Ментальність 73%

 

Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.

Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.

Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,

Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?..

В.Баранов. «До українців»

 

Не шукайте в Інтернеті тексту цього твору, бо його там немає. Цю книжку можна лише купити.

Сатиричний роман майстра української літератури Володимира Даниленка «Газелі бідного Ремзі» – блискуча пародія на українську ментальність і політику за часів президента Кучми. Надаю три короткі уривка з роману.

Розповідає Ремзі, в минулому житті кримський хан Хаджи Селім Герай І.

 

Сон – сторінка 463

Наснилося мені, наче підходить до мене чоловік зі світлими очима: і я зрозумів, це Аллах:

– Послухай Ремзі, що я скажу. Коли я створив народи, то були вони всі непорочні й чисті, як діти. І наказав я архангелу Ісрафілу сурмити в сурму, щоб вони прийшли до мене і розібрали характери й звички, які я написав на скрижалях. І засурмив Ісрафіл на всі чотири сторони світу і почали йти до мене різні народи. Першими прийшли євреї і взяли золото і Тору; американці взяли кредит і свободу; італійці – макарони і любов до прекрасного; китайці – плодючість і працьовитість; бразильці – карнавал і футбол; німці – порядок і точність; індійці – неохайність і любов до всього живого; французи – вино і літературу; англійці – чай і кодекс джентльмена; мусульманські народи – войовничість і тверді моральні принципи; цигани – мандри і шахрайство; росіяни вибрали горілку і хамство» білоруси – довірливість і картоплю; полякам дістався тільки гонор; болгарам тільки перець; румунам тільки мамалига.

І коли всі народи прийшли та кожен взяв, що хотів або що йому дісталось, виявилось, що не прийшли тільки українці. І наказав я архангелу Ісрафілу голосніше сурмити, і страшний звук струснув землю, та вони знову не прийшли. І наказав я ще гучніше подути у сурму, і почалися затемнення й землетруси, а вода вийшла з берегів і затопила суходіл.

Прибрели українці по пояс у воді, стали переді мною і винувато шморгають носами.

– Не гнівайся, Господи, не почули, як ти звав, бо сварилися.

– Відтепер, – кажу їм – ваші вожді будуть всюди спізнюватись, і ви будете відставати від тих, хто прийшов до мене першим. І не будете вірити ні в свій розум, ні в своїх пророків. А ваші казенні люди будуть тільки красти і брехати, і на зміну їм будуть приходити такі самі. І так буде аж до Судного Дня. І навіть коли я поселю вас на мачинці, ви поділите її навпіл і будете між собою сваритись. І буде вам завжди між собою тісно і будете ви розбігатися у всі кінці світу, бо народ, який промарнував свій шанс у минулому, змарнує його у теперішньому і в майбутньому.

– І заголосили вони, здіймачи руки:

– Не карай нас так тяжко, Господи! Дай хоть щось, чого немає в інших.

– Я дам вам найкращу мову, якою я розмовляю з ангелами, але ви такі пришелепкуваті, що навіть цьому найдорожчому дарунку не зможете скласти ціни і будете мучити свої язики і язики своїх дітей та онуків чужими мовами й соромитись свого і любити все чуже. І за це зневажатимуть вас у всьому світі.

 

Я особисто, навіть у страшному сні не міг уявити тоді, у 2000 році, що після п’ятирічки Відродження у 2019-му українці, обливаючи брехливим брудом реформатора Пороха, оберуть блазня своїм гетьманом і головнокомандувачем під час війни з мордором. Бо у 73% зебілів інша мрія. Отже продовжу.

 

Мрія – сторінка 186

– Ми з інституту стратегічних досліджень, – сказав Пришибей. – Досліджуємо особливості національного світогляду в різних народів. От, що для вас українська мрія?

Дригало зачепив виделкою холодець, обережно підніс до рота і почав зосереджено жувати.

