От редакции
Мы продолжаем свой эксперимент по ремейку старых статей и часть из их, на наш взгляд, может иметь интерес не только в плане того, что большая часть коллег присоединилась к нам намного позже выхода их в Сеть, но и потому, что сейчас многие вещи выглядят пророческими, а некоторые (надеюсь) являются еще не сбывшимися пророчествами. Поэтому мы предлагаем слегка переработанный и дополненный материал, впервые вышедший в июле 2016 года. Те, кто будет это читать, должны понимать, что тексту – 4 года.
***
ПРЕДИСЛОВИЕ
Недавно в обсуждении какой-то темы о журналистах и журналистике в Украине, я что-то такое ответил, негативно оценивая это явление. При этом, как аргументы – привел три фамилии. И в ответ получил какие-то удивленные ответы, наподобие: «А при чем тут Гордон?»
Это было тем более удивительно, что все эти Скрипины, Яневские, Гордоны, Портниковы и прочие – четко финишировали перед прошлогодними выборами, уже просто сбросив маски, поскольку известно, что именно в эти моменты гонорары раскрученных журналистов имеют самые высокие повышающие коэфициенты. Но за три года до выборов они еще так явно не засветились, а отрабатывали точечные удары по нужным местам.
Причем, речь шла не о брутальных и нижеплинтусных деятелях, которые стали основой каналов типа Г+Г или всей той медведчуковско-рыговской помойки, а вроде бы солидных журналистах, которые зарекомендовали себя как принадлежащие к группе «Стремимся к объективности». Тогда они еще не включились как вентиляторы, разбрасывающие навоз, и тем не менее, их многие темы были направлены исключительно на расшатывание ситуации. Они находили острые на тот момент темы и в образовавшиеся трещины, шедшие в нужном для Москвы направлении, методично и профессионально вбивали колышки.
Заметим, именно брутальной журналистике это было не под силу, а потому в этом направлении трудились лица с более или менее положительной репутацией. В данном случае, речь шла об уже забытом сегодня резком напряжении в украинско-польских отношениях. События происходили в 2016 году и сейчас они имеют чисто академический интерес по дисциплине «граблеведения». В том смысле, что надо запомнить вид граблей и место, где она лежит, чтобы не наступить на них еще раз. А это важно в контексте развивающихся теперь событий.
Это важно хотя бы потому, что полтора года назад вся эта публика сработала в режиме «Кто угодно, только не Порошенко», а сразу после его проигрыша демонстрировала, пусть и недолго, одобрение зеленой власти и тех, кто ее олицетворят.
В данном случае важно, что имея развитое политическое чутье, сейчас они переформатировались в легких критиков нынешней власти, поскольку примерно чувствуют ее перспективы. А как говорил Мао Цзедун, долго и нудно водивший свою армию подальше от противника: «В нашем деле главное – вовремя смыться». А в данном случае, это значит, что надо загодя дистанцироваться от зеленой халабуды, чтобы когда она рухнет, не оказаться под ее обломками.
(окончание следует)
Віталія Портнікова дарма приплели. Як на мене, він цілком проукраїнський.
Почекайте на продовження…
Перечитайте Портнікова і скажіть в чому він не правий. Особливо на той момент. Дуже помітна була негативна риторика, поки не змінили прем’єра в грудні 2017. І поки ніби стихло. Але хто зна як буде далі.
Ви пане Сергій, пам’ятаєте як Портников зник за кордоном під час Майдану? Ото і була вся його ураїнськість.
Він проукраїнський, поки до Народного Фронту справа не доходила – тоді ладен був всіх втопити
Частина “Слуг” теж виглядає цілком проукраїнською. Рейтинги Пороха топили не лише грубою, неприкритою брехнею, а і загорнутою в патріотичну обгортку, з претензією на об’єктивність. І Портніков, серед інших, теж нівроку в цьому відзначився.
І я не маю сумніву, що саме ця частина “Слуг” скоро кине свою жабу та перейде до патріотичного табору. Закликаю не намагатися підстригти всіх під польку, а єднатися навколо головних завдань, не зважаючи на розбіжності в деталях. Ще раз: на мою думку, Портников не має нічого спільного з антиукраїнськими силами і є чудовим журналістом, чи як це назвати. Можливо, найкращим. Чи правий він був щодо Польщі – час покаже.
Цілком з вами згоден!
Підтвердження можна знайти в команді НАШОГО ПРЕЗИДЕНТА ПОРОХА.
Там є декілька людей, які в свій час прозріли і зараз займають достойне місце в команді Пороха.
Життя кожному дає можливість виправити свої помилки та піти шляхом еволюції.
Заможні і інтелектуальні українські євреї з радістю спийняли зелю, і все зробили для його сходження на трон. Вони ненавидять все украінське, бо їх родіна ссср. Тепер я розумію чому були єврейські погроми.
+++!
Єдине: погроми ЗАВЖДИ були для відведення очей від ЧОГОСЬ головнішого. Та й попадала під погроми лише біднота…
Пан мабуть москаль?
Бо розуміє і підтримує російську “чорну сотню”.
То ж прошу пана до гіляки!
https://youtu.be/0c3ydv8kKrY
Вот насчет Портникова в корне не согласен.
Плюсую
Значит вы очень плохо следили за его опусами с 14-го года или просто не все поняли. Портников самолюбивый нарцисс на прикорме у авакова.
Як раз з Портниковим все зрозуміло – засвітилося на Каталонії
“Это важно хотя бы потому, что полтора года назад вся эта публика сработала в режиме «Кто угодно, только не Порошенко», а сразу после его проигрыша демонстрировала, пусть и недолго, одобрение зеленой власти и тех, кто ее олицетворят” (с)
*****
“ПОЛТОРА ГОДА НАЗАД” – це коли?!
Це взимку 2019 року?!
Чи в 2015 році?!
Розумію, що автор – не журналіст. Разом з тим, прийміть від мене пораду, шановний: в таких випадках краще уникати розпливчастих формулювань (займенників “я/ти/він/вона/ми/вони”, часових конструкцій на кшталт “рік/два тому”, “стільки-то місяців тому” тощо). Бо читаючи тексти, пересичені розпливчастими конструкціями, читач ризикує тривіально “потонути” в них.
🙁 🙁 🙁
Тоді вийде, як в знаменитому сюжеті “Ералаша” під назвою “Бедный Юрик”:
https://www.youtube.com/watch?v=ICuQ5-KkepI
“А той тому я-а-ак!.. А той тому – в черево!.. А та!.. А той: СТІЙ!!!”
🙁 🙁 🙁
Шановний Тимур має рацію. Треба наводити факти таким чином, щоб не виникало можливості їх подвійного чи потрійного тлумачення. В тому числі і стосовно конкретних особистостей. Я, наприклад, чув, як з телеекрану той самий Гордон декілька місяців тому заявив, що неможна дати можливість приходу до влади такій наволочі, як Порошенко. Отакої! А що казали чи робили інші організми?
звиняйте пане Тимуре, але як я зрозумів, ПРЕДИСЛОВИЕ – це коли до тексту чотирирічної давнини ще не дійшли. хоча дату або час поставити не завадило б… може це звичайна інтрига автора з поглядом на реакцію своїх критиків та прихильників…
” в таких випадках краще уникати розпливчастих формулювань (займенників “я/ти/він/вона/ми/вони”, часових конструкцій на кшталт “рік/два тому”, “стільки-то місяців тому” тощо).”
Шановний Тимуре, а як краще?
І де цьому повчитися, окрім журфаку?
Я теж журфак не закінчував… хоча декілька лекцій майбутнім журналістам прочитав… 🙂
А де навчитися?.. Наприклад, я цьому навчився, пишучи художні тексти. Бо коли автор починає зловживати займенниками “я/ти/він/вона/ми/вони”, коли зловживає конструкціями на кшталт: “А той тому як вріже!.. А той йому відповідає!..” – сюжетна лінія одразу ж губиться.
Що й ілюструє яскраво “єралашний” сюжет “Бедный Юрик”! Він, до речі, взятий є “Ералаша” №14 – а це ще 1970-ті роки. Я тоді ще не писав серйозно й системно, а лише “пробував перо”. Тим не менш, вже тоді почав звертати увагу на те, як хто розповідає історії. Бо під час навчання в школі наша директриса (вона викладала російську мову та літературу) мала таку звичку: коли їй треба було займатися директорськими справами у першій половині дня – вона висмикувала мене з чергового уроку, відводила до абсолютно чужого класу і просила, щоб я їм щось цікаве розповів. Я читав дуже багато чого цікавого, починаючи з 5-річного віку, отож міг ушкварити напам’ять на замовлення Жуля Верна, Веллса, Майн Ріда, Купера, Конан Дойла, По, Честертона, казки французькі, італійські, німецькі, англійські… і т.ін. Що замовляли – те й розповідав хоч цілий день. І мене слухали, затамувавши подих, навіть найзатятіші хулігани з 9-10 класів. Якщо я не вкладався в урочний час – могли навіть після школи лишитися в порожньому класі, аби тільки дослухати чергову історію…
Природно, цей досвід також наклався на моє письменницьке майбутнє, бо на зустрічах однокласників мені й досі пригадують, як Ніна Андріївна висмикувала мене з уроків, щоб я влаштовував щось на кшталт “театру перед мікрофоном” 🙂
Письменництво – це хист, він або є, або немає. 🙂
Я – тільки ремісник, що навчається.
