Странный ракетоносец (Часть 2)

Но очень похоже, что ситуация начала кардинально меняться. Теперь, одиноко парящий в небе самолет, напичканный датчиками, может обнаружить цель в сотнях километров от себя, например – вражеский корабль, и ему уже не нужно будет дожидаться того, у кого имеется соответствующий ударный потенциал.

Так недавно, ВМС США показали необычное изображение разведывательного самолета P-8A Poseidon патрульной эскадрильи (VP) 8. Собственно говоря, именно такие самолеты и позволяют  работать ракетным платформам, чаще всего – ракетным эсминцам и крейсерам, за горизонтом. Они оборудованы многочисленными датчиками и способны навести на цель ракеты, находящиеся на корабле. Но так было до недавнего времени. Недавнее фото показало, что довольно крупный самолет-разведчик оборудован четырьмя пилонами – точками подвески, для бортового вооружения.

Позже выяснилось, эта модификация самолета сделана для того, чтобы он мог оперировать противокорабельными ракетами дальнего радиуса действия AGM-84D «Гарпун». Собственно говоря, имея свою мощную систему разведки и целеуказания, самолет превращается в ракетоносец, который и видит далеко и отстреляться может на дальнее расстояние, даже не приближаясь к воздушному пространству, контролируемому системами ПВО противника.

Тем самым, он сам для себя решает вопрос «бутылочного горлышка», который наделал столько неприятностей имиджу С-400. Очевидно, что это – необычное и скорее всего – вынужденное решение, обусловленное обострением ситуации в Южно-Китайском море, где ситуация может обостриться внезапно и к месту событий надо будет очень быстро перебросить средства поражения надводных целей.

Понятно, что скорее всего, на месте уже будет какое-то количество кораблей, которые смогут использовать свой бортовой арсенал, но как уже отмечалось выше, для эффективной работы бортового ракетного оружия далеко за горизонтом, все равно понадобятся самолеты класса P-8A Poseidon, а имея крупные габариты и довольно мощную силовую установку, аэроплан без проблем поднимет довольно массивные и тяжелые ракеты, наподобие «Гарпуна», с длиной более 5 метров и массой до 800 кг каждая.

Таким образом, эти самолеты смогут выполнить и свою основную функцию – целеуказания для своего флота, но и дополнительную – выпустить четыре крупных птички, способные доставить сюрприз на расстояние свыше 200 км, в виде более 200 кг взрывчатки, что для кораблей класса корвет или даже фрегат, может быть достаточно для того, чтобы выйти из строя лили затонуть.

Да, это не эсминец с 96 пусковыми установками и не крейсер, со 122 «трубами», но и там, большая часть пакета будет отдана ПВО, а ПКР останется 10-16, в зависимости от текущей оперативной задачи. На этом фоне 4 ракеты у «разведчика», это – довольно весомое подспорье.

В общем это – довольно интересный опыт и с учетом того, что с самолетами у нас не слишком хорошо, а ракеты, в том числе и Нептуны, уже выпускаются, то нам он тоже может пригодиться.

14 Comments on "Странный ракетоносец (Часть 2)"

  1. На АН-178 вполне можно два, а то и четыре пилона присобачить с воздушным вариантом “Нептуна” Это будет более действенное использование, чем “десантный” вариант, непонятно зачем нужный.

  2. Andrii | 10.03.2021 at 02:20 |

    На антонове уже прлэкт есть. Нужна шишь воля к принятию решения.

  3. А якщо на дирижабль ракети почепити???

    • Александр | 10.03.2021 at 09:38 |

      Висота підйому дирижабля замала. Та й швидкість. Ще й при старті ракети його віднесе бознакуди.
      Ну і Цепелін звичайною ЗУшкою можно збити без напряга

    • Можно даже на монгольфьеры. Это дешевле.

  4. pan_futiy | 10.03.2021 at 05:57 |

    У него еще и бомболюк есть для торпед:
    http://www.b737.org.uk/mma.htm

  5. Я хоч й колишній військовий, але дуже далекий від авіації, тому буду розсуждати виключно з позиції логіки та тої інформації, що надав сам автор. 1. Дивлячись на фото, я не бачу на ньому підвішених на пілонах ракет вагою 200-500 кг. Там скоріше ракети вагою 50-100 кг, а це зовсім інший клас (не ПКР), а скоріше ті, що відносяться до класу “повітря-повітря”. А вони вже для вирішення зовсім інших задач, ніж ураження цілей на поверхні. 2. Сам літак “Посейдон” досить великий та відносно тихохідний, тому світиться на ІКО супротивника як новорічна ялинка та не складає великої проблеми для засобів ППО у виявленні та ураженні, тому втрачається ефект несподіваності у разі застосування літаком ПКР, які самі по собі за своїми габаритами також не будуть невідімими для сучасних засобів спостереження ворога. 3. У бойових умовах “Посейдон” буде дуже легкою здобиччю для винищувачів супротивника, тому потребує екскортування власними винищувачами. Ми в курсі, скільки було вже інцидентів між цим літаком та ВКС РФ, в тому числі й над Чорним морем, тому перебувати “Посейдону” одному у повітрі без прикриття дуже небезпечно. Звідси мій висновок: “Посейдон” оснащений власною системою самооборони ракетами “повітря-повітря”, щоб відбити бажання у різних провокаторів випробовувати міцність нервів у пілотів літака. Звісно, враховуючи універсальність системи підвісу, на пілони можна почепити й ПКР, але, на мою думку, це скоріше буде виключенням з правил, а не основною функцією цього літака.

  6. Walker | 12.03.2021 at 14:12 |

    Дык на 2й картинке даже маркировка ракеты читается!

    • Читається добре, а крилишко від якого літачка? Я щось поруч турбинки не бачу, хоч й в окулярах?!

    • Пане великий спеціаліст з пошуку, я, на відміну від вас, не такий обізнаний в сучасних технологіях! Як би ви прочитали мій перший пост, то побачили б, з чого він починається, а саме з того, що я наголошую на тому, що не є авіаційним фахівцем. Мої висновки базуються виключно на тій інформації, що надав автор. Ви щось маєте заперечити по суті висновків? То кажить! Я, до речі, припустив можливість використання ПКР на “Посейдоні”, але не як його основної функції. Щось маєте сказати з цього приводу? Дякуючи вам, подивився посилання, а потім ще заглянув до Вікі та знайшов інфу, що операційна дальність ПКР Гарпун складає всього 140-315 км. То чим це суперечить у моїх висновках про легкість виявлення тихохідного літака до підходу до цілі у межах ураження переважної більшості засобів ППО супротивника? Він навіть не встигне випустити цю пресловуту ракету до того, як буду виявлений, ідентифікований та уражений! Не кажучи вже про те, щоб вийти із зони пуску ракети цьому “Посейдону” прийдеться закладати такий віраж на декілька десятків кілометрів, що не дає йому жодних шансів повернутися на базу! Тому ця інформація лише укріплює мене в думці про те, що використання “Посейдоном” ПКР – це як варіант “зброї останньої надії”. Тому ваші “5 копійок” не зараховано!

Comments are closed.