(Дайджест лекції письменника-фантаста Тимура Литовченка, 7 грудня 2020 року)
Як і обіцяв, публікую на «Лінії Оборони» стислий дайджест прочитаної лекції. Адже знаю, що не всі добре сприймають матеріали на слух. Тим паче, якщо обсяг матеріалу чималенький…
Джозеф Овертон і його «вікно можливостей»
Колишній віце-президент Маккінакського центру публічної політики, автор політичної теорії «вікна можливостей» Джозеф Овертон прожив відносно коротке життя, на перший погляд нічим особливим не прикметне.
Народився він у 1960 році в Саут-Хейвені (штат Мічиган, США). У 1978 році закінчив вищу школу Герберта Генрі Доу в Мідленді, у 1983 році — Мічиганський технічний університет зі ступенем бакалавра наук в царині електротехніки, у 1993 році — Західний Мічиганський університет Томаса М.Кулі (правову школу) в Лансінзі зі ступенем доктора юриспруденції. Був членом колегії адвокатів. В молоді роки обіймав ряд посад в Хімічній компанії Доу, далі понад 11 років відпрацював у Маккінакському центрі публічної політики, у розвиток якого зробив значний внесок. Пропагував принципи вільного ринку. Загинув у 2003 році через трагічну випадковість: пілотований ним 30.06.2003 одномісний надлегкий літак невдовзі після зльоту почав раптово втрачати висоту, при цьому зачепив високовольтну лінію електропередачі, впав на землю й загорівся. Отримані через аварію травми виявилися несумісними з життям…
Знов-таки, можна було б довго і плідно фантазувати на тему, була смерть Джозефа Овертона наслідком прикрого збігу обставин чи хтось навмисно «полагодив» його літак таким чином, що фатальний політ не міг не закінчитися трагедією?! Однак залишимо ці розумування любителям конспірологічних «теорій змов і заколотів» або авторам детективного жанру. Бо нас цікавить, власне, політична теорія «вікна Овертона» (або «вікна можливостей»), що описує межу ідей, які широко дискутуються у суспільстві й можуть бути сприйняті ним.
До речі, відзначу цікавий факт: «вікно Овертона» почали називати так вже після трагічної смерті автора цієї теорії, а доки він був живий, самій теорії не надавали особливого значення. Це була просто… така собі красива й дотепна теоретична розробка, не більше. Оцінили її лише згодом. Особливо в контексті непрямих дій на супротивника і так званої «гібридної» війни.
На практиці «вікно можливостей» являє собою, по суті, надпотужну маніпулятивну технологію впливу на широкі маси населення. Оскільки застосування «вікна Овертона» розтягнуте в часі та здійснюється покроково, поступово й ненав’язливо, то вберегтися від його впливу дуже й дуже важко. Мабуть, єдине, що можна зробити для вчасної ідентифікації застосування «вікна Овертона» — це пильнувати момент появи в суспільному дискурсі евфемізму до idee fixe певної групи «радикалів»… Так, поки що сказане звучить як абракадабра — проте прошу набратися терпіння: невдовзі я поясню, що тут і до чого.
Про суть «вікна Овертона» — коротко:
- Політична життєздатність певної ідеї більше залежить від того, потрапляє вона чи не потрапляє у т.зв. «вікно можливостей», ніж від переваг конкретного політика.
- У будь-який конкретний момент «вікно Овертона» включає в себе:
- — царину політичних ідей, які можуть вважатися прийнятними в поточному стані громадської думки;
- — погляди, яких політик може дотримуватися без побоювань бути звинуваченим в зайвому радикалізмі або екстремізмі.
- Зрушення «вікна», при якому ті чи інші політичні дії стають можливими, відбувається не тоді, коли ідеї змінюються серед політиків, а тоді, коли ідеї змінюються в суспільстві, яке голосує за цих політиків.
Уявіть умовну «лінійку», на кінцях якої розташовані екстремальні полярні дії чи екстремальні рішення певної політичної проблеми. Між кінцями «лінійки» лежать усі градації політичних акцій — від одного полюсу до іншого. «Лінійка» являє собою повний спектр політичних рішень з певного політичного питання. Важливо розуміти, що в будь-який момент часу у межах сфери політично можливого перебуває лише частина всього стратегічного спектру, але в жодному разі не вся «лінійка» рішень.
Отже, «вікно Овертона» («вікно можливостей») рухається покроково. По мірі його просування змінюється спектр дій чи рішень, політично можливих у суспільстві. Успішними будуть аж ніяк не всі стратегічні ініціативи, а лише ті, що вписуються у «вікно можливостей» у даний конкретний момент часу, що відповідає певному стану суспільства. Таким чином, успіх стратегічних ініціатив залежить від просування «вікна можливостей», а зовсім не від енергійності ведення політичної кампанії тим чи іншим «мозковим центром».
Покроково просування «вікна» виглядає наступним чином.
(0) Для початку «вікно можливостей» необхідно створити. «Вікно» на початковому етапі створюється довкола ідеї (дії), абсолютно неприйнятної (немислимої) для суспільства на даному конкретному етапі його еволюції. Надалі «вікно Овертона» переміщуватиметься (розширюватиметься).
(1) Перший крок — найлегший: немислима для суспільства проблема має стати idee fixe для якоїсь групи людей — майбутніх «радикалів». Все інше на першому кроці «вікна» не має значення, у т.ч. несуттєво, яка саме спільнота зацікавиться ідеєю у «вікні».
(2) На другому кроці необхідно створити (підшукати) прийнятний для суспільства евфемізм до idee fixe групи «радикалів». Хто не знає — тим пояснюю: евфемізм — це пом’якшувальне або маскувальне слово чи вислів, що використовується замість терміну, котрий сприймається як небажаний, неприйнятний, вульгарний, зневажливий, ненормативний, образливий або табуйований. Хоча суть евфемізму й радикальної idee fixe насправді однакова, надалі широкі суспільні кола (прибічники евфемізму) автоматично протиставлятимуться «радикалам».
(3) На третьому кроці прийнятний для суспільства евфемізм (а по суті — замаскована радикальна idee fixe) переводиться в розряд «розумних» ідей. Справді, якщо та чи інша ідея є «безпечною» й не викликає несприйняття широких суспільних мас, тоді наслідувати її не просто вірно — це можна назвати розумним, раціональним рішенням!
(4) На четвертому кроці «розумна» ідея, слідування якій виглядає природним і раціональним (хоча насправді то є все та ж замаскована радикальна idee fixe), популяризується якомога ширше, в підсумку оволодіваючи максимально можливим колом своїх прибічників. Рештки суспільства, які не піддалися впливу «розумної ідеї» (включно з «радикалами», які сповідують радикальну idee fixe у неприхованому чистому вигляді), виводяться на маргінес.
(5) На п’ятому кроці готуються і проводяться опитування громадської думки, що мають підтвердити популярність просунутої на попередніх етапах ідеї, яка на цей момент оволодіває максимально широкими масами людей. Результати соціологічних досліджень широко висвітлюються у засобах масової інформації, а мас-медійні матеріали потім додатково ретранслюються у соціальних мережах для остаточного вкорінення.
(6) У фінальній точці «лінійки» результати соціологічних досліджень пред’являються політикам та відповідним лобістським групам. Політикам лишається законодавчо оформити результати широкого народного волевиявлення. Відтоді колись немислима ідея перетворюється на суспільну норму, захищену законом.
Остаточна легітимація колись неприйнятної ідеї відбулася. «Вікно Овертона» («вікно можливостей» пройшло вздовж усієї «лінійки» повного спектру політичних рішень з певного політичного питання між обома полюсами.
