Но на этом история не закончилась. Тот же самый деятель приходит в третий раз и начинает рассказывать… ровно ту же самую историю. У вас уже есть для него мокрые тряпки или вы снова ему поверите, расслабитесь и будете ждать, пока он вам сделает хорошо? Согласимся, тут дело не в этом рассказчике и не в истории этих событий, а в том, кому эта лапша вывешивается на уши.
Теперь – к нашим реалиям, ибо предыдущий текст может вызвать недоверие своей нереальностью, мол – найти лохов легко, но где же найти пациента, который станет ломиться в одну и ту же дверь трижды, но опасаясь, что ему там банально навешают люлей. Только вот жизнь часто преподносит сюжеты, которые взять и выдумать – невозможно. Вот вам иллюстрация, на эту тему.
Оказывается, певец Сява готовится к своему уже третьему походу во власть. Как все хорошо помнят, два раза он ходил в Раду. Причем, один раз – за компанию, а второй – во главе собственной «партии», которую соорудил на коленке из того, что ему дали спонсоры. При этом, он сработал привычным способом, он втерся в доверие своим «мимишным» имиджем, который создавал на эстраде и ядреной «умнотой» своих речей. Правда, с последним у него не очень хорошо складывается, поскольку в диалогах, когда у него оказывается оппонент, который не делает кипятком музыкальный фонтан, с него в момент слетает налет матерого IQ и оказывается, что он банально не владеет предметом, о котором пытается рассуждать в менторском тоне.
Оно и понятно, ведь он привык к восторженным, визжащим поклонницам, а вот к таким разговорам он не приспособлен. Именно поэтому он два раза ушел из Рады. Там банально никто им не восторгался и тыкали носом в его же ляпы. Как не крути, а Рада такое место, где тебе могут натыкать, невзирая на былые заслуги. Причем, не просто натыкают, а еще и ржать с тебя будут как с тупого балбеса, который возомнил себя квантовым философом.
Очевидно, что такое место, где тебя могут послать насмех, не подходит великому певцу. Ему не подходит и место, где ему могут публично задать весьма неприятные вопросы, например: «Как чувак может называть себя певцом, когда у него нет голоса, в понятии вокального искусства?» Или того хуже, его могут ни о чем не спрашивать, а просто ему назло, поставить запись чужой композиции, которая при минимальном допиливании стала его хитом. И ладно бы одна композиция такая, а то таких целый жмут. И тогда, как ты себе не разрывай тельняшку на британский крест, никакого заоблачного величия у тебя не получится, а в остальных вопросах ты плывешь как моряк, у которого ты взял порванную тельняшку.
И в общем, после второго ухода из Рады ему бы больше не ходить во власть, но тут – пандемия, гастролей – ноль, никакого тебе домика в Швейцарии, где можно написать нетленку, а хоть бы и «Smoke on the Water», со своими словами, почему нет? Но ни гастролей, ни Швейцарии, а как результат – финансы поют романсы, которых он не вытянет своим голосом. А тут он вспомнил философский фильм, в котором один философ говорит философским тоном двум другим философам: «А в тюрьме – ужин, макароны!»
Не в том, конечно смысле, что пора бы на Лукьяновку, как это было описано у ОГенри в новелле «Фараон и хорал», а просто – на казенный харч. Ведь депутатствующая публика, худо-бедно, а ежемесячно получает неплохую зарплату, плюс – ништяки, плюс подарки от двоюродной бабушки. Причем, на это не влияет ни пандемия, ни что-то еще. И потому, хочешь того или нет, а мысли о казенном довольствии всплывают сами по себе.
В общем певец решил в третий раз забросить невод в синее море, а вернее – в третий раз пойти во власть. Но на этот раз – в министры. Сделайся он министром, да хотя бы – культуры (певец же), кто с него может поржать? Всего пара-тройка человек и то – не публично, а подчиненные – не посмеют. В общем история может повториться еще разок, только вот если второй раз она повторяется в виде фарса, что мы уже успели рассмотреть на его примере, то в виде чего она повторится в третий раз?
