Сон ослепшего разума (Часть 1)

В развитие вчерашней темы о стратегической слепоте прямо сейчас разворачивается эпопея, вызванная именно этим – слепотой. Развал совка и цветастые обнимашки-целовашки с Китаем застали военную промышленность США в момент качественного перехода ее боевой авиации, задача которой – захват господства в воздухе, на качественно новый уровень. На смену машине, которая обеспечивала это господство F-15 нескольких модификаций пришел самолет действительно нового поколения – F-22. В него были вложены такие средства и такие технологии, что спустя 30 лет при всех своих потугах никто из конкурентов и потенциальных противников не смог даже приблизиться к этой машине.

Но качественный переход к новым изделиям следующего поколения всегда ведет к удорожанию всего проекта и к существенному повышению стоимости единицы этой техники. В самом деле, с этим сталкивались еще тогда, когда фанерный, обтянутый парусиной аэроплан сменила металлическая машина, имеющая как новую конструкцию, так и новые материалы, из которых она была собрана. Понятно, что деревянно-тряпичный аэроплан был и дешевле, и строить его было проще, но как можно сейчас убедиться, джинсовых самолетов уже давно нет, а это значит, что развитие этой техники в сторону ее усложнения – объективно и неизбежно.

Другое дело, что в начале 90-х Штаты настолько далеко оторвались от любых возможных конкурентов, что даже не применение, а обладание такими машинами уже обеспечивало господство в воздухе. Совокупность примененных технологий делало бой  предыдущего самолета с этой машиной просто бесполезным, поскольку противник подвергался уничтожению еще до того момента, когда он мог понять, что его атакуют и у него решительно не было возможности увидеть того, кто его атаковал. 

Это все равно, что чувак в дорогих, тяжелых доспехах с клинком из дамасской стали вышел на поле боя, а его с двух километров снайпер снял даже не вспотев, а его пуля «Лапуа» разнесла шикарный шлем на голове рыцаря и его голову. Причем, рыцарь так и не увидел своего визави. Самолет F-22 давал примерно такой же уровень преимущества, на момент своего выхода. Ему действительно не было равных или просто – противников. Это его и сгубило.

Американская власть расслабилась и решила, что такая мощь избыточна, да и воевать не с кем. Китай – уси-пуси, Москва – то же самое, а ну ее в G-7, чтобы та стала G-8. В общем, все вокруг казались друзьями, коллегами и партнерами. Это оказалось фатальной ошибкой, потому что были смещены приоритеты для вооруженных сил, а значит изменились задачи и системы вооружений, необходимые для выполнения этих задач.

Было принято решение о том, что возможность глобальных конфликтов и крупных боевых действий с регулярными армиями противника стремятся к нулю, а главной угрозой стали террористы разного калибра. Но с террористами обычно – борются спецслужбы, а вооруженные силы могут обеспечивать лишь эпизодическую поддержку в каких-то отдельных элементах операций, не больше. Но в данном случае, было принято решение о том, что именно армия должна заниматься этими вопросами. А раз так, то слишком многие военные программы создания систем вооружений, необходимых для применения против регулярных армий, были остановлены или вообще ликвидированы.

Под нож пошли разработки новой бронетехники, боеприпасов и в том числе – авиации. В частности, программа производства самолетов F-22 было прекращено на отметке примерно в четверть от того, что планировалось в самом начале этой программы. А ведь известно, что стоимость единицы подобной техники постепенно падает, начиная с первых экземпляров, которые по определению будут самыми дорогими. И получилось, что программа была остановлена на стадии производства партий самых дорогих машин.

(Окончание следует)

12 Comments on "Сон ослепшего разума (Часть 1)"

  1. Читатель | 12.03.2021 at 13:27 |

    перепрошую, не за темою. Тут ось згадали один текст п’ятирічної давнини.

