Армія, мова та віра

Армія необхідна для захисту національних інтересів і вона похідна від них. Тобто, армія має одну мету — відбиття зовнішніх загроз.
Мовами багатьох різних держав є англійська, іспанська, французька. Більш важливіше питання державної двомовності чи багатомовності. Швейцарія не лише de jure, а й de facto Конфедерація, де кантони живуть, чомусь тільки своїми мовами чи їх діалектами, та лише одними. У Канаді перманентний сепаратизм Квебеку, причина якого є виключно французька мова. Бельгія хоч і має три державні мови та реально впливовими є французька та голландська. Практично всі політичні партії діляться лише на фламандські чи валлонські, федеративний поділ країни проведений по мовному принципу. І те, що Брюссель є столицею НАТО та ЄС, певно є спробою утримати федеративне королівство від розпаду. Більшість людей у світі розмовляють лише однією мовою. Щоб вивчити іншу мову, особливо ту, яка суттєво відрізняється від рідної, треба вельми досконало вивчити граматику. Часто набагато краще за їх природних носіїв. Постколоніальні держави, які втратили свою мову, можуть мати за державну мову, мову колонізаторів. Та наявність двох та більше державних колоніальних мов є гарантією подальшого дроблення держави.
Різновірування, тим більше для постатеїстичного народу, не є проблемою. Проблемою є присутність чекістської фаланги під маскою релігійної організації.

Історія народу періоду державництва стає з кожним роком все соліднішою, а з кожним десятиліттям все більш фундаментальнішою. Приходить нове покоління, яке геть не розуміє ностальгії по минулим, недержавним часам. Для України історія важливіша, ніж для інших держав, навіть тих, які виникли після смерті Леніна-«засновника» України, Казахстану…
Саме історичне неуцтво та відверто брехлива колоніальна псевдоісторія є найзагрозливішим інформаційним вірусом, за розповсюдження якого слід карати по 111 статті Кримінального кодексу України.

Усім країнам Нового світу, починаючи від Канади до Аргентини, було б дивним узнати, що за московською логікою всі вони є штучними утвореннями та не мають прав на існування. На щастя для них, кремлівські мудреці ніколи не дружили з логікою та власною головою. Їм байдуже до цього материку, не байдужа їм лише одна рослина з північного заходу Південної Америки.

Нарешті, найскладніше питання — економічна теорія. Складне воно не стільки теоретично, скільки кількістю міфів та забобонів навколо себе. Обійти це питання неможливо, просто не буде цілісної картини буття. Бо так само, як множинне громадянство та державна багатомовність, ці потворні паростки виростають з гнилої колоди марева про державу-дракона, який живе своїм життям окремо від народу. І якщо вбити саме цього дракона, то з народом нічого не станеться. Ну, прийде інший дракон, так може він, нарешті і підійме зарплати у десять разів, а тарифи знизить у шість разів! Голодомори, геноциди, масові репресії? Ні, нічого такого не чули…

Можна нічого не розуміти в економіці, та виходячи з тотожності держава = народ, стає зрозуміло, що держава нічого не може дати народу. Бо неможливо збагатітися, перекладаючи гроші з правої кишені до лівої. Тут коректніше казати про владу та народ, про владу, як частину народу, але завжди меншу. Влада нічого не може дати народу, бо нічого матеріального та креативного не виробляє. Влада не оре землю, не працює у шахтах та біля токарних верстатів. Влада не робить наукових відкриттів та винаходів. Влада — це адміністрація, у кращому випадку, влада може лише генерувати ідеї, які впроваджувати у життя треба, знову таки народу. Чесна судова система, добропорядні службовці, зрозуміло все це необхідно для динамічного розвитку держави. Корупцію можна звести до нуля, та далі справа вже за громадянами держави, їх сумлінною працею та здатністю до інновацій.

Демократія є лише необхідною, але недостатньою умовою високого рівня життя людей. Якби це було не так і демократії було б достатньо, то демократія давно б та переконливо перемогла б у всьому світі. Останній час набирають популярності ідеї ліберальної більшовицької революції. Правдою чи неправдою прийти до влади та «тимчасово ввімкнути Піночета». Ввести обмежене цензами виборче право, або на обмежений час призупинити Конституцію чи призначити демократичного диктатора © Надія Савченко. Питання, навіть не у тім, що один час диктатури розтягнеться на десятиліття, питання стоїть так: «А це справді допоможе?». Після часів, хвилин та останніх секунд диктатури, загал стане самодостатнім та креативним? А чи не будуть виникати непереборні бажання повторити експерименти знову та знову? Бо у минулий раз, ми недостатньо надиктатурили та не дуже якісно віддеспотіяли.

