Автор — Тимур Литовченко

Постійно доводиться читати на «Лінії Оборони» щось на кшталт (цитую):

«Всем, кто проходил школьный курс истории в совке, четко впрессовали в мозг, что Вторая Мировая война, это – буржуинское название великой отечественной войны, в которой воевал советский союз с гитлеровской Германией и где-то сбоку примазались Англия и Америка. Из этого следовало, что началась она 22 июня 1941 года и закончилась – 9 мая 1945 года. Просто не знаю, что было бы с умником, который встал бы тогда и сказал: “Минуточку, Вторая Мировая это – не великая отечественная”. На Московии и сейчас такое не безопасно говорить. Ну а если продолжить и сказать, что как раз 1 сентября 1939 года она началась в Польше, а закончилась 2 сентября 1945 года в Японии, то это был бы удар под ватерлинию или ниже пояса».

Через це з усією відповідальністю заявляю, що все це було не зовсім так… або ж не в усіх частинах Радянського Союзу тодішні школярі оболванювалися з однаковою суворістю! Адже тим самим школярем, здатним при необхідності увігнати вчителеві «під ватерлінію або нижче пояса» — був той літній дядько, який зараз кропає оці рядки. І щоб не бути голослівним, нижче наведу перелік тих художніх і документальних творів, з яких при бажанні можна було здобути необхідні відомості. Адже що б там не писалося в шкільних підручниках історії (бо у технічному виші, який я закінчив, викладалась не історія як така, а вельми специфічна «Історія КПРС») — а самоосвіту ніхто не відміняв.

Отож хто хотів, той навіть за часів СРСР чітко знав:

• ІІ Світова війна почалася 1.09.1939 й завершилася 2.09.1945;
• Велика Вітчизняна війна тривала з 22.06.1941 по 9.05.1945;
• отже, ставити знак рівності між WWII і ВВВ аж ніяк не можна!

Бо інакше виходив парадокс: якщо справедлива формула «WWII=ВВВ» — тоді виходило, що американці скинули атомні бомби на Хіросіму й Нагасакі… в ході Великої Вітчизняної?! Серйозно???

Звідси висновок: це — таки дві різні війни! Причому ІІ Світова тривала довше, ніж Велика Вітчизняна! Бо хоч американці — це «паразитичні й загниваючі імперіалісти», однак лупити ядрьоними бонбами мирних японців не стали б навіть вони… Отже, загарбницька імперіалістична Світова війна все ще тривала по завершені нашої справедливої ВВВ.

А якщо так — давайте розберемося з датами початку та завершення WWII на прикладі позашкільних джерел, доступних в СРСР у 1970-1980-х роках.

 

Ілля Еренбург. «Буря» (роман-епопея, 1946-1947)

Хто не жив у радянський час, тому може видатися дивним, що більш-менш вартісні книжки тоді доводилося діставати (!) усіма правдами й неправдами. До неправедних злодійських шляхів відносилася банальна крадіжка. Тому якщо такі речі в конкретному сімействі цінувалися, то частину книжок дітям читати не давали через банальну недовіру. Мовляв, дитина мала і дурна, отож бажаючи похизуватися, понесе особливо цінну книжку друзям — і все!..

Особисто мене до нашого «сімейного книгофонду» допустили десь у 7-му класі після того, як я особисто добув «макулатурне» видання роману Олександра Дюма «Двадцять років по тому» (яке у моїх батьків хтось скомуніздив), плюс виграв у книжкову лотерею зібрання творів Ярослава Гашека та Анатолія Іванова.

Завоювавши довіру батьків, я й отримав дозвіл читати вдома роман-епопею Еренбурга «Буря». А сюжетна лінія цього твору саме й починається з передвоєнних подій в СРСР та у Франції. Причому йдеться аж ніяк не про ВВВ, а саме про WWII. Цьому присвячено декілька основних сюжетних ліній: і сімейства Альперів, і інженера Сергія та француженки Мадо з її батьком Морісом Лансьє, і професора Дюма, і німця Нівеля… не враховуючи менш значущих персонажів. Звісно, в «Бурі» виправдовується тогочасна радянсько-німецька дружба («Пакт Молотова-Ріббентропа»). Але французька кампанія вермахту показана яскраво, з усіма термінами: 1939-1940 роки…

Ліон Фейхтвангер. «Симона» (роман, 1944; виданий в СРСР — 1946)

Саме на тлі пристрасті до дефіцитних книжок — в отих «макулатурно-підписних» баталіях ми познайомилися з дядею Толею, який виявився «книжковим хробаком» на порядок завзятішим, ніж мої батьки. До того ж, жив він з дружиною та дочкою неподалік нашого будинку — всього лише у двох кварталах… Вдома у дяді Толі були такі книжки, про які ми могли тільки мріяти. Серед них — зібрання творів Ліона Фейхтвангера. Коли рівень довіри між нашими сімействами став достатньо великий, дядя Толя почав видавати мені під чесне слово окремі томи на прочитання. Звісно, почав я з трилогії про Йосифа Флавія, «Єврея Зюсса», «Потворної герцогині», «Братів Лаутензак», «Сім’ї Оппенгейм», «Гойї», «Лисів у винограднику», «Лже-Нерона»… «Іспанська балада» була у нас вдома — її вже мені мама дала почитати.

На тлі перелічених творів, роман «Симона» виглядає, чесно кажучи, доволі-таки блідо. Але головне те, що його сюжет описує той самий період: Франція напередодні й на початку німецької окупації. А це — знов-таки 1940 рік! Що повністю збігається з початком «Бурі» Еренбурга.

(Далі буде)