі вони консолідовані заради досягнення спільної мети. Але після приходу до влади починається розшарування – виникають всякі праві і ліві ухили, які доводиться жорстко зачищати. Якщо переможе правий ухил, виникає прямий шлях до реставрації. Якщо лівий, можливий перебір, новий вибух і також реставрація. Якщо ж середня лінія збережена, а вона звичайно відносна, то відкривається можливість втілити цілі революції. І ще, диктатура виникає через те, що влада створена революцією нелегітимна. Для її легітимації як раз і проводяться вибори як альтернатива диктатури. Хоча обраний лідер цілком може стати диктатором. Більшовиків не слід розглядати як контрреволюцію, просто пройшло дві революції з різними цілями і рушійними силами, друга набагато радикальніша.

    • Это свежая теория, Тимур мог и погорячиться. По его классификации, кот. он более подробно изложил в коменте, получается, что февральская основные вопросы решила(Николя отрекся, назначили Учредительное, вся страна занималась выборами делегатов). По ходу развития после Рождества Учредительное собрание должно было принять решение о форме управления страной + куча других вопросов и назначить выборы легитимной власти. По результатам ее правления стало бы понятно, требуется ли новая революция или нет. Но “теория марксизма-ленинизма” вмешалась, что вылилось не в революцию а в переворот – вооруженный захват власти. По идее до избрания нового правительства и начала его работы новой революционной ситуации возникнуть не должно было. Но ходит идея, которая объясняет это как внешнее воздействие(немецкие деньги). Разборки с ситуативными союзниками(последними из “коалиции” были эсэры) характеризуют крайнюю безпринципность и кровожадность большевиков, фактически спровоцировавших Гражданскую войну(+ опять внешнее вмешательство, на этот раз бывших союзников, которых Россия/большевики просто “кинули”, правда только материальное и не очень щедрое – воруют-с). Более понятна ситуация со Сталиным – к власти постепенно пришел классический диктатор. А НЭП(на 6 лет всего) вынужденная мера, чтобы уйти от голода. Просто так получилось, что по тем ценам, кот. нужны были заводам дабы выжить, крестьяне просто отказывались покупать. А хлебушек у крестьян был – ведь землю они тогда получили. Ленин решил этот вопрос с помощью НЭПа, а Сталин, позднее, посто загнав всех в колхозы. А по-поводу движущей силы революции – так вообще куча вопросов. Сколько там было того рабочего класса? А столько же как и чиновников + армия мирного времени(без призывного состава) в любимом большевиками 13-м году. А остальные 80% – крестьянство. А гражданская война закончилась фактически победой крестьянства в борьбе с продразверсткой и открытием НЭПа – после этого крестьяне просто вернулись по домам.

      • Можливо, я не те щоб погарячкував… Просто прагнув викласти все якомога стисліше – це ж інтернет-стаття, а не монографія! Ну, й Україна мене цікавила більше, ніж Російська імперія. Тому революційні події 1917 року, контрреволюцію Леніна і диктатуру Сталіна я розглянув вельми схематично, а революції 1905 року не торкався зовсім. Порівняйте: вступу + Франції + РІ/СРСР/РФ присвячена перша половина матеріалу, а Україні й загальним висновкам – друга! Певна річ, такий розклад показує сферу моєї зацікавленості! А якби я докладно розбирав Росію від 1905 року до ВВХ**ла – о-о-о!!! Я б потонув в матеріалі… 🙁

  20. Пропоную розширений опис циклу РКД у відповідності з теорією процесів:

    1. Латентна фаза – революційні сили дозрівають в суспільстві, але поки що себе не проявляють в достатній силі.
    2. Деструктивна фаза – революційний переворот, руйнування старої системи влади (“революція”).
    3. Стабілізаційна фаза – зміцнення влади, реформи, боротьба з ухилами (контрреволюція”).
    4. Стагнація (плато) – встановлення нового порядку, закостеніння структур створених революцією (“диктатура”).
    5. Занепад чи початок нового циклу.

    В Україні відбувається часте повторення циклів РКД через те, що суспільство зістрибує вниз з 3-ї фази, не встигає вийти на плато. А так як завдання революції не виконані а діючи сили нікуди не поділися, тому одразу ініціюється новий цикл.

    • Красно дякую за всі Ваші доповнення в коментарях, шановний! Зараз скопіюю їх собі в архів. Це слід обдумати окремо… Ще раз дякую! 🙂

  21. PSN22 | 19 Серпня, 2020 at 20:45 |
    https://defence-line.org/2020/08/revolyucijnij-cikl-rkd-chastina-4/comment-page-1/#comment-268726
    Автору надо было привести примеры из латиноамериканских стран, там в одно время все бурлило от этих циклов.
    *****
    Автор не хотів аж надто віддалятися від України.
    Франція та Росія – це все ж таки Європа, тоді як Латинська Америка – аж за атлантикою…
    От якби я книжку ваяв про цикли РКД – тоді так, вартувало б!

