Разворот НАТО? (Часть 1)

НАТО, как некий коллективный, стабилизирующий фактор европейской безопасности, очень долго, как минимум – в течении последних тридцати лет, успешно и неотвратимо деградировал, и во время правления правления президента США Трампа дошел до крайней нижней точки, где Европейский сегмент уже не мог выдавливать из себя оборонные потуги, а США – почти перестали хотеть. Сейчас можно даже не сомневаться в том, что если бы Трамп остался на второй срок, то скорее всего, Альянс либо уже развалился, либо находился в стадии окончательного распада. 

Мы уже много писали именно на эту тему и потому возвращаться к ней сейчас – нет никакого смысла. Единственное, что хотелось бы отметить, это формат, в котором действовало НАТО в практической плоскости, а именно – проводило условные учения, в ходе которых условная агрессия, условного противника была условно отбита, не выходя из кабинетов. И как позже выяснилось, имитация военного альянса дошла до того, что в своей доктрине Альянс не мог внятно сформулировать основную угрозу, с которой он имеет дело. Вместо четкого названия этой угрозы появились какие-то абстрактные описания, которые указывали на какие-то аморфные, партизанского вида силы, не имеющие конкретного названия.

В свою очередь, этот перекос произошел после теракта 9/11 и смещения точки внимания в сторону терроризма. Но еще тогда было понятно, что произошла непростительная подмена веса угроз и случилось худшее, что можно было представить, армейскими средствами стали решаться полицейские задачи. Да, это были международные террористы и потому инструментарий, который Штаты применяют для внутреннего террориста, не подходили. 

Но все равно, это была угроза, с которой должны бороться спецслужбы, например ЦРУ или какой-то другой, подобный ему орган. Да, к активным мероприятиям наверняка могли бы привлекаться бойцы армейского спецназа, но вся армия не должна была втягиваться в антитеррористическую эпопею хотя бы потому, что это – не ее дело, и она банально не сможет решить эту задачу. Она может уничтожить населенный пункт, в котором наверняка скрываются террористы, но не станет этого делать по вполне понятным причинам. 

Тем не менее, армии были поставлены именно эти задачи и постепенно, вместо своего прямого назначения – противостояния регулярной армии противника, она все больше затачивалась на борьбу с терроризмом. В итоге утрачивались навыки ведения войны с большой и хорошо оснащенной армией, а вооруженные силы США набирались опыта борьбы с терроризмом, что им совершено не положено делать. Но именно под такой формат силового воздействия затачивались как навыки личного состава, так и вооружения, которые приходилось заказывать Пентагону. 

А в это самое время усиленными темпами вооружались регулярные армии помойной федерации, Китая, Ирана и Северной Кореи. Но не смотря на то, что военные бюджеты этих стран росли экспоненциально и готовились они воевать отнюдь не с Усамой, в качестве угрозы они названы не были. Ну а в НАТО, где решающей силой являются США, и вовсе решили забить на это дело, поскольку сами Штаты переориентировали свою армию на отлавливание боевиков ИГИЛ в Ираке и Сирии, на борьбу с афганскими фундаменталистами и разгром Аль-Каиды. Европейцам это вообще было до лампы и в итоге, все пришло к такому положению вещей, когда НАТО просто утратила возможность выполнять свои уставные функции.

(Окончание следует)

7 Comments on "Разворот НАТО? (Часть 1)"

  1. А в это самое время усиленными темпами вооружались регулярные армии помойной федерации, Китая, Ирана и Северной Кореи.
    І де воювали вище зазначені армії? Кацапи вже показали себе. У китайців останній спомин – Нанкінська різня, вчинена через неспроможність армії китаю воювати, Північна Корея це взагалі непорозуміння. Іранська армія воювати більш-менш може під контролем КСІР, а раніше САВАК. НАТО, як колективний орган, не може зрозуміти простих речей – виривати треба коріння, а не різати гілочки. Не буде фінансування – не буде тероризму. Захід який має захищати НАТО виростив армію кацапської педерації та Китаю. Сам допоміг їм переозброїти свої ЗС. Тому ігри в економіку закінчуються: а ми вам кран перекриємо, або Китай не постачатиме мікрочипів чи щн там чогось. ВАРТО ЗРОЗУМІТИ – є країни ЯКІ НІКОЛИ НЕ СТАНУТЬ НОРМАЛЬНИМИ. От їх і треба тримати у чорному тілі, як це робили англійці, а вони щось у цьому розуміли. Тому їх колонії Індія та Єгипет сидять тихо-мирно. А загравання з китаєм – передача їм Гонконга вже спричинили знищення Гонконгу, як нормальної країни. Тому підхід має бути прагматичним. Зробили – отримали. Не зробили, збрахали, обманюєте – на три щабелі униз і знову добиватися права вилізти з ями. Поменше толерастів. Все у цьому світі просто – якщо тварина схлжа на собаку, гавкає, як собака та веде себе як собака, то це собака, а не осел. І ослом вона ніколи не стане, навіть якщо на неї надіти чорні труселя, як на данілова. Застосовуйте до всього принцип леза Оккама – все несуттєве до біса, тоді ви зразу побачите хто перед вам – пес, осел чи пуйло. Тоді ясно що з цим робити.

    • Blacksmith | 15.06.2022 at 20:37 |

      Небольшое уточнение -в конце 70-х Китай решил учить уму-разуму Вьетнам, где огреб оглушительных пи*дов, и успокоился. Я был тогда школьником, и кто-то притащил большую красную книгу с документалистикой про ту войну, с фотографиями(откуда она у него оказалась, до сих пор для меня загадка). Вспоротых животов, отрезанных голов и прочих перформансов тогда тоже хватало.

      • Це було у 1979 році. Добре пам”ятаю. Тоді кораблі Тихоокеанського флоту блокували китайське море і тонкінську затоку. ППО В”єтнаму працювала добре. А цілі китаю були подібними до цілей кацапської педерації у теперішній війні. Китай зрозумів, що діла не буде. Зупинив напад та вивів свої війська без будь яких пояснень.

        • Я теж памятаю журнал Перець 79 року, де була карикатура на напад Китаю на В’єтнам із підписом : “Поліз по шерсть, а повернувся стриженим”..
          Ще відомо про постійний військовий конфлікт Китаю та Індії.

          • Вовк | 16.06.2022 at 07:36 |

            Було таке!
            Ще й відбиток чобота на дупі Китаю😁

    • Yaroslav Kievsky | 16.06.2022 at 00:39 |

      Про Китай вже написали. А де воював Іран? Ну “гібридно” він воює весь час , але була ж і традиційна війна, тривалістю більшою за другу світову, з лінією фронту, наступами і відходами, сотнями тисяч вбитих. З Вікіпедії:
      “Війна почалася 22 вересня 1980 р. вторгненням іракської армії в іранську провінцію Хузестан. Первинне успішне просування іракської армії, проте, незабаром натрапило на наполегливий опір і було зупинене. До літа 1982 р. Іран повернув окуповані Іраком території, після чого сторони почали війну на виснаження. Перемир’я, що закінчило війну, було підписане 20 серпня 1988 року і відновило довоєнну ситуацію.
      За тривалістю, задіяними ресурсами і людськими жертвами ірано-іракська війна є найбільшим військовим конфліктом між суверенними державами «третього світу» після 1945 року.”

      • Це була війна Саддамчика з аятолами, вона почалася відразу після відсторонення шаха Ірану Рези Пехлеві. Ресурсів обидві сторони витратили чимало, але успіхів не було. Далі Саддамчик поліз воювати з Кувейтом у 1990. Скінчилося повішенням Садамчика на гілляці, чого і пуйлу бажаю.

Comments are closed.