Від редакції
Цей матеріал було надіслано паном Вадимом і це – його власні спостереження і думки. Отже.
Нещодавно у коментарях дописувачів “ЛО” виникла жвава дискусія щодо ставлення до особи у західному суспільстві. Один з дописувачів повторив знаменитий стереотип совка про те, що людина “там” нікому не потрібна: “все кругом как дундуки, и всем на всех плевать (в оригіналі використаний більш брутальний епітет)”.
Дуже добре пам’ятаю аналогічні тези, які втокмачувалися усім змалечку – і про те, що там нещирі “приклеєні усмішки”, і про “людина людині – вовк”, та й багато іншого, що мало заздалегідь відвернути “найщасливіший” народ від західного вектору.
У зв’язку з цим розповім маленьку історію про випадок, який трапився з моєю донькою, коли вона навчалася в одному з американських університетів, розташованому на так званому “Середньому Заході”. Це майже геометрична середина території Сполучених Штатів.
Так от, донька домовилася зі своєю подругою – місцевою мешканкою – відвідати кінотеатр, де показують кінофільми за зниженою ціною (через місяць після прем’єри білет коштує один долар). Слід зазначити, що, навдивовижу, місцеві виявилися вкрай ощадливими, навіть з нашого погляду. Донька розповідала, що деякі зі студентів примудрялися витрачати на харчування не більше ста доларів на місяць.
Але повертаємося до події. Вийшла на найближчу зупинку, щоб встигнути на потрібний автобус (рух настільки чітко організований, що можна звіряти годинника за допомогою позначеного тут же розкладу).
Їде автобус, але не потрібного третього маршруту, а першого (там їх було два). Нічого не поробиш – чекає далі.
Через декілька хвилин їде наступний автобус – і знов першого маршруту. Та що ти поробиш!
Звісно, донька не сідає. Але водій не рухає машину, а просить підійти ближче і питає – чи не третій маршрут чекає “міс”. Донька підтверджує.
Водій дзвонить по мобілці, щось там погоджує і каже, щоб “міс” зачекала – зараз під’їде “вен” (мікроавтобус) і відвезе, куди потрібно.
Донька дивується, особливо тоді, коли невдовзі справді її відвозять. І розпитує, що це таке сталося?
Виявляється, водій першого автобуса (який приїхав за розкладом третього маршруту) не перевірив, що у нього на табло помилково позначений маршрут номер один. З’ясувалось це через декілька зупинок. Але він пригадав, що бачив дівчину, яка стояла на зупинці і не сіла в його автобус. Він дзвонить водію автобуса, що їде за ним, з проханням з’ясувати, чи не третій маршрут був потрібний тій дівчині. Потому, що так воно й було, з автопарку спеціально вислали мікроавтобус, щоб виправити свою помилку.
От такий цікавий випадок.
Ну, і “вишенька”. Як же без неї?
Зупинка, на якій чекала донька, розташована поблизу університету. А за встановленими там правилами, всі, хто сідає на території університетського “містечка”, вважаються такими, що їдуть за університетськими справами, і не платять за проїзд.
Отож, дії усіх залучених осіб (водіїв і диспетчера) розгорталися на тлі того, що імовірний пасажир буде їхати безплатно.
Отакий той “людиноненависницький” Захід, де “всім на всіх плювати” (чи як воно там).
Вы только “совку”это не рассказывайте. А то вышибите у них из головы последний любимый стереотип.
На приеме в совковой поликлинике.
– Вот врач вам улибается,любезнечает,а потом после вас руки моет,как после кошки или собаки.
Была и у меня(вернее у жены) ситуация в мае этого года в Вене.Гостили мы у друзей и в один из дней ехали в Пратер парк(парк атракционов),я ехал с младшим сыном и другом авто,а жена со старшим и подругой с сыном-ехали поездом.Когда мы встретились в парке,они нам поведали историю.Зайдя в поезд они не знали,что билеты на весь общественный транспорт отличаются от тех что в поезде.Кондуктор проверяя их об этом сообщил.Подруга сказала что они не знали и выйдут на следующей станции.Кондуктор спросил “раша”? нет Ukraine ответили они.Тогда он,вместо того что бы высадить их, улыбаясь проводил их в бизнесс клас и угостил детей печеньем.Вот такое к нам “дикое” отношение “загнивающих”.
Сколько был в европе и в каких только ситуациях,я никогда не встречал равнодушия и злобы.
Я 14 лет прожила в Италии, всегда встречала понимание и желание помочь.
Якось на “Майдані” в 2014 випадково, слухаючи польське радіо, попав на трансляцію церковної служби. І чую – “Слово Панське”. Це у наших церквах, перед читанням Біблії, кажуть “Слово Господне”. В мене, як вихованому на “польтавскому” діалекті-суржику, це викликає подив. І на цій хвилі виникає переклад з “язика рабов і гаспод”, “где тамбовский волк тебе товарищ” прислів’я -” Человек, человеку волк”. На слов’янській мові. Пан – Панові, шановне Панство.
В начале нулевых мне пришлось общаться в Италии с нашими заробитчанами-нелегалами, Я в первые увидел чем может заниматься церковь для людей, Каритас обеспечивал минимальные нужды, давая возможность зацепится, без языка, легального положения, ИТД, Минимум тебе дадут, остальное зависит от тебя, Да там не рай, и все блещащее, чистое, красивое, НЕ ТВОЕ! И своим ты там не будешь, максимум дети, ну так это нормально, Я своим всегда говорил, Львов со всеми минусами ТВОЙ! А Милан со всеми плюсами ЧУЖОЙ!
Дуже дякую що мене згадали.)) Я писав не за те що захід негативний для людини, а що потребує від людей сильних якостей. Якби транспортна компанія не відреагувала на той власний ляп з №ми, та дівчина подала би до суду, безумовно виграла би його (бо зупинка університетська, там скрізь камери), що призвело би до виплат величезних штрафів, компенсацій, пенальтіз в іншуренс та драйвер ренкс як водіям, так і всієї компанії, перевіркам роботи та ін. Мій товарищ в Нью-Йорку працював в маркеті здається по ворк енд тревел, там чоловік з сином десь 8-9 років оглядали телескоп, при виході їх зупинили, начемто вони телескоп вкрали під плащем у чоловіка (чому вертухаї так вирішили товарищ не знав, він товар розкладав по полицях). Чоловік наполяг щоб викликали поліцію, провели обшук, звісно ніякого телескопу не знайшли. Подробиць конфлікту товарищ не знає, знає лише що магазин виплатив чоловікові 10т.уе., до суду не дійшло.
Зазвичай будь хто на заході, якщо зробить щось негативне будь кому, и це буде з його вини – він в ноги кинеться постраждалому, аби залагодити негатив, щоб не було насідків. І зробить це не з любові до людей, а зі страху за себе, за свою репутацію, рейтинг та ін.
Щоб це усвідомлювати, треба знати як влаштований західний світ, яки там правила, порядки та традиції. Спробуйте щось комусь зробити негативне, навіть ненавмисно! Але що на мене зважати, я лише тупий “московський троль”…))))
“Якби транспортна компанія не відреагувала на той власний ляп з №ми, та дівчина подала би до суду”
Еще один совковый стереотип. Вы когда-нибудь пытались судиться? Вы представляете, СКОЛЬКО денег нужно выложить и СКОЛЬКО времени потратить еще до того, как появится хоть какое-то понимание, что есть перспективы в суде?
Кстати – в данном конкретном случае, даже если бы вместо простой студентки сидел безумный миллионер, перспективы что-то отсудить “околонуля”.
Нічого не вдієш – типова рабська психологія: будь що корисне для інших робиться лише з примусу.
Втім він і сам зізнався – “тупий московський троль”. І я з цим погоджуюся (тим більше, що вже давно за ним спостерігаю).
Отже не переймаймося.
Нам своє робить!
