Торік у грудні я оприлюднив на «Лінії Оборони» дайджест моєї лекції «Вікно Овертона» — зброя безвідмовна?» Очевидно, цей матеріал зацікавив декого з завсідників «ЛО». Принаймні днями я отримав від Андрія Дара (Andriy Dar) та Еліс (Элис) статті, написані ними за взаємним узгодженням. Публікую їх після невеличкого літературного редагування, а також додаю «на закуску» невеличку післямову.

«Вікно Овертона» для електорату

Вітаю, шановні читачі!

Так склалося, що в кожній державі є народ, і еліта, яка ним править.

(Оминемо тимчасово питання щодо правомірності існування такого поділу.)

Існують два способи керування, протилежні за ставленням еліти до народу.

З власних вражень, можу навести приклад, як в Об’єднаних Арабських Еміратах вже є той соціалізм, що нам обіцяли побудувати в СРСР: немає злидарів, бомжів, жебраків, всі дружно живуть та працюють разом — люди різних народів… Можливо, це через традицію родоплемінної взаємодопомоги, коли глава роду піклується про кожного молодшого родича. ОАЕ для нас просто приклад, що так може бути.

В більшості ж країн (зокрема і в Україні) еліта ставиться до народу, як до своєї власності та кормової бази. Відповідає такому ставленню і метод: тримати людей якнайближче до стану худоби — бо худобою легше керувати. Just business — нічого особистого.

Для керування натовпом користуються двома древніми потужними інструментами: страхом та принадою. Саме так повелися два роки тому: налякали Порошенком, принадили Зеленським.

Щодо Зеленського як принади: цей імідж з нього злітає автоматично, швидко та безповоротно. Ми можемо йому допомагати у цій шляхетній справі, але більшу частину роботи виконує він сам та його оточення.

Натомість зі страхом електорату перед Порошенком ми можемо… більш того — маємо працювати! Власне, потрібно працювати з антирейтингом, який є уособленням цього страху. Тим паче, що це «Матриця», примара, побудована на неправді. Тим легше з нею працювати.

Що робити з електоратом за допомогою методики «Вікна Овертона»? Як позбавляти людей страху, знімати заперечення та побоювання? Про це трохи нижче розповість наша шановна колега Еліс. Я ж обмежуся тільки порадами для самого пана Порошенка. Отже…

---

Шановний Петре Олексійовичу!

На минулорічних місцевих виборах була вдало замінена концепція передвиборчої агітації. Після (або внаслідок) статті «Напутствие перед выборами», стандартну концепцію подачі «портрет + пара загальних незначущих слів» — замінили на архетипічну Марію (Порошенко) з дитиною на руках. Отож у момент голосування рука виборця сама тягнулася зробити потрібну позначку в бюлетені, внаслідок чого ЄС отримала добрий результат.

Отже, мої побажання.

Петре Олексійовичу, насамперед, Вам потрібно змінити свій лексикон!

Потрібно вилучити слова, які електорат вже не сприймає або сприймає роздратовано, замінивши їх на інші, на свіжіші. Особливо небажаними є слова та словосполучення, що стали анти-мемом — наприклад, «потужні реформи». Або складні для сприйняття іншомовні терміни на кшталт «імплементація». Приберіть усе те, за що чіпляється антирейтинг! Людям, які ще не пристали на Ваш бік, це не зрозуміло. Їм потрібно казати те ж саме — проте іншими словами. Нові слова — нова людина. Новий лідер.

Друге, що хотілося б порадити шановному Петру Олексійовичу — це налагодити зворотній зв’язок з людьми, з народом! Того, що був і є зараз — явно недостатньо. Мотивація та інформація — ось чого ми потребуємо!

Люди повинні Вас розуміти. Це те, чого Вам забракло на виборах 2019 року, чого не вистачало для вмотивованої частини Ваших прихильників протягом усієї Вашої президентської каденції. Потрібні щотижневі звернення Отця нації (жартую щодо Отця) до свого народу з інформацією, поясненнями, що відбувається, та проханнями до суспільства про допомогу в конкретних справах.

Третє, що конче потрібно зробити (ймовірно, вже на самому початку наступної каденції по-справжньому проукраїнського Президента) — створити державну машину пропаганди та контрпропаганди з метою опору російській інформаційній агресії.

З українського боку фронт цієї боротьби досі тримають ентузіасти, тоді як для перемоги нам потрібна потужна державна структура, ймовірно, з наступними структурними підрозділами:

а) «Єдиний реєстр ворожих фейків» з якнайшвидшим їхнім спростуванням.

Це підвищить ефективність боротьби за аудиторію: адже простіше послатися на авторитетний інформаційний ресурс, де все вже розтлумачено найкращими спеціалістами, ніж самостійно пояснювати те саме.

б) «Відділ проукраїнської пропаганди» — для промоції українства як на наших теренах, так і в усьому світі. Можливі підвідділи:

• історичний;
• мовний;
• культурний;
• освітній;
• спортивний;
• тощо…

в) «Відділ контрпропаганди» усіх видів — зокрема, демонстрація правдивої історії РФ і держав, спадкоємцями яких вона себе вважає. Розвінчання огидної суті того, що вони називають «русскім міром». Показ негативу всередині РФ.

Також можливе утворення інших підрозділів.

Четверта порада: запросіть вже зараз до регулярних бесід авторитетних, розумних і відверто проукраїнських блогерів — Андрія Луганського (Серебрянського), Андрія Полтаву (Карпова), Марка «Таки да киевская хунта», Миколу Рушницю…

Спроба зібрати разом блогерів, здійснена наприкінці Вашої першої каденції — крок у вірному напрямі. Але це сталося один-єдиний раз, тоді як подібне зібрання має відбуватися щотижня. Можливо — в рамках клубу однодумців. До того ж, склад блогерів треба постійно міняти.

На відміну від згаданої вище масової зустрічі блогерів, я бачу цей захід, як спілкування щоразу з двома-трьома блогерами, не більше. Така собі камерна бесіда з розумними людьми, якщо дозволите — з елітою Нації. Бесіди, в яких можна розглянути будь-які питання й отримати розумні поради. З подальшою демонстрацією таких зустрічей (не обов’язково у прямому ефірі — можна і в запису) по телебаченню і на Ютубі.

П’яте — це кадрова політика.

«Європейська Солідарність» на рівні місцевих осередків поки що мало відрізняється від інших партій. Якщо Ви розбудовуєте ідеологічну партію, то потрібно рішучо викорінити усі прояви корупції, характерні для лідерських партій старого типу, як-от вимагання грошей за прохідне місце у виборчому списку та ін. Ідеологія — то ідеологія, стадіон — то стадіон.

Сподіваюся, що наші читачі доповнять та виправлять мій список to-do в коментарях. З найкращими усім нам побажаннями, передаю слово колезі Еліс.

Андрій Дар

(Далі буде)