26 травня, на 74-му році життя помер український поет і перекладач, великий любитель та знавець української мови Мойсей Фішбейн. Він змолоду закохався в українське слово і цей любовний роман тривав усе його життя.
Я двічі на ЛО згадував його ім’я.
https://defence-line.org/2015/12/osvidchennya-u-koxanni/
https://defence-line.org/2019/06/slovo-pro-upa/
Нехай земля тобі пухом, пане Мойсею.
Yaroslav
..сумна новина.
Слухали його колись з розумінням та надією у 80-х на радіо Свобода.
Це була дійсно НАША людина,яка по справжньому любила та поважала український народ…
Покійся з миром, Моїсею…
Добре життя. Вічна пам’ять хорошій людині. Царства Божого для душі.
Так, я чув про це.
R.I.P. 🙁 🙁 🙁
І врешті-решт мені явилась тиша,
Яка щомиті марилась мені,
Й остання хвиля, та, найгомінкіша,
Вляглась дрімать сумирливо на дні.
Вітрець куняв, вмостившись край дороги,
Блакитна зупинилась височінь —
І раптом наштовхнулись мої ноги
Під найтихішим деревом на тінь.
Я скинув черевики й сорочину,
І почало — подібно до ножа —
Гостритись моє око об картину,
Що знов постала — свіжа і чужа.
Я ліг в траву. Між хмари білохвості
Мій погляд попаски у небо геть пішов,
І очі бачили: упавши з високості,
Їх затопили золото і шовк…
Схиляю голову. світла пам”ять, Мойсею!
вибачте мене невігласа, навіть не чув про цю з великої літери Людину…
Дякую йому за його любов до України, за його про-українську позицію!
Чого варта тільки оця фраза Мойсея Фішбейна (узяв з Вікі):
“Якби я жив у той час і був навіть не молодою людиною, я б усе одно пішов до Української повстанської армії. УПА була єдиною армією, яка воювала за незалежність України. До якої армії ще я, український поет, міг піти!”
+
Нічого страшного. В таких випадках я кажу (в т.ч. про себе):
– Сучасні українські літератори – це не президентські мармизи з зелених банкнот, нас ніхто не зобов’язаний знати в обличчя, читати й шанувати.
🙁 🙁 🙁
Просто Ви, очевидно,далекі від літературного процесу – але в цьому нема нічого жахливого. Шановний пан Yaroslav згадав спочилого – і то вже добре! А от я, коли ще ходив – бувало, і в похованні колег участь брав. Бо може статися так, що труну нема кому нести, бо літератор жив самітником – тоді колеги по перу самі ховають. Якщо нема особливих боргів по сплаті членських внесків в НСПУ – буде й сяка-така труна, і вінок від Спілки, і транспорт навіть виділити можуть… Інакше дзвонять один одному й набирають “похоронну команду” самотужки.
Втім, Фішбейна це не стосується жодним чином. Він був відомою людиною, членом ПЕН-клубу. У нього дружина лишилася. Та й сам Сидоржевський на ФБ повідомлення тиснув… Отож там особливих проблем з прощанням і похороном не мало бути.
Дуже сумно коли йдуть у вічність такі ВЕЛИКІ ЛЮДИ. Пам’ятаймо…
”…Україна має бути українською Україною. Як італійська Італія, французька Франція, німецька Німеччина.” (C) Мойсей Фішбейн
В точку! Я хоть вырос в русскоязычной Одессе, но очень люблю украинскую речь и мечтаю чтобы в Украине как например в Польше все говорили только на украинском языке.