«Камінчики» для гегемона
Починаючи з ХІХ століття, апракос нарешті став об’єктом поваги з боку сильних світу цього, а також був підданий всебічному вивченню. Його величність Олександр І визначив місцем постійного зберігання Остромирова Євангелія петербурзьку Імператорську публічну бібліотеку. До того ж, в середині ХІХ століття для кращого зберігання книга отримала унікальну палітуру із срібла, оздоблену коштовним камінням!
(Хто ж міг знати, що за кілька десятиліть саме ця палітура перетвориться на колосальну проблему…)
З іншого боку, наскільки цій книзі пощастило, стало очевидним вже тоді. Адже якби в 1720 році Петро І не зацікавився Остромировим Євангелієм, то воно би, найшвидше, так і залишилось би в Воскресенській церкві при майстерні Збройної палати Московського кремля. Під час наполеонівського нашестя в 1812 році Москва (і Кремль зокрема) стала жертвою грандіозної пожежі. Чи не пішов би унікальний апракос попелом під час цієї катастрофи?! Хтозна…
Перший більш-менш науковий опис унікальної старожитності з’явився в другій частині журналу «Ліцей» ще за 1806 рік. Французьке вторгнення до Російської імперії а певний час відсунуло подальше вивчення Остромирова Євангелія, однак вже в 1814 році апракосом зайнявся російський філолог, письменник і перекладач, основоположник російського слов’янознавства Олександр Востоков. На філологічних матеріалах Остромирова Євангелія він в 1820 році випустив капітальну працю «Роздуми про слов’янську мову», де були висвітлені деякі принципові питання щодо формування східнослов’янських мов.
Надалі старожитність досліджували такі відомі вчені, як Олексій Шахматов, Ізмаїл Срезневський та інші. В 1843 році піонер наукового вивчення апракоса — Олександр Востоков за дорученням російської імператорської Академії наук видав в Санкт-Петербурзі «Остромирове Євангеліє із додатком грецького тексту Євангелій та граматичних пояснень». До того ж, вчений-археолог, педагог і музейний працівник Іван Савенков у 1883 і 1898 роках зробив два факсимільованих видання «Остромирове Євангеліє, що зберігається в Імператорській публічній бібліотеці».
А далі після революційних подій 1917 року Російська імперія наказала довго жити, і до влади дорвалася партія «більшовиків», підтримана широкими масами частково люмпенізованого пролетаріату й найбіднішого селянства. Колишня Імператорська бібліотека перетворилася спочатку на Петербурзьку публічну, а згодом — на ленінградську Державну Публічну библиотеку імені Салтикова-Щедріна.
Якось в 1932 році в тамтешньому відділі рукописів продірявився водогін. Ця абсолютно побутова аварія мала доволі несподівані наслідки: на виклик до бібліотеки прибув водопровідник, який уздрів у скляній вітрині якийсь огромезний фоліант в срібній палітурі, до того ж прикрашеній коштовними «камінцями». Мабуть, керуючись ідеологічно вивіреними гаслами про пролетарську «гегемонію» й «експропріацію експропріаторів», водопровідник вирішив відновити класову справедливість: розтрощив шибку вітрини, витягнув звідти Остромирове Євангеліє (а це було воно!) й зідрав з нього коштовну палітуру… Не знаючи, що робити з паперовим «непотребом» (власне з безцінним апракосом) — закинув його за найближчу книжкову шафу та дременув геть.
На щастя, новоявленого «гегемона-експропріатора» доволі швидко затримали, срібну палітуру з «камінчиками» успішно вилучили, а також витягнули з-за книжкової шафи старожитність, якій на той момент перевалило далеко за 800 років. Однак відтоді Остромирове Євангеліє вирішили зберігати без палітури — бо якби книгу переплели знов, хтозна, кому б іще спало на думку поцупити таку красиву «цяцьку»…
Старожитність і досі зберігається все там же — в петербурзькій (знов!) Державній Публічній бібліотеці імені Салтикова-Щедріна. Останнє за ліком факсимільне видання унікального апракосу було здійснене ще за радянських часів — в 1988 році, до 1000-ліття хрещення Русі.
