Автор — Тимур Литовченко

Квартал посеред Брюсселя

Восени 2006 року, за сприяння однієї польської фундації, група українських журналістів здійснила триденну поїздку до столиці Євросоюзу (а також Бельгії) — Брюсселя. До складу цієї групи, сформованої на засадах конкурсного відбору, пощастило потрапити й мені. За цей час ми відвідали штаб-квартиру НАТО, Єврокомісію, Європарламент, пару посольств, місцевий університет… А по завершенні напруженого кожного робочого дня — після вечері ми приблизно до 1:15 гуляли нічним містом, поверталися в готель і близько 2:00 вкладалися спати. Потім о 7:00 ранку був новий підйом — і знов цілий день напруженої роботи…

Зокрема, на третій день у нас був запланований візит до Європейського Соціального і Економічного Комітету (ЄСЕК, англійською — European Economic and Social Committee, або ж EESC). Оскільки журнал «РоботодавецЬ», головним редактором якого я на той час працював, був націлений на широке просвітництво у сфері соціального діалогу загалом та обстоювання інтересів сторони роботодавців у ньому зокрема, то з двох десятків журналістів, назбираних з усіх куточків України, лише я один розумів, що таке ЄСЕК, яким є його призначення та функції. Ні-ні, звісно, ввечері другого дня я прочитав їм цілу лекцію про основи трипартизму… Однак по завершенні колеги лише розчаровано руками махнули: мовляв, усе це «ложь, трындеж и провокация», надто далекі від реального життя, а тому нікому не потрібні…

Між тим, коли на початку третього дня роботи ми приїхали в той ЄСЕК, то з подивом з’ясували, що ця «контора» займає… цілий величезний квартал (!!!) в одному з найкращих ділових районів Брюсселя. Про значущість «контори» для всього Євросоюзу говорив також солідний розмір бюджету, який виділявся на її утримання.

Але вся абсурдність ситуації остаточно розкрилася, вже коли ми почали працювати: виявляється, відповідальною за контакти з Україною від ЄСЕК була призначена така собі пані Madeleine Majorenko… але попри явно українське прізвище, ця добродійка на наших теренах ніколи не бувала. Та й загалом мала про Україну доволі-таки схематичне уявлення — щоб не сказати різкіше… І ось уявіть «картину олією»: з одного боку, два десятки українських «акул пера і мікрофону» поспіхом намагаються придумати бодай якісь запитання, що не виглядали б недоречними; з іншого боку, пані Мадлен Майоренко тихесенько шизіє, чи не вперше в житті побачивши групу «пострадянських дикунів», які не уявляють, про що можна говорити з функціонеркою European Economic and Social Committee чималого рангу…

Чесно кажучи, я терпіти не можу, коли груповий медійний захід перетворюється на чийсь персональний «бенефіс» — зокрема, на мій… Однак зрозумівши причину такої поведінки, пані Майоренко могла зробити хибні висновки про нашу країну й її громадян. Довелося взяти ситуацію у свої руки та й насипати добродійці пригорщу дошкульних запитань.

Втім, причина виникнення такої ситуації зазначена вище: це 350-літнє перебування України в складі імперій, де про широкі комунікації між окремими елементами громадянського суспільства всередині держави навіть не чули і де саме поняття про «громадянське суспільство» було безжально кастроване та вивернуте зсередини назовні. Скажу більше: якщо завдяки зусиллям, насамперед, організацій роботодавців до вітчизняного законодавчого поля насилу вдалося увіпхнути хоча б поняття «соціального діалогу» (що є необхідною передумовою його прищеплення на українських теренах) — то для «широкого» діалогу, який, за європейською традицією, здійснюється в громадянському суспільстві будь-якої країни… навіть немає усталеної назви, загальноприйнятної з точки зору української мови!!! Про мову російську я мовчу так само…

Щоб відрізняти його від трипартивного соціального діалогу, який розповсюджується переважно на сферу продуктивної економіки, б назвав цей процес широким громадським діалогом. Виглядає все це наступним чином:

• — в будь-якій країні-членкині ЄС має бути сформований Національний Соціальний і Економічний Комітет (англ. National Economic and Social Committee — NESC);
• — ⅓ всіх місць у складі NESC отримують організації роботодавців — це т.зв. «перший сектор»;
• — інші ⅓ всіх місць у складі NESC отримують професійні спілки (організації найманих працівників) — це т.зв. «другий сектор»;
• — останні ⅓ всіх місць у складі NESC отримують інші неурядові громадські організації (НУО) — це т.зв. «третій сектор»;
• — у формування NESC держава принципово не втручається: себто, як самі громадські організації між собою домовляться, як розподілять місця всередині кожного «сектору» — так і буде;
• — діяльність NESC щедро фінансується з державного бюджету країни-членкині ЄС;
• — завдання NESC кожної країни-членкині ЄС — експертна оцінка на предмет корисності для громадянського суспільства (!) країни кожного (!!!) законопроекту на всіх стадіях його розгляду законодавчим органом (парламентом) кожної країни;
• — без попереднього схвалення всіма трьома секторами NESC жоден законопроект навіть не потрапить на розгляд парламентарів;
• — усі поправки, що вносяться в законопроекти на будь-якій стадії ухвалення будь-якого законопроекту, також дістають експертну оцінку з боку фахівців NESC;
• — на рівні Європейського Союзу на таких самих принципах, що й Національні Соціальні і Економічні Комітети кожної країни-членкині ЄС, формується European Economic and Social Committee (EESC), що має аналогічні повноваження й виконує аналогічні функції на аналогічних засадах — тільки вже на рівні Євросоюзу.

Про УНСЕК

Таким чином, той самий малозрозумілий EESC, який наша група мас-медійників відвідала в заключний день перебування в Брюсселі — це аж ніяк не «ложь, трындеж и провокация», відірвана від життя й не потрібна нікому. Навпаки, це вкрай важливий і дієвий інструмент контролю за владою громадянського суспільства як кожної країни-членкині ЄС (в особі NESC), так і громадянського суспільства Європейського Союзу в цілому (EESC). Справді, європейська суспільна система влаштована таким чином, що через NESC на рівні національному та через EESC на рівні загальноєвропейському контролюються всі стадії ухвалення усіх законопроектів. Що NESC, що EESC формуються на тристоронніх «секторних» засадах громадянськими суспільствами як кожної країни-членкині ЄС, так і Євросоюзу в цілому…

Між іншим, це означає, що однією з необхідних умов вступу в ЄС нашої рідної України є… формування Українського Національного Соціального і Економічного Комітету (УНСЕК) — органу громадського експертного контролю за всіма проектами усіх законодавчих актів, поданих на розгляд Верховної Ради України всіма суб’єктами законодавчої ініціативи: окремими політиками, політичними партіями, органами виконавчої влади і Президентом України. Діяльність УНСЕК має фінансуватися з державного бюджету, а в самому Комітеті повинні працювати експерти екстра-класу…

Ось чого очікують він нас європейці, розумієте?! І якщо хочемо бодай колись вступити до ЄС — мусимо забезпечити появу такого органу.

А що ж маємо зараз?..

(Далі буде)