А мені колись трапилось відчути людське відношення не не Заході, а на сході. Приїхав пізно вечором у Стамбул. Сів у таксі, щоб доїхати до готелю. Готель був маленький, розташований не на першій лінії, а у дворі. Таксист мене підвіз, я розплатився, вийшов, довго шукав готель ,а його щось нема. І спитати ні в кого, бо ніч. І от іде якийсь дядько, я в нього питаю англійською, він зупиняється, уточнює назву готелю і адресу, роздивляючись папірець з адресою. І потім каже, що таксист нехороша людина, висадив мене за 3 км від готелю. Але, каже, що це не страшно. Ми з ним пройшли трохи, дійшли до його машини (свіженька така Ауді А8), він мене посадив до машини і відвіз (безкоштовно) до мого готелю. “Ти,” каже він мені, допомагаючи біля готелю дістати з багажника А8 мій рюкзак, “не думай, що всі люди в Стамбулі такі ,як той таксист” 🙂
Ложка дегтя. Дочка с другом в Праге зашли в метро. Касс, турникетов, контролеров – ничего и никого. Спрашивают, как оплатить – русский, украинский, базовьій английский – все пожимают плечами и уходят. Шли, шли – большой зал, подходят два контролера, тоже поговорить, объяснить ничего невозможно, пожимают плечами и сразу квитанции на штраф. Не помню, по-моему около 30 евро. Уже потом где-то прочитал, что в Праге самьіе зловредньіе контролерьі.
Та де ж системний погляд на речі? Люди всюди трапляються дуже різні, але важливі традиції, погляди на життя більшості, а також обумовлене законами середовище для життя.
Коли в інтернеті я читаю описи чи багаторічного власного життя на Заході “наших” емігрантів, чи опис просто одного дня із купою фото — спокій, надійність та якась захищеність окрім добробуту матеріального. Такі враження. До того ж — різноманітні форми навчання та кредитування.
Мабуть, щоб стати багатим, потрібні зовсім інші зусилля та обставини, але то інша розмова.
“Люди всюди трапляються дуже різні, але важливі традиції, погляди на життя більшості, а також обумовлене законами середовище для життя.”
—
Золоті слова!
В мене теж є дуже багато прикладів допомоги мені та дружині за різних обставин. І ні одного прикладу відмови у допомоозі. Дуже багато часу прводжу на велосипеді, всяке трапляється – ні одного випадку, щоб ніхто не зупинився, тим більше, що ніколи не прошу допомоги, звик сам з усим справлятись. Обов’язково, хтось та запропонує допомогу, або просто поспілкуватис зупиниться.
Я проїхав на авто у 2018 5200 від Одеси до Бремена та назад, також 2500 км від Гранд Каньона до Сан Франциско разом з родиною. За кордоном був лише один конфлікт з польськими нациками біля Перемишля. В Україні десь 10 різних скандалів, “наїздів” від бандюків, водіїв та митників на Одещині та у Карпатах (їхали через Молдову). Нам ще треба рости як маленьким дітям до культури європейців та американців. Хай щастить.
Для того, что бы легко определить состояние общества, нужно распределить его проявления на шкале эго.
Исходное -это мать, в крайней ситуации отдаёт всю еду ребёнку. Далее идёт ступень чуть выше: – кусок мяса , принадлежавший одному делится пополам или когда одной парой сапог пользуются попеременно при передвижении по пересечённой местности .
Далее, , идут проявления Эго с нарастающей степенью лицемерия(самообмана), вплоть до убийства из-за еды или денег.
Чем ближе общество к принципу “одна пара сапог пополам в сложной ситуации к постороннему человеку”, тем активней в нём исчезает и лицемерие, т.е. появляется “доброта” в общечеловеческом понимании этого слова.
Вероятно, сейчас европейские страны ближе к этому, хотя…. в какой промежуток времени и в каких ситуациях?
————-
К этому и анекдот прилагается)):
– Святой отец, я согрешил: во время войны, я прятал от фашистов трех евреев в своем подвале.
– Разве же это грех, сын мой?
– Но, за это я брал с них по 100 шекелей в день.
– Ничего, в конце-концов ты делал благое дело..
– Так, значит я могу сказать им, что война закончилась?
Товариш приїхав з роботи в Роттердамі, каже що таких чемних, відкритих та любязних людей у нас не зустрінеш, аж ніяк. А він, що на вид, що по повадках з 90-х. Тепер я його не впізнаю, все таки цивілізація позитивно впливає на людей.