    ***
    Вони здали Крим. Поіменний список. Хто бився за Харківські угоди, які дозволили Росії почати окупацію

    За чотири роки до окупації Криму, у квітні 2010-го, у Верховній Раді жорстоко билися. Янукович протягував ратифікацію Харківських угод, які продовжували термін перебування військової бази Росії в Севастополі на 25 років. Після цього РФ почала активно модернізувати флот, а місцеві пристосуванці та прихильники «руского міра» зрозуміли: “Росія з Криму не піде”. З ратифікації Харківських угод фактично і почалася окупація Криму. Ми пригадали список політиків, які допомагали окупанту.

    Автор: Марта Пугач

    «Одним із провідних інструментів незаконної окупації півострова став Чорноморський флот РФ. Відповідно до угод, Росія могла тримати в Криму до 25 тисяч військовослужбовців. Орендовані об’єкти використовувались як база для ведення розвідувально-підривної, інформаційно-пропагандистської та іншої антиукраїнської діяльності», – вказує директор Національного інституту стратегічних досліджень Володимир Горбулін у доповіді про те, як Росія роками готувалася до війни з Україною.

    За даними розвідки Міноборони України, анексія Криму відбулась у три етапи, і кожен з них передбачав використання морських сил Чорноморського флоту, доступних Росії в Криму:

    I етап – приховане перекидання підрозділів збройних сил Росії з території РФ на територію Криму морським шляхом;

    II етап – бойові кораблі, літаки морської штурмової та розвідувальної авіації, а також вертольоти Чорноморського флоту в Криму були приведені у вищий ступінь бойової готовності;

    III етап – додатково в Криму було зосереджено понад 7 тисяч військовослужбовців, насамперед десантників і сил спецпризначення. Вони були перекинуті на територію АРК морським і повітряним шляхом. Були посилені можливості Чорноморського флоту з проведення морських десантних операцій. Десантні кораблі, зосереджені в Криму, дозволяли провести морську десантну операцію по всьому чорноморському узбережжю України.

    «Ситуація з Кримом сформувалася не за один рік, і її вирішення теж мало відбуватися десятиліттями. Ключовим моментом мало стати закриття бази ЧФ РФ у Севастополі – після чого властиві для нього міграційні процеси перемістилися б до Новоросійська, а російський анклав у Криму поступово втрачав би силу і вплив», – писали ТЕКСТИ перед ратифікацією.

    Росія віддала 40 мільярдів доларів за те, щоб процес перетворення Криму в російський анклав не припинявся

    Суть угод полягала в тому, що Росія давала Україні знижку на газ в обмін на продовження терміну базування. Тоді сума дисконту оцінювалася у 40 мільярдів доларів. Історія виникнення високої ціни на газ і необхідності у такій знижці – інше питання, про газові угоди Тимошенко, які передували Харківським угодам Януковича, писали багато.

    «Вважаю, що ця угода, яка була підписана президентами Росії та України 21 квітня, позначає новий етап взаємин між нашими країнами…» – заявив тоді спікер російської Держдуми Борис Гризлов. Після окупації Криму Держдума РФ відразу у березні 2014 денонсувала цю угоду.

    В Україні ж запроваджувати цей «новий етап» допомогла армія помічників Путіна – депутати Януковича.
    Опозиція протидіяла ухваленню, як могла, заблокувала отвори для голосувань, накрила прапором місця регіоналів.

    27 квітня 2010 року за те, щоб Путіну вдалося, билися у прямому сенсі слова регіонали. Билися завзято, кількох депутатів-опозиціонерів забрала швидка. «Депутатів били і спеціально проведені регіоналами в зал засідань охоронці – подібного в цій залі не було за всю історію країни», – писали ТЕКСТИ в ті дні.

    Згадаємо поіменно тих, хто активно протягував рішення і тих, хто тихенько голосував чи мовчав, коли його голос зараховували «за».
    Ключові особи

    Тут ідеться тільки про тих, хто протягував рішення у парламенті.

    №1: Володимир Литвин, на той час голова Верховної Ради – нинішній депутат, «Герой України». Саме він за відсутності 226 голосів, «не змигнувши оком, відкрив засідання – незважаючи навіть на те, що це око заліпило яйце, кинуте кимось із опозиціонерів.

