Автор — Тимур Литовченко
На Сході побутує прислів’я: «Скільки не повторюй слово ХАЛВА — в роті солодше не стане». Все нібито так… Але ж хіба не існує т.зв. ефекту плацебо?! Авжеж існує. А на чому він ґрунтується?! На самонавіюванні: людина переконує себе, що пігулка-«пустушка» діє так само, як і справжні ліки — й відчуває реальний лікувальний ефект.
«Что бы мы ни делали —
получается одно и то же: либо
КПСС, либо автомат Калашникова».
(Виктор Черномырдин)
То що ж все-таки станеться, якщо швидко-швидко повторювати: «Цукорцукорцукор»?! Чи відчуємо на губах та язику блаженно-солодкий присмак?! Згадаємо «1984» Джорджа Орвелла…
«Просто зараз я показував тобі пальці своєї долоні. Ти бачив п’ять пальців. Ти пригадуєш це?»
«Так».
О’Брайєн виставив пальці своєї лівої долоні, з прихованим великим пальцем.
«Тут п’ять пальців. Чи ти бачиш п’ять пальців?»
«Так».
І він дійсно бачив їх, якоїсь швидкоплинної миті, перш ніж ці декорації його розуму змінилися. Він бачив п’ять пальців, і при цьому не було жодного спотворення.
Розумієте?! Ось вона — чарівна сила самонавіювання!!! Якщо дуже-дуже треба, то повторювання «цукорцукорцукор» таки принесе чарівний результат. Тим паче, О’Брайєн домігся від Вінстона того ефекту, на який розраховував, «дресируючи» його за допомогою електроструму та інших катівних знарядь протягом доволі-таки обмеженого часу. Ми ж живемо в суспільстві, що проходило негативну селекцію під керівництвом ЧК-ОДПУ-НКВС-КДБ протягом семи десятиліть. За цей час змінилося декілька поколінь, кожне з яких піддавалося нещадному «вишколу». Найупертіші перетиралися на табірний порох і зникали в просторо-часі. А ті, що лишалися — вони навчались переживати ефект плацебо дедалі легше й до того ж… охочіше!.. Покоління за поколінням. Покоління за поколінням.
Отож ефект плацебо проявлятиметься в нашому суспільстві незалежно від чиїхось бажань. Ми просто приречені на це, бо хто в радянському минулому на публіці не пишався «мокрою ковбасою по два-двадцять», «найкращим морозивом по двадцять копійок», «найкращою в світі освітою», «безкоштовною медициною» та іншими ніштяками доби розвиненого соцреалізму — той тривіально не виживав!!! Бо його «брали на олівець» з усіма наслідками… Лишалось або в примусовому порядку виробляти в собі захват радянською дійсністю — або принаймні майстерно демонструвати такий захват перед іншими. А це вже хоч верть-круть, хоч круть-верть… Або як каже моя мама — не вмер Данило, то болячка вдавила.
Отож зараз якщо «наші люде» починають збирати хоч дитячі візочки, хоч автівки — у підсумку, з конвеєра сходять лише наймасовіші танки ІІ Світової війни моделі Т-34. Замість м’ясорубок і кавоварок руки самі собою конструюють автомати Калашнікова, тишком-нишком попиляні у Гуго Шмайссера. А коли доходить до побудови чергової партії — неодмінно збирається вже навіть не двунадесята, а двунасота КПРС на чолі з маразматичним «генсеком», «тіло» якого обслуговує наближене «політбюро», на інтереси якого і працює вся ота нехитра конструкція…
Якщо ж раптом і з’явиться щось бодай віддалено схоже на партію нового типу, призначення якої — сповідування проєвропейської ідеології, а не обслуговування «геніального сека», то на найближчих виборах така партія спіймає облизня від «лохторату» і вибори програє неодмінно. Чому?.. Одразу ж із двох причин:
- насамперед, як перший млинець завжди береться грудкою, так само неможливо збудувати партію нового типу (ідеологічну) з першої спроби без жодних помилок — часом навіть дуже суттєвих;
- до того ж, не побачивши звичних ознак чергової вождистської КПРС, «лохторат» або сам собі вигадає (і злякається власних вигадок) — або просто відкине новацію, як щось незнайоме, а отже — підозріле.
А все через отой ефект плацебо! Коли через повторювання «цукорцукорцукор» в роті таки стає солодко! А при демонстрації чотирьох пальців змучений електрошоком суб’єкт таки бачить уявний п’ятий палець.
І між іншим, так виглядає свідомість переважної більшості нашого населення! Можна сперечатися, добре це чи погано, але це, на превеликий жаль — неспростовний факт. Сперечатися можна також про конкретний розмір цієї частки: це 73%?.. або 85%?.. або скільки?! Втім, якби йшлося не про переважну більшість населення, а про суттєву меншість (наприклад, розміром 40-45%) — це все одно б значною мірою гальмувало просування цивілізаційних реформ в Україні.
А тепер уявіть нашу країну… наприклад — у вигляді тієї самої повнопривідної автівки 4х4, замість якої у населення весь час складається той самий Т-34. Лише одне колесо з чотирьох (25%) знаходиться на твердому ґрунті, та й воно під час газування трохи просковзує (15%). Решта ж коліс шалено прокручуються в заповнених болотом ямах. Отож скажіть, будьте ласкаві, про що нам треба подбати: про те, щоб інтенсивно газуючи, витягнути автівку з болота на суху місцину лише за рахунок одного колеса — чи про те, як би надати опору додатково одному або краще двом колесам?! Гадаю, відповідь аж надто очевидна.
Мабуть, в описаній ситуації треба починати з того, щоб вийти з автівки й оцінити ситуацію. Тоді можна визначити, яке колесо стоїть на твердому ґрунті, під які можна щось підкласти (і що саме підкласти), а також в який момент і з якого боку підштовхнути нашу автівку — правда ж?.. Але якщо так — тоді можете ображатися на мене скільки завгодно! Можете писати в коментарях:
- «ну реально бред же статьи» ©
- «для меня, всё, что указано автором статьи, является несущественными деталями» ©
- «Я понимаю, что вы иногда обкатываете на нас некоторые идеи – пойдет/не пойдет. Но все же, временами это уже чересчур» ©
- «Коротка інструкція <…> з натягування сови на глобус» ©
- і таке інше в тому ж дусі…
Прекрасно розумію ваші відчуття! Так, згоден: було б краще сидіти на водійському місці, не виходячи назовні, й газувати, газувати, газувати — доки на одному-єдиному колесі не виїдемо на сухе місце… От тільки чи вистачить нам бензину?! І що буде, коли витратимо все пальне, так і не досягнувши бажаного результату?!
А тому хоч як це прикро, але таки доведеться думати, що підмостити під колеса, які поки що просковзують. Це ж зовсім не означає, що треба змиритися з позицією «лохторату» і пристати на неї. Нам автівку треба з калабані витягати!!! Автівку в цілому, а не частинами, розуміте?..
Отож я й надалі писатиму «незручні» для декого матеріали. І так буде, доки більшість населення вперто повторюватиме: «Цукорцукорцукор!..» — щоб відчути на язику солодкий присмак. Бо доки ми (так-так, саме ми з вами!!!) не підкинемо їм і солоненького, й кисленького, і навіть гіркенького — прогресу нам не бачити. До речі, саме зараз «вікно можливостей» може відкритися перед нами, оскільки «Байден животворящий» почав не дуже помітно для інших, але дієво підштовхувати… самі знаєте кого.
Ох, не проґавити б моменту!..
Трошки складніше. Реально вже у шестидесятих для “я славлю радную партію” обмежувались цілком певними місцями і часом. Типу “демонстрацій” чи “політзанять”. Причому скрізь те “славлю” можна було виконувати цілком формально, ніхто вже більшого не вимагав. Просто ритуал, не більше.
Втім, були ще передовиці газет – їх ніхто не читав і виступи по радіо-телебаченню, їх теж не примушували слухати-дивитися. Бо явно було, що для верхів це теж був не більше, ніж ритуал.
До тех пор, пока у Славы КПСС в руках была реальная власть – все это было отнюдь не ритуалом. Редкие исключения встречались, например если работать в котельной, где всего коллектива – твой сменщик. А на практике – примерно каждый десятый либо партийный, либо стукач, родина людей без надзора не оставляла, иначе чревато боком.
Кстати, как раз на понедельниковой политинформации от просидевшего тихонько в углу инструктора из райкома я заработал бан. Сам видел потом в отделе кадров на своей карточке надпись карандашом по диагонали “Не рекомендуется к применению на руководящих должностях”. Надпись дезавуировали только во время перестройки. А секрет появления надписи раскрыл политинформатор уже в 90-е. Сказал : А вот, может помнишь, сидел вот тогда-то у нас на занятиях чужой чел?… Так что ритуалы, говорите? Так это где-то 83 год был, меня даже никуда не вызывали, не то чтобы условные рефлексы вырабатывать, как ранее было принято. Да и через ГУЛАГ куча народу чисто по ритуалу прошла. А в 70-е уже не только лагеря были, народ чаще на “дурку” засылали на перековку.
Отдельный вопрос, что есть часть народа, который всегда на пропаганду не ведется. Другая часть чует брехню и плюется, но частично уже заражены имперским духом и великодержавным шовинизмом. А третьи вообще не видят вокруг никакого негатива(вспоминаем про цукорцукорцукор) и живут вполне себе счастливо, да удивляются, где же другие такие ужасы видят. Вот именно из вторых и третьих формируются наши враги и классическая вата.
Вот это часть того, что вы должны знать о пропаганде и ритуалах. 😉
“А на практике – примерно каждый десятый либо партийный, либо стукач, родина людей без надзора не оставляла,”-кожен восьмий.Така була норма прийома в КПСС.
Письменники-фантасти завжди були “на олівці” у чекістів. Я в тому згодом переконався. І як виявилось – буквально по лезу бритви прослизнув із своїм антирадянським романом “До комунізму залишалось років п’ятнадцять-двадцять”. Бо як мене запевнили – міг би залюбки отримати за нього років 15-20 таборів, якби “вскрився” хоч трохи раніше… 🙁
больше всего раздражает маленький гадёныш, которого регулярно обзывали и били ногами.
А когда подошёл взрослый дядя, он встал, отряхнулся как ни в чём не бывало и заорал ” а теперь, кто на нас с Байденом”
+++++
Больше всего раздражает толпа недоумков, выбравшая маленького примитивного и необразованного гаденыша своим президентом.
Раздражает то, что именно этой толпе и достаются завоевания совершенно иных по сути своей людей.
Гаденыши и гады у рулей были есть и всегда будут до тех пор, пока решать это будут толпы недоумков, все мысли и чувства которых не выходят за пределы гастро-генитальной зоны человеческого тела. А головой они едят и и матюкаются.
На 100% истина, у нас в Одессе как минимум 50% “плачут” не только за ссср, но и за яником- зеком
Вы как-нибудь определитесь со своим ником, да со своей почтой. А то мне каждый раз вас пропускать под новым именем приходится.
Хотілося б почути автора, що саме Ви пропонуєте підкласти під колеса? Чи що саме Ви хочете побачити, вийшовши із кабіни? Бо те, що я бачу – уражене телевізором. І, поки що, як не б’юся, щоб довести помилковість вибору 2019 року, поки що нікого не вдалося переконати. Настільки глибоко засіло “Порошенко-барига і злодій”. Нарід бентежить доляр по 8, Супрун – доктор смерть, правильно спалили хату Гонтаревій. Так, потроху починає припікати від комуналки та цін на продукти, та все ще дуже далеко, щоб осягнути розумом причину-наслідок даного стану країни.
А щоб зробити правильний цивілізаційний вибір в голові і працювати й працювати над його втіленням – не має ні розуму, ні натхнення, ні бажання
“Хотілося б почути автора, що саме Ви пропонуєте підкласти під колеса?” (с)
*****
В одному каменті про це не розкажеш. І навіть в окремій статті…
🙁
Можливо, навіть окрема людина цього не розповість – тільки ми спільно, всією “Лінією Оборони” здатні напрацювати дієві пропозиції в цьому напрямі. Але навіть для цього хтось-таки має вийти з автівки й оцінити ситуацію ззовні!..
На практике действует только “Время лечит”. Что, впрочем, не исключает огромный пласт воспитательной работы, в основном среди подрастающего поколения.
Моисей не зря так долго водил по пустыне…
Для ускорения моисеевой процедуры нужно продолжать решать кучу вопросов, часть из которых обрела рельефные черты с 14-го года. Сделать так, чтобы русскоговорящие челюсти четко знали свое место (политкорректно говоря, знали предел своих возможностей, т.е. кроме прав еще и обязанности). Получили Томос, но еще пытаются быковать на нашей земле хрен его как правильно назвать – короче масковская церковь. Подняли из грязи нашу армию, но работы еще много и она ведь ежедневная. И так далее. И главную нашу работу никто никогда не отменит – следить за нашими властями и на местах и в Киеве. Ибо есть такая чуйка, что даже если избирать туда самых лучших, то все равно могут испортиться.
PSN22 | 8 Лютого, 2021 at 17:12
На практике действует только “Время лечит”.
“Время лечит, убивая заодно,
Время хaвает бетонные столбы,
Время, время! – ты не можешь лишь одно:
Прошибить непрошибаемые лбы!” (с)
http://coolfold.com/israbard/songview.php?song_id=606
Ибо есть такая чуйка, что даже если избирать туда самых лучших, то все равно могут испортиться.
————————————————————————————————————–
А вы не пробовали эту самую “чуйку” аккуратно и абсолютно беспристрастно превратить в некий комплекс критериев .
Тех, проверка на соответствие которым, позволит вам со всей ответственность утверждать, что некто, бывший в свое время лучшим, “испортился”.
Попробуйте. Однако, что вам понравится, не гарантирую.
головним критеріїм у владі має бути ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ!
правда, ВАЖКО шудрям та паріям розказувати, ЩО це таке та навіщо воно…
Безвідповідальність=безкарність…
саме ТОМУ Волоцюга не розуміє, ЧОМУ його імпічментять
Увлекся и не сказал главного – под колеса придется подставлять, в основном, свои плечи. Хотелось бы, что в коллективе плеч хватило.
Давно настав час усвідомити абсолютну безперспективність очікування від “ураженого телевізором” найменших потуг “щоб зробити правильний цивілізаційний вибір в голові і працювати й працювати над його втіленням”.
Такого не було і не буде ніколи. Зовсім ніколи. Завдяки органічній властивості.
То ж варто замислюватись не над вихованням зазначеного контингенту, а над його належною організацією, інформаційний вплив потрібного виду забезпечуючи, а небажаний не допускаючи.
Варто усвідомити, що було, окрім зовнішнього впливу, звичайно, однією з причин того, що наймогутніша в світі держава, з міцними демократичними традиціями, на сьогодні пройшла (?) в міліметрах від справжнього хаосу, що з невідворотністю переріс би в диктатуру. А також взяти до уваги те, що, власне, і стало причиною провалу операції по перетворенню США в КНД, а то і в КНДР…
В порівнянні з історією наших виборів дев’ятнадцятого року.
“Ох, не проґавити б моменту!..”. Отожь та і з’явится ще коли, якщо будемо гав ловити.
Байден відкрив вікно МОЖЛИВОСТЕЙ для України…
Враховуючи позицію чЛЄНОграя, Джо буде його Ж руками розгрібати авгієвіконюшні руського міра, здати бородату бабусю та трошки зачистити простір, як інформаційний, так і фізичний…
Головне – не втратити момент, коли Буратіно пора у скриню, як у Макарєвіча…
Нічого не допоможе. Ніяк одне колесо не витягне автівку – заважає стара конструкція – диференціал, без блокування якого не вискочити з багнюки. Заблокувати його може справжній водій, якого поки немає. Та й автівок-влади в Украні повнопривідних обмаль. Усі колеса мають працювати на єдину мету – вискочити на сухе. І Тимуру і мені дуже хотілося, аби працювали хоча б 50% а не 25%. Але від нашого хотіння солодко у роті не стане.
Диференіал – це охлократична олігополія?
Если можно, оценю ситуацию. Я вышел из машины, под машиной грязь, на одном колесе мощный протектор и оно гребет, остальные лысые и просто крутятся. Оказалось, что хулиган тут накидал грязи под колеса. Водитель уже дал ему лопатой по лицу и выгребает грязь, (надо нарастить протектор на тех колесах.) Мне не нужен водитель, сам поеду куда надо (анархист чертов), но оказалось, что водитель нужен. Он не должен быть шмарклей, он не должен загонять машину в болото, у него должна быть лопата.
… повторюватиме: «Цукорцукорцукор!..» — щоб відчути на язику солодкий присмак..
А вот не буду повторять! А то еще диабет выскочит!
Не можна так реагувати на критику.
Автор сам частина того суспільства, про яке написав, тому займати позицію: ви всі тупі, а я – геній, як мінімум, деструктивно.
Порахуйте процент схвальних і критичних коментарів. Схвальних явно більше, то за що переживати? Якщо так ображатись у комфортному середовищі, то що вже казати, якщо б Ви справді займались пропагандою у стані ворога? Там взагалі заплювали би, але люди працюють і навіть гинуть за проукраїнську позицію у ворожому оточенні. Здавалось, що досвід журнадістики мав би зробити Вас більш товстошкірим. К Вас добрі статті, які зачіпають маловідомі широкому загалу речі. Читаю із задоволенням.
Шановний добродію Domino!
По-перше, тут зібрані коментарі не з-під одного матеріалу, а з-під декількох.
По-друге, зовсім не образа змусила мене написати цей матеріал.
По-третє… Я завжди працюю системно, як і належить письменникові. А письменник не пише окремі твори – справжній письменник ВИБУДОВУЄ СВІТ. Завжди! Це означає, що всі мої статті на “Лінії Оборони” насправді взаємопов’язані. Й якщо шановний Анти-Колорадос, наприклад, пише просто: “Охочі можуть погуглити і знайти такий-то мій матеріал”, – то я зазвичай пов’язую окремі мої матеріали прямими гіперпосиланнями. Отже, тепер маю змогу посилатися на цей матеріал, як на базовий, з наступних. Бо тут викладена дуже важлива концептуальна річ, яка стосується самонавіювання й ефекту плацебо. Тепер зрозуміли?..
🙂 🙂 🙂
Зрозумів, що Ви намагаєтесь побудувати власний світ на ЛО. Матеріал, наданий як базовий, є дискусійним і потребує суттєвих уточнень.
як КОЖЕН Всесвіт, всесвіт Тимура – багаторівневий.
кожному – своє, в залежності від рівня свідомості.
4 касти НІХТО ж не відміняв
Или пересесть на двухколёсный транспорт и забить на всех остальных.
Т.е. подарив всем билет в один конец в тот самый мир, о котором они так мечтают – отправить в паРашку на пмж, а тех, кто не захочет – лишить права голоса как колаборантов. Ведь уже такая практика была в истории человечества, когда всех коммуняк посадили на пароход и отправили в лучший мир. Как по мне – это быстро и действенно. Вот увидите, только от одного такого предложения, 80% любителей русского мира хором закричат “Путин – х_йло” и “Слава Украине”. Ведь они понимают, что одно дело любить “родину” из-за бугра, а совсем другое дело там жить.
а третє – тягнути свою уРодіну на НАШУ батьківщину!
Есть ещё пара вариантов:
1. Лебедка. Ака трошки внешнего управления.
2. Включить блокировку дифференциалов. т.е. изменить конструкцию страны. Ччто конкретно в нашем случае черевато диктатурой.
Не погоджусь з автором. Ті часи, коли мімікрія під захопленого аполонета совка була умовою виживання, пройшли з кирпатим трубкососом. Далі це було необхідно тільки для кар’єри. Наразі настальжі за ковбасою і пломбіром висловлюють лише або ті, хто чомусь не реалізувався в сучасному світі і не настільки чесний, щоб визнати провину за це за собою. Або ж це професійні паразити на цій темі. Або ж імбецили, що вірять у казки знову ж через нереалізованість і бочгузтво взяти за це відповідальність на себе.