Тепер повернуся до окресленого вище моменту фіксації появи в суспільному дискурсі евфемізму до «радикальної» idee fixe. Повторюю: виявити застосування «вікна Овертона» дуже й дуже непросто через те, що ця маніпулятивна технологія застосовується повільно, покроково, і в кожен конкретний момент часу (на кожному етапі її застосування) сторонні спостерігачі можуть бачити реалізацію не технології в цілому, а лише певного її етапу! Але саме поява в суспільному дискурсі певного евфемізму («пристойного», прийнятному для широких суспільних мас терміну, який маскує/пом’якшує щось «непристойне», неприйнятне) безпомилково засвідчує: маніпулятори або вже пересунули «вікно Овертона» на другий крок — або навіть готові перейти до чергового (третього) кроку, перевівши евфемізм в розряд «розумних» ідей!!! Тут вже потрібно діяти чітко і без затримок — інакше може бути пізно…
Ознайомившись із дуже стислою теорією «вікна можливостей», розглянемо буквально пару практичних прикладів її застосування.
(Далі буде)
При підготовці матеріалу використано розшифровку лекції, записаної Студією «TV-7 production» у Видавництві «Смолоскип»
У нас так в Ізраїлі ідею “мирного процесу” (евфемізм до деконструкції єврейської держави) протягували. У 70-х це була ідея одиночних безумців-ліваків, в 80-е з’явилися вже громадські рухи під гаслом “мир – сьогодні”, а в 90-х уряд Рабина вже імпортував з Тунісу Арафата і видав його терористам зброю. Щоб обміняти території на владу. Знадобилося 5 років антитерористичної операції 2000-2005, щоб поламати палестинську машину терору і врятувати країну.
Ну… у вас в Ізраїлі все ж таки пристрелили Іцхака Рабина. Тепер він – ікона миротворців. Знаю, слідкую…
Але тут є цікавий момент! У 1970-1980-х роках маніпулятивна технологія “вікна Овертона” ще не була розроблена: адже Джозеф Овертон народився 4.01.1960, а я – рівно через 3 роки, 4.01.1963… Отож чудово розумію, що в 1970-х роках містер Овертон був ще американським школярем, а в 1980-х роках – студентом. 😀
Можливо, саме тому в Ізраїлі процес розтягнувся на довгі роки. Десь на 1,5 десятиліття, ймовірно. А якби теорія “вікна Овертона” існувала, наприклад, вже в 1970-х роках – не виключаю, що процес обробки суспільства зайняв би лічені місяці. Максимум – пару років! От що треба розуміти… 🙁
Це означає, як я думаю, що комплекс суспільних процесів, названий “Вікном Овертона” існувал і до опису його самим Овертоном.
Комплекс суспільних процесів існував – звісно, так! Заслуга містера Овертона в тому, що він цю маніпулятивну технологію впорядкував та описав. І її почали відтоді застосовувати – ширше й ефективніше, ніж до того!
Вбивство, знищення. ліквідація, нейтралізація і т.д. аж до захисту загальнолюдських цінностей…
Навіть не заглядаючи в частину 2, спробую навести приклад маніпуляції (з неочевидних, бо очевидні нема сенсу наводити, вони і так усім кидаються в очі), котра саме зараз застосовуються у нас, в Україні.
Буквально вчора один донині шанований мною письменник і колишній воїн, вірші котрого я у свій час навіть перекладав українською, поширив дописа, в якому рекламував знижки на свої книги. Відзначаючи при тому, що вони будуть гарними подарунками до (увага!) “Миколая” чи “Різдва”. Думаю, сам письменник образився би, коли би хтось назвав його “письменником”, його розумову продукцію – “книгами”, а його участь у російсько-українській війні – совершенієм “подвигов”. Між тим, раз застосовується саме така термінологія, значить, коли виключити “дурість”, лишається просування в свідомість народу штучності, несучасності, а завтра і непотрібності речей, на котрих сформована наша цивілізація.
Між іншим, “автор” за свою, так би мовити, “книгу”, хоче не які-небудь колись дуже популярні совєцькі рублі, а тепер “гроші”, а нормальні гроші, гривні…
А ще, наша сучасна “влада” і наш не зовсім президент, а “презедент Зеленський” любить застосувати дану технологію до підриву нашої державності. “Та сторона”, “повстанці” – це про ворогів. Інтерв”ю із убивцею – це показ “ворога із мужнім людським обличчям, котрого можна ненавидіти, але є за що поважати”. Завтра ненависть прибереться…
І хто зна, на якому етапі в нас працює дана технологія…
Про Зеленського і “слуг народу” йдеться в 3-й частині. Так, НМД, там застосували “вікно Овертона”!
Один з прикладів сьогодення – це BLM в Штатах. Неначе з-під землі випірнули після смерті наркомана. Готувалось все давно. Ким, для якої цілі…? Час покаже.
Let me guess… Moscow?
І шо нового на московії?
На Московії нічого нового – суцільна агресія. Все як завжди 🙁
один раз – не пі**рас це 2ге чи третє “вікно”? 😉
Вопрос Автору: У уважаемого Петра Алексеевича было 5 лет.За этот срок можно было внедрить в укринское общество несколько основополагающих прогрессивных идей, преобразующих общественно-экономический уклад в Украине, за технологией этого самого окна. Как Вы думаете,почему этого не случилось? Причина в неумении, нежелании или не такая уж и действенная эта технология для решения задач, где нужно не манипулятивное зомбирование, а формирование у граждан более осмысленного отношения к настоящему и будущему своей страны? И подходит ли эта технология для формирования у широких масс граждан критического мышления? И почему провалился “Армовир”?
“Как Вы думаете,почему этого не случилось? Причина в неумении, нежелании или не такая уж и действенная эта технология для решения задач, где нужно не манипулятивное зомбирование, а формирование у граждан более осмысленного отношения к настоящему и будущему своей страны?” (с)
*****
Я так гадаю, що причин одразу дві: №2 + №3 з названих Вами.
“Причина… в небажані” – Порох хотів працювати на посаді президента “в білих рукавичках”. І працював.
“Причина… в тому, що маніпулятивне зомбування не дуже годиться…” – таки справді не дуже годиться для ДОВГОТЕРМІНОВИХ цілей! От погляньте на ЗЮ і його “слуг народу”: ну так, взяли вони владу за допомогою технології “вікна Овертона” – А ДАЛІ ЩО?! Владу ж треба не просто взяти, але й розумно РОЗПОРЯДИТИСЯ нею… ЗЮ та “слуги” розвалюють Україну, їм усе пофіг, що там буде з країною. Натомість Пороху було зовсім не пофіг!!! Отож він і не розраховував на подібні методи.
Інша річ, що його команда мала би вчасно розпізнати, коли суперники почали застосовувати “вікно Овертона”: в його команді, по ідеї, працювали “профіки на зарплаті” – а вони з подібними методами знайомі зі студентської лави… Отож команда Пороха прос**ла (пардон за мій хранцюзький!) ворожу гру абсолютно!!! І з цим Пороху таки треба щось робити. Бо ще коли завершувалася демонстрація 1-го сезону серіалу “Слуга народу” – ще тоді коментатори почали звертати увагу, що там росіянські продюсери. Отже “ноги” серіалу ростуть з РФ. І вже тоді стало очевидно, що це – маніпулятивний прийом. І він аж ніяк не н користь Пороху!.. І що ж зробили “профіки на зарплаті” – опустили руки?! Нічого собі “профіки”… 🙁
Дякую, пане Тимуре! У мене з’явилося ще більше запитань. З того, що я прочитала у Вашій лекції, у мене склалося враження (може й помиляюсь), що технологія “вікно Овертона” цілому нейтральна. Як ніж, результати використання якого залежать від мети, з якою його взяли до рук. Цю технологію було використано для отримання влади . Але чи можливо використати її для формування реального ( а не симулякрів) активного та впливового громадянського суспільства? Справа у тому, що мене дуже засмучують дискусії щодо бойової пропаганди, якими рясніє патріотичний сектор інформ. пространства. Зміст обговорення зводиться до варіацій на тему: “Враг нас обыграл на информационном фронте, более удачно подудел на дудочке и стадо радостно пошло туда, куда он повел своими свистелками-прибаутками. И нам надо собраться, создать конструкцию дудочки получше, чтобы стадо пошло за нашими свистелками”. Тобто обговорюється не те, що треба зробити для підвищення якості розуміння ситуації виборцями, як розвивати критичне мислення, громадянську позицію українців, а то, як маніпулятивно натиснути на потрібні “кнопко-думки”, увести стадо від суперників та перетворити їх у “своїх баранів”. Така філософія мені здається не просто хибною та марнотратною. Вона містить неповагу до людей. Це неприпустимо для політичної сили, яка позиціонує себе як прогресивна та демократична. Лояльність українців до партії має будуватися не стільки на вмілій пропаганді (хоча й без неї ніяк не обійтись), скільки на формуванні у громадян осмисленої підтримці певних прогресивних ідей. Чи можливо/ доцільно, на Вашу думку, для цього використати технологію “вікно Овертона”, як відносно швидку формуючу технологію? И да, щодо “профіків” теж саме враження.
“Але чи можливо використати її для формування реального ( а не симулякрів) активного та впливового громадянського суспільства?” (с)
*****
Я СПОДІВАЮСЯ, що це справді можливо – просто ніхто ще, схоже, не намагався випробувати “вікно Овертона” в такому плані. 🙁
Використання ядерної енергії теж почалося з ядерної бомби, тоді як атомні електростанції з’явилися пізніше. Отак і з “вікном можливостей”: його кинулись використовувати в деструктивних цілях – бо руйнувати завжди легше, ніж будувати! 🙁
Але з третього боку… Можна “маніпульнути лохторатом” і швидко взяти владу – АЛЕ ЩО ДАЛІ?! Якщо розвалювати країну – це одне: тоді пофіг, як ти до влади прийшов. Бо в підсумку треба встигнути “добігти до канадійського кордону”, коли тобі припече. Чи до російського кордону – все залежить від географії… Але якщо ти прийшов не заради розвалу країни, а заради її відбудови?! Тоді невідомо, пробачать тобі люди маніпуляцію в момент приходу до влади чи не пробачать! Бо шлях розбудови держави завжди довший і важчий, ніж шлях деструкції…
Тому питання Ваше дуже непросте. І схоже, ніхто поки що просто не перевіряв, як працюють “позитивні вікна Овертона”. Хоча, по ідеї, це мусить спрацювати!
P.S. До речі! Можете спробувати зареєструватися на платформі “Кіберджура” (див. останню частину – післямову Івана Галенка), розробити своє “позитивне вікно Овертона” й надіслати свій проект на конкурс! А чого ж?! Спробуйте!.. 😀
Дякую, пане Тимуре! Спробую. “Позитивні вікна Овертона” це не про обман та жульнічество. Це про швидке накопичення критичної масси суспільної підтримки необхідних для розвитку України реформ. Гарного Вам дня!
До речі, саме так і відбулася легалізація геїв, які ще недавно суспільство не сприймало від слова взагалі. А сьогодні гей має бути всюди, бо це політкоректно. Дякую за чудове пояснення того, як це все працює.
Так! І загалом, через технологію “вікна Овертона” відбулася легалізація багатьох інших речей… Ну що ж, добре, що хоча б хтось зрозумів можливі наслідки застосування цієї по-справжньому потужної маніпулятивної технології. Таке розуміння саме по собі – це вже добре…