Автор: Євген Орел
Так, чи інакше, більшою, або меншою мірою, але ми всі живемо в лабетах певних усталених поглядів. На життя, на людські відносини, на власну професію, та практично на все.
Можна достатньо довго перераховувати фактори, що формують отой комплекс поглядів та уподобань, але то буде наразі зайвим.
Останні роки мене пригнічувала одна обставина.
Я не міг знайти пояснення, звідки взялась та глибоченна прірва, що розділила мене і тих людей з Росії, з якими були достатньо прийнятні відносини. Мало того, ті, хто виріс зі мною разом, практично як член моєї сім’ї, виїхавши до Росії років з надцять тому, з початком війни просто зникли. Зовсім. Хоча ніяких перепон ні для телефонного дзвінка, ні для листування не було.
Останнім часом і в ефірах і в друкованих матеріалах зустрічаю такі слова, як мораль, моральні цінності, загальнолюдські цінності, аморальність і таке інше.
Виникла потреба конкретизувати отой термін мораль. Перевірити, чи співпадає моє власне розуміння цього слова з тим, який зміст надається цьому терміну в загальновживаній мові.
Перша адреса, за якою звернувся з означеною метою, то ж був Інтернет, а саме українська Вікіпедія.
Далі – цитата.
https://uk.wikipedia.org/wiki/Мораль
Мораль у політиці
Це сукупність норм і зразків політичної поведінки, яка створює можливість оцінювати її на підставі критеріїв добра і зла. Моральність політична є наслідком конкретних суспільних умов, до складу яких входять рівень розвитку суспільства, його культурні досягнення, відкритість або закритість щодо впливів інших культур тощо. Формулюючи окремі критерії оцінки політичних дій, М.п. посилається на універсальні гуманістичні цінності, на цінності релігійні, на цілі політичних дій або інтереси індивідів чи великих суспільних груп. Різнорідність основ критеріїв оцінки створює умови для появи моральних дилем політичної діяльності, які можуть призвести до глибоких суспільних конфліктів. Етика переконань потребує від людини лише таких дій, які відповідають вимогам норм моралі. Етика відповідальності потребує від політика оцінювати не лише моральну якість своїх дій, але й їх суспільно-політичні наслідки. Політик, на відміну від приватних осіб, відповідає не лише перед судом своєї совісті, але й несе відповідальність перед суспільством, доля якого значною мірою залежить від його рішень і дій.
Ну, чому цитую саме “Мораль у політиці”, то, здається, сьогодні обґрунтовувати не варто…
Маючи, визнаю, дещо надмірне, бажання докопуватись до витоків, виділив для подальшого осмислення термін ” універсальні гуманістичні цінності” та почав шукати визначення отих самих універсальних цінностей.
Звичайно ж, маючи недоліки освіти, почав з російськомовного Інтернету… І, як виявилось, таки не даремно.
На запит відкрилась купа робіт філософського характеру. Спробував читати.
Виявив доволі таки цікаві речі. Причому достатньо свіженькі. Деякі допомогли, хай і частково, зрозуміти як витоки, так і перспективи, з дозволу сказати, “розвитку” сучасного суспільства нашого, на превеликий жаль, сусіди.
Виявляється,
“В новоевропейской культуре под гуманизмом понимался секуляризированный антропоцентризм, доведенный до отрицания всего, что вне самоутверждения человека, его потребностей и интересов……
В своем последовательном выражении секуляризированный антропоцентризм, элиминирующий какие-либо высшие по отношению к автономному человеческому индивиду метафизические ценностные инстанции, является источником нигилистического мироотношения, рассматривающего мир с позиции утилитарности, как доступный опыту де-сакрализированный объект утилитарной эксплуатации.”
(цитата мовою оригіналу, Российский гуманитарный журнал. 2016. Том 5. №4, Гуманизм и общегуманистические ценности в условиях и перспективе глобализации культурно-исторического процесса © И. Г. Сухина, Донецкий национальный университет экономики и торговли,имени Михаила Туган-Барановского,83050 г. Донецк, ул. Щорса, 31.)
рос. гум. журнал – это гуманитарный порножурнал, имеющий цель фундаментально до*трахать российские мозги. Это круче чем – фалехов гендекосилаб есть сложный пятистопный метр.
“Десакрализованный объект утилитарной эксплуатации”
– по-видимому речь идёт о дворовом туалете , хотя в рф это сакральный объект
Головна мораль кацапа африканського походження: якщо вкрав кацап, – то це морально, а якщо вкрали у кацапа, то яка ж тут мораль. Це дуже погано. Так було на протязі останніх 300 років і буде до тих пір, поки лепрозорій не буде зруйновано.