Та не слід недооцінювати байкарів і відьмаків сучасності. На щастя для них, ми живемо не у середньовіччі. Але на нещастя для нас, їх разом з їхніми магічними папірусами не можна віддати полум’ю, та даремно, бо ignis sanat. Вони не бажають знімати з себе чаклунські клобуки та реально дивитися на світ. Певно, вони краще за інших зрозуміли практичну користь головного закону економіки: попит на диво-дивне отримає обіцяночку-цяцяночку.

Сяюча будівля популізму стоїть на крихткому базисі сумнівних економічних теорій. Щоб вона не впала, фахівці з економічного фентезі регулярно доливають до фундаменту рідкого рожевого скла жаданих ілюзій. Кредо не потребує доказів, а жорстокі битви теорій чудово замінила практика наукового екуменізму. Кожний збирає врожай на своїй суверенній ниві, а що плоди гнилі, то це тимчасові незручності. Головне, що добротні гроші наші, а плоди погані Ваші. Скоро, скоро ми побачимо всі рай…

Влада (держава, політична партія) може та просто зобов’язана вказати людям шлях до комори, за дверима якої розкинулось поле Чудес. У кого золотий ключик від комори здогадаєтесь самі. Дива бувають, їх не може не бути!
Ключові слова: додатково НІЧОГО РОБИТИ НЕ ТРЕБА, Ви і так всі достатньо розумні та працьовиті. Робити наукові відкриття, винаходи, самовдосконалюватися та навчатися — це все від лукавого. Є речі легші, приємніші та простіші у використанні.

Як людина може дуже швидко збагатитися? Виграти у лотерею, у карти, у більярд, у рулетку чи «однорукого бандита»? А pourquoi тоді, та не pas? Треба зайнятися фінансовими спекуляціями у державних обсягах, певно під чуйним керівництвом видатних економістів. Чого-чого, а видатнутості у них з гору височенну, на крилатому Пегасі не перелетиш.

А хіба Ви не знали, що економіка США на цьому лише і побудована? Що викладачі американських університетів дрібнота в зрівнянні з професорами МГУ, а вже з іноками РПЦ і поготів? Що стартові блоки ракет Маска повертаються завдяки аніматорам Діснея, а електро-Тесли їздять, виключно за рахунок енергії дров? Що як тільки федеральна резервна система США зупинить друкарський верстат, так зразу ж на місті Капітолію повстане вігвам головного вождя?

Ну хто Вам сказав, що влада це просто частина народу, яка не має магічних гральних карт? А гроші?! Хитра влада може потрошку друкувати грошики і всі будуть задоволені. А за стабільність грошей відповідає Центральний банк. Президент грюкне кулачком по столу та скомандує: «Мусите забезпечити стабільність!» І все тут, забезпечать, куди вони дінуться…

Спробуйте заперечити тим, що казав ще у 13 столітті король Русі Василько: «Див не буває». Що фізична релятивність розповсюджується і на грошову одиницю. Нарешті тим, що нічого з нічого не може виникнути. І від кубла професорського ойкономізму Ви почуєте старе призабуте: «А хто Ти такий? Ну хто Ти такий?!».

Алхімія цікавіша за хімію. У хімії закони збереження маси та енергії, нудьга сіра. В алхімії камінчик філософський, джерело золоте, віковічна мрія всіх гнаних та голодних. Та у реаліях, камінчик м’який якийсь виходить, до бритви Оккама липне та смердить чимось знайомим. А Ви ще з пролетарської хімії сміялись…

У теорії автоматичного регулювання існує «антисоціалістичний» принцип негативного зворотнього зв’язку, аналог нелюдської та жорстокої «прихованої руки ринку» дідуся Адама Сміта. Цей принцип не може не впливати на вартість грошової одиниці, «якість» валюти. Обдурити економіку не вийде, це Вам не лохторат Зеленського з вірою у декілька тисяч доларів задарма.

Можна ж встановити мінімальну вартість заробітної плати, а надалі її кожен місяць піднімати, ось воно — щастя! Але потенціал прихованих від оподаткування зарплат у конвертах має свою межу. Далеко не всі підприємства мають можливість постійно піднімати собівартість товару без ризику збанкротувати. Така тривала гра на підвищення обертається банальною повзучою інфляцією.

Відступати нікуди! Бо ззаду крісло професорське, забезпечене дисертаціями про беззаперечні переваги соціалістичної політекономії. А якщо забрати та поділити? Ні, не у куркулів та буржуїв, а у хабарників та олігархів? Ага! Ви проти боротьби з корупцією та олігархією!

Економіці байдуже, звідки на ринку «зайві» гроші, надруковані вони держзнаком чи роздані загалу з конфіскату. «Вільні» гроші існують завжди, крім періодів гіперінфляції, коли всі намагаються позбавитися грошей, вартість яких тане швидше, ніж сніг навесні. Та економіка нічого не знає про «вільні» гроші, вона не має ні заднього, ні переднього розуму. Це система реального часу, що оперує наявними «гарячими» грошима та існуючими товарами.

