Когда война – не та (Часть 2)

После вывода войск из Житомирской, Киевской, Черниговской и Сумской областей военному руководству оккупантов, да и всем военным, стало понятно, что та война, которую они так готовили и в конце концов – начали, так и не случилась, а вместо нее получена такая война, которой вряд ли кто-то из них мог хотеть всерьез. Если первый вариант казался простым и понятным, то со вторым уже все обстояло иначе, поскольку никто уже не имел представления об исходе войны. Оно и понятно, поскольку они шли воевать не против этого противника, а против выдуманного и уже явно не существующего, который мало того, что умеет воевать, он хочет это делать.

А такой противник не разбегается от одного вида колонны брони, а потирает руки и открывает счет с пораженной последней машины, потом – первой, ну а потом смерть идет в те машины, которые замерли между первой и последней. До них стало доходить, что их мощь, обусловленная количеством войск, у противника вызывает всего один вопрос: «Кто же их всех станет закапывать?» И ведь можно слушать Конашенкова, который первые месяцы вообще рассказывал о том, что потерь нет, а можно открыть глаза и смотреть, как башни танков летят в стратосферу и как танкисты, без космических скафандров, пытаются исполнить нечто подобное. И главное, эти зрелища говорят о том, что война будет выглядеть примерно так, а не как в сказке, которую им рассказывали в самом начале широкомасштабного вторжения.

Оно и понятно, поскольку профессиональным военным нет нужды пояснять, что пошло не так и что исправить это невозможно. Ведь по-хорошему, как только впервые напоролись на ожесточенное сопротивления противника, надо было сразу вспоминать историю войн и в частности – финскую войну совка, чтобы понять, куда все идет. Грамотный военачальник на том бы кампанию и завершил, выведя войска на свою территорию и пояснив фюреру, что дальнейшие боевые действия будут иметь совершенно другой характер, с гигантскими потерями и разнообразными издержками, но всем понятно, что в условиях федерации этот номер не проходит, поскольку дед вошел в образ Наполеона.

Проще говоря, для военных стало абсолютно понятно, что достижение поставленных задач теми силами и средствами, а главное – методами ведения войны – бесполезная затея. Таким образом, надо либо менять задачи, либо нужны другие силы и средства, но если все оставить как есть, то ничего хорошего из этого не выйдет. Отсюда и сильно угасший энтузиазм именно у военных. Понятно, что они не изберут майора фон Шауфенберга для того, чтобы он сходил в бункер к прутину с пресловутым чемоданом, но и в мясные штурмы их не сагитировать. И потом, само военное руководство армии агрессора – воплощение позора. Нет нужды повторять то, что рассказывают разного сорта Гиркины, а просто приведем здесь картинку, присланную нам пани Ольгой.

Думаю, что любые слова, сверх этого коллажа, будут излишними. Посему, никакого чемодана под стол прутину, ждать нечего. Военные там давно и успешно деградировали как и все их позорное, трясущееся в исподнее, общество.

(Окончание следует)

17 Comments on "Когда война – не та (Часть 2)"

  1. Уже в какой раз идеология приводит к разгрому кацапского блицкрига.Если бы Гитлер выждал бы начала СССРовской агрессии и начал обороняться-получил бы шанс выступить жертвой и все могло завертеться в другую историю.

  2. Puzat-Pasuk | 28.05.2023 at 17:39 |

    Планки за участь у війні дають усім,і генералам теж.Але медаль справді доволі рідко хто отримує

  3. Андрій | 28.05.2023 at 19:07 |

    Що ж ви так несправедливо до Клауса фон Штауфенберга? Понизили з полковника до “майора”, а він і його колеги за подіями 20 липня 1944 року на голову вище за всіх кацапських “генералов”. Бо Штауфенберг хоч спробував, а ці “гаспада ахфицери” можуть тільки водку жрать і проливать крокодилячу сльозу за своїх “мальчиков”, яких і далі женуть на м’ясо. Настільки всі бояться свого плешивого мстивого карлика на підборах.

    • Puzat-Pasuk | 28.05.2023 at 19:31 |

      Я,може,й набрид повторювати те саме багато разів,але знову висловлю версію.Клаус Штауфенберг убив Гітлера,але Гебельс та інші наближені в бункер завезли двійників,які зображували фюрера.І більшість страт була пов’язана саме з тим,що фельдмаршали могли проговоритися:цар не справжній

      • Андрій | 28.05.2023 at 20:21 |

        Цікава теорія, пояснює фанатизм останнього періоду війни. Хоча і офіційна версія про невдачу замаху і виживання фюрера, який осатанів на німців через спробу його вбивства теж сюди вкладається. Ех, Штауфенберг чого ж ти не встиг покласти ще одну пачку пластиду? Хто ж знав, що якійсь дурень переставить валізку за масивну дубову тумбу столу в бункері. Та ще і як назло Гіммлера в той день не було, тоді б напевно вдалось 😔 В будь-якому разі, який хід подій тоді відбувся, факт лишається фактом – Штауфенберг і його друзі були людьми, які взяли на себе відповідальність, усвідомили проблему і спробували виправити свої помилки. Заплатили за це життям, але хоч трохи захистили свою честь і честь німців, щоб дати країні другий шанс. Серед федерастів таких понять як “відповідальність”, “свідомість” і “честь” нема за визначенням, а ціну їх “ахфіцерського” слова всі ми бачили на прикладі Іловайська і Маріуполя. Цьому слову немає віри, бо офіцер федерастії бреше як дише. Тому прошу наших воїнів, коли почнеться – не вірте жодним обіцянкам русні про “дайте уйти, мы больше не вернёмся”. Їх слову віри нема, бо порушать при першій нагоді ще й спробують зробити подлянку.