А ви звернули увагу?
1) И. Г. Сухина
2) Донецкий национальный университет экономики и торговли,имени Михаила Туган-Барановского,83050 г. Донецк,
3) ул. Щорса
4) Российский гуманитарный журнал. 2016
Просто набір непов’язаних між собою слів…
Не дивно. Батько розповідав як формувалась донецька “еліта” в повоєнний період. Запрошували через обком партії невігласів з відусіль, надавали їм звання, посади та преференції. Це і була здебільшого основа донецьких науки, культури, промисловості.
Саме так.
Але маємо завжди брати до уваги, що на тих теренах сьогодні живуть люди, які нагадування про зазначені обставини будуть сприймати з вкарй негативними емоціями.
Тим більше, що в тому регіоні було і є в достатку людей по справжньому розумних, освічених і працьовитих.
Але і вони, з цілковито зрозумілих причин, без, м’яко кажучи, позитивних емоцій сприймали і сприймають постійні нагадування про оту, як ви кажете, “основу”.
Яка, сама по собі, принаймі є дискурсивною.
Цим завжди і з успіхом користувались вороги України.
Таким чином маємо негативне сприйняття українського серед людей, що по суті чесні, порядні і доброзичливі.
Якщо ми хочемо жити в єдиній, міцний, соборній і розвинутій Україні, то всі ці “історичні екскурси” з пошуком чиїх-ось відмінностей від яких-ось, ким-ось синтезованих критеріїв, мають бути під суворою забороною.
А ті, хто, замість позитивних і творчих ініціатив, копирсається в історчних колізіях, вишукуючи там чи не найсмердючіші “шматочки” та апетитно так їх обсмоктує пропонуючи всім іншим скуштувати того ж самого, мають бути прирівняні… до недоброзичливців України, щонайменше.
А вже тим більше, коли оті “історичні штудії” стосуються наших союзників у протистоянні москальщині.
Підтримую. Там чимало як розумних та досвідчених фахівців так і патріотів України. Частково вони виїхали в 2014 році, деякі залишились та працюють на благо України.
Я зі сходу України перебрався в західну частину нашої держави. Відмінності безумовно є, та вони не критичні.
“… “історичні екскурси” з пошуком чиїх-ось відмінностей від яких-ось, ким-ось синтезованих критеріїв, мають бути під суворою забороною.”
===
Хто забуває історію, той приречений на її повторення. Саме незнання історії робить масовими такі явища, як “один народ”, “братоубийственная война”, “среди них тоже есть хорошие люди” тощо. Якось дуже вибірково получається. Ми пам’ятаємо те, що хати людей, які померли з голоду у 1932-1933 роках, масово заселялись кацапйом і разом з тим не повинні про це згадувати аби не образити їхніх нащадків, яких також коробить все українське. Щас! Задовго до війни був, чув, бачив, знаю. Ті ж них, які справді на нашому боці, не заплющуюють очі на правду і не потребують “бережного отношения”, бо такі самі, як і ми. Вчора вони ходили у Слов’янську зі смолоскипами, відзначаючи днину Степана Бандери.
“Щас! Задовго до війни був, чув, бачив, знаю.” Тверезий погляд. Там нет Украины. Одни набридни.Тупое, быдловатое население еще в 70-х. Украинцы есть в меньшинстве. Иначе бы окупантов в 14-м передушили.
Я б не сказала, що набір слів.
Просто заумно сформульовано, що умовний Захід такий-сякий звертає увагу на потреби особистості та самоцвнність цих потреб.
А треба: “…и как один умрем в борьбе за это!” – что-то сакральное, на что укажет пропаганда.
Кстати, я бы не стала высмеивать такой подход “до основанья”. Потому что можно прийти к “какаяразница”, если улица освещена, а там – трава не расти.
Для Gurski, 2,01, 2012, 21:25.
Кількість бидла по регіонам країни наврядчі сильно різниться. Але на Донбасі чимало українців та людей інших національностей що підтримують Україну. В 2014 році проросійські шабаші не були багатолюдними. Вони були агресивними та гучними, проводилися (і зараз проводяться) Московією та ще й з залученням не місцевого контингенту. Наймассовіші акції як раз були під українськими прапорами на підтримку України.
to Вуйко з Донецька | 3 Січня, 2022 at 12:25 | “Наймассовіші акції як раз були під українськими прапорами…” – Одна акція, вже в березні. До того часу – сотня, найбільше три сотні людей під пам’ятником Шевченку, ну і ще хода 25 грудня – так само, не надто численна. https://www.youtube.com/watch?v=cwxfIfyIWs8&t=112s