Список творів які видалили:

Видалені:

• Роман Павленко “У володіннях Водяного”
• Міла Костриця “Біль”
• Lana Deniz “Депутат” та “Дорога з пекла”
• Ксения Демиденко “Бронежилет для сина”
• Олена Скуловатова “Я вірю в тебе”
• Ярина Мартин “Кордон між нами”
• Таліана “Казка про Небесну Сотню”
• Дарія Китайгородська “Мій Крим”
• Галина Курдюмова “Сім життів та одне кохання”
• Анна Дейна “Воїн у білому халаті”
• Максим Власвіт “Моя хата скраю”
• Мар’яна Доля “На чужині”
• Андрій Головко “Мої рани”
• Д.Норгар “Крила Яструба”
• Айя Нея “Чорний Хрест”

Поки є на сайті, бо автори не поставили тег:

• Мізу Тамарі “Андрій”
• Мізу Тамарі “Від любові”
• Мізу Тамарі “Серце дитини”
• Мізу Тамарі “Мольфар. Вірний одному вітру”
• ІvasykAnatol “Вона варта життя”
• Тарас Мельник “Громада”
• Тарас Мельник “Курган”
• Анатолій Хільченко “Твоя весна”
• Інка Вікторова “Пір’їнка”
• Тетяна Юр’єва “Кому бити у дзвони”
• Ана Пест “Там Соловейко щебетав”

Цікаво, що більшість просто згадують війну, чи Майдан, але орків таким не спиниш. Половина книг була на сайті понад рік, деякі по два, є книги з конкурсу. Роман Д.Норгар “Крила Яструба” був довгий час в топі.

Я пишаюся тими авторами, хто не побоявся заявити в голос про свою громадянську позицію, кому власна честь дорожча за тридцять срібляків. Ви найкращі!

---

А ще я мав можливість обмінятися думками з пані Оленою Скуловатовою в коментарях:

---

Тимур Литовченко (з передмови до публікації на ФБ): Письменники теж воюють! На свій манер…

Elena Skulovatova: Вийшло що так, думали можна тихо писати в зручному кріслі, та інформаційна війна наздогнала.

Тимур Литовченко: Треба врахувати, що інформаційна війна — це ще не межа… Найвищою формою війни є ДУХОВНА. Вона найзапекліша і триває сотні… ба навіть тисячі років! А війна інформаційна — це лише далека й відносно тиха периферія духовної війни. І чим талановитіший письменник, чим глибше він відчуває й розуміє життя, чим проникливіші твори — тим на вищому рівні воює. Тому відсидітися в теплому затишному будиночку, у м’якому зручному крісельці не вийде. І не мрійте!..

Elena Skulovatova: я вже відчула… букнет затравлює читачів гавкаючими обкладинками та одноманітними книжками і це теж духовне пригнічення та перетворення людей і об’єкт маніпуляції.

---

* * *

От бачите, як усе обернулося?! Здавалося б, ми з пані Оленою Скуловатовою — письменники двох абсолютно різних генерацій. І підходи до літератури у нас абсолютно різні.

Коли я починав торувати шлях в літературу ще у 1980-х роках, то я аж ніяк не збирався жити за рахунок літератури. Навпаки вирішив, що вдень буду інженером-металургом, співробітником ІЕЗ ім.Є.О.Патона НАН України, а по ночах писатиму фантастику — для душі, суто для душі… А якщо випаде за це якийсь гонорар отримати, то він стане приємним бонусом до моєї «душевної справи». І вже потім — після аварії на ЧАЕС в моє серце почав дедалі потужніше стукати попіл жертв Бабиного Яру та невиплакані сльози загиблих у Куренівській трагедії… Але максимум, на що я розраховував — то це на те, що першим і єдиним читачем мого роману стане товариш майор Держбезпеки, після чого зі мною буде покінчено раз і назавжди.

То яка тут може бути комерція?! Мені лише треба було не злякатися очевидної перспективи та дописати роман до кінця!.. От і все.

А тепер порівняйте це з позицією молодої письменниці нової генерації: «Думали, можна тихо писати в зручному кріслі». А далі — виставляти свої твори на платформі Букнет з абсолютно зрозумілою комерційною метою… Себто — від початку заробляти на літературі так, щоб за рахунок заробленого можна було б жити.

Але ж не вийшло!!!

І що найцікавіше — пані (разом з іншими однодумцями) абсолютно несподівано для себе наштовхнулася на ту ж саму стіну, на яку наштовхнувся і я понад три десятиліття тому! Бо в мій час тема Бабиного Яру і Куренівської трагедії була під забороною, дотримання якої пильнував КДБ. А теперішні молоді українські письменники, виявляється… не можуть писати на, типу, «комерційному» (так-так, в лапках!) Букнеті про війну, про Євромайдан, про АТО/ООС, про героїзм українців — бо той Букнет через запарєбрікову «прокладку» Litres контролює ФСБ РФ, як спадкоємиця КДБ СРСР…

Більш того, пані прекрасно зрозуміла мій коментар про ДУХОВНУ війну. І додала, що Букнет «затравлює читачів гавкаючими обкладинками та одноманітними книжками і це теж духовне пригнічення та перетворення людей і об’єкт маніпуляції»!!! А?! Як вам?! А тепер порівняйте цей її висновок хоча б із моїм матеріалом «Культурний код», де я також написав про духовну війну і про митців, які ведуть цю війну…

Отакі несподівані висновки з цієї історії можна зробити:

• духовна війна (відносно тихою периферією якої є сучасна інформаційна війна) справді триває не одне століття… ба навіть не одне тисячоліття!..
• вести війну духовну може далеко не кожен з людей…
• а тому кожен «багнет» на духовній війні — це неоціненна сила.

І найголовніше, що вселяє оптимізм: нашого полку на духовній війні постійно прибуває!!! Тому хоча до нашої перемоги ще далеко — ми до неї просуваємося по мірі того, як представники нових генерацій митців усвідомлюють справжній, а не фантомний стан речей.

І ми таки переможемо!..

---

UPD. Продовження теми див. у матеріалі “Ще раз про Букнет“.