Список творів які видалили:
Видалені:
- Роман Павленко “У володіннях Водяного”
- Міла Костриця “Біль”
- Lana Deniz “Депутат” та “Дорога з пекла”
- Ксения Демиденко “Бронежилет для сина”
- Олена Скуловатова “Я вірю в тебе”
- Ярина Мартин “Кордон між нами”
- Таліана “Казка про Небесну Сотню”
- Дарія Китайгородська “Мій Крим”
- Галина Курдюмова “Сім життів та одне кохання”
- Анна Дейна “Воїн у білому халаті”
- Максим Власвіт “Моя хата скраю”
- Мар’яна Доля “На чужині”
- Андрій Головко “Мої рани”
- Д.Норгар “Крила Яструба”
- Айя Нея “Чорний Хрест”
Поки є на сайті, бо автори не поставили тег:
- Мізу Тамарі “Андрій”
- Мізу Тамарі “Від любові”
- Мізу Тамарі “Серце дитини”
- Мізу Тамарі “Мольфар. Вірний одному вітру”
- ІvasykAnatol “Вона варта життя”
- Тарас Мельник “Громада”
- Тарас Мельник “Курган”
- Анатолій Хільченко “Твоя весна”
- Інка Вікторова “Пір’їнка”
- Тетяна Юр’єва “Кому бити у дзвони”
- Ана Пест “Там Соловейко щебетав”
Цікаво, що більшість просто згадують війну, чи Майдан, але орків таким не спиниш. Половина книг була на сайті понад рік, деякі по два, є книги з конкурсу. Роман Д.Норгар “Крила Яструба” був довгий час в топі.
Я пишаюся тими авторами, хто не побоявся заявити в голос про свою громадянську позицію, кому власна честь дорожча за тридцять срібляків. Ви найкращі!
А ще я мав можливість обмінятися думками з пані Оленою Скуловатовою в коментарях:
Тимур Литовченко (з передмови до публікації на ФБ): Письменники теж воюють! На свій манер…
Elena Skulovatova: Вийшло що так, думали можна тихо писати в зручному кріслі, та інформаційна війна наздогнала.
Тимур Литовченко: Треба врахувати, що інформаційна війна — це ще не межа… Найвищою формою війни є ДУХОВНА. Вона найзапекліша і триває сотні… ба навіть тисячі років! А війна інформаційна — це лише далека й відносно тиха периферія духовної війни. І чим талановитіший письменник, чим глибше він відчуває й розуміє життя, чим проникливіші твори — тим на вищому рівні воює. Тому відсидітися в теплому затишному будиночку, у м’якому зручному крісельці не вийде. І не мрійте!..
Elena Skulovatova: я вже відчула… букнет затравлює читачів гавкаючими обкладинками та одноманітними книжками і це теж духовне пригнічення та перетворення людей і об’єкт маніпуляції.
* * *
От бачите, як усе обернулося?! Здавалося б, ми з пані Оленою Скуловатовою — письменники двох абсолютно різних генерацій. І підходи до літератури у нас абсолютно різні.
Коли я починав торувати шлях в літературу ще у 1980-х роках, то я аж ніяк не збирався жити за рахунок літератури. Навпаки вирішив, що вдень буду інженером-металургом, співробітником ІЕЗ ім.Є.О.Патона НАН України, а по ночах писатиму фантастику — для душі, суто для душі… А якщо випаде за це якийсь гонорар отримати, то він стане приємним бонусом до моєї «душевної справи». І вже потім — після аварії на ЧАЕС в моє серце почав дедалі потужніше стукати попіл жертв Бабиного Яру та невиплакані сльози загиблих у Куренівській трагедії… Але максимум, на що я розраховував — то це на те, що першим і єдиним читачем мого роману стане товариш майор Держбезпеки, після чого зі мною буде покінчено раз і назавжди.
То яка тут може бути комерція?! Мені лише треба було не злякатися очевидної перспективи та дописати роман до кінця!.. От і все.
А тепер порівняйте це з позицією молодої письменниці нової генерації: «Думали, можна тихо писати в зручному кріслі». А далі — виставляти свої твори на платформі Букнет з абсолютно зрозумілою комерційною метою… Себто — від початку заробляти на літературі так, щоб за рахунок заробленого можна було б жити.
