База статистики

От редакции

Мы регулярно получаем просьбы от коллег опубликовать что-то из того, что нам доходит с фронта. В общем, мы взяли для себя правило – не делать этого, чтобы не навредить, поскольку какие-то детали могут оказаться такими, что их можно публиковать намного позже самих событий, а некоторые – только после победы. И еще, если удастся, мы просто опубликуем кое-что от первого лица и написанное так, что изначально предполагалось для публикации, а не для приватного послания. Тем не менее, пару моментов, которые к нам пришли без привязки к месту и времени, к тому-же из вторых рук, мы посчитали возможным опубликовать прямо сейчас и то лишь потому, что они касаются методологии статистики, о которой мы часто пишем. 

***

Разговор зашел у одного из наших коллег с одним из своих сослуживцев. Он – молодой, крепкий парень, который на передовой с первых дней, и эти первые дни застали его не в Киеве, а далеко от него. Несмотря на свой молодой возраст, парень отличается очень хорошей техникой работы из стрелкового оружия и это заметили его товарищи. Нет, он не пошел в снайперы, поскольку это – отдельная категория бойцов, а остался со своим подразделением, но работает поразительно точно. Через волонтеров ему намутили приблуд, чтобы стрельба была точной и комфортной, поскольку парень скромный и сам бы не попросил.

Говорит, что стрелять научил дед. Он остался без родителей и тот его воспитывал с детства. Ну и стрельбе научил – тоже. А когда отправлял на войну, строго наказал ему, чтобы дурака не валял и не стрелял куда попало и чтобы регулярно отчитывался о том, сколько лично отправил оккупантов назад. В цинке. В общем, в какой-то момент, парень явно приуныл и командир вытащил его на разговор, мол, что случилось. Парень рассказал, что во время одного из последних замесов он сбился со счету, и теперь не знает, что деду докладывать, а врать – не может.

В общем, командир лично позвонил деду и пояснил ситуацию. Разговор был долгим, поскольку дедушка оказался непростым и готовым самостоятельно сделать врагу сюрприз, если тот дошел бы до его селения. Но в конце концов, его удалось уговорить не давать отчета именно по статистике, мол – сколько будет, а командир заверил, что будет много. В общем, к парню вернулось равновесие и он работает дальше, уже не на счет, а на совесть.

***

Второй эпизод возник из разговора с парнями, которые работают по танкам врага из импортных противотанковых комплексов. Они не могут нарадоваться своими игрушками, поскольку до этого в их руках не было ничего, кроме РПГ, а «Стугну» они в глаза не видели. Ну а этими инструментами они научились извлекать такую музыку, что танкистам противника даже кушать не хочется. К моменту, когда мы получили это письмо, парни работали около месяца и как-то у них тоже не сложилось со статистикой, но по другой причине. 

Возникли разногласия о том, их это работа или нет, ну и они плюнули на это дело, мол – пускай считает тот, кому оно надо. А сами они работают от любви к искусству. Но хлопцы же не могут, чтобы не подколоть, и вот их спросили о том, как же спортивный интерес, если не считать. И тогда они пояснили, что спортивный интерес есть, да еще и какой. Они спорят друг с другом на то, выскочит экипаж орков из подбитого танка, или останется сидеть на месте, пока башня не уйдет в стратосферу. Говорят, что это – куда интереснее, чем тупо считать то, во что попали.

В общем, примерно так выглядит база статистики и такие хлопцы обеспечивают гриль нужной прожарки на передке. Так что помогаем им, чем можем и не сомневаемся в их способностях.

Мы переможемо!

13 Comments on "База статистики"

  1. Уважаемые Автор и коллеги! Очень хочется? что бы хоть раз в неделю озвучивалась ориентировочная статистика потерь РФ. К большому сожалению статистика от МО сильно заниженная. Раньше Аваков опубликовывал статистики потерь РФ, на основании слива с МО РФ, но это было уже два месяца назад и с тех пор тишина. К примеру по направлениям озвучивается на вечер потери в сумме 250 орков, а на утро МО выдает потери 100. Зачем это делается не понятно. Я знаю, что некоторые коллеги ведут свою статистику. Может Автор иногда будет публиковать статьи с цифрами от наших коллег. Я считаю и думаю, что многие со мной согласятся, что данные публикации будут очень приятны))) для многих читателей.

    • sanya110 | 26.05.2022 at 14:22 |

      А от мені, в першу чергу, болить кількість наших втрат.
      З москалями все зрозуміло: їхніх технічних і людських ресурсів вистачить ще не на одну війну, їх щодня кладуть сотнями, спалюють десятки одиниць техніки, але менше їх від того не стає. Натомість у нас ситуація з ресурсами геть інша, тому кожна людина і кожен снаряд зараз на вагу золота. Ворог добре розуміє, що на самому героїзмі не протримається будь-яка, навіть гранично мотивована, армія, тому й кидає у пекло необмежену кількість своїх сил, вперто дотримуючись єдино прийнятної для себе стратегії середньовічної війни, що ґрунтується на беззаперечній кількісній перевазі. Як бачимо, нехай і повільно, але вона дає очікуваний ефект, тому нашій армії вкрай важливо зберегти якомога більше людей, аби ті ж Сіверськодонецьк і Лисичанськ згодом не перетворилися на Маріуполь, який, в свою чергу, скалькував долю легендарного ДАПу.

    • Andriy Moderator | 26.05.2022 at 20:35 |

      Какие на самом деле у них потери наверное никто не узнает и после победы Украины. Как в WWII. При Брежневе говорили о 20 млн, а при Ельцине уже о 40.

      А как их считать есть много разных методик. Можно только подтвержденные потери. Вот у тебя есть труп с документами. Можно по данным разведки если у них есть доступ к статистике противника. Понимая что там играют цифрами вовсю. Можно на глазок – “сожгли 10 танков, в которых сидело 30 танкистов, кто-то возможно успел сбежать, пишем 20”.
      Можно по косвенным признакам. А можно не заморачиваться и просто их бить. Без счета, как тараканов.

  2. Андрій Дар | 26.05.2022 at 10:29 |

    Здорово, оптимистично!
    А тут и наш ответ NYT доспел. С вариантами перевода на английский и немецкий, можно расшаривать.
    https://www.eurointegration.com.ua/articles/2022/05/25/7139970/

  3. Андрій Дар | 26.05.2022 at 10:38 |

    Снова проблема, что длинный пост не публикуется, разбиваю его на два.
    Возьму на себя смелость процитировать Зеленского, потому что он оперирует такими же сильными сравнениями, как Анти-колорадос.

    • Андрій Дар | 26.05.2022 at 10:40 |

      “”В реальному 1938 році, коли родина пана Кіссінджера рятувалася з нацистської Німеччини, йому було 15 років, і він все чудово розумів.” …

    • Андрій Дар | 26.05.2022 at 10:41 |

      … “І від нього тоді не чули, що треба нібито адаптуватися до нацистів замість того, щоб рятуватися від них чи боротися з ними”,- заявив Зеленський.

      • Вовк | 26.05.2022 at 11:44 |

        Холеня хоча Б зрозумів, Що і ЯК він накрошив на Кіссю?

        https://www.nytimes.com/2022/05/19/opinion/america-ukraine-war-support.html

        “Війна в Україні ускладнюється, а Америка не готова
        19 травня 2022 року

        У четвер Сенат ухвалив пакет екстреної допомоги Україні в розмірі 40 мільярдів доларів, але з невеликою групою республіканців-ізоляціоністів, які голосно критикують витрати, і війна вступає в нову і складну фазу, подальша двопартійна підтримка не гарантується.

        Авріл Хейнс, директор національної розвідки, нещодавно попередила комітет Сенату з питань збройних сил, що найближчі кілька місяців можуть бути нестабільними. За її словами, конфлікт між Україною та Росією міг би прийняти «більш непередбачувану та потенційно ескалаційну траєкторію» зі збільшенням ймовірності того, що Росія може загрожувати застосуванням ядерної зброї.

        Це надзвичайні витрати та серйозні небезпеки, але є багато запитань, на які президент Байден ще не відповів американській громадськості щодо подальшої участі Сполучених Штатів у цьому конфлікті.

        У березні ця рада стверджувала , що повідомлення від Сполучених Штатів та їхніх союзників до українців і росіян має бути таким: скільки б часу на це не знадобилося, Україна буде вільною. Україна заслуговує на підтримку проти неспровокованої агресії Росії, і Сполучені Штати повинні очолити своїх союзників по НАТО, продемонструвавши Володимиру Путіну, що атлантичний альянс готовий і здатний протистояти його реваншистським амбіціям.

        Ця мета не може змінитися, але врешті-решт, для Америки все одно не в інтересах занурюватися у повну війну з Росією, навіть якщо мир, укладений у переговорах, може вимагати від України прийняття деяких важких рішень. А цілі та стратегію США у цій війні стало важче розрізнити, оскільки параметри місії, схоже, змінилися.

        Чи намагаються Сполучені Штати, наприклад, допомогти покласти край цьому конфлікту через врегулювання, яке б дозволило створити суверенну Україну та якісь відносини між Сполученими Штатами та Росією? Або зараз Сполучені Штати намагаються остаточно послабити Росію? Чи змінилася мета адміністрації на дестабілізацію Володимира Путіна чи його відсторонення? Чи мають намір Сполучені Штати притягнути Путіна до відповідальності як військового злочинця? Або мета полягає в тому, щоб спробувати уникнути ширшої війни — і якщо так, то як це досягає крикуння про надання американської розвідки, щоб вбити росіян і потопити один з їхніх кораблів?

        Без ясності в цих питаннях Білий дім ризикує не лише втратити інтерес американців у підтримці українців, які продовжують страждати від людських жертв і засобів до існування, але й ставить під загрозу довгостроковий мир і безпеку на європейському континенті.

        Американці були задоволені стражданнями України, але народна підтримка війни далеко від берегів США не триватиме нескінченно. Інфляція є набагато більшою проблемою для американських виборців, ніж Україна, і збої на світових продовольчих та енергетичних ринках, ймовірно, посиляться.

        Нинішній момент є безладним у цьому конфлікті, що може пояснити небажання президента Байдена та його кабінету поставити чіткі стійки воріт. Тим більше підстав для того, щоб містер Байден задовго до листопада заявив американським виборцям, що підтримка України означає підтримку демократичних цінностей і права країн захищатися від агресії, а мир і безпека залишаються ідеалом. результат у цій війні.
        Спокусливо розглядати приголомшливі успіхи України проти агресії Росії як ознаку того, що за достатньої американської та європейської допомоги Україна близька до того, щоб повернути Росію на її позиції до вторгнення. Але це небезпечне припущення.

        Вирішальна військова перемога України над Росією, під час якої Україна повертає всі території, які Росія захопила з 2014 року, не є реальною метою. Хоча планування та бойові дії Росії були напрочуд неохайними, Росія залишається надто сильною, а пан Путін вклав у вторгнення занадто багато особистого престижу, щоб відступити.

        Сполучені Штати та НАТО вже глибоко залучені у військовий та економічний план. Нереалістичні очікування можуть затягнути їх ще глибше у дороговартісну, затяжну війну. Росія, незважаючи на те, що вона була побита і недієздатна, все ще здатна завдати невимовної руйнації Україні і все ще залишається ядерною наддержавою з скривдженим, нестабільним деспотом, який мало схильний до врегулювання шляхом переговорів. Як повідомляє The Times , Україна і Росія зараз «здаються далі один від одного, ніж будь-де в будь-який інший момент у майже тримісячній війні» .

        Нещодавні войовничі заяви з Вашингтона — твердження президента Байдена про те , що пан Путін «не може залишатися при владі», коментар міністра оборони Ллойда Остіна про те, що Росію потрібно «послабити», і обіцянка спікера Палати представників Ненсі Пелосі, що Сполучені Штати підтримуватимуть Україну «поки перемога не здобута» — може викликати проголошення підтримки, але вони не наближають переговори.

        Зрештою, саме українці мають приймати важкі рішення: саме вони воюють, гинуть і втрачають свої домівки від російської агресії, і саме вони мають вирішити, як може виглядати завершення війни. Якщо конфлікт все-таки призведе до реальних переговорів, саме українським лідерам доведеться приймати болючі територіальні рішення, яких вимагатиме будь-який компроміс.

        Сполучені Штати і НАТО продемонстрували, що підтримають українську боротьбу достатньою вогневою силою та іншими засобами. І як би не закінчилися бої, Сполучені Штати та їхні союзники повинні бути готові допомогти Україні відбудуватися.

        Але оскільки війна триває, пан Байден також повинен дати зрозуміти президенту Володимиру Зеленському та його людям, що існує межа того, як далеко США і НАТО зайдуть, щоб протистояти Росії, і обмеження щодо зброї, грошей і політичної підтримки, яку вони мають. може зібрати. Важливо, щоб рішення українського уряду ґрунтувалися на реалістичній оцінці його засобів і того, скільки ще руйнувань може зазнати Україна.

        Зіткнення з цією реальністю може бути болючим, але це не умиротворення. Це те, що уряди зобов’язані робити, а не гнатися за ілюзорною «перемогою». Росія буде відчувати біль ізоляції та виснажливих економічних санкцій протягом наступних років, а пан Путін увійде в історію як м’ясник. Зараз завдання полягає в тому, щоб позбутися ейфорії, припинити глузування і зосередитися на визначенні та виконанні місії. Підтримка Америкою України є випробуванням її місця у світі в 21 столітті, і пан Байден має можливість і зобов’язання допомогти визначити, що це буде.”

        • Андрій Дар | 26.05.2022 at 15:03 |

          Шановний пане Вовче! На наше щастя, в Америці зараз при владі не Кісінджер, а Байден. Я хочу звернути увагу, що обидва мають порівняний досвід, величезний – а яка між ними різниця в висновках і діях.

        • Андрій Дар | 26.05.2022 at 15:05 |

          І, хай би що думав Зеленський – а говорить він часто правильні речі. Що він думає – то інше питання. Я про те, що він говорить.

  4. Валентин | 26.05.2022 at 13:30 |

    Було таке-стрельнув хлопець із стінгера у вертоліт московитів і промахнувся,псіханув…і на слідуючий день підбив 3 танки,а одного загнав у болото.

  5. Хлопцям-протитанкістам можу порадить ще таке.
    Піде башта у політ керована, чи у безпілотному варіанті?
    Бутусов нещодавно викладав відео з трьома підбитими кацапо-танками. Так, у першим танки таки керував польотом хтось з позивним “жмур”, друга башта була просто з чиїмось ногами. А третя не літала, згоріла разом з усім іншим!

  6. Puzat-Pasuk | 27.05.2022 at 14:02 |

    Хай той стрілець одружується і дітей навчає

Comments are closed.