        • Vadym Kuzmenko | 29.05.2023 at 03:17 |

          Все так і є!
          Навіть якщо б ми нічого не знали про перераховані Вами події, то могли б лише пригадати народну мудрість: “Бреше як москаль”.

      • Puzat-Pasuk | 29.05.2023 at 13:53 |

        Там багато сумнівних моментів.
        1.Якби генерали,яких стратили,справді брали участь у замаху на Гітлера,то могли би організувати засідку по дорозі.Набрати загони стрілців цілком могли би з підлеглих,ще з запасом.
        2.Офіційна версія,що засідання перенесли через те,що фюреру не сподобався запах фарби,викликає сміх.Він же в художнії школі навчався,до фарби звик.І в тюрмі сидів,там запахи і гірші бували
        3.З пересунутою валізою за тумбу теж доволі дивно.Адже загиблі там таки були.І цілком вірогідно,декого вбили вже після замаху–аби не розповіли,що гітлер помер.Але валіза,навіть пересунута,стояла ближче саме до гітлера.
        Тому я вважаю,що Гітлера тоді таки вбили.Але не вбили нацизм.Тому й смерть пуйла нічого не змінить

  4. ralph canger | 28.05.2023 at 19:45 |

    Клаус Филипп Мария Шенк Граф фон Штауффенберг (нем. Claus Philipp Maria Schenk Graf von Stauffenberg) — полковник вермахта. Этот человек достоин того, чтобы запомнить его звание и фамилию!

  5. Наталія М. | 28.05.2023 at 20:36 |

    Какое говорящее фото! Слева настоящий генерал израильской армии в скромной военной одежде. Справа набыченный субъект, весь увешанный орденами/медалями плюс ни к селу, ни к городу массивная цепь на шее. Наверное, камни Сваровски. Ааа.., а может быть, даже страшно подумать – это настоящие драгоценные камни? Не хватает только “аксельбантов”. Это таких золотых шнуров в несколько рядов, которые их высокопоставленные выскочки любят прогонять себе под погоны. Ну, шобы блестело и глаз ломило от энтова.

    Видон у шойгу, прямо скажем, комический. И это при том, что все знают, что этот бездарный пильщик бюджетных денег ни одного дня не служил в армии. Зато у него крепкий язык, которым оно уже хорошо всё хухлу вылизало. В кремле только такие и становятся хенералами.

  6. Наталія М. | 28.05.2023 at 20:41 |

    Андрій | 28.05.2023 at 19:07 | Відповіcти
    @ Настільки всі бояться свого плешивого мстивого карлика на підборах. @

    Мені здається, що на цю потвору були замахи але ж все ховається від людських очей. Тому, що була така інформація, що у внутрішній охороні хухла декілька чоловік укоротили собі життя. Застрелились. А чому?

    • Андрій | 28.05.2023 at 21:06 |

      Пані Наталіє, можливо замахи і були невдвлі або “уявні”, щоб підвищити значимість окремих опричників. Але навіть, якщо так, то всі спроби впираються у їх принципову рису – відсутність солідарності і нездатність в низову самоорганізацію. Перефразуючи їх анекдоти про українців (бо з себе міряли) “троє росіянців – партизанський загін і стукач”.

  7. Sergiy | 28.05.2023 at 20:51 |

    В Ізраїлі і маршалів нема. Найвище звання – генерал-лейтенант.

  8. “После вывода войск из Житомирской, Киевской, Черниговской и Сумской областей военному руководству оккупантов, да и всем военным, стало понятно, что та война, которую они так готовили и в конце концов – начали, так и не случилась, а вместо нее получена такая война, которой вряд ли кто-то из них мог хотеть всерьез”

    Ці телепні не читали Макіавеллі:

    “Войны начинаются по вашей воле, но не прекращаются по вашему желанию”

  9. Клаус Штауфенберг не герой, он был таким же нацистом, как и все немцы того времени. Он просто хотел уберечь нацистский режим от краха.

    • Андрій | 29.05.2023 at 12:51 |

      Це вже відноситься до питання про мораль і мотивацію. Серед істориків є різні дискусії, наскільки Штауфенберг шкодував за колишні гріхи. Він був консервативний націоналіст і католик, саме це вплинуло на те що з певного моменту йому стало з нацистами “не по пути”. Чи був у нього особистий мотив? Мабуть, був. Але принципова різниця полягає в тому, що він діяв. Замазані в нацизм були всі німці, але не всі зробили з цього висновки. Штауфенберг зробив висновки і зробив спробу щось змінити. В русні такого немає. Вони не вміють брати відповідальність за свої вчинки чи свою державу. Так само, в них немає моральних орієнтирів чи через світогляд, чи через віру (рпц – філія фсб). Вони будуть перекладати відповідальність на кого завгодно, крім себе. Так само їхні “нетакие” будуть сподіватись, що режим хуйла для них повалять зовнішні сили, а їх помажуть на царство. Різниця між ними і Штауфенбергом, при всіх його гріхах і вадах, як між пітекантропом і неандертальцем – кілька еволюційних щаблів + тотальна моральна і технічна деградація. На додачу їх традиційне невміння в планування і передбачення наслідків дій не дозволить їм помітити точку власного краху.

    • Puzat-Pasuk | 29.05.2023 at 13:59 |

      версія,нав’язана совком

  10. Штауфенберг на відміну від аппазіції кацапської педерації ДІЯВ. Вдало чи не вдало то інше питання. А ждуни аппазіціонери типа швондеровича чи отвального чекають коли все розсмокчеться само собою. Вони готові в”їхати на білому коні. Але питання: чи потрібні вони білому коню?

Comments are closed.