Тогда ему поставить калитку перед Радой, и брать деньги за вход, чтобы парламентаризм не провалился в подземелья Печерска. Стабильный доход гарантирован.
KISS до сих пор в тренде и имеют множество хитов вне времени,сравнение же с нытиком-физиком-певцом неуместно.
Вне времени,говорите, в трэнде?
Интересная штука, этот самый трэнд. Особенно, если покопаться в старых публикациях тех, кто этими трэндами на хлеб зарабатывал.
Это я давеча старые записи “Битлз” надыбал. Послушал….
И понял, в который уже раз, что о вкусах не спорят.
А за одно и о том, как меняется с возрастом ферментный состав в желудке, меняя вместе с тем и вкусовые предпочтения.
Всё это так. Но это работает. Захотел и собрал многотысячную аудиторию слушателей. И все они принесли ему бабла. То есть задача “собрать слушателей и срубить бабла” успешно решена. Захотел и стал депутатом. Задача, опять таки, решена. Да, он решает эти задачи принося мне вред. Такие дела.
А чому б і не зайти ще раз, якщо легко заходить і виходить, як казав ще один “філософ” з відомого мультика.
“… и в третий раз закинул он невод…”
Раньше думал , что пятилетний срок для выборной должности для того , чтобы человек успел добиться обещаных результатов . А теперь , исходя из аналитических способностей простого нарИду , склоняюсь к тому , что пять лет – это гарантия с запасом . Наши , даже самые стойкие рыбки гуппи уже и на третьем году все забывают , а уж за пять лер забудут гарантировано !
“Рейтинг Сергія Притули стрімко зріс за останній місяць, в результаті він увійшов до до чільної трійки політиків з найвищим рівнем довіри серед українців. Про це свідчать дані Київського міжнародного інститут соціології (КМІС).
За даними соціологів, Сергієві Притулі довіряють 31,6% опитаних українців. У порівнянні з січнем 2021 року цей показник зріс на 4,3%. Це найвищий показник темпів росту довіри до українських політиків, зафіксований соціологами КМІС.
На першому місці у рейтингу довіри серед українців – президент України Володимир Зеленський, якому довіряють 39,5% респондентів. На другому – мер Києва Віталій Кличко з показником 33,8%. Проте рейтинг київського мера за місяць впав майже на 4% – у січні цей показник складав 37,5%.
https://zaxid.net/sergiy_pritula_uviyshov_u_triyku_politikiv_z_nayvishhim_rivnem_doviri_n1515386”
Цих людей не вилікувати.
Я вже висловлювався у поперендніх матеріалах що найдоцільніше відчуття, яке треба мати до основної маси народу України – це презирство. Ви укріпили мене в цих відчуттях, дякую!
Чому, перепрошую, тільки України?
Взагалі, якщо брати до уваги саме первинне значення терміну “народ”, то, в плані оцінки інтелектуальної спроможності взагалі, окрім констатації відсутності навіть зародкових ознак такої, ніяких інших оцінок і бути не може!
Але ж, з часів активності отих комунобільшовицьких лозунгів, в тому числі і в країнах з відносно адекватним суспільним устроєм, з’явився такий собі штамп про народну мудрість.
Штамп, яким з найбільшим успіхом, слід окремо зазначити, користувались і користуються саме ті, хто отой самий народ тримає за овечу отару.
Причому в адекватності, до того ж,як на мою думку, абсолютній, не відмовиш.
Стосовно ж опитувань ого самого кмісу, чи будь якого іншого опитувача, то дуже цікавим було б ознайомитись з тим, серед яких категорій електоратів те опитування проводилось. І найголовніше, хто його замовив.