– Знаєте Семена Панчоху? – голосно заплямкав він. – Це мій сусід. Я хочу, щоб у нього пропала картопля, яку привезла з Америки його кума Марта Циркуль. Це така картопля, як поліна. Накладаєш на руку і несеш. Така сипка, добра.

– Це ваша мрія?

– То ще не мрія, – закректав Дригало. – То тільки бажання.

– А що ви найбільше хочете?

– Щоб у Миколи Печериці пропав кабан Стецько, який щодня підриває мою огорожу. То такий кабан, скажу я вам, усім кабанам кабан. Як почне рить від брами, то зупиниться аж на березі. І так кожен день, кожен день.

– І це все?

– Та де все?! – вигукнув Дригало. – Хочу, щоб у сусіда, що живе з другого боку мого обійстя, всохла груша, бо вона кидає на мій город тінь, від якої на капусту нападає гусінь.

– Це ваша мрія?

– Ні, це ще не мрія. От якби мій кум Семен, що купив на тому тижні «Мерседес-Бенц», розігнався та з розгону бенцнувся ним у бетонний стовб щоб упав на хату  Пацюка і від електрики загорілася хата.

– То це така у вас мрія?! – злякано перепитав Пришибей.

– Та які ви нетерплячі, – добрався до смаженого коропа Дригало. – От коли вогонь з хати Пацюка перекинеться на стодолу, а стодола запалить хату Печериці, а від хати Печериці загориться обійстя Мацапури, а від обійстя Мацапури перекинеться на хату Миколи Всез’їмівсевип’ю загориться клуб, де вночі кричить музика, от тоді це і буде щастя, – розчулено висякався Дригало.

– Але ж тоді вигорить півсела?! – аж підцибнув Пришибей.

– Отаке воно наше щастя, – заплямкав біля коропа Дригало.

 

P.S. 25 квітня 2019 р. Верховна Рада більшістю голосів прийняла закон про функціонування української мови. Законопроект № 5670-д, до якого було пройдено 2082 правки, підтримали 278 народних депутатів. Проти цього закону проголосували 38 народних депутатів. Більшість з них є членами фракції політичної партії «Опозиційний блок». Проти закону також проголосували кілька позафракційних депутатів, серед яких Юрій Бойко, Сергій Дунаєв, Юлій Іоффе, Сергій Льовочкін та Євген Мураєв. Вони ще погрожують скасувати цей закон. Запам’ятаємо імена ворогів української мови. Вони впевнені у своїй безкарності, бо знають, де російська мова, туди «захищати» їх прийдуть московитські «їхтамнети». Схоже, що Аллах мав рацію. Це різні світи 73% і золотий четвертак.

Продовжую читати роман В. Даниленка «Газелі бідного Ремзі»:

 

Шпаля – сторінка 90.

«Є на прикметі один чоловік Михводь, який вголос думає.

Ми побачили, як Михводь на плечі щось несе.

– Що це він тягне? – засопів над моїм вухом Пришибей.

– Шпалу, відповів Гопкало. – Десь украв.

– Шпала це обрізаний стовбур дерева чорного кольору, яку Михводь кинув під тином, зайшов у хату, повечеряв, задоволено зайшов у спальню, роздягнувся, лапнув рукою стіну, стало темно, ліг у ліжко, довго вовтузився, повернувся до стіни і сказав:

– Шпальа, конечно не кабанчик, та добре, що вкрав. Це така вещ, що згодиться.

Який час він тихо і вдоволено лежав у ліжку, але раптом у його душу закралась тривога, він заскрипів ліжком і голосно сказав:

– Оце засну, уночі прийдуть, відчинять хвіртку, під тин – заберуть. Піду сховаю в клуню.

Намацав стіну, стало видно, одягнувся і пішов на двір. Михводь узяв шпалу і поніс. Ми бачили, як він вийшов із клуні, обтріпавсь і пішов у хату, роздягнувся, помацав рукою стіну, стало темно, ліг у ліжко, повернувся до стіни, заскрипів і якийсь час вдоволено лежав, але відчувалося, що його щось мучить.

