Часть 3.

США, Robert L. Waggoner, 1989: “Sound the alarm: the goals of humanism.”

1. Гуманісти хочуть замінити релігії, засновані на надприродних віруваннях (як християнство), на релігію, засновану лише на природних віруваннях. Вони вважають, що “будь-яка релігія, яка може сподіватися на сьогоднішню синтезуючу та динамічну силу, повинна бути сформована для потреб цього віку. Створення такої релігії є головною необхідністю сьогодення”. Щонайменше вісім із п’ятнадцяти статей першого Гуманістичного Маніфесту прямо описують нову релігію гуманізму.

Для гуманістів “релігія складається з тих дій, цілей та досвіду, які є важливими для людини. Ніщо людське не чуже релігійному. Це включає працю, мистецтво, науку, філософію, любов, дружбу, відпочинок – все, що за своєю мірою виражає розумне задоволення людського життя”.

2. Гуманісти хочуть замінити біблійну етику гуманістичною етикою. Хоча гуманісти визнають «центральну роль моралі в житті людини», вони мають на увазі під мораллю щось зовсім інше, ніж те, що мають на увазі християни. 

Християни вважають, що вся поведінка людини повинна узгоджуватися з тим, що Бог каже правильно. Єдиний етичний стандарт Бога, коли він використовується як соціальна норма, створює моральну відповідність у суспільстві.

Другий гуманістичний маніфест говорить, що “… моральні цінності походять з людського досвіду. Етика є автономною та ситуативною, не потребує жодної теологічної чи ідеологічної санкції. Етика випливає з людських потреб та інтересів. Заперечення цього спотворює всю основу життя. Людське життя має важливе значення, оскільки ми створюємо і розвиваємо своє майбутнє”. “Для світських гуманістів етична поведінка є або повинна оцінюватися з критичної причини, і їх метою є розвиток автономних та відповідальних особистостей, здатних робити свій власний вибір у житті на основі розуміння людської поведінки”.

Якщо … розголошення неправди, перелюбство чи навіть акт вбивства абортами, евтаназією чи самогубством оцінюються в міркуваннях людини як необхідні для її щастя, для здійснення своєї людської потреби або бажання, або вирішення якоїсь людської проблеми, таку поведінку гуманісти вважають етичною!

3. Гуманісти хочуть замінити сім’ю як основну одиницю суспільства автономною особистістю. Сім’я не важлива для гуманістів. Швидше, “дорогоцінність та гідність окремої людини є центральною гуманістичною цінністю”.

Гуманісти вважають, що “людям слід дозволяти висловлювати свої сексуальні схильності та дотримуватися свого способу життя, як вони бажають”. Гуманісти вважають, що шлюб – це лише одна з багатьох зручностей сексуального характеру. 

Гуманісти прагнуть поширити “демократію участі у її справжньому розумінні на… сім’ю …”

Це означає, що вони давали б дітям повноваження, рівні з владою їхніх батьків у всіх сімейних справах. Більше того, оскільки гуманісти хочуть усунути будь-яку дискримінацію за віком, і оскільки вони бажають, щоб усі люди, якщо вони не в змозі забезпечити себе, мали суспільство, яке забезпечувало б їх, “означає задовольнити свої основні економічні, охоронні та культурні потреби, в тому числі ресурси роблять можливим мінімальний гарантований річний дохід”, тоді діти мали б повноваження та засоби розлучитися з батьками та піти з дому в будь-якому ранньому віці, який вони обрали б. Більше того, батькам не потрібно займатися моральним вихованням, дисципліною та навчанням дітей, оскільки ця відповідальність покладається гуманістами на державні школи. Зараз батько не має законних повноважень щодо своєї ненародженої дитини в утробі дружини. Неповнолітня дитина може вибрати, на підставі несумісності, стати підопічним суду, а не продовжувати жити з батьками.

4. Гуманісти хочуть замінити нашу республіканську форму представницького самоврядування демократичним соціалістичним урядом. До 1930 року американські підручники завжди визначали нашу націю як республіку. Республіканська форма правління – це “яка отримує всі свої повноваження прямо чи опосередковано від більшості народу і управляється особами, які обіймають посаду за згодою керованих”. Однак зараз звичайною практикою є те, що шкільні підручники визначають нашу націю як демократію.

Гуманісти кажуть: “Ми прагнемо відкритого і демократичного суспільства. Ми повинні поширити демократію участі в її справжньому розумінні на економіку, школу, сім’ю, робоче місце та добровільні об’єднання. Прийняття рішень має бути децентралізоване, включаючи широке залучення людей на всіх рівнях – соціальному, політичному та економічному “. (Гуманістичний маніфест 2)

Те, що гуманісти мають на увазі під «відкритим і демократичним суспільством» і під фразою «демократія участі у її справжньому розумінні», полягає в тому, що кожен повинен мати рівний авторитет – ні більше, ні менше. Коли вони говорять, що “прийняття рішень має бути децентралізованим” у “школі, сім’ї, на робочому місці та в добровільних об’єднаннях”, вони мають на увазі, що при прийнятті рішень кожен учень повинен мати стільки ж слова, скільки вчитель, що кожна дитина повинна мати стільки авторитету, скільки батьки, і що кожен працівник повинен мати стільки ж внесків, скільки має роботодавець. В ім’я демократії гуманісти хочуть знищити повноваження, делеговані конкретним особам, і делегувати ці повноваження групам.

