Автор — Тимур Литовченко

Хочу трішечки розбавити засилля ковідно-політичних матеріалів на «ЛО» мистецьким позитивчиком. Тим паче, є нагода: ввечері у п’ятницю, 27 серпня відбулася презентація збірки фантастики «Агенція Незалежність» у формі зустрічі авторів з читачами.

Хто в темі, той не дасть збрехати, що під час Євромайдану та в перший рік нинішньої російсько-української війни «з-за парєбріка» намагалися всіляко оббрехати наше мистецтво і наших митців. Звісно, порівняно з очорненням України в цілому, Революції Гідності, ЗСУ (які на той час і справді були далеко в не кращому стані) та ін., «антимистецький» потік був відносно слабеньким. Адже під час війни «говорять», насамперед, рушниці та гармати, а музи скромно мовчать… Але тема відпрацьовувалася.

Знов виносити на загальний огляд всі тодішні помиї — це себе не поважати… Та якщо коротко, то все зводилося до наступної тези: «Ну всё, каклы, прос**ли вы своё быдляцкое искусство! И раньше-то оно мало кого занимало, а уж теперь и подавно никому не нужно».

Паралельно звідти нам ставилося за приклад мистецтво «народа Донбасса» і, ясна річ — тамтешні митці, які разом з рештою «донбассян» героїчно воюють за ДНР/ЛНР. Однак трохи згодом тональність цього паралельного потоку доволі показово змінилася: тут вже взяв гору подив з приводу того, що є ж нібито ціла низка справжніх, «исконных народных героев», як-от Казак Бабай, атаман Дрьомов, Моторола, Гіві, Захарченко та інші — але чомусь ніхто з них не надихнув жодного митця на втілення як у високому мистецтві, так і в масовій культурі… Єдиний виняток являла Наталія Поклонська, яка стала прообразом «девочки Няш-Мяш» у стилі аніме. Але інші «народные герои» чим не догодили цим перебірливим митцям?..

Оскільки жодних позитивних (для мистецтва «народных республик») наслідків ці волання не мали, то згодом вони зійшли нанівець. І справді, краще мовчати, ніж публічно ганьбитися… На ситуацію вплинула й історія з переходом на бік України Світлани Дрюк (позивний «Ветерок»), яка нібито стала одним з прототипів героїні к/ф «Ополченочка» — першої ігрової стрічки, знятої в ЛНР. Так, іноді краще мовчати…

З іншого боку, зі слів Станіслава Бєлковського, «майже половина російських письменників-фантастів» загинула, воюючи на боці ДНР/ЛНР. Можна припустити, що воювати за «народ Донбасса» вони відправилися, угорівши від «руSSкомирского патриотизма», яким були просякнуті їхні власні твори. Не варто сумніватися і в тому, що так само угоріли від «руSSкого мира» читачі їхньої фантастики, які навряд чи перетворювалися на перегній менш активно… То хто там вперто повторює, що мистецтво — воно поза політикою?! Як-то кажуть, мели, Іване, доки вітру не стане…

Але залишимо «руSSкий мир» там, де йому саме й місце — «за парєбріком». Набагато більше нас мають цікавити процеси, що відбуваються в Україні. А у нашому мистецтві, між іншим, все гаразд! Звісно, доки Україна зав’язувала берці, а потім йшла втихомирювати угорілих «руSSкомирцев», наші фантасти аж ніяк не стояли осторонь. Отож під час Революції Гідності, а тим паче гострої фази російсько-української війни, на літературну діяльність лишалося обмаль часу. Але час минав, ситуація стабілізувалася. Й ось ми дожили до 30-ї річниці Незалежності України…

Я вже розповідав на «Лінії Оборони» у загальних рисах про літературний проект «Агенція Незалежність», присвячений цьому ювілею. Однак у червні цей проект ще не набув достатньо виразних контурів, тоді як зараз ситуація упритул наблизилася до фіналу: видавництво «Навчальна книга — Богдан» оголосило про початок передпродажу збірки, тому на сайті видавництва з’явилися як ілюстративні матеріали, так і ознайомчий фрагмент тексту.