Сила!
Если бы не лексические ограничения на ЛО, я бы попытался пересказать, как условный дядя Вася объяснял порядок сборки многодетального устройства, пользуясь всего тремя-четырьмя словами для наименования нескольких десятков деталей и еще несколькими словами для описания действий с этими деталями…
На цю тему є ще один старий радянський анекдот…
=====
З виступу двірника дяді Васі на черговому зібранні працівників ЖЕКа:
– Як й*б твою мать, так мать твою й*б! А як в п**ду нах*й – так с*ка-б**дь!..
Переклад з адміністративно-матюгальної мови на нормальну:
– Як лайно на вулиці замітати, так дядя Вася! А як на курорт в Сочі їхати – так секретарка начальника ЖЕКа!..
=====
🙂 🙂 🙂
Это уже слишком. Имейте уважение к Автору и госпоже редактору.
А то начинают изголяться, кто остроумнее правила обойдет.
Во-первых, из песни и анекдота слова не выкинешь.
В во-вторых, думаю, что лексические ограничения на ресурсе вызваны тем, что за редчайшим исключением люди не умеют правильно использовать ненормативную лексику и выдают вульгарную матерщину а-ля “моя твоя не понимай” и еще хуже.
Давным давно, “когда земля была еще тепленькой и по ней бродили мамонты”, рассказывали мне такую историю…
Зима. По заваленной снегом территории МГУ, по проезженной колесами колее, ползет бабушка – божий одуванчик. Следом за ней едет самосвал, сигналит. Бабушке деться некуда, вокруг сугробы выше ее роста, и она продолжает неспешно топать. Водила высовывается из окна и кроет ее трехэтажными матюками. Бабушка останавливается и заинтересованно прислушивается. Когда после третьего этажа водила иссяк и замолчал, бабушка ему отвечает: – Неправильно, молодой человек! Надо не так, а эдак, не туда, а сюда, и не тем, а этим! А потому, молодой человек, … и выдает такую многоэтажную конструкцию, что по сравнению с ней главный небоскреб московского университета выглядел скромной избушкой…
Далее, как расказывали свидетели, наблюдалась картина маслом – бабушка продолжала неторопливо топать по колее, а за ней медленно полз самосвал. Водила с вытаращенными глазами наполовину высунулся из окна и умолял: – Бабушка, повторите, пожалуйста, еще раз!
Надо бы уточнить, то была эта бабушка доцентом кафедры лингвистики и еще в молодые годы с блеском защитила диссертацию по “закрытой” теме “ненормативная лексика русского языка”, а потому высшей математикой владела в совершенстве. Говорили, что на ее “закрытые” лекции по лингвистике всеми правдами и неправдами пытались попасть толпы народа, и в больших аудиториях яблоку негде было упасть.
Мне кажется, что и Автор, и госпожа редактор тоже не отказались бы послушать ее лекцию.
Всеодно ПЕРШЕ МІСЦЕ зайняв діалог водіїв свмоскиду та екскаватора на піщаному кар”єрі:
— На… задо… на…? Роз…!
— Ні…, по…!
(навііщо забагато навантажив? Розвантажуй! — Нічого, поїхав!)
Если по указанным флюгерам можно определять ветер,то и их нужно использовать.В некотором смысле и они во пророках.
Портніков – ГНИЛЕНЬКИЙ типок!
Генетика ВСЬО на його писку намалювала…
Портиникова читаю года так три, не больше наверное …
хотелось бы знать в чем гниленький?
все пишет проукраинское, правду матку рубит иногда неприятную про “наш мудрый нарид”……
. не думаю что нужно собачиться между проукраинскими силами, и там ОПА полная
БУТИ чи ЗДАВАТИСЬ?
ось де питання!
моя точка зору – Портніков ЗДАЄТЬСЯ українофілом, але не Є ним в душІ!
“Рожа пратіііііііііііівная такая” С
О Яневский это тот еще фрукт ..вроде и интелектуал но таку. ересь нести детско наивную и этой своей бредовой “ставкой головнокомандувача” со скрыпином на пару давай с самого начала неокрепшие умы бомбить