    Опозиція кидає яйця, Володимир Литвин ховається під парасолями

    «Половина регіоналів стояла під трибуною, десятки депутатів коаліції просто не прийшли на засідання, картки «мертвих душ були заблоковані», але на табло висвітлилось 236 голосів «за». «Рішення прийнято», – проголосив Литвин», – так ми описували відразу після подій.

    № 2: Андрій Клюєв, виступав з нетривалою доповіддю по «Харківських угодах», а в той час був першим віце-прем’єр-міністром України і відповідальним за «правильні голосування» у Раді. Андрій Клюєв зараз разом з братом (який також голосував за «Харківські угоди»), ймовірно, переховується в Росії.
    Найактивніші бойовики

    Олег Царьов – член Політради Партії регіонів, зараз переховується в Росії, називає себе “головою парламенту Новоросії” і, за його твердженнями, представляє інтереси Новоросії в Москві.

    У білому светрі Олег Царьов

    Вадим Колєсніченко – в той час був заступником голови фракції Партії регіонів. У січні 2015-ого заявлений у розшук, має російське громадянство. Після окупації Криму балотувався у Севастопільську міськраду, програв.

    Володимир Олійник – один з головних спікерів Януковича під час Революції Гідності. Після втечі до Москви один з організаторів антиукраїнського «Комітету спасіння України».

    На фото – сивий ліворуч Володимир Олійник, по центру Олесь Доній, а Василь Стельмашенко тримає Донія за чуба

    Микола Злочевський – був Міністром охорони навколишнього середовища. Зараз йому оголошена підозра від Генпрокуратури про розкрадання державного майна і незаконне збагачення, суд арештовував та знімав арешт з його майна.

    Павло Лєбєдєв – Міністр оборони з 2012 по 27 лютого 2014 року. Під час Євромайдану зник з України. Після втечі президента Януковича покинув Київ ще до офіційної відставки. Був присутній у Кремлі на зібранні з нагоди “прийняття” Криму до складу Росії.

    Дмитро Саламатін – генеральний директор «Укроборонпрому», (2010–2012), має зв’язки з російськими спецслужбами, живе в Росії по сусідству з босами ФСБ.

    Ельбрус Тедеєв – професійний борець, чемпіон світу та головний у групі «бійців» серед депутатів ПР. Головне завдання – битися в Раді, коли потрібно. І досі президент Асоціації спортивної боротьби в України.

    Ліворуч з георгієвською стрічкою – Ельбрус Тедеєв, праворуч – Василь Стельмашенко

    Нестор Шуфрич – був Міністром МНС в 2010-ому, коли у Верховній Раді в день ратифікації кинули димову шашку, особисто прибув «боротися з димом». Зараз – депутат від Опоблоку.

    Дмитро Шенцев – регіонал, нагороджений 2013 року в Росії медаллю Пушкіна — за великий внесок у збереження та популяризацію російської мови та культури за кордоном. Зараз – депутат від Опоблоку.

    Дмитро Шенцев на фото в центрі поряд з прапором

    Василь Стельмашенко – преса пише, що потрапив у список регіоналів по квоті Ахметова, один з тих, хто вижив у 90-ті . Бив Олеся Донія (див. попередні фото), відомий як кримінальний авторитет.

    Владислав Лук’янов – регіонал, активно закликав до федералізаціїї.
    ***

    повністю тут
    https://texty.org.ua/articles/65730/Vony_zdaly_Krym_Poimennyj_spysok_Khto_byvsa-65730/

    цього забувати не можна. Частина з перехованих осіб, які почали здачу України у 2010 році досі не засуджені і сидять в парламенті, чудово почуваються і активно гавкають

  2. Пардон, что не в тему. Может, кто знает, кто такие Корупція.Інфо , случайно, не ахметовцы?

