«Вікно Овертона» (далі — «ВО») — це концепція, яка пояснює НЛП-технологію керування процесом формування впевнених переконань більшості членів суспільства щодо сприйняття та схвалення ідей (явищ), до цього неприйнятних.

Цікаво повивчати, як станом на сьогодні у різних публікаціях оцінюють цю технологію. Перелічу основні за групами оцінки відповідно до етапів «ВО»:

• Це неприйнятно: технологія «розлюднення людей» (на сайті розміщено поруч з «Протоколами сіонських мудреців» та катехізою єврея); інструмент керування суспільством, а насправді — його руйнуванням шляхом зміни загальноприйнятного, шляхом відпрацьованого обману; технологія поетапного спрямування суспільства на руйнування культури; скриня Пандори.
• Це радикально: близька до ідеї «симпатичеської магії»; метод «промивання мозку» — маргінальна політична концепція, яка вийшла в мейнстрім; технологія програмування суспільства.
• Це прийнятно: спрощений різновид фреймінгу; модель пропаганди; концепція наявності межі спектру ідей в публічних висловлюваннях політиків і активістів; «Вона просто пояснює, як ідеї входять і виходять з моди»; дивакувата концепція про те, як політику слід поводитися, щоб імпонувати публіці.
• Це розумно: це не концепція, а спроба аналізу з метою скерувати суспільну думку в потрібний бік; є два основних різновиди пропаганди: перша (ефективна) використовує «ВО», а друга – ні.
• Це популярно: бажаєш виграти вибори? Будь хорошим у рамках «ВО»! Свідомо трансформувати думку за допомогою «ВО» може лише впливова група, яка має на це час та ресурси.
• Це легально: механізм «ВО» доцільно застосовувати для створення підґрунтя схвалення корисних ініціатив та впровадження їх у життя. Концепцію Джозефа Овертона викривили, він не писав про управління масами. Його ідеї принципово про інше: ініціативи виходять від суспільства, а не навпаки.

 

Тобто, зараз ОДНОЧАСНО існує весь спектр думок щодо змісту «ВО».

Легко зрозуміти, що цю технологію можна застосувати до ідеї (явища) як у прямому (від негатива до схвалення), так і в зворотному (від прийнятого до неприйнятного) напрямку. Також можна зупинитися на будь-якому етапі, оголосивши це трактування як остаточне і таке, що не потребує подальшої еволюції в умовах теперішнього стану суспільства за критеріями релігії, традицій, запобігання соціальних потрясінь і т.ін. Або навпаки: послідовно й наполегливо рухати суспільну думку далі під приводом потреби в оновленні, розвитку, відмови від застарілого та шкідливого, супротиву несправедливості тощо.

Якщо за явище брати політика, то це також спрацьовує ефективно. Головне при цьому перетворити політика на носія реальних або приписаних йому, вигаданих ідей (обмова чи навпаки щось позитивне) та публічно розмістити його на визначеному місці цієї шкали. При цьому запевняючи суспільство, що це місце – єдине з можливих, на яке політик повністю заслуговує. Отож обговоренню не підлягає. Як казав Кіса Вороб’янінов: «Торг здесь не уместен».

Саме це відбулося з іміджом політика П.О.Порошенка. У 2014 році він перебував на позиції «Популярно, легально» цієї шкалі для більшості виборців, а вже у 2019 році його місце зсунулося на «Неприйнятне» для 73%.

Отож запитання:

• На скільки позицій імідж П.О.Порошенка по шкалі Овертона можна посунути якомога далі у позитивному напрямку?
• Яка частина шкали є реальною зараз?
• Що потрібно зробити, який новий імідж П.О.Порошенку вибудувати, щоб він зміг повернутися до відмітки «Популярно, легально»?

Слід враховувати, що технологія «ВО» працює саме як довгострокова стратегія. Це марафон. У якості кавалерійського ривка напередодні виборів ця технологія не спрацює або спрацює слабко.