– Уночі прийдуть, – сказав у темряву, відчинять хвіртку, під тин – нема, у кльуню зайдуть, заберуть. Встану прикладу сіном.

Заскрипів ліжком, важко одягнувся і почовгав на двір. Зайшов у клуню, широко відчинив двері, щоб потрапляло світло місяця, взяв вила і почав прикладати шпалу сіном. Незабаром на шпалі виросла копиця сіна, після чого він смачно чхнув, поставив вила, вийшов на двір, обтріпався і пішов до хати. Роздягнувся, стало темно, ліг,заскрипів, повернувся до стіни й затих. Ми вже думали, що заснув, але він ворухнувся і сам до себе сказав:

– Уночі прийдуть, відчинять хвіртку, під тин – нема, у кльуню – нема, розкидають сіно – знайдуть, заберуть.

Важко сів у ліжку й дивився у залите тьмяним світлом вікно, встав, позіхнув і довго чухмарив голову. Намацав стіну, стало світло, почав натягувати на себе розкиданий одяг, взувся, пішов до клуні, прочинив двері і впустив туди сяйво місяця, взяв вила, перекидав сіно, дістав шпалу і важко потягнув її у сад через перелаз. Поклав за вуликами, обтріпався й пішов до хати.

У спальні поскидав із себе одяг, погасив світло, сів у ліжко, почухався, заліз під ковдру, завовтузився, заскрипів ліжком, повернувся до стіни, замовк, якийсь час полежав і сказав:

– Уночі прийдуть, відчинять хвіртку, під тин – нема, в кльуню – нема, розкидають сіно – нема, залізуть через перелаз, підуть за вульики – заберуть.

Виліз із-під ковдри, натягнув на себе розкиданий одяг, взувся,,зайшов у клуню, взяв лопату, переліз через перелаз, зайшов у сад, важко витягнув шпалу, довго тягав, вибираючи місце, нарешті в заростях малини почав копати яму. Сопів, зупинявся, важко відзіпував. Уклав шпалу в яму, засипав землею, довго трамбував, став на коліна, присипав землю і прілим торішнім листям. Який час походив садом, роздивляючись, чи не залишились сліди його схованки. Обтріпав коліна, одяг, забрав лопату,переліз через перелаз, поставив лопату в клуні, зайшов у хату. Було чути, як зливає на кухні воду і миє руки. Зайшов у дім, втомлено постягував з себе одяг, кинув на підлогу, стало темно. Завовтузився у ліжку, закректав, повернувся до стіни, голосно зітхнув і затих.

Михводь довго мовчав, але по тому, як затягувалась напружена тиша, я здогадався, що він не спить. Заворушився, підвівся і голосно сказав:

– Уночі прийдуть, відчинять хвіртку, під тин – нема, у кльуню – нема, залізуть у сад, зазирнуть за вульики – нема, візьмуть льопату, відкопають, знайдуть, заберуть. Треба сховати на горищі.

Важко виліз з-під ковдри, втомлено одягнувся, вийшов у двір, взяв лопату, переліз через перелаз, підійшов до малиннику, зупинився. Малинник був великий і тягнувся вздовж тину. Почав копати, але чим довше копав, штрикав лопатою, лазив рачки, нюхав землю, тим більше на нього нападав відчай. Обрачкував весь малинник, але шпали не знайшов. Якийсь час стояв розгублено серед саду і дивився на місяць. Забрав лопату, заніс у клуню. Обтріпав одяг, коліна, зайшов у хату, було чути, як на кухні миє руки. Роздягнувся, важко заскрипів ліжком, довго вовтузився, повернувся до стіни, зітхнув і голосно сам до себе сказав:

– От тепер вже нікольи не знайдуть.

І щасливо заснув».

