Далі буде моя думка щодо написаного. Однак оскільки написано дуже багато і дещо сумбурно — то для зручності я пронумерую свої відповіді. 

1. Про єврея Портнікова, який «работает против нашей страны»

Перше твердження настільки очевидне, що тут нема чого коментувати, додавати або віднімати. З другим твердженням складніше.

Шановний Anti-Colorados написав м’яко: «А теперь вспомним такого себе Виталика Портникова, который там заделался «певцом революции». Такого напора информации, который он тогда выдавал, не мог произвести вообще никто. И вот возникает вопрос о том, что это было, грубейшая профессиональная ошибка или это была операция прикрытия. Если это — ошибка, ее признают также публично, как подавался тот «революционный» поток, а если не ошибка? Так вот, мы не намерены разбираться в том, что это было за блюдо, а просто выводим его за скобки наших, поскольку он выждал странную позицию в 17-м году, а потом и в 19-м и для нас этого — достаточно».

Шановна Наталія М. висловилася жорсткіше: «Портников… работает против нашей страны».

Мені особисто ближче позиція Anti-Colorados’а. Припускаю, що Портніков може помилятися. Хоча й замаскованою росіянською «консервою» може бути також. Або — або. Either — or. Тому хоча Портнікова за дужки я не виношу, проте ділю сказане ним на 4.

2. Про «ненужный «закон о противодействии антисемитизму»

Наскільки розумію, мається на увазі Закон України від 22.09.2021 року №1770-IX «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні», що набрав чинності 9.10.2021 року. Так, він абсолютно зайвий — оскільки до його ухвалення в чинному законодавстві України було і є достатньо підстав для того, щоб дієво запобігати проявам антисемітизму на загальних підставах і на рівних з іншими етносами.

Але ж дорвавшись до влади, «слуги народу» врубили «оскаженілий ксерокс» на повну потужність! Отож це далеко не перший… більш того — далеко не останній зайвий закон, ухвалений «зеленою владою». Комусь із наступників доведеться вичищати ці законодавчі авгієві стайні… Методом Геракла чи якимсь іншим чином?! Не знаю. Чесно.

3. Про євреїв «Ти-Мошенницу… Азирова… Яценюка, Гройсмана», про «еврейского грузина Давида Ахламонию (в быту Арахамию)» та ін.

Усі ми вийшли з Радянського Союзу, де була штучно згуртована «нова історична спільнота людей — радянський народ». І де не було жодних проявів націоналізму. Як казав з трибуни XXV з’їзду КПРС Генеральний Секретар ЦК КПРС, Голова Президії Верховної Ради СРСР товариш Л.І.Брежнєв: «Наприклад, сіонізму й антисемітизму». Не було. Жодних проявів. Ага…

Разом з тим, мати «п’яту графу» було на практиці страшною катастрофою! Себто, графа №5 в паспорті кожного громадянина СРСР заповнювалася. От тільки якщо там стояло слово «єврей»/«єврейка» — це оберталося колосальними проблемами. Це й називалося «п’ятою графою».

Тому-то люди і йшли на різноманітні хитрощі, аби лишень отримати у паспортну графу №5 запис про «нормальну» національність. А єврейство не тільки своє, але і предків та інших родичів ретельно приховувалося. Особисто знаю співробітника мого покійного тата, який зрікся власного батька-єврея, щоб стати поляком. При цьому батько-єврей охоче підтвердив, що його дружина нагуляла сина від іншого. І матір підтвердила також…

А тому наші люди, які або вийшли з СРСР, або є нащадками представників «нової історичної спільноти», мають таке собі хобі, схоже на соціальний квест: намагатися вгадати, хто з їхніх знайомих (або малознайомих) є «прихованим євреєм»?! Зворотнім боком цієї медалі є «примусове записування в євреї» усіх, хто так чи інакше не подобається конкретно тобі. Як сказано в тій частівці:

Видишь трёх богатырей?
Средний, Муромец — еврей!

Тільки цим можу пояснити, що шановна пані Наталія М. «примусово записала в євреї» Миколу Азарова (етнічно він — росіянин і трішечки естонець). А також назвала Давида Арахамію «єврейським грузином» (про його єврейські корені мені геть нічого невідомо). Перевірити все дуже просто — подивіться росіянську (sic!) Вікіпедію. Якщо у людини в жилах тече бодай крапелька єврейської крові — Вікі-RU це відзначить. Неодмінно!..

Так, мене засмучують спроби розумних людей приписати до єврейського народу тих, хто їм не подобаються. Але зважаючи на сказане, це явище набуло характеру настільки масового, що особисто я з цим змирився і не звертаю уваги на подібні речі. Наприклад, на «записування в євреї»:

• перших п’яти президентів України — Леоніда Кравчука, Леоніда Кучми, Віктора Ющенка, Віктора Януковича, Петра Порошенка;
• провідника ОУН(б) Степана Бандери;
• відомого радянського барда й актора Юрія Візбора;
• відомого радянського режисера Леоніда Гайдая;
• відомої радянської акторки Аліси Фрейндліх;
• а також багатьох, багатьох, дуже багатьох інших…

Не люблю творчість культового радянського поета Володимира Маяковського. Разом з тим, одного разу він кинув дуже навіть влучно:

Марк Аврелий.
Не еврей ли?..

4. Про те, що «евреи всё время хотят быть лучше других»

Не всі — але справді хочуть. Не в останню чергу такій позиції сприяють традиційні установки єврейського виховання в країнах ґалуту (розсіяння). Бо якщо оселяться десь євреї, які позиціонують себе Божим народом, народом Тори (про це — трохи нижче), й корінні жителі побачать, що то є ліниві нездари — тоді скажуть: Бог, який обрав цей народ Своїм — очевидно, такий собі божок, а Тора — негодяща книженція. А от якщо прибульці-євреї ні в чому не поступатимуться корінним жителям — тоді поважатимуть інші народи і Всемогутнього, і Тору.

Виходячи з цих міркувань, велика кількість євреїв намагається стати в усьому кращими, ніж корінні жителі тієї чи іншої країни. Хоча прагнути цього зовсім не обов’язково: адже «бути не гіршим» — означає «бути або кращим, або на тому ж самому рівні». Отже, «хотеть быть лучше других» зовсім не обов’язково! Цілком достатньо «быть как все другие». Або як там сказано в п’єсі Шварца?.. Якщо у тебе зовсім нема вибору — «можна не бути відмінником у цій школі». Можна бути і середнячком, це теж нормально.

(Далі буде)