Від редакції

Як ми вже повідомляли раніше, цього нового року, як і на попередні свята, ми дивилися новорічне звернення Президента України Порошенка. Інше було для тих, хто має нерви наче канати. От пані Ольга подивилася і систематизувала свої враження. Думаю, що заради того, щоб провести таке дослідження не варто було псувати собі свято. Але кожен чинить на свій розсуд, в тому числі – псує собі нерви.

Ще одне. Пані Ольга надіслала нам лише текст і в таких випадках, ми додаєму картинку на свій смак. Так от, оскільки усе прогресивне людство з 0:01 першого січня святкувало день народження безперечного патріота України Степана Андрійовича Бандери, ми вирішили використати тут його фото. Гадаю, воно буде доречне.

Отже:

Автор: Ольга

Загальне враження

Президент «какаяразніца». Президент «абсурд». Президент «фальш». Президент неГРОМАДЯН. Президент, який самостверджується на голослів’ї, фальшуванні, пересмикуванні, пропаганді.

П. Зеленський принижує громадян України.

1. 1. 1. 1. Він висловлює зневагу до попередніх президентів, критикуючи зміст та форму їхніх новорічних привітань. Тим самим виражає зневагу до громадян.
         2. Брехливо стверджує, що «президенти розповідають нам про зростання ВВП, падіння інфляції, імплементацію, диверсифікацію та інші дуже незрозумілі терміни. Одним словом переконують, що насправді ми почали жити краще, просто поки що ви цього не помітили». Такого не було в жодному з новорічних привітань.
         3. Переносить на загал свій досвід, пригадуючи своє: «дуже часто під час звернення президента ми вимикаємо звук. Чекаємо поки він закінчить свою казку, щоб нарешті перейти до шампанського, канапок зі шпротами та олів’є». Щорічно привітання президента об’єднувало всіх притомних громадян, всі збиралися, дослухалися, гуртувалися. Усі приготування до святкування закінчувалися, аби не проґавити президентське поздоровлення. 
         4. Перелік запитань, на які п. Зеленський пропонує «чесно» відповісти «кожному з нас», примітивний. Він знецінює особистість, громадянина. Це запитання від ПРЕЗИДЕНТА? Чому немає запитання: «Чий Крим?», Чи я маніпулятор людською свідомістю?, «Чи я той, хто вбивав українців за українську мову?», «Чи я той, хто втратив ногу (пів черепа, руку, кінцівки, здоров’я, близьку людину, житло, майно) через дії своїх «співвітчизників, яких я маю любити, на вимогу СВОГО ПРЕЗИДЕНТА?»
         5. Нав’язливо, з промови до промови, маніпулює цифрами: «73%, які обрали президента. 25%, які його не сприймають». Не уточнює при цьому, що 73% виборців, які взяли участь у голосуванні, або ж 57,7% від загальної кількости виборців.  Мабуть, не хочеться говорити, що у такому випадку «не сприймають президента» не 25%, а 42, 3%? І до речі, чому обрано слово «не сприймають»?
         6. ПРЕЗИДЕНТ культивує сепаратизм у СВОЇЙ країні. З превалюванням рашизації. Так, «житель Франківська ЗАХИЩАЄ свою рідну мову, уродженець Гурзуфа БЕРЕЖЕ свою рідну мову. Житель Берегова ТЕЖ БЕРЕЖЕ (?) свою рідну мову. А «житель Краматорська, ПРОСТО гаваріт на свайом радном язикє». Йому не треба «захищати» чи «берегти», ще й про нього САМ ПРЕЗИДЕНТ розповідає росіською. А про кримських татар чи про угорців – українською. А чому ж?! На кого розраховано цю політичну маніпуляцію?! Вже весь світ знає, як Угорщина «БЕРЕЖЕ свою рідну мову» в УКРАЇНІ, а щодо жителя Краматорська, то російська мова може бути «радной» тільки для 27% краматорчан (за даними перпису 2001 р.).
         7. Зеленський дискредитує посаду, поняття (звання) «Президент України». У зверненні до громадян він знівелював, знецінив поняття: «Україна», «громадяни України», звівши їх, відповідно,  до «країна», «населення».
         8. Зеленський сіє розбрат серед українців, бо акцентує, що не важливо, за кого ти голосував  – хоч і за медійний (кіно)персонаж, до якої церкви ходиш, хоч і до загарбницької фейкової, антиукраїнської, як ставишся до “нормандського формату”, нехай там Україну й здадуть хуйлу.
