Чи й не могло скластись?
А от на це питання відповідь має бути майже екстремальна за чесністю та відвертістю. Для тих, хто вважає себе приналежними до еліти суспільства, мабуть таки перед собою, перш за все… (Ох вже ці мої романтичні мрії…).
Що ж то за перепони такі, що постали перед світлими головами світу цього, що завадили своєчасному розумінню загрози, що доволі таки довго, та й не криючись особливо, зростала на сході Європейського континенту?
Мабуть таки однією з таких перепон стала досить таки коротка пам’ять.
Саме тому, напевне, цивілізований світ швидесенько забув не таку вже й давню історію появи монстрозного створіння, що спочатку називало себе Росією, а потім перетворилось на есесесер, яке тільки Р. Рейган 8 березня 1983 року назвав імперією зла, мотивуючи це принциповою аморальністю радянського режиму.
Сьогодні з таким висновком Р. Рейгана не погодитись може, хиба що, особа з відчутно деформованою психікою.
Та, попри все, як на мою думку, в подальшому ми маємо прийняти як незаперечний факт те, що з самого початку свого існування комуністична система абсолютно змінила сутнісне наповнення такого терміну, як мораль, перш за все у власному використанні. Змінила так, що в цивілізованому світі це слово в устах совкових, а тепер, вже і російських речників має бути сприйняте як пряма протилежність тому, що цей термін означає у загальнолюдському вжитку.
Таким чином, характеристика “аморальність” як визначення одного з параметрів нинішньої російської системи повністю втрачає будь-який сенс.
Бо ж чи можна називати хижака, що полює на свою здобич аморальним? Або чи є прийнятною така оцінка хвороботворних мікроорганізмів? Не говорячи вже про класичного колорадського жука, кольори якого так до вподоби нинішнім росіянам?
І ось, нарешті, з’явилось в самій РФ визнання того, що система цінностей, як і притаманні їй терміни, за довгі роки далеко не безхмарних, подекуди і трагічних, пошуків, створена і визнана за фундаментальну європейською цивілізацією, для нинішньої Росії є чужою і не прийнятною.
” Чужеземные политики приписывают России вмешательство в выборы и референдумы по всей планете. В действительности, дело еще серьезнее – Россия вмешивается в их мозг, и они не знают, что делать с собственным измененным сознанием. С тех пор как после провальных 90-х наша страна отказалась от идеологических займов, начала сама производить смыслы и перешла в информационное контрнаступление на Запад, европейские и американские эксперты стали все чаще ошибаться в прогнозах. Их удивляют и бесят паранормальные предпочтения электората. Растерявшись, они объявили о нашествии популизма. Можно сказать, и так, если нет слов.”
Владислав Сурков: “Долгое государство Путина” Независимая газета, 11.02.2019 09:00:00
(Підкреслено мною).
Останні два речення наведеної цитати варті уваги. Дійсно, склалась ситуація, коли для адекватного визначення дій РФ в міжнародних відносинах, виступів її представників в міжнародних організаціях таки добряче бракує слів.
Бо ж з огляду на те, що РФ “начала сама производить смыслы”, загальновживана в нормальному світі термінологія втратила однозначність.
Склалась ситуація, коли при обговоренні проблем і викликів, що створює для світу РФ, мав би бути створений та узгоджений новий тлумачний словник термінів і визначень, аби сторони перемовин однозначно та цілком прогнозовано розуміли один одного.
Але, цілком коректним, як на мою думку, є припущення, що саме такому варіанту перемовин РФ буде чинити відчайдушний спротив.
Тому людство, заради власної безпеки і попри всі протиріччя має створити такий словник, розповсюдивши його в цивілізованому суспільстві. При цьому варто додатково узгодити правило, що для спілкування з приводу тих, чи інших дій, чи висловів РФ та її представників слід застосовувати лише згадані узгоджені терміні. З метою уникнення непорозумінь.
Шановний пан, препарував рашку з точки зору соціологію, філософії та політики.
Як на мене, це трохи ускладнює погляд.
Імхо, уся аморальність рашки виходить з виховання дитини. Бо саме у ці роки зазвичай люди отримують базові уявлення що можна робити, а що ні.
Зазвичай у якості таких орієнтирів є релігійні догми та права людини визнані ООН. Можливо не у всіх випадках вони впроваджуються у повному обсязі, та базовий набір типу не вбивати, не брехати, не красти – отримають майже усі.
Проте, 30 річна селекція чінуш у рашці – привела до зворотнього процесу.
Саме доросла “людина”, яка ладна приймати та давати хабарі, красти папір з офісу, та інше — має усі шанси зробити кар’єру в рашці.
І чим вища посада, тим більші злочини мають скоювати чінуши.
Тож зараз, догму “не вбий”, не кажучи вже про інші – не сприймає а ні хло, а ні 104% мразіян.
Звичайно, що політика влади відповідає вимогам більшості народу.
Очікувано, що влада рашки поводиться так само, як купка гопників у темному провулку. Виховання, очікування та запит мразіян – саме на такий курс.
Україна – в уявленні мразіян – це їхня колонія з бунтівною худобою, котру треба повернути під контроль.
Цим вони відмовляють нам і у суверенітету, і у людяності взагалі!