Але,попри всі нюанси і нюансики, згоден з тим, що всі біологічні об’єкти, що підпадають під визначення “народ”окрім зневажливого ставлення на більше не заслуговують. Будь-де в усьому світі.
Я даже могу сказать, почему у Кличка рейтинг” упал”. Весна задержалась. А людям хотелось тепла. Надо же, что бы кто то виноватым был. Нарид у нас такой!???
Не зовсім згоден з авторським підхідом до історії. Знати дати якихось подій і все, що пов’язано з цими подіями, треба обов’язково. Але ці дані не розповідають нам, чому сталося саме так, а не інакше.
Ось наприклад, історія Богдана Хмельницького. Всі його знають, всім відомо скільки битв він виграв і програв, і чому саме. Але, коли заходить розмова про те, чому ж Україна так і не стала при ньому самостійною державою, співрозмовники звично витягують з кишені довід про Переяславську раду, що нібито саме вона віддала Україну московії і далі за текстом. А хтось бачив той договір, чи хоч знає точно, що там було написано? Ні. А може його і зовсім не було, бо такі важливі документи переписуються у багато примірників і якийсь з них повинен був зберегтись.
А чому ж тоді не відбулася Українська держава, запитає скептик. А тому не відбулася, що цього не захотіло те саме “героїчне” козацтво, яке воювати вміло добре, але далі свого носа та своїх корисних інтересів нічого не бачило. Хто заважав тим козакам оголосити Богдана українським королем, обрати сейм і заявити про свою суб’єктність? А ніхто. Богдан писав листи московському цару 7 років, щоб той взяв Україну “під крило”, бо сам впоратись з упертими козаками не зміг. А де про це написано, у якому літописі? А ніде. Бо про таке тоді не писали, і зараз ніхто не напише. Пишуть тільки про перемоги та про героїчні поразки. А про національний сором недолугості ніхто не написав тоді, і зараз про це знає лише мережа. А мережа що, вона ж віртуальна, через рік ніхто і не згадає, про те, що пишуть сьогодні
А мережа що, вона ж віртуальна, через рік ніхто і не згадає, про те, що пишуть сьогодні
===
ви будете здивовані та як ні дивно – Гугль не горить як рукописи!
було би бажання згадати – ось у чому головне питаннячко.
Після обрання янелоха та банди слуг народу у владу гадаю у Вакарчука шанс є. І треті раз,і скільки треба. Лох – це доля. Але нарід про це не вкурсі.
Завідувач каХВедри квантової невизначеності на факультеті вакуУМНОЇ акустики в Університеті околовсячєскіх наЮк.
Дідько лисий! Та КОМУ цікавий чувак з брєдом в голові замість ІДЕЙ, виходець з студентської самодіяльності…
Про 20 баксів – це ж ПОСТУЛАТ, як у Дірака…
Рівень довіри до Притули??? КМІС всіх вважає за дятлів!
КМІС має на те підстави, на жаль.
а в третий раз в виде порномюзикла…
И, между прочим, пипл схавает и добавки попросит.
Та що там Вакарчук…Цей тільки туди і зразу ж назад. Маємо хлопців більш стійких, як Литвин наприклад. Цей прохіндей замазаний так, що тавро нема де прикладати (а шкода) зібрався у ректори КНУ. Так що Вакарчуком справа не закінчується. Він схоже такий лінивий, що і цього разу буде байдикувати. Проблема з Литвинами та Портновими, такими собі національними апаратчиками, які систему знають як свої п’ять і насолоджуються керуванням і ништяками пов’язаними з керуванним.
Втретє – повторюється у вигляді жахлика (horror)… 🙁
История повторяется Трижды : Один раз, как трагедия, и Два раза- для тупых.
Андрей Кнышев
То Док 14 Березня, 2021 at 18:56
Я двічі писав про Богдана Хмельницького:
https://defence-line.org/2016/04/oj-bogdane-bogdane/
https://defence-line.org/2016/04/nevelichkij-dodatok-do-bogdana/