Бiльшовики-ленiнцi не здаються!
Але будь-якi кадровi перетасовки й навiть репресiї проти цiлих народiв — то внутрiшнi справи, так би мовити, тактичного порядку. Берiю розстрiляли одразу пiсля смертi Сталiна. Молотов давно зiграв свою iсторичну роль, пiдписавши iсторичний «пакт Молотова-Рiббентропа», бiльш того — вiн був небезпечним, бо знав багато нюансiв про секретнi протоколи до пакту. Мiкояна прибрав Брежнєв, щойно Анастас Iванович допомiг Леонiду Iллiчу «зжерти» чинного генсека Микиту Сергiйовича… Ну, i що?! СРСР вiд того розвалився? Нi! Тож якби їх «вичистив» Сталiн, нiякої трагедiї не було б.
А от що стосується стратегiчних сталiнських планiв, то судити про них значно важче: адже вони нiколи не обмежувалися географiчними рамками колишньої Росiйської iмперiї, а в часовому вимiрi — одним-двома роками. Але спробувати все ж можна.
Цiкаве питання: чому в першiй половинi ХХ ст. людство пережило аж двi свiтовi вiйни, а у другiй — жодної? Звiсно, I Свiтова колись-таки мала виникнути, до цього нi Йосип Сталiн особисто, анi бiльшовицька партiя в цiлому причетними не були. Лiвi партiї лише скористалися з послаблення деяких країн-учасниць вiйни, аби влаштувати успiшну пролетарську «революцiю» в Росiї та спробувати повторити цей успiх у Нiмеччинi.
Щодо ІІ Свiтової вiйни, тут ситуацiя вже зовсiм iнша. В Росiї бiльшовики лишилися при владi, утворився СРСР. Мало того, владу швидко узурпував вiрний ленiнець Йосип Сталiн, який добре розумiв, що для перемоги пролетарiату в усьомi свiтi конче потрiбна нова свiтова вiйна. I до неї Радянський Союз на чолi зi Сталiним готувався вельми ґрунтовно, теоретично — починаючи iз другої половини 1920-х рокiв, практично — з першої п’ятирiчки, нагромадження вiйськово-промислової мiцi за рахунок колективiзацiї й Голодомору, репресiй i «комплектацiї» ГУЛАГу рабами-зеками.
Перше ґрунтовне дослiдження цього процесу належить радянському дисиденту Вiктору Суворову (розвiднику Володимиру Рiзуну), втiм, останнiми роками з’являється все бiльше iнших свiдчень про ретельну пiдготовку СРСР до II свiтової вiйни. Радянський Союз готувався напасти на нацистську Нiмеччину i таким чином «визволити» всю Європу вiд «коричневої чуми». Просто Гiтлер завдав 22 червня 1941 р. превентивного удару по СРСР, у першi години вiйни знищивши до 85% нашого вiйськового потенцiалу, сконцентрованого бiля кордонiв. I хоча Велику Вiтчизняну вiйну радянський народ виграв цiною багатомiльйонних жертв, II Свiтову Йосип Сталiн, безперечно, програв: нi свiтової, анi хоча б загальноєвропейської революцiї не вийшло. Навiть Нiмеччину в цiлому Сталiн упустив, а утворена на територiї колишнiх окупацiйних зон союзникiв ФРН мала значно бiльший виробничо-промисловий потенцiал, нiж прорадянська НДР.
Чи змирився Йосип Сталiн iз такою поразкою? Навряд. Вiрнi бiльшовики-ленiнцi просто так не здаються. Звiсно, протягом певного часу i вождь, i пiдвладна йому країна мали оговтатися, село потребувало нового, вже повоєнного Голодомору, кадри, якi «вирiшують усе» — нового «перетрахування», а в країнах «народної демократiї» мали утвердитися комунiстичнi режими. Та все це не могло закiнчитися нiчим iншим, як пiдготовкою до нової свiтової вiйни, бо мiж соцiалiстичним та iмперiалiстичним таборами може вiдбуватися лише смертельний двобiй.
Шукайте нафту!
Сталiнський план вiйни проти Нiмеччини був генiально простим: головний удар пiд керiвництвом «провiдного вояка» Жукова мав завдаватися по… Румунiї — бо це було нiмецьке джерело нафти, а вiдтак i палива для всього вермахта. Нищiвна битва за Сталiнград розiгралася саме тому, що нiмцi намагалися перерiзати радянську нафтову артерiю.
Основним «призом» у III Свiтовiй могли бути лише Сполученi Штати, як у II Свiтовiй ним була Нiмеччина. Саме США за допомогою плану Маршала пiднiмали з руїн Європу, за допомогою плану Доджа — Японiю. У повоєнному свiтi споживання нафти зростало просто шаленими темпами: з 1948 по 1972 рр. — у 5,5 разiв, за цей перiод у США воно збiльшилося утричi, в країнах Захiдної Європи — у 15 разiв, а в Японiї — аж у 137 разiв! Отже, повоєнний захiдний свiт залежав вiд нафти ще сильнiше, нiж довоєнний. Основними постачальниками «чорного золота» були спочатку Венесуела, згодом — країни Перської затоки. Вiдтак для перемоги над США потрiбно було насамперед «обрiзати» цi нафтовi артерiї. Щоправда, на вiдмiну вiд Нiмеччини, Сполученi Штати мають внутрiшнi нафтовi резерви, проте чи вистачить їх у вiйнi?..
Далi, не треба вважати, що III Свiтова вiдбувалась би виключно за рахунок обмiну «ядерними привiтами» за допомогою мiжконтинентальних ракет. До останнього часу вiйна завершується тим, що сухопутнi вiйська захоплюють територiю супротивника. Отже, i для «антинафтових» операцiй, i для вторгнення у США потрiбнi плацдарми. Якщо розумiти це, встановлення комунiстичного режиму на Кубi виглядає логiчною реалiзацiю заздалегiдь впровадженого плану. А скласти заздалегiдь його могла лише одна людина — Йосип Сталiн. Очевидно, вiн збирався розширити базу революцiї з Острова Свободи на iншi країн Центральної та Латинської Америки: скажiмо, на Мексику (що має сухопутний кордон iз США), Панаму, Гаїтi, Гватемалу, Нiкарагуа, Колумбiю… А тут i нафтоносна Венесуєла поруч. Наскiльки небезпечним плацдармом була Куба, свiдчить iсторiя Карибської кризи й неодноразовi спроби США повалити владу Фiделя Кастро.
Для близькосхiдних антинафтових операцiй теж створювався свiй плацдарм — Iзраїль: не треба забувати, що пiдтримка Москви стала вирiшальною пiд час утворення сучасної єврейської держави. Якщо в серединi 70-х Володимир Висоцький стверджував, що «там на четверть бывший наш народ», можна лише уявити, яку величезну частку складали б там вихiдцi з СРСР, якби не емiграцiйнi бар’єри… А мiж тим, пiсля намiчених Сталiним на березень 1953 р. погромiв всiм охочим могли запропонувати «рятуватися» не до холодного Сибiру, а в теплу Палестину. Вiдомо, що видiлена ООН територiя для утворення єврейської держави не вiдповiдає її iсторичним кордонам, зафiксованим Бiблiєю. Проте розширитися далi, скажiмо, на територiю Йорданiї Iзраїль не може — без iснування певного кiлькiсного «пiдпору» євреїв-емiгрантiв це означатиме збiльшення арабського населення країни.
Отже, масова емiграцiя радянських евреїв, якi одразу потрапляли би в створюванi на нових територiях колгоспи-кiбуци, була вигiдна й Iзраїлю, i СРСР. Точнiше, тонкому стратегу Сталiну: так вiн отримував перспективний плацдарм проти арабських країн-експортерiв нафти, а отже i кiнчик «нафтової удавки» для усiх трьох свiтових центрiв iмперiалiзму — США, Захiдної Європи та Японiї. А за цих умов чом би не повоювати за «владу рад» в Сполучених Штатах?..
* * *
Так це було чи нi, дiзнатися вже неможливо: iнсульт, паралiч i згодом — безжальна смерть перервали не тiльки життя, але й реалiзацiю всiх стратегiчних планiв найбiльшого в iсторiї людства диктатора. Iншi радянськi керiвники, що прийшли Сталiну на змiну, роздмухували пожежу свiтової революцiї вже не так майстерно.
Тимур Литовченко, кінець лютого 2003 року
Німеччина була призом?
По завершенню війни та по поствоєнному розвитку – так здається, але початкові умови (коли все планувалося) були геть інші.
За “створення чи наповнення Ізраїлю” Сраліну була б така ж “вдячність” як від “об’єднання України”.
Це з великих похибок, а щодо менших – їх теж багацько.
Погоджусь лише з тим, що нафта уже показала свою цінність і тому дії могли плануватись саме через контроль над ситуацією в нафтодобуваючих регіонах світу.
Стаття написана з погляду Сраліна, отже з погляду сраліна, чиясь вдячність не має значення, всі “невдячні” поїдуть на сонячні береги Нової землі, створювати Гіперборейсько-єврейський автономний округ для ефективного видобутку місцевих корисних копалин.
Погоджуюсь з Вами, що погляд сраліна на розвиток світу це суцільні великі похибки (“погрешности” від слова гріх).
“Стаття написана з погляду Сраліна” (с)
*****
Абсолютно точно! Причому, оскільки це все були мої теоретичні припущення – я в такому ключі й писав: як гіпотетичну можливість тієї чи іншої дії з точки зору “батька народів”, який вже показав свою криваву сутність. Отож дякую за розуміння. 🙂
“Німеччина була призом?
По завершенню війни та по поствоєнному розвитку – так здається, але початкові умови (коли все планувалося) були геть інші” (с)
*****
Якщо бути точним, то я недарма написав: “ОСНОВНИМ «призом» у III Свiтовiй могли бути лише Сполученi Штати, як у II Свiтовiй ним була Нiмеччина”. Себто, Сталін зовсім не відмовлявся від усієї Європи також. Але Німеччина, за підсумками ІІ Світової, мала увійти в зону контролю СРСР повністю, а не на 1/4, як сталося по факту. Так само Сталін хотів підкорити і США на всі 100% без винятку за результатами ІІІ Світової.
ОСНОВНИЙ приз. І весь світ на додачу.
Інакше йому не було сенсу затівати новий переділ світу. Адже його головною метою була СВІТОВА революція – а до неї можна було прийти тільки через світову війну… Сталін був з того покоління більшовиків, які жили цією ідеєю. Все інше – дрібні деталі.
“За “створення чи наповнення Ізраїлю” Сраліну була б така ж “вдячність” як від “об’єднання України” (с)
*****
А Ви прикиньте, скільки сексотів (“секретных сотрудников”) поїхали б в Ізраїль у випадку МАСОВОГО переселення! А там вже діяла КПІ – Комуністична партія Ізраїлю. Отож її б посилили радянські сексоти, які б масово наповнили колгоспи-кібуци… Там був би не “на четверть бывший наш народ”, а щонайменше наполовину! А 50+ відсотків – це драстуй, Народна республіка Ізраїль! Принаймні в планах з точки зору Сталіна це виглядає саме так.
“Але Німеччина, за підсумками ІІ Світової, мала увійти в зону контролю СРСР повністю, а не на 1/4, як сталося по факту.”-враховуючи землі, передані Польщі(Сілезія, Померанія, Західна Пруссія) та СРСР(Східна Пруссія-зараз Калінінградська обл.) то майже половина.
“Себто, Сталін зовсім не відмовлявся від усієї Європи також.”-а також біло все готово до взяття влади в Франції, Італії, Греції, Іспанії.і головне, кадровий потенціал місцемих компартій. Але не вдалося дотягнутися…
“Сталін був з того покоління більшовиків, які жили цією ідеєю.”-“ідея” тут ні до чого, точніше, тільки для зовнішнього антуражу. Головне те, що Сталін та його оточення були некомпетентні в економіці(на відміну від китайських “товарісшєй” часів Ден Сяо-піна), і добре розуміли, втримати владу вони можуть тільки жорсткою диктатурою.
1. Більшовиків привели до влади Ленін, Троцький і Свердлов, вони про економіку не думали загалом – вони думали, як захопити владу! Принаймні у Леніна половина всіх робіт присвячена саме питанню захоплення влади… Натомість Сталін був ЗМУШЕНИЙ думати про побудову економіки. І він, зрештою, обрав побудову гібриду державного капіталізму в промисловості (утопічна “Залізна п’ята” Джека Лондона) з феодалізмом у сільському господарстві. Втім, якщо розібратися, то і до підприємств радянські робітники за часів Сталіна були “приписані” не гірше, ніж на Демідовських заводах за часів Петра І…
2. А що “ідея” використовувалася для зовнішнього антуражу… Так а як же без цього?! Жовтневий переворот виставлявся перед світом як грандіозний соціальний експеримент, отож без красивої “вивіски” було ніяк не обійтись! Людство ж розвивається навпомацки, тому різні експерименти (особливо на чужій, а не на своїй) території завжди лише вітаються. Отож більшовики і презентували людству ГУЛАГ, масові чистки і т.ін як грандіозний соціальний експеримент… Головне, він здійснювався за рахунок радянського населення. А якщо “совки” були згодні терпіти експерименти над собою… Чом би й ні?! Всім було цікаво подивитися, що з цього вийде.
“Людство ж розвивається навпомацки, тому різні експерименти (особливо на чужій, а не на своїй) території завжди лише вітаються.”-Отто фон Бісмарк: побудувати соціалізм досить легко-по-перше, треба знайти країну, яку не жалко…
P.S. І ще не забувайте про ту саму надруковану в США монографію, через яку у мене вийшов виробничий конфлікт з головним редактором журналу “ПіК”! Адже якщо у мене був набір припущень (бо посилатися на якісь не ідентифіковані джерела за їхньої відсутності я вважаю моветоном), то автор американської монографії посилався на якісь доступні йому документи! Отож в його руках були нехай і непрямі – але докази на свідчення, які доводили рівно те саме: Сталін таки планував ІІІ Світову війну, ГОЛОВНИМ (!) призом в якій мали бути ВСІ Сполучені Штати, а також і світ разом з ними. Це б і було торжество світової революції, як бачив Сталін.
“Отож в його руках були нехай і непрямі – але докази на свідчення, які доводили рівно те саме: Сталін таки планував ІІІ Світову війну, ГОЛОВНИМ (!) призом в якій мали бути ВСІ Сполучені Штати,”-Сталін підбирав ключі до Америки (в першу чергу Латинську) вже з кінця 1920-х років. Поцікавтесь історією Чилі, Бразилії, Мексики, Центрально-Американських держав. Ім’я Сандіно нічого не говорить?! Або повісті Жоржа Амаду з його “Капітанами піску”(фільм “Генерали пісчаних кар’єрів”, але фільм в порівнянні з книгою значно спрощений)?
В книзі “Капітани піску” та в к/ф “Генерали піщаних кар’єрів” навіть герої доходять до фіналу трохи по-різному. Але як Голл Бартлет вирішив, так своє кіно і зняв. Він же ж режисер!..
Щодо пестування антієврейських настроїв хочеться сказати про таке. Складається враження, що совєти намагались уникнути прямих антиєврейських процесів. Так, “справа лікарів” була антиєврейською по суті, але формально судили таки лікарів, а не євреїв. Ось “Справа Бейліса” була антиєврейською в повний зріст. Його судили саме за те, що він був євреєм. За часів сталіна була подібна справа Міхоелса. Йому не могли пробачити еврейський антіфашистський комітет. Но стратили Міхоелса не публічно, а таємно, переїхавши його вантажівкою, потім підкинули тіло в інше місце. Так що тут була також гра на антисемітських настроях, але на підсвідомості. Офіційна така доктрина публічно не проголошувалась. Але все ж працювала!
“Так що тут була також гра на антисемітських настроях, але на підсвідомості” (с)
*****
Вся робота “чекістів” завжди вибудовувалася, як гра на підсвідомості. НАРІД так захотів – і що тоді скажеш?! Той-таки кривавий терор 1937-1938 років теж розпочався лише тому, що НАРІД захотів покарати своїх ворогів – “ворогів НАРОДУ”! Це було дуже хитре формулювання, яке апелювало до масового інстинкту самозбереження.
Порівняйте хоча б з нинішньою ситуацією, коли всі феесбешні плани в Україні ґрунтуються на тому, що так захотів “НАРОД Донбасса”. Знов апеляція до безликої маси НАРОДУ та інстинкту самозбереження натовпу! А це – типова чекістська гра на колективному несвідомому.
Трохи не тему:
Для Тимур 8 Травня, 2020 at 20:01
Марк Солонін «Мозгоимение. Фальшивая история Великой войны».
Неможливо сперечатися з його підрахунком:
«общие безвозвратные демографические потери военнослужащих Вооруженных сил СССР даже теоретически не могут быть больше 11794 тыс. человек».
Количество ополченцев (было такое веяние в начале войны) никто даже не представляет. Причем не все смогли даже добраться до назначенных рубежей, а ведь большинство именно там должны были получить оружие и хоть какую-то экипировку. А марщевые роты(пополнение)? Из всех докуменов – капитан такой-то и с ним 700 человек. А кроме этого капитана и полутора десятка сержантов и рядовых никто еще нигде не числился, и, дай бог, если этот капитан смог доложить о количестве погибших и не дошедших до передовой. А не дошла рота – есть сведения только о полутора десятках человек.
Давайте добавим еще потери мирного населения от голода, холода, болезней и отсутствия медицинской помощи, непрекращающиеся репрессии и прочее. Правда, кто их считал? Математическая модель демографии совка показала, что стыдливо названная правителями цифра в 20 млн. потерь – просто детский лепет.
Тепер вже йдеться про 41-42 млн людських втрат. Як до брежнєвських часів – то це +21…+22 млн! Трохи більше ніж удвічі. І що з того?! З-за парєбріка все одно несеться: “Можем повторить!!!” 🙂
за часів Сталіна Кубою керував Батіста. Сумнівно, щоб Сталін міг робити ставки на Кубу на початку п’ятдесятих
Курс на індустріалізацію СРСР був проголошений XIV з’їздом ВКП(б) в 1925 році. 1-ша п’ятирічка (до речі, автором концепції п’ятирічок був український радянський діяч товариш Цюрупа) – це 1928-1932 роки, її метою була прискорена ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ СРСР. Індустріалізація (тим паче ПРИСКОРЕНА) означала прискорену підготовку до війни. До СВІТОВОЇ війни… У цій війні ставка робилася на повне заволодіння (1) Німеччиною та (2) всією Європою – тут я повністю згоден із Суворовим. Але в 1928 році, коли починалася 1-ша п’ятирічка (прискорена підготовка до світової війни з обов’язковим прицілом на Німеччину), ніякого Третього Райху ще не було – була Веймарська республіка. Так самр Адольф Алоїзович не прийшов до влади – бо канцлером він став у 1933 році, коли вже розпочалася 2-га п’ятирічка. І що з того?! