О, слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинутий на сміх!
Пісенний грім батьків моїх,
Дітьми безпам’ятно забутий.
Святослав Караванський

Тарасові слова: «Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя» досі актуальні. За деякими даними людська істота запрограмована так, що може осягнути справжню мудрість набагато пізніше закінчення освіти. Хоча завжди хочеться якомога раніше. Тому вчитись корисно постійно. Зрілий вік приносить глибину розуміння того, що відбувалося протягом життя і, не властиву молодості, ясність душі.

Всеукраїнський радіодиктант національної єдності традиційно проходить у День писемності і цього року відбувся 9 листопада о 9:00.

Я разом з родиною теж писав цей диктант. Звичайно, як і багато інших українців, наробив кілька помилок, бо на слух важко сприймати текст. Звертаюся до Автора і коректорів ЛО «Буду Вам вельми вдячний, якщо мої деякі порушення існуючого правопису не будуть виправлятись».

Що стосується знання української мови, то я ніколи цим не хизувався, а навпаки зазначав: «Відомо, що іноземну мову можна вивчити за місяць, а рідну потрібно вивчати усе життя». Великий знавець української мови С. Караванський радив: «У висліді, як казали галичани, а тепер уже й негаличани, питомої української мови не знають ні академіки, ні доктори наук, ні професори українознавства, ні письменники, не кажучи вже про нашого брата – перодряпа. Тому, виходячи з мудрости, що вчитися ніколи не пізно, нумо вчитися!» Він мав рацію – зростає покоління, яке не вміє просто грамотно писати, ні українською, ні російською, тим більш, ані англійською. Ніяк.

Прислухайтеся, якою мовою спілкуються на перервах учні і вчителі. Отож!

Отже, знавці української мови, відповідайте, як правильно написати: хропеш чи хропиш, ростеш чи ростиш, волочиш чи волочеш, застелиш чи застелеш, стелеться чи стелиться? Чому пишеться машинобудівний, але машинно-тракторний? всесвітньовідомий, але всесвітньо-історичне? І чому в орфографічних словниках наявні і Запорозька Січ і Запорізька Січ і як написати правильно? І чим відрізняється слово запоріжець від запорожець? Завжди є спокуса давати прості відповіді на складні запитання, але вони часто неправильні… Бо не все так однозначно, як здається.

Надаю текст диктанту:

«Виклики книжкової ери.

Наприкінці минулого тисячоліття читачі стурбовано запитували: «Невже електронні носії витиснуть традиційну книжку?» Але, коли Джоан Ролінґ написала «Гаррі Поттер» і її серія романів розійшлася стомільйонними накладами, це питання втратило свою гостроту.

Сьогодні біль-менш зрозуміло, що не носії, принаймні, поки що не створюють кардинальні загрози паперовим книжкам

Проте, з’явилися вони не випадково. Гадаю, що Бог так готує нас до далеких мандрівок. Це Він підсунув нам ґаджети, щоб ми змогли, колись, забрати з собою на інші планети свої улюблені книжки, музику, фотографії, картини, бо як інакше удалося це зробити.

Отож, доки Ілон Маск  ще тільки на півдорозі до інших світів, паперова книжка в безпеці. Однак, деякі науковці стверджують, що коли люди, нарешті, зможуть зачати у космічних умовах нове життя, то таке людське дитя буде схоже, радше, на знайомий кинемонографічний образ енелятки, з великою головою і очима на пів-обличчя  з слабкими м’язами. Для нього, на відміну від нас, таке приємне відчуття, як гортання сторінок, запах паперу, будуть невідомі.

І ось, напевно, вже аж тоді запанує ера електронних книжок.

Але й це не страшно, головне – читати, і не так важливо з яких носіїв. Бо книжки – це знання й емоції, які на відміну від щоденного потоку інформації, залишаються з нами надовго».

Ніколи не погоджуюсь, що коли-небудь людству будуть невідомі такі приємні відчуття, як гортання паперових сторінок. І ніколи не запанує ера тільки електронних книжок. І зовсім не Бог подарував нам гаджети, а талановиті математики, винахідники і підприємці. А переказувати фантастичну дурню, що, нібито, люди колись будуть схожі на енелятків, не личить письменникові.

При усій повазі до автора тексту –  письменника, лауреата Національної премії України імені Т. Шевченка Івана Малковича, цей диктант лише частково український. Тобто, в диктанті присутня українська мова, але зовсім відсутня сама Україна.

Щоб насолоджуватися чудовою українською мовою рекомендую найкращий світовий роман: Мігель де Сервантес «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі» у перекладі Миколи Лукаша, а також Бокаччо Джованні «Декамерон» у його перекладі. Написали сучасні романи українською М. Матіос, О. Забужко, М. Вінграновський, Ю. Вінничук, П. Загребельний, В. Шкляр, та багато інших.

Єднати українців повинна не тільки мова. Армія, яка захищає нас від мордору варта  також згадки і поваги. Цей диктант не виховує патріотів України. На жаль.

 

Yaroslav