Для гуманістів, “… до кінця повинен бути встановлений соціалізований та кооперативний економічний порядок, щоб був можливий рівномірний розподіл засобів життя. Метою гуманізму є вільне та універсальне суспільство, в якому люди добровільно та розумно співпрацюють задля загального блага. Гуманісти вимагають спільного життя у спільному світі”. Поводячись так, ніби їм все належить, цивільні уряди, мабуть, припускають право конфіскувати шляхом оподаткування все, що вони хочуть, у власників майна, щоб передати це кому завгодно. 

Республіканська форма правління складається з численних стримувань і противаг потенційному злу, яке люди можуть зробити через урядову владу. У республіканській формі правління, коли люди не живуть за абсолютними стандартами, тоді їх судять за цими стандартами. Ці концепції вимагають відповідальності людей на місцевому рівні. Отже, у республіканському уряді міські та повітові уряди сильні, тоді як уряди штатів та національних урядів слабкіші.

З іншого боку, гуманістична концепція людини полягає в тому, що людина в основному хороша, і що тому на всіх людей можна покластися, щоб робити те, що в основному добре. Оскільки передбачається, що людина в основному хороша, то при демократичній формі правління вважається, що найкращі та наймудріші з людей повинні панувати над іншими людьми. Більше того, оскільки гуманізм стверджує, що етичні та моральні цінності є відносними, ситуативними та автономними, то демократична форма правління є скоріше людьми, аніж законами. Результатом цих концепцій є централізація влади.

Гуманісти вже багато зробили для досягнення своєї мети – змінити нашу національну форму правління з республіки на демократію. Республіканська форма державного правління все ще існує, але її ефективність сильно погіршилась. У багатьох випадках вони перетворювали державних діячів на демагогів, свободу – на ліцензію, а прогрес – на хаос. Навіть незважаючи на це, вони ще не досягли повного успіху. Якщо вони повністю досягнуть цієї мети, це буде лише на мить, оскільки 

(парам-парам-па-пам, цитате уже более 200 лет…)

“Демократія не може існувати як постійна форма правління. Вона може існувати лише до тих пір, поки виборці не виявлять, що можуть голосувати самі за виплати із державної скарбниці. З цього моменту більшість завжди голосує за кандидата, обіцяючого найбільше вигод від державної скарбниці – в результаті демократія завжди руйнується через безвідповідальну фіскальну політику, за якою завжди приходить диктатура.”

Британія, Alexander Fraser Tytler (1747 – 1813)

5. Гуманісти хочуть замінити багатонаціональні уряди односвітовим. …гуманісти мають на увазі, що найкращим варіантом для людства є “переступити межі національного суверенітету і рухатись до побудови світового співтовариства, в якому можуть брати участь усі верстви людської сім’ї”. Це також вимагає централізованого “спільного планування щодо використання ресурсів, що швидко вичерпуються”. 

Більше того, оскільки проблеми економічного зростання та розвитку розглядаються у всьому світі, гуманісти заявляють, що гуманісти мають моральний обов’язок надавати “величезну технічну сільськогосподарську, медичну та економічну допомогу, включаючи методи контролю народжуваності, частинам глобального, що розвиваються.”  І оскільки гуманісти зазвичай вважають технологію життєво важливим ключем до людського прогресу та розвитку, то гуманісти «протистоятимуть будь-яким крокам з цензури основних наукових досліджень з моральної, політичної чи соціальної підстав». (О! Китай, приветствуем тебя!) 

“Зв’язок та транспорт” повинні бути розширені. Повинна бути розроблена “всесвітня система телебачення та радіозв’язку для інформації та освіти”, яка може розділяти “різні політичні, ідеологічні та моральні точки зору”. (А где же телепередачи из Северной Кореи? Недоработочка вышла.)  Вони (гуманісти) “вірять, що можна створити більш гуманний світ, який базується на методах розуму та принципах толерантності, компромісу та переговорів про різницю”. (Россия цветёт и пахнет.)

Фуф… А вы говорите демократия, толерантность и тому подобное. Нет, на бытовом уровне нормально, но вот в политике – уже проблемы. Похоже, что общество в США  стало разным и сладкая парочка республикансой и демократической партий, предназначенных только для действий внутри республиканского политического строя, – не справляется с удержанием общества на деловом, успешном пути. Но республики в мире ещё живы, есть за что бороться.

sk tredecim