Автор — Тимур Литовченко

Днями читаючи матеріал шановного Anti-Colorados’а «Толчок ото дна», наштовхнувся на наступний пасаж (цитую): «Похоже на то, что Порох таки поймал дно под ногами и оттолкнулся от него… <…> просто отметим, что явно что-то произошло на днях… <…> просто посмотрите или послушайте это. И после того, как закончите, выскажите свое мнение об этом и о том тексте, который перед вами». Почитав і дискусію, що виникла в коментарях під матеріалом. І що?! А… нічого!..

Фактично, усім охочим було запропоновано оцінити виступ Петра Порошенка на з’їзді партії «Європейська Солідарність»… на емоційному (!) рівні. А потім, базуючись на отакій (на емоційній!) оцінці, ще зробити ті чи інші висновки щодо стану справ української опозиції в теперішньому політичному процесі.

Ні-ні, я можу хоча б у першому наближенні уявити причини, через які шановний автор ставить подібне завдання перед читачами. Справді, «слуги народу» (і що значно важливіше — також і український олігархат, схований за їхніми спинами!) мають в руках усі необхідні важелі, щоб у разі потреби розчавити українську опозицію не гірше від асфальтового катка. Якою кров’ю це обернеться й якою буде «ціна питання» — це вже діло десяте. Але повірте: якщо йтиметься про саме виживання українського олігархату як класу — ці «хлопці» не зупиняться ні перед чим.

Звісно, за таких умов викладати свої міркування і плани на публіку відкрито можуть лише самогубці. Отже, на з’їзді «Європейської Солідарності» не могло бути виголошено нічого, окрім загальних фраз. Саме тому судити про те, «поймал дно под ногами и оттолкнулся от него» Порошенко чи ні — пропонується на суто емоційному рівні… Бо чогось більш конкретного ми навряд чи дочекаємось. Оскільки ж сперечатися довкола емоційних оцінок можна до нескінченності… скажу наступне: невдячна це справа! І не варто оцінювати стан справ опозиції за тим, наскільки впевнено/розгублено виступає той чи інший промовець.

Чому?! Нагадаю Стратагему №32 — «Стратагему порожнього міста» (Стратагему відкритих дверей). Адже сказане в публічному просторі доходить до вух не тільки своїх, але й чужих також! Саме чужим треба запорошити очі, спантеличити їх: ось дивіться — наш полководець, зазвичай обережний і розважливий, снідає на галявині перед прочиненою міською брамою, при цьому навіть охоронців на міських мурах нема!.. Отже, в місті повно вояків?! Ні — насправді це гра на публіку. Точніше — гра, розрахована на спантеличення ворога…

Тому я б не надто довіряв оцінкам емоційної складової промов партійних лідерів. Бо якби все залежало тільки й винятково від лідерського ентузіазму!.. О-о-о, тоді президентом України в 2010 році гарантовано стала б Юлія Тимошенко!!! Бо наскільки вона тоді була упевнена у майбутній перемозі!.. Це треба було бачити на власні очі й чути на власні вуха. Будь-якими словами її самовпевненості не передати… Але яким був результат?! Отож бо…

Отже, лишається відкритим питання: чи можна оцінити стан справ в опозиційній партії в умовах тотального замовчування (в інтересах самої партії) будь-яких важливих речей — оцінити не просто на емоційному рівні, а за якимись критеріями, більш наближеними до конкретики?! На мою скромну думку, провести таке оцінювання можна. Як не дивно, але для цього потрібно згадати те, чому нас навчали ще в радянських вишах, а саме:

ПРАКТИКА — критерій істини

А тому давайте облишимо спроби оцінити тон виступу того чи іншого політичного діяча, хоч би яким любим (або навпаки нелюбим) він нам не був. І подивимося на конкретні практичні справи, на конкретні практичні дії тієї чи іншої політсили. А саме, спробуємо з’ясувати, на чиєму боці перебуває так звана стратегічна ініціатива. Що це таке?.. Пояснюю:

---

Стратегічна ініціатива — здатність і умови, що дають можливість одній з протиборчих сторін активними діями стратегічного масштабу (характер і способи ведення яких визначають розвиток подій на полях битв) нав’язати свою волю супротивнику, паралізувати його спроби протидіяти досягненню поставлених цілей протягом тривалого часу, примушує супротивника застосовувати невигідні способи і форми боротьби, діяти в несприятливих умовах.

---

Стратегічна ініціатива дає одній зі сторін протистояння свободу ухвалювати ті чи інші рішення, свободу обирати той чи інший спосіб дій для себе (зокрема для своїх військ, збройних сил, флоту, авіації тощо) — і водночас обмежує дії супротивника. Захоплення стратегічної ініціативи і її утримання — одне з головних умов досягнення успіху в будь-якому протистоянні (зокрема, успіху у веденні воєн, військових кампаній, стратегічних операцій та ін.).

(Далі буде)