Але ж не вийшло!!!
І що найцікавіше — пані (разом з іншими однодумцями) абсолютно несподівано для себе наштовхнулася на ту ж саму стіну, на яку наштовхнувся і я понад три десятиліття тому! Бо в мій час тема Бабиного Яру і Куренівської трагедії була під забороною, дотримання якої пильнував КДБ. А теперішні молоді українські письменники, виявляється… не можуть писати на, типу, «комерційному» (так-так, в лапках!) Букнеті про війну, про Євромайдан, про АТО/ООС, про героїзм українців — бо той Букнет через запарєбрікову «прокладку» Litres контролює ФСБ РФ, як спадкоємиця КДБ СРСР…
Більш того, пані прекрасно зрозуміла мій коментар про ДУХОВНУ війну. І додала, що Букнет «затравлює читачів гавкаючими обкладинками та одноманітними книжками і це теж духовне пригнічення та перетворення людей і об’єкт маніпуляції»!!! А?! Як вам?! А тепер порівняйте цей її висновок хоча б із моїм матеріалом «Культурний код», де я також написав про духовну війну і про митців, які ведуть цю війну…
Отакі несподівані висновки з цієї історії можна зробити:
- духовна війна (відносно тихою периферією якої є сучасна інформаційна війна) справді триває не одне століття… ба навіть не одне тисячоліття!..
- вести війну духовну може далеко не кожен з людей…
- а тому кожен «багнет» на духовній війні — це неоціненна сила.
І найголовніше, що вселяє оптимізм: нашого полку на духовній війні постійно прибуває!!! Тому хоча до нашої перемоги ще далеко — ми до неї просуваємося по мірі того, як представники нових генерацій митців усвідомлюють справжній, а не фантомний стан речей.
І ми таки переможемо!..
UPD. Продовження теми див. у матеріалі “Ще раз про Букнет“.
Дякую, шановний пане Тимуре!
Нє, все-таки оцініть ВЕРШИНУ ієзуїтства: організувати тіпа вільний майданчик для письменницва, проте з ГЛИБОКОЮ цензурою!
До речі, наш чи чужий Мінстець взагалі не мукає й не телиться…
Держава та Суспільство – це РІЗНІ множини, які інколи пересікаються.
З рашистських сайтів інколи зкачую щось з Флібусти, та й то – переважно українською. Останнє -“Дюна” Герберта Френка у свіжому перекладі
Отож бо!!! Доки наш Мінстець жуватиме шмарклі – отаке єзуїтство триватиме. Причому щоразу воно набуватиме дедалі більш витончених і все більш збочених форм 🙁
Вовк | 4 Березня, 2021 at 08:46
…З рашистських сайтів інколи зкачую щось з Флібусти…
Флибуста совсем не рассейский и тем более не рашистский сайт.
Их в параше все время пытаются блокировать как “пиратов”.
Вот Литрес – тот таки да.
“… організувати тіпа вільний майданчик для письменницва,..”
_____________________________________
Все, что ФСБ не может уничтожить, пытается возглавить.
Борімося, поборемо.
если б не наша “Л.О.” то уже б руки опускались бы от отчаянья, невыносимо было б жить с чуством мол ” наша державность не имеет элементарной самозащиты, госаппарат продажен/ непатриотичен и т.д. ” (это и про минстець, про проф*уканную инфовойну и окружение из массы зелебобиков и безразличных)
спасибо ресурсу, всегда своими статьями веселите и вселяете Оптимизм!
Дивно, люди не розуміють, що це все сторони однієї війни, тому користуються телеграмами і вайберами (а деякі, найрозумніші(!), і пов’язаними з ними файлообмінниками), ставлять антивірус Кашперського або підключаються до DNS серверів з рашки, стають на платформи незрозумілого походження, слухають (некритично) Солоніна і ютуб канали “історія без міфів” чи ватного викладача філософії Баумейстера. Іде війна: ворог готовий знищити вас як завгодно. Якщо не ЗЕленкою, то іншою вакциною (V5). Якщо не на лінії фронту, то в телевізорі.
Немає нічого нового під Місяцем – сюжет роману шведського письменника Пера Вальо «Загибель 31-го відділу» 1964 року.