 

Yaroslav

15 Comments on "Ментальність 73%"

  1. Альберт | 27.05.2019 at 14:37 |

    судя по всему хорошая книга.
    но я не по теме. знаю что оффтоп и прочий флуд на ЛО не особо, но все равно согрешу. простите.
    по поводу книги, которую фиг найдешь
    поищите Борух Нахман Сказки о сказках, которые совсем не сказки.
    и рисунки Евгения Ройтмана (не того, а который умер)
    а я держал в руках и имел а коллекции пока не отдал. бебебе (фастаюсь, ага)
    а теперь анек в тему
    Нарик притаранил особо забористой дури. вдул. торкнуло нипадецки.
    думает, ща посоны подтянутся и заберут себе. надо приныкать. куда? сюда под коврик.
    лижыт, кайфует. стапэ, вот приходят посоны, мол дурь есть? а если под коврик глянем? нее. не годится. заныкаю в люстру. приходят посоны. дурь есть? а если под коврик глянем? нет? тогда на люстре. вот фак жи, Шо делать? во точно! нужно положить сюда! а вот уж хрен с горчицей догодаются где я заныкал! приходят посоны, мол дурь есть? а если под коврик глянем? нет. тогда глянем на люстре. тоже нет. а тогда посмотрим ээээээ…..куда? эээ, куда же? эээээ…….
    да я же гений!!!!!!

    • parabellum | 27.05.2019 at 15:58 |

      Прочел, но нифига не понял куда он запрятал в последний раз…

      • Владислав | 27.05.2019 at 16:08 |

        Ховай, як я ховаю, бо де, то й сам не знаю.

  2. Нагадаю всім відому оповідку_ найбільше щастя для українця,щоб у сусіда корова здохла,хата згоріла і жінка сказилася!

  3. Yaroslav | 27.05.2019 at 17:44 |

    Це наклеп! Таке щастя тільки для дебілів. Таких людей я не вважаю українцями. А щастя для справжніх українців – бути незалежними і щоби північні сусіди не лізли у наші справи. А те що Ви написали – кацапська побрехенька. Перепрошую, – не ображайтеся.

    • Тоді треба 73% “проЗЕлітів” викреслити з українців.
      Звісно, можна назвати їх “хохлами”, як це зроблено у вірші покійного Баранова…
      Але ж образяться вони! Ох, образяться…

      • а як ми образились – не рахується? Чи слід починати шукати в собі інші гени? Щоб не так соромно було…

  4. Вумник | 27.05.2019 at 18:41 |

    Почему автор озаглавил ментальност?Многие пишут о менталитете и шо воно таке?

    • Yaroslav | 27.05.2019 at 20:18 |

      Поняття «менталітет» і «ментальність» у принципі, одне й те саме, хоча поняття ментальності вужче, ніж поняття менталітету.

    • Дмитрий | 27.05.2019 at 21:43 |

      Слово “Менталитет” происходит от немецкого “Mentalität”, а “ментальність” – это уже с отечественным суффиксом, так сказать “импортозамещённое” ?

    • На каком-то форуме, когда кто-нибудь задавал вопрос типа “что это” самым популярнным ответом было “Гугл в помощь!”

  5. anatoliy | 27.05.2019 at 19:06 |

    Перестаньте посыпать голову пеплом и бичевать тело! https://www.facebook.com/andrey.kukhta.3/videos/2240942096022877/

  6. Евгений О. | 27.05.2019 at 19:52 |

    Можно найти еще много-много юмора и сатиры в описании манеры поведения многих украинцев.
    Но совсем нет ни юмора, ни сатиры в украинских судах…
    Что подсудно Верховному Суду Украины, который отказался рассматривать вопрос законности указа о роспуске Рады? Если это не его компетенция после отмены КСУ статьи о незаконном обогащении, то что дальше?

  7. Суковата Анастасія | 27.05.2019 at 22:45 |

    Моя покійна бабуся розповідала, як навесні ховала горілку від діда на городі, аби не знайшов. Її метою було, щоб дід переконав город. Але дід ніколи не доводив цю справу до кінця, бо горілку знаходив майже одразу…??

Comments are closed.