Автор — Дід Панас

Із серії «Новітні казки Діда Панаса»

Добрий вечір вам, малятка, любі хлопчики й дівчатка! Сьогодні я приніс вам казочку — ще й бубликів в’язочку! А казочка моя буде про День Блазня… Отож, діточки, сідайте довкола своїх комп’ютерних моніторчиків, планшетиків чи смартфончиків та слухайте мене уважненько.

Ну що ж, мої маленькі, от і настав нарешті цей довгоочікуваний день — 1 квітня. Як відомо, з давніх давен він вважається Днем Сміху. А отже — днем тих, хто розважає, хто смішить людей. Можна сміливо стверджувати, що настав День Блазня…

Котик-Муркотик (стурбовано): Діду Панасе! Агов, Діду Панасе!

Ти чого це раптом, помічничок мій маленький? Дай-но мені казочку малятам розповісти. Я ж оце зібрався…

Котик-Муркотик: Та які там казочки зараз можуть бути?!

Як, тобто, які?! Про День Сміху, а отже — про День Блазня…

Котик-Муркотик (відчайдушно): Діду Панасе! Та з цим нашим блазнем-при-и-и… няв-няв!.. здентом!.. Та з усіма тими «слугами народу»!.. Та у нас же що не день приходить — той і стає Днем Блазня!!! Няв-няв!.. Про що ж тут розповідати, коли той День вже цілих два роки тягнеться, тягнеться й ніяк не закінчиться?..

Ну знаєш, Котику-Муркотику, помічничок мій любий… Ти мені всю казочку переламав, усі слова в голові старій перемішав…

Котик-Муркотик: А ви краще почитайте, про що пишуть тут, на «Ліній Оборони» в коментарях до матеріалу «Высший уровень боеготовности»!

І про що ж саме?

Котик-Муркотик: А от послухайте, послухайте! (Читає, зберігаючи стилістику коментарів)

---

Олександр — Единственное что огорчает так это то, что если меня и прибьют, то будет это при таком позорном гавнокомандующем.

Укроп — Говнокомандующий и его зеленая камарилья рванут в сторону Омана пои первом шухере, это их свойство — красть, быковать, но страну защищать они неспособны потому что как минимум холуи, как максимум враги. Поэтому если Хуйло хочет чтобы в Украине пришла к власти хунта, то пусть рыпнется.

Олександр — Соглашусь.

Санто — Там “Слуги”, наслухавшись в Раді Хомчака, вже пишуть СМСки “пора валить из етой страньі”. Треба щоб з нашого боку теж хтось писав подібні, тільки коротші — “пора валить”.

Любопытный — [ Треба щоб з нашого боку теж хтось писав подібні, тільки коротші — “пора валить”. }

Поважний Санто, дозвольте мены выдкоррегувати Ващы крайны вислови…

Пора ввалити

Санто — Точно — цих валити, а запарєбрикам — ввалити.

---

(Завершує читання)

Ну що ж, Котику-Муркотику, не настільки вже кепсько налаштовані коментатори, яких ти процитував. Я б сказав, що навіть навпаки рішучо… До речі, а що за СМС-ки там згадуються?! Чи можеш пояснити?..

Котик-Муркотик (здивовано): Як, Діду Панасе, ви досі не в курсі?! Та от же ж воно, наприклад… Тетяна Урбанська, «Пора валити»… (Читає)

---

Один з останніх скандалів — депутат від фракції «Слуга народу» Анна Колесник під час виступу в Раді Головнокомандувача ЗСУ Руслана Хомчака, який розповідав народним обранцям про ескалацію ситуації на Донбасі і загрозу наступу Росії, вела листування в онлайн-чаті і, зокрема, написала: «Ми слухаємо Хомчака. Потрібно звалювати з цієї країни».

<…>

…головний посил, який виборці Анни Колесник (а обрана вона в Раду від Харківської області) отримали в момент зростання військової напруги на сході країни — їх представник, почувши про концентрацію російських військ біля кордону, прагне втекти. Що в такій ситуації залишається робити їм самим?

---

Котик-Муркотик (завершивши читання, обурено): Отакий от День Сміху, Діду Панасе! Отакий от День Блазнів!..

Ну-у-у, Котику-Муркотику!.. Знаєш, якщо якась корабельна сосна і попливе за тридев’ять земель, тридесять морів… Як-то кажуть люди: великій сосні — тривале плавання, але на всяку сосну знайдеться такий фуганок, що аж стружка полетить та трісочки!..

Котик-Муркотик: Але ж вона народна обраниця, няв-няв!.. Вона ж дупутатка, няв-няв!.. Її ж місце…

Маленький мій помічничок, заспокойся! Пригадай краще, як наприкінці лютого чотирнадцятого року подібні пройдисвіти тікали — аж земля гула!.. І що, хіба гірше від того стало, що паскуди втекли?! Навпаки, пакет диктаторських законів оперативно скасували, а також…

Котик-Муркотик (стурбовано): Так! Але з іншого боку, ті, хто втік — вивозили із собою доларовий кеш КамАЗами!..

Ну, отож цього разу пограбування країни допустити не можна! От і весь висновок.

Котик-Муркотик (рішучо): Ні, не весь… Ні, Дідусю, не весь!.. Нехай корабельні сосни тікають, нехай пливуть за течією, як оте няв-няв-но… А я от не тікатиму! Нізащо не тікатиму!!!

Та й я також тікати не збираюся! І Зайчик-Побігайчик не збирається теж.

Котик-Муркотик: А знаєте, Дідусю… Я оце сьогодні привіт з «нуля» отримав. (Розгортає малюнок) Як вам це, Дідусю? Це перемальовано нашими бойовими пухнастиками з одного твору художника Васі Ложкіна.

О-о-о… Добре. Я б сказав навіть, дуже добре! Принаймні мені подобається. То що ж виходить, твої друзі, які на «нулі», тікати теж не збираються?

Котик-Муркотик: Авжеж не збираються, Дідусю!.. І-і-і… Знаєте що я ще додам?.. (Трохи подумавши) У разі чого, я назад на «нуль» повернуся! З вами тоді Зайчик-Побігайчик залишиться, а я — до своїх. До бойових пухнастиків.

Овва! Котику-Муркотику, м’якенький животику, а чи добре ти подумав?

Котик-Муркотик (рішучо): Не сумнівайтеся! Добре подумав. Моє місце — на «нулі». А корабельні сосни нехай за течією пливуть. Туди їм і дорога.

Ну що ж, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка, от на цьому сьогоднішня казочка нарешті добігла кінця. Хоча назвати це повноцінною казочкою… якось язик не повертається. Але так само не повертається язик дати визначення поведінці «слуг народу», які намилюються тікати світ за очі при перших же ознаках небезпеки, що стрімко просувається до кордонів України.

А тепер на добраніч, мої маленькі! Ідіть собі, вмивайтеся, нехай вас батьки напоять тепленьким молочком з медяниками, щоб вночі вам наснилися хороші сни про ті часи, коли при владі у нас не залишиться ні боягузливих корабельних сосон, ані полохливих «слуг народу»… Але залежить це, насамперед, від якості мізків лохторату, який приводить до влади подібну шваль. А тому прийшовши на вибори наступного разу — нехай ваші батьки думають, за кого голосувати. Нехай думають добряче!!! Бо все у нас ще попереду, все ще буде.

На добраніч, малята, на добраніч!