А хочете, візьмемо мій роман, написаний ще в минулому тисячолітті — у 1989-1992 роках?! «До комунізму залишалось років п’ятнадцять-двадцять» називається. Про нього навіть у Вікіпедії є згадка. Отже — пара цитат:
- «І за дідулю твойого дякую, і за Старого Сьому, і за цю… ну, яка теж вірші писала… Теліга, чи шо?»
- «І от упереджуючи ваші смаки, шановний Йосипе Олексійовичу, ми вирішили виділити для зустрічі з вами по одній особі кожної національності, яку він мав вгорі. Наприклад, я була українкою. Спеціально для вас уточню: чистокровною українкою.
— Я був євреєм, — сказав Старий Сьома.
— Я росіянином.
— Я наполовину українкою, наполовину єврейкою.
— Я циганкою.
— Я білорусом.
— Я на чверть євреєм, на чверть чехом і наполовину українцем…»
То що — євреї «всё время говорят о “бабином яру”, почему-то упоминая одних евреев»?! Це так чи все ж не так?..
-
Про пам’ятники Голодомору, «в пору которого геноцидировали до 7-10 млн украинцев»
Запитання, чому «памятник или музей Холокосту существует почти в каждом большом городе мира, а памятник Голодомору, в пору которого геноцидировали до 7-10 млн украинцев, пару-тройку штук» — треба адресувати, насамперед, етнічним українцям загалом та українській діаспорі (у США, в Канаді тощо) зокрема. Чи шановна пані Наталія М. розраховує, що ініціювати встановлення пам’ятників жертвам Великого Голодомору по всьому світу повинні не українці, а знов-таки євреї?!
До речі, у мене є зустрічне запитання. Судячи з того, що «Голодомор» згадується в однині, а кількість загиблих означена «до 7-10 млн украинцев» — шановна пані Наталія М. має на увазі один лише Великий Голодомор 1932-1933 років. Але ж за радянських часів були ще два Голодомори, у яких була маса своїх жертв. То невже їхня пам’ять не достойна увічнення?! А якщо достойна — тоді з яких міркувань добродійка Наталія М. обвужує проблему?..
-
Про Бога, Біблію й обраний народ
Пам’ятаєте один з жартиків іншопланетного прибульця Альфа? «Ви не любите котів? Ви просто не вмієте їх готувати». В принципі, я міг би віджартуватися подібним чином і в даному разі. Але питання занадто серйозне — отож піду трохи іншим шляхом…
Погляньте на ілюстрацію. Скажу по секрету, що під №0 (центральне зображення у верхньому ряду) розташований оригінал, з якого утворена решта зображень, розташованих під номерами №№1-9. Але припустимо, що нам це невідомо. Припустимо, усі люди тільки те і знають, що були художники, які намалювали картини №№1-9. Отож усі (включно з добродійкою Наталією М.) знають, що сенсу в тих картинках — жодного. Що сенс полягає у малюванні саме такої картинки. Кожним живописцем на свій манер. Оце і все…
Як раптом я кажу: «Стривайте! Бачите зображення №8?! Отож митець, який створив це зображення — десь побачив оригінал, що називається кораблем. Більш того, у творця зображення №8 є усна інструкція, в якій сказано, для чого використовується оригінальний корабель, з якого зроблений цей малюнок! А ще в тій усній інструкції розповідається, як такий корабель побудувати я як за його допомогою можна переплисти океан, на протилежному боці якого — невідома нам земля».
Після чого добродійка Наталія М. заперечує: «Та ну, це все маячня! Ніякого оригіналу №0, ніякого такого корабля не існує. Цей загадковий, ніким не бачений предмет уперше намалював художник №1, потім художник №2 та інші… Живописець №8 просто сплагіатив своїх попередників №№1-7. А живописець №9 сплагіатив вже і плагіатора №8. Щодо інструкції, океану та заокеанських земель: то є маячня і суцільні байки! Можна побудувати пліт, на якому переплисти озеро. Можна побудувати човен, на якому подорожують річкою. Але переплисти океан?! Маячня, огидна маячня».
От приблизно на такому ж рівні відбувається і дискусія щодо Біблії. Лише порівнюючи зображення №№1-9, неможливо впевнено стверджувати, що десь існує ніким не бачений оригінал №0 — бо зображений предмет може бути фантазією художника №1, роботу якого потім копіювали усі інші. Що ж до існування усної інструкції — то її можна оголосити фантазією живописця №8, який вирішив вивищитися над іншими колегами.
