На смерть поета

26 травня, на 74-му році життя помер український поет і перекладач, великий любитель та знавець української мови Мойсей Фішбейн. Він змолоду закохався в українське слово і цей любовний роман тривав усе його життя.

Я двічі на ЛО згадував його ім’я.

https://defence-line.org/2015/12/osvidchennya-u-koxanni/

https://defence-line.org/2019/06/slovo-pro-upa/

Нехай земля тобі пухом, пане Мойсею.

 

Yaroslav

10 Comments on "На смерть поета"

  1. ..сумна новина.
    Слухали його колись з розумінням та надією у 80-х на радіо Свобода.
    Це була дійсно НАША людина,яка по справжньому любила та поважала український народ…
    Покійся з миром, Моїсею…

  2. Добре життя. Вічна пам’ять хорошій людині. Царства Божого для душі.

  3. Так, я чув про це.
    R.I.P. 🙁 🙁 🙁

  4. І врешті-решт мені явилась тиша,
    Яка щомиті марилась мені,
    Й остання хвиля, та, найгомінкіша,
    Вляглась дрімать сумирливо на дні.
    Вітрець куняв, вмостившись край дороги,
    Блакитна зупинилась височінь —
    І раптом наштовхнулись мої ноги
    Під найтихішим деревом на тінь.
    Я скинув черевики й сорочину,
    І почало — подібно до ножа —
    Гостритись моє око об картину,
    Що знов постала — свіжа і чужа.
    Я ліг в траву. Між хмари білохвості
    Мій погляд попаски у небо геть пішов,
    І очі бачили: упавши з високості,
    Їх затопили золото і шовк…

  5. Схиляю голову. світла пам”ять, Мойсею!

  6. Евгений (3-я волна) | 30 Травня, 2020 at 22:25 | Відповіcти

    вибачте мене невігласа, навіть не чув про цю з великої літери Людину…

    Дякую йому за його любов до України, за його про-українську позицію!

    Чого варта тільки оця фраза Мойсея Фішбейна (узяв з Вікі):

    “Якби я жив у той час і був навіть не молодою людиною, я б усе одно пішов до Української повстанської армії. УПА була єдиною армією, яка воювала за незалежність України. До якої армії ще я, український поет, міг піти!”

    • Нічого страшного. В таких випадках я кажу (в т.ч. про себе):
      – Сучасні українські літератори – це не президентські мармизи з зелених банкнот, нас ніхто не зобов’язаний знати в обличчя, читати й шанувати.
      🙁 🙁 🙁
      Просто Ви, очевидно,далекі від літературного процесу – але в цьому нема нічого жахливого. Шановний пан Yaroslav згадав спочилого – і то вже добре! А от я, коли ще ходив – бувало, і в похованні колег участь брав. Бо може статися так, що труну нема кому нести, бо літератор жив самітником – тоді колеги по перу самі ховають. Якщо нема особливих боргів по сплаті членських внесків в НСПУ – буде й сяка-така труна, і вінок від Спілки, і транспорт навіть виділити можуть… Інакше дзвонять один одному й набирають “похоронну команду” самотужки.
      Втім, Фішбейна це не стосується жодним чином. Він був відомою людиною, членом ПЕН-клубу. У нього дружина лишилася. Та й сам Сидоржевський на ФБ повідомлення тиснув… Отож там особливих проблем з прощанням і похороном не мало бути.

  7. Дуже сумно коли йдуть у вічність такі ВЕЛИКІ ЛЮДИ. Пам’ятаймо…

  8. ”…Україна має бути українською Україною. Як італійська Італія, французька Франція, німецька Німеччина.” (C) Мойсей Фішбейн
    В точку! Я хоть вырос в русскоязычной Одессе, но очень люблю украинскую речь и мечтаю чтобы в Украине как например в Польше все говорили только на украинском языке.

Leave a comment

Your email address will not be published.


*