Одного разу генерал Корчовний привіз до учбово-тренувального центру цілу делегацію іноземців. Привід для візиту був дуже й дуже серйозний: йшлося про направлення до центру інструкторів НАТО, які би тренували українських вояків за стандартами Північноатлантичного альянсу.
Ясна річ, напередодні візиту настільки поважних осіб в центрі було наведено зразковий лад: всі доріжки підметені, асфальт підлатано «ямковим» способом, бордюри вибілені, відмито й пофарбовано все що можна (ну, хіба окрім трави — але начальника центру полковника Одуденка суворо застерегли від надмірного замилювання очей, бо НАТОвців найгірші «совкові» традиції можуть тільки відлякнути)… Коротше кажучи, готувалися кардинально, не шкодуючи зусиль і матеріальних засобів.
Тим не менш, візит розпочався з конфузу. Адже тільки-но висока делегація на чолі з самим генералом Корчовним вивантажилася з автівок на надраєній до блиску автостоянці, як до військовиків з несамовитим гавканням і гарчанням підлетіло кумедне семимісячне цуценя, на нашийнику якого на коротеньких шнурочках теліпалися три стріляні гільзи. Від такої «зустрічі» іноземці отетеріли. Що ж до глави делегації, то сердега спочатку зблід, потім почервонів і просичав крізь міцно зціплені зуби:
— Це що таке?.. Що за звіринець, я вас запитую?..
Керівники центру геть розгубилися і не знали, що відповісти, тож генерал Корчовний гримнув на них:
— То пояснить мені бодай хтось це неподобство чи ні?!
Нарешті один із співробітників центру оговтався від шоку і скомандував:
— Сеню, фу!
Цуценя вмить припинило гавкати, відскочило трохи назад, проте не втекло, але продовжило стояти там і при цьому гарчало на якогось НАТОвця. А капітан — співробітник центру звернувся до свого начальника:
— Пане полковнику, дозвольте пояснити пану генералу…
— Д-дозвол-ляю, — пробелькотав начальник учбово-тренувального центру, намагаючись перебороти мимовільне заїкання і водночас подумки прощаючись із обійманою посадою. Тоді дзвінко карбуючи кроки, капітан підійшов до очільника делегації, хвацько козирнув і відрапортував:
— Дозвольте доповісти, пане генерале! Це Сеня, можна сказати, душа нашого центру і наш повноправний штатний співробітник.
— Що-о-о?! — генерал Корчовний озирнувся й переконався, що перекладач вправно виконує свої обов’язки, з відстороненим виглядом перекладаючи НАТОвцям кожне слово. Тоді додав трохи спокійніше: — Капітане, ви хоч думайте, що за дурниці верзете…
Начальник центру полковник Одуденко вже й собі рота розкрив, аби втрутитися в ситуацію та поставити підлеглого на належне місце. Однак капітан встиг дати пояснення ще раніше:
— Сеня допомагає підтримувати в центрі зразковий порядок, який один з високих гостей щойно порушив.
— Що-о-о?! — У генерала Корчовного аж очі на лоба полізли: — Капітане… та ви!.. що ви собі дозволяєте!.. Як це — порядок порушити?..
— Та дуже просто! Самі погляньте… біля урни… папірець. О-о-он там.
Подивившись у вказаному капітаном напрямі, всі ахнули: справді, на сірому асфальті біля однієї з чотирьох урн, акуратно розставлених вздовж автостоянки, білів крихітний зіжмаканий папірець. Тоді один з гостей вибачився через перекладача, після чого підійшов до папірця, підібрав його і вкинув до урни. Цуценя негайно припинило гарчати і спокійнісінько сіло, нібито нічого й не сталося.
— О-о-о!.. О-о-о!.. Вел, вері вел!.. Гуд папі, гуд!.. — загомоніли НАТОвці, а перекладач пояснив приголомшеним співвітчизникам:
— Високі гості вкрай задоволені тим, як вишколене це щеня.
— Наш Сеня є великим акуратистом, — спокійно додав капітан. — Він видресируваний таким чином, що гавкатиме на нехлюїв, які розкидають на території центру сміття або ж не начищають взуття. Окрім того, він дивиться, щоб автівки правильно паркувалися.
— О-о-о!.. О-о-о!.. Сенія, Сенія!.. Вел!.. — з новою силою загомоніли гості. Негайно влаштували перевірку: водій переставив одну з автівок делегації поперек діагональних смуг, пролінієних на асфальті стоянки. Але варто було йому розкрити дверцята, як цуцик підлетів до них, дзвінко гавкнув, а далі заходився грізно гарчати на порушника, припавши до асфальту на напівзігнутих лапках. Заспокоївся лише, коли авто знов було припарковане як слід.