Хоча насправді сенс не в нескінченному перемальовуванні зображень загадкового «корабля» в різних техніках. Сенс в тому, щоб збудувати корабель і таки переплисти океан! І от коли художник №8 та його прибічники раптом починають будувати корабель, згідно з усними інструкціями — їх оголошують шаманами клятими, істотами інфернальними, ворогами людяності та нагороджують іншими подібними епітетами.
Хоча насправді художник №8 і його прибічники просто дістали те, що в «Майстрі і Маргариті» Булгакова названо «сьомим свідченням». Тоді як інші такого свідчення не дістали… Те саме і зі мною: своє «сьому свідчення» я дістав ще в далекому 1993 році — з мене того вистачило. Для мене також очевидно, що добродійка Наталія М. свого «сьомого свідчення» не дістала… Ну що ж, ми живемо в таку цікаву добу, коли віра або безвір’я є результатом персонального вибору кожного. Тому якщо пані Наталія М. не вірить Богові та Біблії — це мене абсолютно не обходить. Бо це — результат її персонального вибору, впливати на який я не можу і не хочу.
І нарешті останнє — про обраний народ. Я вже давно виклав свою думку з цього приводу в матеріалі «Про мавп і людей». Не бачу сенсу переповідати його, скажу лише коротко: біда в тому, що рішення обрати Свій народ серед інших народів — це ухвала Всемогутнього, який мав якісь Свої міркування з цього приводу. Люди ж вважають, що це євреї самі себе проголосили обраними через свою уроджену хитрож*пість. Насправді ж вони просто не уявляють, до чого це колосальний геморой!.. Все інше — див. ту статтю.
(Далі буде)
“треба адресувати, насамперед, етнічним українцям загалом”
Тут как бы обе стороны, оба аргумента, правы. Хотя в той дискуссии именно этот аргумент был произнесен, уж не помню кем.
Но все же… Когда кто-то проводит закон об ответственности за отрицание Холокоста (ну и прочие мероприятия по этому же поводу), наверное должен был в этот закон включить не только свою рубашку, которая как известно ближе к телу. Наверное надо было все-таки обобщить и вспомнить про всех жертв геноцида. И так его и назвать “Геноцид”. И когда требуешь чего-то от других (уважать память погибших представителей одного народа), надо так же точно относиться и к памяти погибших другого народа. Я не говорю, что, скажем, евреи не уважают погибших от голодомора украинцев, но акцентирование на своей рубашке не помогает. Мало того, это тот случай, когда есть опасность слишком сильно перетянуть маятник в свою сторону.
Так оно происходит всегда – какая-то группа населения считает себя обделенной и начинает перетягивать одеяло в свою сторону. Сначала им даже сочувствуют, они добиваются прав для себя… Потом всем надоедает – “протестуете? ну протестуйте, протестуйте…” Потом эта группа наступает на грабли и понимает, что у перетянутого на себя одеяла есть и другая сторона, и остальные им уже злорадно “а что же вы хотели?”. А мотом маятник может качнуться конкретно и мало того что завоеванные права куда-то исчезнут, так может еще и нежданчик прилететь. И нет, я здесь совсем не о евреях, хотя они тоже не имеют иммунитета от этого процесса. Сюда можно записать и феминисток, и геев, и черных… да всех, хоть и зелебобиков.
Дуже здрава думка – коли думаєш про себе, думай про інших.
Борешся проти геноциду свого народу – борись проти геноциду будь-кого.
Еврей обращается к Богу:
–Боже, а правда, что мы избранный народ?
–Правда.
–А можешь Ты назначить кого-нибудь другого?
–А кого?
–Ну… кого-нибудь, кого не жалко.
Ох… Знали б Ви, яка кількість євреїв мріють про те, щоб підвищену увагу Всемогутній приділяв якомусь іншому народу! Я серйозно. 😎
Есть и другой анекдот на эту же тему:
Экскурсия в Иерусалиме. Один из экскурсантов обращается к гиду:
– Скажите, пожалуйста, а правда, что именно евреи – богоизбранный народ?
– Согласно Торе, правда!
– Не французы? Не испанцы, не поляки?
– Нет, евреи!
– Даже не американцы, не русские, не китайцы?
– Я же вам говорю, евреи!
– Очень гуманно!
