Хартлент проковтнув слину, криво всміхнувся й із загадковим виглядом прорік: — Молодий чоловіче, ви теж не зрозуміли!.. І не дивно: я й сам анічогісінько не запідозрив протягом цілих трьох днів. Потім маестро заговорив напрочуд твердо:…

Хартлент впав у якийсь сомнамбулічний стан, так що мені довелось добряче потрусити маестро за плечі, аби він продовжив: — Після приїзду з’ясувалося, що багато хто з моїх знайомих відбув у кращий світ. Звісно ж, я…

Хартлент позирнув у небо, із безнадійним виглядом махнув рукою, зітхнувши, промурмотів щось про викинуту пляшку і продовжив: — Але потім все змінилося. Коли ми підросли, Дормон почав увиватись за однією пралею. Біс його знає, що…

Не втрачаючи гідності, завмерлий біля дверей швейцар знов підібрався й обсмикнув шиту галунами ліврею. Я поплескав войовничо налаштованого маестро по плечу і швиденько завірив, що в радіусі трьох кілометри від нас жодних скрипалів не передбачається….

Автор — Тимур Литовченко Не треба думати, нібито світ мистецтва загалом і літератури зокрема — це, як казав незабутній Кіт Бегемот, така собі «оранжерея», де митців (або конкретніше — літераторів) вирощують, немов ананаси. Аж ніяк!…