P.S. Ті, кого не задовольнить наведена вище розповідь письменника — шанувальника історії, можуть послухати справжнього науковця, професора-мовознавця Павла Гриценка:
Від автора: Ця стаття була написана спеціально для газети «Час і події» (Чикаго) чотири роки тому. При підготовці для публікації на «Лінії Оборони» оригінальний матеріал майже не змінювався, за винятком деякої косметичної літредактури.
Дивує те, що цей артефакт взагалі зберігся, а не був знищений або ретельно прихований від очей людських. Адже це беззаперечний факт автентичності української мови. І також є доказом того, що вічно живий дєдушка Лєнін (той, що придумав Україну, а значить українців та мову) існував ще у ХІ столітті.
“…живий дєдушка Лєнін (той, що придумав Україну,…”
Ні! Україну ж придумали в Австро-Угорському Генштабі. Це значить, що Генштаб існував уже в XI столітті. Ще задовго до заснування Австрії, Угорщини! А Генштаб вже створили! Наперед!
Ну да.
Сначала было слово и слово было “Генштаб”.
И создал Генштаб Украину и увидел что это хорошо.
И создал Генштаб по образу и подобию Украины Австрию и Венгрию.
+++ 😀 Давно так не сміявся…
Остромирово Євангеліє збереглося тому, що читаючи його на свій – на московський манер, московити видавали його за “руSSкую” книгу. Їм же треба з чогось власну історію ліпити!.. 🙁 Отож вони і ліплять 🙁
Очень жаль, что факты, изложенные в статье, не находят должного места в контрпропаганде. Величайший историк ввх задурил своим почитателям головы великороссами, Великим Новгородом, одним народом, выдуманной Украинской государственностью и языком и пр.
Отже, відповідальним за контрпропаганду це нафіг не треба! А так я вперше писав про Остромирове Євангеліє, що приблизно в 2003 році – для паперового тижневика “Політика і культура (ПіК)”. Те, що написав для “Часу і Подій” у 2017 році й оприлюднив тут, на “ЛО” – це, по суті, приблизно-довільне, по пам’яті викладення написаного в 2003 році. Бо так хоч хтось прочитає і, можливо, зацікавиться темою… 🙁 Бо у сучасних українців у свідомості хоч якось фіксується Пересопницьке Євангеліє, на якому під час інавгурації присягають президенти України. Але ж Остромирово Євангеліє старше!..
Эпичная новость пришла сегодня из скрепостана. Разбился (не)летающий кусок дерьма Ил-112В – самолет, которым гордые расеянцы пытались заменить легендарный украинский военно-транспортный самолет всех времен и народов – Ан-26. Не будем летать на хохло-бандеровских самолетах!, воскликнули мокшане и в нулевых годах (как раз к власти пришел кгб-шный моль) решили встать с колен и запилить свой аналоговнет.
Однако руки, как обычно, оказались кривыми, как и доморощенный импортозамещенные технологии.
Достали на Ильюшине из архива старые советские чертежи, которые в 1990 году нарисовал инженер, давно убывший (с криком да пошли вы все!) из мрачной страны проигравшего социализма на бездуховный пиндосский “Боинг”, соблазнившись на заокеанские блага.
Долго их разглядывали, чесали репу. Так прошло 19 лет и было распилено много денег на радость тимченкам и ротенбергам под руководством мудрого “папы” – мелкого шпаненка из питерских подворотен. Году так в 2015 правда, решили купить аж 18 штук, но потом оказалось, что деньги куда-то делись. Действительно, куда ж они делись, усиленно думал Рогозин, разглядывая рекламные буклеты виллы “Пальма дель маре” на Лазурном берегу, и нежно поглаживал чемодан из крокодиловой кожи, набитый совершенно бездуховными и противными долларами США.
Даже свой рузке двигатель слепили. Правда, конструктор сказал, что движок одноразовый, если чо, ремонт невозможен – типа, ресурс выработал – и все, на свалку, никакой капиталки, самолет на распил. Но выбирать не приходилось, уже начались санкции, украинский и немецкие двигателя стали недоступны. Хотели поставить китайский, но китайцы осмотрели планер и сказали, что это дерьмо никогда летать не будет и пусть русские расслабятся и дальше летают на Ан-26.
Нет, сказали рузке – и выпихали самолет в первый полет в 2019 году (кстати, над Воронежем, на всякий случай, вдруг придется бомбить). После полета, вспотевшие летчики доложили, что этот макет дельтаплана ни хрена не летит и вообще оказался на две тонны тяжелее, чем надо. Одному летуну дали даже хероя Раисси за смелость при полете на этом мегаизделии.
Конструкторы мудрили, но не смогли. Либо надо было резать фюзеляж, либо резать вообще все. Самолет, от которого самолетным было только название заваливался из-за нарушенной компоновки. Решили, курва, вложить туда бетонную плиту (я сейчас серьезно, не шучу) для стабилизации и так его выпихнули во второй полет. Летчики через 30 минут попросились обратно на землю. Даже орден хероя Раиссии не смог помочь преодолеть животный страх от полета на этом куске бетона с крыльями. Самолет решили перегнать под Москву и показать папе, какой крутой шойгу с рогозиным запилили военный девайс, бо папа сердится, рейтинги падают и Байдена надо чем-то пугать, а то мультики уже не срабатывают.
И вот сегодня, 17 августа 2021 года третий полет показал нам все про этот самолет. На этом печальная история исконно-скрепного Ил-112В закончилась. В самолет посадили того самого хероя Раисси, бо никто туда больше садится не захотел. Одноразовый двигатель таки оказался одноразовым – он загорелся и это вундкрваффе с бетонной плитой нга борту просто рухнуло камнем, даже не пытаясь планировать (в сети есть видос падения этой угрозы для НАТО). Летчик решил не выпрыгивать, уж сильно позорно это все. В этом вся суть скрепостана. Прощай, Ил-112В, прощай навсегда. Это был единственный экземпляр.
Поздравьте наш дорогой Ан-26, который хоть и в почтенном возрасте, но кладет весь духовно-посконный авиапром Раши в лужу с дерьмом.
Слава Украине!
Да, упал, причем даже не эпично.
Просто: “Он упал”
P.S. А Вы сэр, явно с прицелом на статью написали ))
а вот по поводу бетонной плиты очень интересно. Это так пытались центровку подправить? Звучит очень странно.
мне на “Южмаше” сотрудники кб рассказывали историю про разработку совкового лунного спускаемого модуля, так вот, в нем была серьезная проблема с центровкой и решили ее вставкой чушки из свинца…
Аналогічним чином розв’язують проблему, наприклад, коли центр мас крила літака не збігається з його центром жорсткості. При певних швидкостях польоту це провокує флаттер:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Флаттер_(авіація)
Проблема вирішується приблизно так, як описали Ви: встановленням антифлаттерних вантажів на кінці крила. Отже, розробники того місячного модулю вчинили цілком вірно.
Сразу и надгробье для летунов. Рррррусская смекалочка! =)
Хорошо,хоть люди не пострадали
Domino | 17 Серпня, 2021 at 12:23
Уважаемый Domino!
Очень хорошо написано!
Но все же не стоит преуменьшать рассссейские достижения!
В самолет посадили того самого хероя Раисси, бо никто туда больше садится не захотел.
“По данным ОАК, командиром разбившегося Ил-112В был Герой России Николай Куимов. Вместе с ним погибли офицеры Дмитрий Комаров и Николай Хлудеев.”
https://www.newsru.co.il/world/17aug2021/il112_118.html
Судя по этому сообщению, не один, а трое расссеян зажмурилось!
Сначала было слово. А может сначала должна быть мысль?
Думання – це створення конструкції зі слів. Без слів буде лиш образне марення.
Читайте Сосюра та основи лінгвістики, не треба тут антинаукової маячні, благаю!