Тут вже й полковник Одуденко, нарешті опанувавши себе, вирішив показати високим гостям дещо цікаве. Розпорядившись привести на паркувальний майданчик один із навчальних взводів і наказав вишикуватися в дві шеренги, пройшовся туди-сюди, зупинився. Наказав одному з курсантів з другої шеренги вийти на два кроки наперед, мовив: «Все гаразд, синку, це для справи», — наступив йому на надраєні до блиску берці й наказав повернутися на місце. А потім покликав цуценя й наказав:
— Нумо, Сеню, знайди, хто тут не вміє взуття чистити?
Песик пробігся перед шеренгою туди-сюди так само, як щойно походжав начальник центру. Як раптом зупинився, дзвінко гавкнув і загарчав саме на того курсанта, якому полковник Одуденко запачкав берці.
— О-о-о, Сенія!.. Вері вел!.. Ю ар бест!.. — НАТОвці одностайно заплескали в долоні. По тому заговорив гість, якого песик змусив викинути папірця до урни. Через перекладача він повідомив приблизно наступне:
— Перепрошую за завдані всім незручності. Я раніше мав досвід спілкування з росіянами — так у нашому середовищі звикли називати всіх, хто колись жив в Радянському Союзі. Я знаю побут росіян. Знаю, що вони ніколи не приділяли увагу дотриманню порядку, особливо побутового. Але тепер бачу, що наші українські колеги не є росіянами. Це дві великі різниці! Ваш цуцик Сеня чудово навчений, він молодець. І наші колеги-українці діють у вірному напрямі, всіляко заохочуючи дотримання порядку. У мене на батьківщині є спеціально навчені бультер’єри, яких тримають на пляжах: вони так само не дозволяють відпочивальникам смітити, гарчать на нехлюїв. Це прекрасний досвід, вартий поширення.
— А сам по собі наш Сеня дуже милий, — додав полковник Одуденко й мовив до цуцика: — Семене Семеновичу…
Той негайно впав на спину, підігнувши лапки.
— Сеню!..
Цуцик знов сів.
— Семене Семеновичу!.. Сеню!..
НАТОвці сміялися й аплодували. Зрозумівши, що інцидент вирішився якнайкращим чином, генерал Корчовний полегшено зітхнув і засміявся разом з іноземцями. Йому наслідувало все начальство центру.
— Ондо стоїть його конура, — полковник Одуденко показав, де саме. Хтось із гостей мовив: «Бандера оф Бандера», — далі заговорив англійською, іноземці знов засміялися, перекладач пояснив:
— Гості помітили прапорець на собачій будці. «Бандера» іспанською означає «прапор», тому словосполучення «bandera of Bandera», складене з іспанських слів на англійський манер, звучить як каламбур.
Ще один НАТОвець спитав через перекладача:
— А чому до нашийника вашого цуцика прив’язані три гільзи?
Начальник центру поблажливо пояснив:
— Це замість погонів. Оскільки Сеня є службовим псом, то жартома йому присвоєне звання сержанта. Гільзи — це немовби смужки на погонах. Жарт.
Гості дружно закивали, оцінивши гумор українських колег. А хтось із них зауважив, що у нього на батьківщині для службових собак шиють спеціальну парадну уніформу. Попросив, щоб українські колеги обміряли цуцика й обов’язково повідомили результати замірів. Пообіцяв влаштувати сюрприз.
* * *
Отже, відвідини учбово-тренувального центру делегацією НАТОвських військовиків пройшло успішно. Та історія Сені на цьому не скінчилася.
Адже приблизно через місяць після описаних подій на автостоянку, біля якої приліпилася блакитно-жовта собача будка, підкотив солідний чорний «опель». З «пасажирського» боку салону вийшов незнайомий майор і одразу ж попрямував до багажника… Але був змушений зупинитися, оскільки до водійських дверцят автівки підлетів Сеня, гавкнув і обурено загарчав.
Новоприбулі явно не були знайомі з тутешніми порядками, тож поведінка цуцика їх ошелешила. Майор спробував відігнати його — та де там! І тільки-но водій поставив ліву ногу на асфальт стоянки, як Сеня кинувся вперед, блискавично вкусив за черевик і передбачливо відскочив назад.
— Пішов звідси! Геть!!! Пішов!!! — кричав офіцер на песика, аж доки від контрольно-перепускного пункту не прибіг днювальний, який і поспішив пояснити, в чім річ:
— Перепрошую, пане майоре, але ваш водій невірно припаркувався.