    PSN22 | 19 Серпня, 2020 at 20:58 |
    https://defence-line.org/2020/08/revolyucijnij-cikl-rkd-chastina-4/comment-page-1/#comment-268727
    Не совсем верно. Если революцию не остановить, то именно она начинает “пожирать своих детей”, впрочем как и контрреволюция, да и диктатура.
    Основная причина – соратников много, а ответственных постов гораздо меньше. Т.е. обычная грызня за власть ужесточенная революционными(либо другими) условиями. Заодно в разных масштабах под раздачу попадает и посторонний народ(все зависит от радикализма или ультра-). А то, что зачастую в следующей фазе прихлопывают остатки деятелей предыдущей фазы, мы наблюдали и наблюдаем с 19-го у себя. У нас еще мягко по сравнению с некоторыми историческими периодами и географией(слегка цивилизация, сэр).
    *****
    Це вже нюанси…
    Знов-таки, якщо колись роздуплюсь на книжку (на монографію) – безумовно, ці всі нюанси належить врахувати й проілюструвати прикладами.

  22. PSN22 | 19 Серпня, 2020 at 21:27 |
    https://defence-line.org/2020/08/revolyucijnij-cikl-rkd-chastina-4/#comment-268735
    1. Глубоко въелись ленинские, сталинские и прочие трактовки революции/контрреволюции…
    *****
    От і я про це саме!!!
    Треба “вимкнути” голос товариша Леніна, який волає у твоїй підсвідомості: “Все на борьбу с контрреволюцией!!! Защитим завоевания Великого Октября!!!”
    Тоді все миттю встане на місце.

    2. Не хватаясь за энциклопедии и др. литературу, а анализируя то что уже знаю из истории, считаю революции необходимым злом(решающим ошибки нормальных эволюционных процессов). Но революция способна только поломать старое и породить хаос, несущий много бед. Если ее вовремя не остановить(а этому зачастую противятся сами носители революционных процессов), то разрушение может зайти слишком далеко.
    *****
    Абсолютно точно сказано!

    3. Так что советую не обижаться на автора, принять информацию к сведению и хорошенько ее обдумать. Тем более автор может иметь собственное мнение, да и как-то не замечен в непатриотичности. А его идею рекомендую осмотреть со всех сторон с точки зрения “что такое хорошо, и что такое плохо”.
    *****
    Красно дякую за розуміння моїх підходів до піднятої теми!!!

  23. Юрій | 20.08.2020 at 23:08 |

    Все ж таки додам й свої п’ять копійок. Більш складного тексту на ЛО ще не бачив. Щось на кшталт третього тому “Війна й мир”. Особисто для мене. Де багато філософських питань й припущень. З усією повагою, шановний авторе,Ви припускаєтесь однієї помилки – ще одного Майдану – не буде. Досить вже. Досить толерантності. Й, доречі… То Ви навмисно в РКД пропустили літеру Х? 🙂 Чи хунта буде вперше?

    • 1. “Більш складного тексту на ЛО ще не бачив. Щось на кшталт третього тому “Війна й мир”. Особисто для мене. Де багато філософських питань й припущень” (с)
      *****
      Ну, вибачте! Хтось же мусив це написати!.. Написав я, як міг. Навіть припустився методологічної помилки, коли забув навести на початку основні визначення… Та й не тільки це, тут є над чим думати далі, є що опрацьовувати. Тим паче, мені вже дещо написали приватним порядком – через мейл… От тільки не все одразу, поступово!

      2. “Ви припускаєтесь однієї помилки – ще одного Майдану – не буде. Досить вже” (с)
      *****
      Поживемо – побачимо…
      Але ж Майдани виникають не просто так, не заради забавки!
      Це – КРИЗОВИЙ спосіб розв’язання ситуації, в яку влада заганяє країну.
      А відсутність революції означає, що народ переродився в збайдужіле населення, якому все пофіг… Тоді сама країна перетворюється на прогниле болото. Приклад – це сучасна РФ. Тому краще вже Майдан, біль, сльози і кров, ніж відсутність Майдану! Бо Майдан – це надія, а його відсутність – то є безнадія… 🙁
      З чим можу погодитися – то це з тим, що не буде більше М’ЯКОГО, ТОЛЕРАНТНОГО Майдану! Бо чим далі, тим жорсткішими стають фази нових циклів. Бо завдання, які стоять перед Україною, не вирішуються. А отже, протестна енергія накопичується дедалі більше й більше…

      3. “Чи хунта буде вперше?” (с)
      *****
      Хунта – це різновид ДИКТАТУРИ, останньої фази циклу РКД.

Comments are closed.