         9. Це психологічна диверсія з боку президента до свого народу, бо він маніпулює при цьому прізвищами Шевченка, Лесі Українки, Сковороди, Хмельницького, Каденюка, Лобановського, Антонова, Корольова, Ступки, Бикова. Це історичні постаті. Зеленський зухвало стверджує, що комусь з них було «какая разніца» у питаннях щодо незалежности, свободи, суверенітету України. Хіба вони сьогодні зможуть протирічити Зеленському?! (Добрович зразу згадується з його «я не буду обілювати українців», наче хтось від нього цього вимагає! Розбирайся в НАЦІОНАЛЬНІЙ історії, правдиво досліджуй та висвітлюй факти.)
         10. Агресивно просуває політичний дилетантизм, невігластво, що у сучасних умовах тягне за собою, як наслідок, припинення існування держави України. Справа навіть не у дилетантстві. Зеленський агресивно просуває, втокмачує у голови електорату ідею «какая разніца», що є зрадою та капітулянством, і саме це може спричинити занепад державности.
         11. Грає на емоціях слухачів. Оце нагромадження риторичних запитань, повтори, використання епітетів: «І як же нам, таким різним, жити далі разом? Відгородитися? Відгородитися величезним парканом? Хто переконав нас, що наші відмінності мають значення? А раптом це не так? Уявіть собі, хіба нас мало що об’єднує?»
         12. Знижує інтелект громадян, обидлює їх. Спрямовує на усвідомлення того, що головним для них має бути, чи освітлена і заасфальтована вулиця, а не те, що вона називається «вулиця імені Путіна», що не важливо УКРАЇНЦЮ в УКРАЇН, «біля якого пам’ятника ти чекаєш дівчину, в яку ти закоханий», хай хоч і біля пам’ятника Захарченку чи Моторолі або й Путіну чи Жукову.
         13. Зеленський висловлює своє стратегічне бачення майбутнього України як несамостійної несуверенної, взагалі безіменної країни. «наші (чиї саме?) вийшли на “Євро”, не сумуйте, що «станом на 17 грудня від початку 2019 року на Донбасі загинули дев’яносто сім українських військових. Ще 499 отримали поранення. 78 бійців зазнали інших ушкоджень та ще 77 – загинули чи померли не через бойові дії.  От «посміхаємось, їдучі рівною дорогою» – неважливо, що у вас зараз поцілять рашисти з міномета. От «радіймо народженню первістка», і неважливо, що батька вбито рашистами-путіноїдами. От  не змагаються в патріотизмі «хрести на могилах наших (це чиїх? Хоча не важливо, бо ми ж «щодня єдина країна») солдатів, що в Тернополі, що у Кривому Розі», що у Горлівці чи у Донецьку.
         14. Зеленський свідомо вводить в оману українців, навіює, стверджуючи, що «ми уявляємо майбутнє однаково – це успішна та квітуча країна, де немає війни, країна, яка повернула своїх людей і свої території». Рашисти хіба не так уявляють майбутнє СВОЄЇ країни.
         15. ПРЕЗИДЕНТ втокмачує у свідомість ГРОМАДЯН ідею «Навчитися жити разом у повазі заради майбутнього своєї країни». Тобто «адіннарот»? До кого він звертається з такою пропозицією? До того діда, що мед з вибухівкою приніс НАШИМ солдатам? Чи до тієї скаженої, що била ногами УКРАЇНКУ з НАШИМ прапором, прив’язану до стовпа? Чи до тих українців, які пошматували Володимира Рибака за УКРАЇНСЬКИЙ прапор? Мабуть до них і таких, як вони, бо вони ж теж, НА ДУМКУ ПРЕЗИДЕНТА, «радіють народженню первістка», «пишаються великими українцями», «посміхаємось, їдучі рівною дорогою».
         16. ПРЕЗИДЕНТ нівелює поняття патріотизму, а може, «Раби, подножки, грязь Москви» (Шевченко) його пани?
         17. Для ПРЕЗИДЕНТА визначення поняття «любити Україну» як  «любити всіх українців, в якому б куточку нашої країни вони б не народились» – це ницо. Це ні про що. А значить, це диверсія. Що саме зауважує президент у терміні «любити»? А якщо я народилася не в Україні, як президент до мене ставиться? А Зеленський любить Порошенка? А чому Зеленський посилив заходи особистої безпеки? Президент вважає, що він правильно любить Україну, а Маруся Звіробій ні?