«Вільні» гроші мають лише віртуальну вартість, бо тільки вони стають «гарячими», так зразу ж міняється баланс попиту та пропозиції. Збільшена кількість грошей компенсується зменшенням «маси» однієї грошевої одиниці. Відповідно, теж саме стається з товаром. Немає нічого дивного, гроші — це теж товар, який був обміняний на матеріальний товар чи послугу. А економіка, це наука про обмін одного товару на інший.

Торгівля є процесом взаємних поступок та повинна закінчуватися дією, а не обміном вірчими грамотами. Введення додаткових поправок та доповнень бумерангом міняє ціну домовленостей. Торгівлю не можна поставити на паузу, інакше починається голод, холод та епідемії. Певно, що тоді виникає альтернативна торгівля, де і ціни будуть альтернативні.

Забрати, по рішенню суду, у хабарників та олігархів майно і гроші не лише можна, а і треба. Ця група людей завжди є меншістю. Але якщо забрати гроші та майно у меншості, то це не вплине на вартість хліба, м’яса та всього іншого. Хіба що, нерухомість може трохи здешевіти. А от роздати більшості можна лише обіцянки, бо роздані гроші обов’язково повернуться більш дорогими товарами.

Покращити своє життя можна вимагаючи нового контракту з роботодавцем, зміною роботодавця, або заснуванням власної справи, а не одяганням «жовтих жилетів» та організацією загальнонаціональних страйків. Наскільки міцна національна економіка, настільки міцна і національна валюта. Міцність національної економіки визначає міжнародний товарообмін.

Звідси і з’являється зв’язок між національними інтересами та рівнем життя громадян. Є різні засоби вирішення особистих проблем. Люди з бідних країн їдуть працювати до інших богатших держав, а громадяни США переїздять в інші штати. Res publica — справа усіх, це не просто гра слів, це необхідна умова успішного розвитку демократичної держави.

Це ж так кумедно, коли громадянин США зранку підіймає прапор своєї держави? Та чи не кумедніше вибрати у президенти України харошєва парня, дарма що з паспортом РФ? Президент та влада не можуть покращити життя людей, вони можуть лише виправити те, що до них наробив Резидент та його колоністи.

Зденаціалізована держава — це нонсенс. Це, як ненародний народ. Таке збіговисько самозакоханих егоїстів існувати не може. Його розірвуть на шматки інші народи, а нащадків нерозумного загалу або перевиховують у любові до нової батьківщини, або викинуть на узбіччя соціуму. Кожен не патріот — не громадянин, а потенційний зрадник, ракова пухлина здорового організму.

Не випадково, у дев’яте коло пекла потрапляють лише зрадники. Не маніяки, чи навіть організатори масових вбивств людей. Зрадники можуть нікого особисто не вбивати, та вони вбивають усі ненароджені покоління. Вони вбивають увесь народ та його майбуття.

Навіть, якщо у піратському острові, де зібралися покидьки зі всього світу, утворилася нова держава, то одночасно утворюється і нова нація. Вона починає обростати історичними міфами та легендами. Їй доведеться битися за свій суверенітет проти інших держав, у яких може більш шляхетніша, або просто своя успішно забута бандитська, історія.

Цій державі необхідна офіційна мова, чи самими вигадана, чи взята в інших народів. Державі потрібен закон, а закони мають, як джерело, звичаєве право народу. І тут теж були закони минулої героїчної доби:
— пірат у пірата не вкраде ні золота, ні рому;
— пірат не забажає коханки ближнього свого, крім випадків, коли той програвся у карти;
— пірат не вб’є пірата, якому не пред’явили чорну мітку.
Закони з часом міняються та наближаються до «світового стандарту», але чорний прапор з кістками та черепом, гімн про скриню мерця — це сакральні традиції предків.

Виключно ті народи, які зрозуміли, що держава — це ми, досягають висот свого розвитку у нескінченному дуалізмі конкуренції та співпраці з іншими народами. Час імперій минув, з-за простої причини: спочатку імперська нація завойовує інші народи, а надалі дрібні народи зсередини роз’їдають імперію. Коли покорені народи стають однією державою, вони вносять до неї отруйні бацили байдужості та безініціативності. Ви нас завоювали? То тепер годуйте нас! Саме нові громадяни Риму прибували до столиці з провінцій, що були народами покореними раніше, та поповнювали ряди плебеїв, що волали panem et circenses.

Держави не будуються та не існують «просто так». Наскільки громадяни денаціоналізовані, настільки вони аморальні.

НЕМОЖЛИВО ПРОБУДУВАТИ НЕУКРАЇСЬКУ УКРАЇНУ!