Отож цими днями в книгарні «Zakapelok», розташованій в Києві на Старому Подолі, відбувся захід під інтригуючою назвою «Яким буде план, агенти?» — на якому частина авторського корпусу зустрічалася з потенційними читачами. Звісно, на зустріч прийшли далеко не всі письменники, залучені до проекту: загальна кількість авторів збірки сягає трьох десятків, отож до «Закапелка» дісталися, вважайте, тільки 20%. Разом з тим, це анітрохи не зіпсувало атмосферу радісного очікування того моменту (вже доволі близького), коли свіжонадрукований наклад надійде у продаж. І якби двогодинний регламент не вичерпався — як письменники, так і потенційні читачі були готові продовжувати в тому ж дусі й далі!..

Я ж хотів би загострити увагу на те, що «Агенція Незалежність» — проект не те щоб аж зовсім молодіжний, але в сенсі віку більшості авторів — молодий. Ну-у-у, як, себто, молодий… Це для мене, якому вже «під 60», люди категорії «30+» є молодими. Бо з іншого боку, Олександр Сергійович загинув на дуелі в 37 років — фактично, в тій самій віковій категорії. А Михайло Юрійович загалом був 26-річним «шморкачем» і далеко не дотягнув до цього віку!.. А з третього боку, за часів СРСР «письменниками-початківцями» називали навіть сорокарічних — бо у багатьох в цьому віці тільки-но перша книжка виходила. Тому все відносно.

І все ж таки з моєї «дзвіниці», письменники категорії «30+» — це творча молодь. Звісно, з роками воно минеться… Отож добре, що наша творча молодь демонструє неабиякий потенціал до дій! Бо придумати такий проект, виписати його початкові умови, знайти потенційних учасників в усіх куточках України, відібрати з них три десятки письменників-фантастів, які погодилися на участь, в рекордно короткий термін упорядкувати збірку, знайти для неї видавця — повірте, це шалена робота! І добре, що організатори з нею впоралися.

Хоча щодо мене — то я в їхньому успіху не сумнівався. Адже за реалізацію проекту взявся літературний конкурс «Зоряна фортеця», а тамтешніх активістів я знаю ще по журналу «Український Фантастичний Оглядач», де були оприлюднені твори багатьох з цих молодих літераторів. І вони добре пам’ятають, хто був одним із засновників і першим головредом «УФО»… Власне, тому мене й запросили до участі в проекті: адже об’єднання молодих творчих сил в Україні та відновлення зв’язків різних письменницьких поколінь було задекларовано в якості однієї з трьох концептуальних цілей нашого часопису! Добре, що «Зоряна фортеця» не забула про це.

І добре, що тепер конкурс у свою чергу виховує чергове літературне покоління — ще більш молодих відносно себе. Судячи за запитаннями від присутніх, саме вони складають більшість потенційних читачів… До речі, дехто з них вже замислився над написанням фанфіків на тему «Агенції Незалежність». Для довідки: фанфік — це аматорський твір за мотивами популярних оригінальних літературних сюжетів, творів кіномистецтва (кінофільмів, телесеріалів, аніме тощо), коміксів, відеоігор і т.ін.

Таким чином, «за парєбріком» можуть не перейматися долею українського мистецтва загалом і української фантастики зокрема. Якщо з плином часу підростають і змінюються літературні покоління — все у нас йде добре! На сторожі Незалежності України стоїть не тільки дуже фантастична Агенція «Незалежність» у складі агентів Інженера, Іскри, Примари, Скелі та Чайки, на чолі з дуже таємничим Полковником (бо його ніхто не бачив — тільки його голос всі чують просто у голові). Дехто з авторів збірки також пройшов АТО/ООС, дехто встиг поволонтерити… Отож все у нас буде добре!

---

P.S. Неофіційний буктрейлер: