Коминтерн (Часть 2)

Коминтерн – крупнейшая в мире террористическая организация. Продолжаем рассказывать о ней.

Тогдашняя политика СССР была очень простой. Он стремился использовать союзников с их доверчивостью и наивностью в военный и послевоенный период, использовать их ресурсы и помощь, кредиты и репарации из покоренных стран. Следующей советской целью было создание экономического хаоса в Европе и истощение американских ресурсов в процессе оказания экономической помощи Европе.

Символично, что после роспуска Коминтерна 15 мая 1943 г. некоторое время в главном корпусе ИККИ, в кабинетах боссов Коминтерна размещались военные разведчики СМЕРШа. Допросы проводились в другом месте, шпионов и диверсантов держали в Ростокино и Кушнаренково, но в ИККИ был мощный радиоцентр, который принимал и обрабатывал радиодонесения, готовил разведгруппы к выполнению операций и т.д. В конце 1943 года на смену СМЕРШу пришли научно-исследовательские институты – наследники Коминтерна. Наиболее крупным из них был 205-й.

Конечно, в 1943 году Сталин не отказался от идеи мирового господства. Он просто законсервировал эту идею до более подходящих времен. Ему нужно было поддерживать хорошие отношения с лидерами Соединенных Штатов и Великобритании. Но они стали союзниками Сталина только после того, как Гитлер предал его. США и Великобритания всегда оставались подлинными врагами Сталина. После 1943 года Сталин использовал европейских коммунистов для создания в Сопротивлении организованных партизанских ячеек, которые станут зародышем будущих революционных армий.

В этом ему помогали западные союзники, щедро снабжая коммунистических партизан оружием. Эта тайная армия долгое время существовала в Италии и Франции (а некоторые ее новые террористические ячейки и сейчас существуют) и все еще ждет сигнала к выступлению. Итого: привет, “доктрина Герасимова”! Да, ее придумал совсем не генерал Герасимов, с его лицом потомственного дегенерата и алкоголика, и даже не его известные (и чуть более интеллектуальные) советники. Как говорится, все уже украдено до нас.

И вот уже 12 октября 1947 года с большой помпой Москва в официальном коммюнике объявила о возрождении Коминтерна под новым названием – Комінформ. Большая ложь Сталина заключалась в том, что Советы будто бы отказались от идеи мировой революции. Возрождение Коминтерна, по существу, означало объявление новой войны Западу, войны против свободы и достоинства человека по всему миру.

Это наглое решение было принято на секретном совещании, в котором принимали участие правящие коммунистические партии СССР и его шести сателлитов, а также коммунистические партии Италии и Франции. Официальная привязка и полное подчинение этой группы Москве были подчеркнуты калибром двух русских участников этого совещания. Это были ближайшие помощники Сталина, Андрей Жданов и Георгий Маленков, оба члены правящего Политбюро, из которых Жданов к тому же имел звание генерал-полковника

В дальнейшем имелось в виду, что в обстановке кризиса и депрессии Америка и Англия будут сокрушены одновременными ударами извне и изнутри. Это был давний генеральный план Сталина, и он остается неизменным и по сей день, когда СССР давно уже нет. Коминтерн – советская, а сейчас – российская пятая колонна – остается главным оружием русских диктаторов, потому что они хорошо знают слабости русской военной машины в противостоянии с НАТО.

Возрождение Коминтерна было логичным шагом агрессивного сталинского режима. Для того чтобы понять значение этого шага, достаточно посмотреть на состав участников того совещания и стратегическое значение представленных на нем стран. На этом сборище были цинично отброшены все прежние рассуждения относительно великих союзников. Наряду с правящими коммунистическими партиями четырех славянских стран были приглашены компартии бывших союзников Гитлера – Венгрии, Румынии, Болгарии и Италии, которые присоединились к объявленным США экономическим санкциям.

Помимо СССР и шести ее марионеток, в совещании принимали участие коммунистические партии Италии и Франции. Это раскрывает советскую стратегию осуществления мировой революции в рассрочку. Характерной чертой русских всегда является их стремление к постепенной реализации своих планов. Эта же стратегия всегда позволяла им добиться полного контроля над россией в жестокой борьбе с внутренней оппозицией.

Все достижения русских с 47-го года были основаны на этой стратегии. Они планировали каждый свой шаг так, чтобы довести ситуацию до грани войны. И с каждым шагом для тех, кто противостоит этому, становится все труднее сдерживать эту ползучую агрессию. Первый этап плана, как всегда, ждет условий для своей реализации в Европе.

Например, первым этапом этой стратегии Сталина после Второй Мировой войны была агрессия в Греции. Он надеялся, что гражданская война в Греции будет развиваться в пользу поддерживаемых СССР партизан и что Америка не вступит в войну ради Греции. Вот почему в отношении Греции велась массированная пропагандистская кампания, дополняющая военную помощь, оказываемую партизанам. После Греции должна была настать очередь Италии, а затем Франции. Революция в Италии и Франции была также подготовлена, и об этом нам говорит состав участников московского совещания.

Итак, преемником, а если говорить открыто, то новой вывеской Коминтерна стал Коминформ, или Коминформбюро (1947—1956). В сентябре 1947 года, после парижской конференции о помощи Маршалла, состоявшейся в июне 1947 года, Сталин собрал социалистические партии и создал Коминформ — Коммунистическое информационное бюро, как замену Коминтерну.

Это была сеть, созданная коммунистическими партиями Болгарии, Чехословакии, Франции, Венгрии, Италии, Польши, Румынии, Советского Союза и Югославии (она была исключена в 1948 году из-за разногласий Сталина и Тито).

Коминформ прекратил существование в 1956 году вскоре после XX съезда КПСС. Официального правопреемника у Коминформа не было. Традиционное международное коммунистическое движение группировалось вокруг Компартии Греции (Социалистический интернационал). Но мы-то уже знаем, почему именно Греция и какие надежды возлагал СССР на гражданскую войну в этой стране.

Далее будет о том, что произошло с Коминтерном после 1956 года.

Продолжение следует.

17 Comments on "Коминтерн (Часть 2)"

  1. Володимир | 14.08.2023 at 20:21 |

    Час… Якщо прийняти за постулат те, що рф – не європейці, не потомки Київської Русі, тощо, а азіати – а це, здається, зрозуміло, то слід глянути на часові проміжки… І вони абсолютно різні: якщо у світі довгострокове планування – на 10-20 років вперед, то у азіатів це навіть не середньострокове, а швидше короткострокове.
    Тому “консервація до кращих часів”, про яку сказано в цій частині, по суті, не існувала. Просто планування перейшло на інші часові проміжки: з короткої перспективи “зажжем пожар мировой революции” в 20-х роках до довгострокової, яка вимагала інших методів.

    • Дякую вам за відгук.

      Так, це цікава думка. Можливо, саме так і сталося – над цим треба буде поміркувати.

      • Володимир | 14.08.2023 at 21:58 |

        Я спробую коротко, а тому, зовсім-зовсім поверхнево. І із-за цього роздуми можуть виглядати дурнувато. Та й не вважаю я себе великим істориком чи аналітиком, але все ж.

        Безумовно, і в давні віки тієї ж Європи вирізали цілі міста, спалювали ті ж міста, забирали полонених, вивозили майно. Винищували людей іншої віри, єретиків, тощо. Але те, що відбувається навіть зараз у 21-му столітті – суто ординські звички, на мій погляд. І навіть в художніх книгах, цензурованих у часи союзу, на яких я ріс, та перекладених у тому ж союзі, тільки західних авторів, орда завжди виглядала більш жорстокою. Причому більш жорстокою без якихось резонів, просто по суті. Та й навіть їх історики чудово знають і визнають “ярлик на княжіння”, походження назви “Поклонная гора”. А порівняльні таблиці слов’янських мов, яких валом в інтернеті зі словами на кшталт “праця – praca – ще кілька варіантів – труд.”? Якщо мої відчуття і думки правильні, то чи не головна проблема полягає в тому, що до них відносяться по своїм міркам, як до якої-неякої, але Європи від костюмів до християнства.

        Але якщо відкинути таке відношення і спробувати віднестись до них, як до азіатів, то там вимальовується зовсім інша картина, зокрема і відома терплячість азіатів. Поняття про багаторічні перспективи у нас, європейців, американців, саме відчуття і розуміння часу і його співвідношення з планами кардинально відрізняється від того ж самого у азіатів. Той самий часовий лаг… Чи швидше, невідповідність певних величин в розумінні сторін… Називаючи одне і те ж саме “короткостроковими перспективами”, захід та схід оперують зовсім різними часовими проміжками. І якщо мої роздуми мають зерно істини, то більш динамічний захід в цьому програЄ, оскільки його плани довгострокові є реакцією на середньо- або й короткострокові плани азіатів. Просто із-за різниці менталітету.

        p.s.: до речі, можливо буде цікаво, як переписують історію… У свій час я наткнувся на книгу “Другая история Руси”, де переводили поняття Золотої Орди на… Захід! Звичайно, людині, яка вчилась по підручникам союзу, було цікаво читати іншу думку. А зараз, через років 25+ цікаво її вже не читати, а проглядати в розрізі підміни понять. Ось посилання, може зацікавить https://www.e-reading-lib.com/book.php?book=94395

      • Володимир | 14.08.2023 at 22:07 |

        Або трошки навпаки стосовно останньої частини моєї відповіді. Більш динамічний захід навпаки швидше пристосовується до дій опонента і має більшу свободу дій, оскільки динамічні системи завжди були більш гнучкими. Тому й відбуваються такі перфоманси… Ні, тут я навіть на рф маю на увазі, з її коментуванням новин, а швидше провали Китаю. Тоді захід навпаки виграЄ, як більш гнучка система.

        Але все ж розуміння часу у заходу і сходу – дуже різне, і це може пояснити деякі речі.

        Все сказане у двох постах – виключно моя думка, ніде не зкопійована, на авторське право також не претендую ))

        • Дякую, цікава думка.