Водночас, минулими виборами вже перевірено, що класична тактика команди шановного П.О.Порошенка, яка дістала назву «Армовір», з високою ймовірністю не спрацює. Причин багато, але чи не головна полягає у тому, що запропоновані електорату пріоритети у діях Президента суттєво не відповідали запитам, пріоритетам та потребам переважної більшості електорату. Більш того, такий порядок денний лякав електорат та був незрозумілим.

Якщо подивитися на дії політика П.О.Порошенка як умовного «продавця ідей», то доведеться констатувати, що достатній попит на запропонований ним «товар», на жаль, відсутній. Байдуже, що «товар» був якісним, ексклюзивним, корисним. Чи можна було в принципі, використовуючи підходящі методи пропаганди, «продати» цей «товар» українському електорату в кількості, достатній для перемоги на виборах? Чи дійсно існує проблема, яку образно ілюструє відома приказка: «Вміла готувати, та не вміла подавати»?

За концепцією «ВО», для досягнення мети — розміщення політика на відмітці «Популярно. Легально» умовної шкали політичної популярності, потрібно виконати наступні засадничі умови.

По-перше, електорат має сприймати образ політика як хороший, в рамках вимог наявного «ВО» — тобто, відповідати уяві електорату про представника, який просуває їхні потреби, захищає життєво важливі запити, не погіршує їхнє життя, не маючи на те вагомих об’єктивних причин та непереборних обставин. Звісно, тут виникають дві важливі проблеми, що заслуговують окремої уваги:

• проблема так званих непопулярних реформ;
• питання, як політику лишитися непоганим чи навіть стати хорошим у рамках «ВО», впроваджуючи при цьому непопулярні рішення?

Це надскладний виклик, проходження між Скіллою й Харибдою.

Вважаю, що для успішного подолання цієї «Мессінської протоки» потрібно змінити саму концепцію спілкування та комунікації з електоратом, оскільки наявна зараз концепція не здатна забезпечити політику успіх за визначенням.

Отож друга умова: електорат має сприймати політика як інструмент для створення підґрунтя необхідних реформ, схвалення корисних ініціатив та впровадження їх у життя.

Яким має бути актуальний «інструментальний» типаж українського політика у рамках «ВО»? Який «товар», ним спродукований, зараз найкраще сприймається українським суспільством? Якого очільника жадає наше суспільство: Вождя?.. Царя?.. Гетьмана?.. Лідера?.. Кризис-менеджера?.. Отця?.. Слугу?.. Або від кожного архетипу варто взяти потроху?.. Достеменна відповідь на це запитання невідома. Можливо, хтось знає, чи проводилося соціологічне дослідження на цю тему? Не маючи результатів такого дослідження, лишається будувати здогади, що базуються на непрямих ознаках. А між тим, від відповіді на це запитання залежить структура успішного, оновленого іміджу П.О.Порошенка.

Спочатку маркетингові запитання — отож і термінологія відповідна:

• Як можна окреслити цільову аудиторію політика Петра Олексійовича Порошенка, які її характерні ознаки?
• Як ця цільова аудиторія сегментується?
• Які є резерви для збільшення цільової аудиторії за рахунок збільшення розміру старих та створення нових сегментів при тому, що розмір цільової аудиторії потрібно збільшити хоча б удвічі?

Пропоную назвати сегменти-блоки так само, як етапи технології «ВО». Втім, кожен з цих блоків також сегментується за низкою ознак — зокрема, за віком, статтю, освітою, станом здоров’я, розміром пенсій, зарплат, кількістю дітей у родині, родинним станом, місцем проживання, професією, досвідом перебування за кордоном тощо. Важливо навіть те, перехворіла людина або її рідні на COVID-19 чи ні?.. Що думає людина про кліматичні зміни, ринок землі, стан доріг, повітря, річок?.. Запитань безліч.

(Далі буде)