Загалом-то, мені не надто подобається «бійцівське» кіно. Хоча винятки з цього правила існують, і одним з таких винятків є х/ф «The Karate Kid», у наших широтах більш відомий як «Карате-пацан». У цієї стрічки є одна безперечна перевага — Джекі Чан в головній ролі… хоч і в дещо незвичному амплуа немолодого вже сантехніка. Натомість картина має масу недоліків. Її герої використовують насправді аж ніяк не карате, але кунг-фу. Її сюжет виглядає аж надто неправдоподібно, оскільки маленький хлопчик не міг досягти продемонстрованого ним у фіналі рівня майстерності при будь-якій інтенсивності тренувань. І таке інше в тому ж роді.

Однак х/ф «The Karate Kid» особливо симпатичний мені… зокрема, через оригінальне відображення проблематики стратегічної ініціативи! Пояснюю, що мається на увазі.

По ходу сюжету, пристаркуватий сантехнік Хан (Джекі Чан), який взявся навчити мистецтву кунг-фу маленького хлопчика Дрея Паркера, якого називає на китайський манер Сяо-Дреєм (Джейден Сміт, між іншим — син знаменитого актора Вілла Сміта), везе свого підопічного в буддійський монастир, розташований в горах Уданшань — туди, де сам колись опановував це мистецтво. Піднімаючись до заповітного Колодязя Дракона (випивши води з котрого, людина стає непереможною), Сяо-Дрей бачить приголомшливу картину: на кам’яному виступі, розташованому над бездонною прірвою, на одній нозі в позі «змії» стоїть жінка; перед нею в невеличкій кам’яній «чаші» сидить кобра, рухи якої в точності копіює жінка-майстриня кунг-фу…

Потім, вже біля Колодязя Дракона, Сяо-Дрей запитує Хана, чи бачив той жінку, яка копіювала найменший рух кобри? На що Хан заперечує:

— Ти дивився неуважно, Сяо-Дрей! Це змія копіювала жінку.

Природно, таке пояснення не вкладається в голові хлопчика, тому Хан терпляче продовжує:

— Та жінка була немов вода: спокійна, тиха. І тут, і тут… — При цьому вказує на чоло й на серце маленького учня. — І ось змія віддзеркалює жінку.

— Але ж вона зовсім нічого не робила! — дивується хлопчик.

На що Хан заперечує:

— Бути спокійним — це не означає «зовсім нічого не робити».

Тепер розумієте?..

Не варто дослухатися до тону промовця, яким він виголошує свої послання до широкого загалу, не варто виловлювати напівтони й обертони, аналізувати інтонацію. Такі речі можна заздалегідь відрепетирувати або «старим дідівським методом» — самостійно перед дзеркалом, або по-сучасному — разом з тямущим іміджмейкером. Бо публічна промова є вельми своєрідним витвором мистецтва, роботою на публіку: насамперед, на безпосередніх учасників офіційного заходу, в другу чергу — на супротивників, які неодмінно стежитимуть за тобою і в останню чергу — на «зовнішню партію» тих, хто тобі просто співчуває. А де робота на публіку — там маніпуляції…

Тому придивлятися потрібно до інших речей, намагаючись з’ясувати, хто ж володіє стратегічною ініціативою?! Хто кого віддзеркалює: жінка — кобру?.. або все ж таки кобра — жінку?.. Звісно, треба бути спокійним в думках і в серці — але спокій можна удати.

А от чого удати не можна — то це реакції твого супротивника на твої слова та дії!!! Бо ти створюєш прецедент — а твій супротивник на цей прецедент реагує. Відігрує створену тобою ситуацію у завданому тобою «коридорі можливостей». Віддзеркалює тебе, як тільки може. Якщо це є — тоді можна робити висновок, що стратегічна ініціатива на твоєму боці. Й це добре, оскільки тримаючи стратегічну ініціативу, ти змушуєш супротивника грати за твоїми правилами. А тоді рано чи пізно складеться ситуація, коли супротивник підставить тобі свою ахілесову п’яту. Тоді лишається завдати удару в його вразливе місце — і вирвати свою перемогу навіть у значно більшого, численнішого й потужнішого опонента!

Повертаючись до того, з чого все почалося — до виступу Петра Порошенка на з’їзді партії «Європейська Солідарність». Чи була якась реакція його опонентів на цей, поза сумнівом, блискучий виступ? Безперечно, була: невдовзі після цього на світ Божий випливли чергові «плівки Медведчука», в яких нібито зафіксовано, що на переговорах у Брюсселі в жовтні 2014 року щодо постачання російського газу, українська сторона хотіла змінити ціну на вуглеводні й закріпити її в контракті, але російська сторона виступала проти. І це питання Медведчук нібито обговорив з Порошенком…

Чи є це реакцією на промову Порошенка на з’їзді партії «ЄС»?! Безперечно! Але чи вкладається ця реакція в «коридор варіантів», заданий промовою Порошенка?.. Навряд чи так. Принаймні я цього не бачу. А отже, не можу зробити висновку, що стратегічна ініціатива зараз перебуває на боці Петра Порошенка і «Європейської Солідарності».

Хоч я, звісно ж, не є істиною в останній інстанції. Цілком можливо, що я помилився і чогось та й не побачив… Отож усі охочі можуть самостійно визначити, мала місце реакція опонентів партії «ЄС» на промову Порошенка в заданому тією промовою «коридорі варіантів», чи такої реакції не було. Вважаю це індикатором надійнішим, ніж наявність чи відсутність відчуття, що «Порох таки поймал дно под ногами и оттолкнулся от него». До речі, тоді не матиме значення, що «Європейська Солідарність» перебуває в опозиції, а не при владі. А також — інтереси якої частки населення презентує партія «ЄС». Бо якщо проєвропейська, демократично налаштована меншість, уособлена «Європейською Солідарністю» на чолі з Порошенком, перебере на себе стратегічну ініціативу і змусить більшість грати за своїми правилами… Оце і справді буде вищий клас!

(Далі буде)