          Дійсно, ми часто кажемо про них “ординці”, маючи на увазі якусь скажену юрбу типу зергів або Толкієнівських орків, але забуваємо про їхній типово азіатський менталітет щодо планування.

          Тим не менш, щодо довгострокових планів є у мене один текст, і там я перевертаю ці менталітети догори дригом.

          Вибачаюся і за посилання на інший ресурс, і за трохи скандальний стиль викладення думок у тексті, я, звісно ж, за звичай так не роблю, але це виключення, потрібне щоб проілюструвати, що я маю на увазі.

          https://site.ua/maxim.melnik.13893/tisyacolitnii-reix-i781jez

    • Вуйко з Донецька | 14.08.2023 at 22:06 |

      При тому довгострокове планування не забувало про “слушний момент”.

      • Володимир | 14.08.2023 at 22:12 |

        А воно і не повинне забувати. Дії направлені на реалізацію довгострокових планів. Наприклад, “весь світ – комуністичний” (по суті, захоплений, судячи по доктринам диктатур) жодним чином не відкидає перетворення в комуністичну на якомусь часовому етапі всього однієї сусідньої держави. Чи не сусідньої, а десь подалі в тій же Африці. Але ж в загальний план це чудово вкладається… А загальний як раз дууууже розтягнутий в часі саме із-за різниці планування у розумінні часу

  2. “Тогдашняя политика СССР была очень простой. Он стремился использовать союзников с их доверчивостью и наивностью в военный и послевоенный период, использовать их ресурсы и помощь, кредиты и репарации из покоренных стран. Следующей советской целью было создание экономического хаоса в Европе и истощение американских ресурсов в процессе оказания экономической помощи Европе.”
    Якщо СРСР “стремился использовать союзников с их доверчивостью и наивностью в военный и послевоенный период, использовать их ресурсы и помощь, кредиты”, то чому не скористався планом Маршалла для СРСР, не дозволив скористатись Польщі та Чехословаччині? Кращого способу для “создание экономического хаоса в Европе и истощение американских ресурсов в процессе оказания экономической помощи” тоді НЕ БУЛО.
    —-

    • Володимир | 14.08.2023 at 22:15 |

      Тому що план Маршалла не був направлений на СРСР, це був план відновлення Європи. І СРСР, як одна з країн-переможців не могла сказати, так, як хотіла: “нам все давайте”, навіть якщо дуже хотіла.

      • Andriy Moderator | 14.08.2023 at 22:44 |

        Но Сталину был предложен План Маршалла, от которого Сталин отказался.

    • На мою думку, СРСР не скористався Планом Маршалла тому, що крім суто економічних чинників, є ще і ідеологічні. І психологічні.

      Там, де СРСР міг без будь -яких ідеологічних втрат спробувати виснажувати американські ресурси – він це залюбки робив. Згадайте тривалу радянську блокаду Західного Берліну та повітряний міст союзників.

      А от там, де економічний виграш міг обернутися найменшими ідеологічними втратами – СРСР не робив нічого.

      Бо Радянський Союз хотів бути єдиним рятівником Східної Європи. Навіть для самого СРСР тільки що закінчилася програма ленд-лізу, і буде дуже важко змусити совків забути цю американську допомогу.

      Та СРСР краще б згноїв і совків, і східноєвропейців, заморив би їх голодом, ніж піти на якісь ідеологічні поступки Заходу.

      Російська імперія, СРСР та РФ – це держави людожерів, не забувайте.

  3. Вдруге в цьому тексті зустрічаю тезу “Гитлер предал Сталина”. А може це спершу Сталін зрадив Гітлера, коли а) чекав від 1 до 17 вересня 1939 перед нападом на Польщу; б) зайнявши в 1940 Литву, котра за Пактом відходила Рейху; в) вимагаючи СРСР контролю над чорноморськими протоками та бази в Болгарії???

    • Ігор | 15.08.2023 at 09:14 |

      Обидва ублюдки один одного варті. Як можна розцінювати гру двох шулерів у карти, як щось чесне і що хтось когось обдурив, чи зрадив? Зрада зумовлена тим, що хтось грає чесно. Ну самі подумайте, де тут зрада.

      • Я підтримую таку точку зору. Обидві сторони домовленості зраджували одна одну, обидві грали нечесно, час перед Другою Світовою – це просто черга зрад у цьому плані.

        І якщо б ми розглядали Гітлера як і досі важливий фактор, і ставили його на перше місце, може нам було б важливіше згадувати, де Сталін зрадив Гітлера.

        Але у нас один головний ворог, той самий, що і тисячу років тому. Одже, з точки зору його схибленої логіки і будемо аналізувати його дії.

        • Из двух людоедов Алоизыч был более честным(или менее жадным): вы хотели мыть сапоги в Индийском океане – идите мойте. А Коба возжелал осуществить давнюю мечту империи и потребоал Босфор – а это ключик к Ближнему Востоку и тамошней нефти. Вот горшки и разбились – и никакого предательства небыпо, как говорят – только бизнес. Алоизыч, в силу меньшего размера армии успел подготовиться раньше.

Comments are closed.