Здається Черчіля запитували:
-а чому в Англії не має антисемітизму?
– бо англічани не вважають себе гіршими за євреїв
Дозволю собі п’ять копійок. Слово обраний чи вибраний, (чи “избраный” по-московитськи) означає що хтось когось вибрав для певної діяльності. Але на території, що була підконтрольній московитам, це слово в фразі “обраний народ” раптом набуває значення “кращий за інших”.
Чому ж так? Все досить просто: “народу-богоносцу” конкурент за звання “Божого народу”не потрібен, тому потрібно налаштувати проти нього всіх інших.
“Те саме і зі мною: своє «сьому свідчення» я дістав ще в далекому 1993 році — з мене того вистачило”
І в мене був досвід пересвідчитися – що є Сила, і є добровільна(!) боротьба Добра проти Зла.
Більшого сказати не можу.
Andriy Moderator | 12 Жовтня, 2021 at 00:46 | Відповіcти
@ Тут как бы обе стороны, оба аргумента, правы. Хотя в той дискуссии именно этот аргумент был произнесен, уж не помню кем. @
Вот и я про это! Только Вы, уважаемый Andriy Moderator, сумели это сделать при помощи совсем небольшого текста.
Тимур Литовченко:
@ Погляньте на ілюстрацію. Скажу по секрету, що під №0 (центральне зображення у верхньому ряду) розташований оригінал, з якого утворена решта зображень, розташованих під номерами №№1-9. Але припустимо, що нам це невідомо. Припустимо, усі люди тільки те і знають, що були художники, які намалювали картини №№1-9. Отож усі (включно з добродійкою Наталією М.) знають, що сенсу в тих картинках — жодного. Що сенс полягає у малюванні саме такої картинки. Кожним живописцем на свій манер. Оце і все… @
Далі йде текст у таком же дусі і це ще декілька абзаців. Шановний пане Тимуре, Ви застосували прийом НЛП: багато слів де сенс загубився. Тому тут я Ваших доказів не побачила. Но і тут Ви себе трохи видали: тому, що орігінал під №0, де малюнок кораблика абсолютно ясний, а на підробках – він морщить. От і я хочу сказати, що орігінал – це дійсно хороша речь, а підробки завжди цьому поступаються. І якщо прочитати шумерський “Єпос про Гільгамеша”, який був написаний ще в 16-18 веке до н.є, себто, задовго до появи біблейного народу, а потім, знайти окремі частки того ж оповідання в біблії, яка була написана набато пізніше, то що я повинна думати на цей рахунок?
Тому, це не я так вважаю, а історики. Я тільки підтверджую, що теж так само думаю.
Якщо хочете прямо – тоді скажу прямо. Ви запитуєте: “…то що я повинна думати на цей рахунок?” – я відповідаю: “Думайте, що хочете! Це Ваше право”.
Ви згідні з істориками, які стверджують, що в Біблію потрапили фрагменти “Епосу про Гільгамеша”? ОК – хай так.
А я не згоден з істориками. Я стверджую, що існувала якась об’єктивна подія, відображена спочатку в шумерському “Епосі про Гільгамеша”, потім в міфології інших народів. Зокрема, в давньоєврейській Торі.
Але я Вам нічого не доведу. Як і Ви мені нічого не доведете. Бо Ви спираєтеся на авторитет вчених, які вважають Біблію зібранням міфів. Для Вас важливим є авторитет науковців.
Я ж спираюся на Біблію, вважаючи, що вчені-історики можуть помилятися. Для мене важливо, що віра в моєму житті постійно спрацьовує. Інше мене не обходить.
*****
Так більш дохідливо? Чи це знов НЛП?..
Нормальным евреям (которые живут в Израиле) абсолютно безразлично какие законы принимают в Украине. Эти законы, защищающие меньшинства, нужны самой Украине, как пропуск в клуб цивилизованных стран. Ни Израиль, ни международные еврейские организации никогда не требовали от Украины принять подобный закон. Это – внутренняя инициатива. 26 лет назад я уехал из Украины потому что понял – должны смениться поколения, прежде чем украинцы начнут строить свою собственную страну. И не ошибся. Шаг вперёд – два назад, все вокруг виноваты в моей собственной лени и эгоизме, пусть кто-нибудь другой корячится – пока не выбросите подобный мусор из головы – не будет изменений к лучшему. Ищите виновников собственных неудач в зеркале – вот тогда будет прогресс.