    • Читатель | 12.03.2021 at 14:59 |

      гугл каже таке:
      ***
      «Корупція Інфо»

      Сайт видає ТОВ «Корупція Інфо», засновником якого є Ірина Разумовська, сестра або дружина головного редактора сайту, та реального власника 35-річного Дмитра Разумовського.

      Разумовський став відомий у Львові після балотування до Верховної Ради у 2014 році. Був кандидатом по 116 виборчому окрузі. Саме тоді і було створено новий медіа ресурс.

      Протягом 15 років Дмитро Разумовський працював в міліції. В органах МВС він зробив непогану кар’єру – від дільничного інспектора Залізничного райвідділу до першого заступника Жовківського РВ. У відставку пішов з посади начальника сектора незаконного обігу зброї та вибухівки у 2014 році.

      Разумовський також є засновником юридичної компанії «Закон і захист», що була створена у липні 2014 року.
      ***

      на сайт кажуть таке:
      ***Registrant:

      Name: REDACTED FOR PRIVACY
      Organization: Whois Privacy Protection Foundation
      Tel: REDACTED FOR PRIVACY
      Fax: REDACTED FOR PRIVACY
      Mailing Address: REDACTED FOR PRIVACY Zuid-Holland REDACTED FOR PRIVACY NL
      ***

      • Как-то странно, что сегодня на https://korupciya.com/ новости штампуются каждые полчаса, прямо RT какое-то.

        • Читатель | 12.03.2021 at 15:37 |

          та й заголовки жовтятиною тхнуть. На рівні “шок” “сенсація” і т.п.

          • Якщо додати блакитного – вийде зелений.

          • Сергій | 12.03.2021 at 22:32 |

            Читатель | 12 Березня, 2021 at 14:59

            Була інформація, що Мертвечук після блокування каналів, почав скуповувати сайти пачками, щоб розширити вплив й зберегти аудиторію.

            Я зайшов на сайт Корупція Інфо навмання обираю новину з розділу Політика
            Там новини коментують “експерти”, власне “директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов”
            Тут все зрозуміло…

            Карасьов, Бондаренко, Бортник то що, це з пулу що постійно тусили на на каналах Мертвечука.

  3. Проблема не ограничивается только лишь одним F-22. Он – самый яркий пример. Эта проблема коснулась ВСЕГО спектра НОВЫХ, прорывных вооружений, опередивших свое время. Америка, англосаксонское мышление, нам до него далеко – они способны на невероятные достижения, и в то же время, согласны помножить эти достижения на ноль, если их текущее содержание превышает профит от самого факта существования такого достижения. У американцев есть многоцелевые подводные лодки атомные класса Си Вулф, созданы на излете Холодной войны, их всего четыре штуки, НИЧЕГО ПОДОБНОГО не было создано ни до, ни после. Они опередили свое время на неизвестное количество лет. И пребывают таковыми сейчас. F-22 – опередили свое время не неизвестное количество лет. Эсминцы Зумвальт – это просто космическая технология, совершенно недоступная никому на планете.

    • pan_futiy | 12.03.2021 at 20:30 |

      Kudrev | 12 Березня, 2021 at 19:54
      Они опередили свое время на неизвестное количество лет.
      История знает немало случаев, когда технические решения и проекты опережали свое время и не были поняты и приняты современниками, а потомки потом хватались за голову из-за совершенной глупости и пытались наверстать упущенное.
      Слава Богу, что проекты Илона Маска сугубо коммерческие и не зависящие от государственного финансирования, иначе бы их ждала та же судьба, поскольку и они опережеют свое время.
      А большинство государственных “деятелей” и политиков не способны заглянуть не только в послезавтрашиний, но даже и в завтрашний день и, плохо разбираясь в дне сегодняшнем, продолжают жить во вчерашнем…

  4. Об одном жалею – годы… Мечтаю выпить спирт из помятой жестяной кружки на красной площади. И расписаться на ее развалинах.

    • Чудова мрія. З задоволенням приєднався б до Вас. І потрібен напис, зрозумілий мокшанцям, “Развалинами мордора удовлетворен”.

Comments are closed.