І саме цьому я стверджую, що треба відмовляти у людяності кожному покидьку, котрий не дотримується загальновизнаних прав людини.
Як казали щодо 10 заповідей у фільмі “Святі з Бундока” Гая Річі: “Це дуже прості закони, які під силу виконували кожному!”
Виховання дитини, як Ви абсолютно точно зазначили, визначає подальше життя її самої та в суттєвій мірі її оточуючих.
Та варто взяти до уваги ту обставину, що саме оте виховання, з усіма його атрибутами, є функцією, або, з вашої ласки, продуктом, соціуму. Соціуму, що формувався на певних засадах.
Стосовно “релігійних догм”, то тут варто звернути увагу на те, що в своїх методах поширення комуно-більшовицьких засад при формуванні світогляду людей в підконтрольному їм суспільстві, невігласи-більшовики застосовували методи, що ледь не перевершували своєю “вишуканністю” такі часів найжорстокішої інквізиції. Тієї, що мала завданням саме поширення релігійних догм.
Наслідком, же, і того і другого була, як у середньовіччі, так і в двадцятому столітті, перш за все, дуже відчутна затримка і в науково-технологічному і в моральному розвитку підконтрольних зазначеним системам суспільств.
Взагалі в людському суспільстві присутнє величезне розмаїття варіантів релігійного світогляду.
Які, що завжди необхідно брати до уваги, здебільшого далеко не доброзичливі у взаємовідносинах.
В цьому плані, як на мою думку, не можна випускати з поля зору ту обставину, що сьогоднішні нащадки більшовиків-ленінців з відчутним успіхом використовують зазначену недоброзичливість в своїх інтересах.
Також роль РПЦ, в сьогоднішній РФії цілком суттєва. Навіть на вищому державному рівні. Де, зверніть увагу, керують ті, хто виріс в умовах соціалізму, коли та ж церква вважалась вкрай не бажаним фактором суспільного життя.
То ж з релігійними догмами варто бути досит обережним.
Попри те, що власне релігія і в усьому світі займає цілком чільне місце.
Так, згоден. Щодо ролі оточення варто було б згадати. Я намагався бути стислим.
Взагалі, мені невідома жодна релігія, котра б виправдовувала б дії рашки.
Імхо, будь яка релігія із самого початку спрямована на випуск пари, а не на вибух.
Саме такою була роль релігій у соціумах протягом усієї історії.
Християнство, іслам, буддизм, індуїзм – усі релігії мають у собі заборону на вбивство чи крадіжки, чи то брехню.
При соціалізмі: вкрадеш/вб’єшь – виключимо з октябрят/піонерів/комсомолу/партії!
Всюди агіт-плакати та барельєфи для тих хто читати не дуже навчився.
Бо совдепія зруйнувавши церкву зіткнулася з тим що тепер соціалізм має узяти на себе не притаманні політичній ідеології функції поширення моралі у суспільстві. Такий собі соціалізм+.
Проте, є певні особи та організації, на кшталт рпц, або ж того самого соціалізму+, які або паплюжать, або діють всупереч власним релігійним догмам. Що, взагалі то робить їх – звичайними шахраями.
Кого може виховати школа, в котрій відкрито збирають підгон на зону? А поборами від братви обкладать військових, і не тільки строковиків, але й контрактників? І ті платять!
Боротьба з корупцією завжди починається з себе.
Не втрачайте гідність.
1984
Про сенси там все написано.
Або списано з орігіналу, зі Сталінського СРСРу.
Тю!
Сурков не зказав нічого нового! Пропаґандони Рашки почали УСПІШНО використовувати “нізмєнниє” пориви Душі прямоходячих приматів для негативної селекції, тобто – деградації та інволюції. Генітально-уретальний “гумор” плюс культивація зневаги нерОб та героїзація вседозволеності, ось головні інструменти скрєпізації мас, які деградують, вважаючи, що розвиваються…
До речі, ЦЯ проблема торкнулась не тільки паРаші, України чи Європи, це – світова тенденція. Наглядний цьому приклад – американський фільм кінця 2021 року “Не дивись вгору/Dont look Up”
“не дивися у гору” це реакція “здорового організму”.
Кіно, як і фотографія, дає вільно інтерпретовану констатацію фактів. Більше нічого.
Такий собі відеореєстратор
Все ж інтересно якого висновку автор досяг стосовно припинення спілкування із родичами-знайомими із Росії?
Спробуйте висловити своє припущення з цього приводу.
Але після того, як ще раз, уважно перечитаете матеріал.
“Растерявшись, они объявили о нашествии популизма”. И что он не правильно сказал?
По-моему, он пишет о потере ценностей. Всех, кроме личной выгоды. Другая формулировка вопроса: “Вы готовы воевать за Нарву?”
Интересно, какой процент готов? Вот, немцы, например, вполне четко продемонстрировали примат “дешёвого” газа перед угрозой “На Берлин!” со стороны дидываевали. Другое дело, чем это закончилось (ещё не закончилось,кстати).
Т е., Сурков ткнул им в рожу результаты их воспитания на приоритете своего личного материального перед идеальным общественным и, наверное, противоставляет другой вариант воспитания – нивелирования личного перед “сакральным”. Другое дело, что подставляют в качестве сакрального.
Закон та пойняття. Добро та зло. Межа пролягає десь тут.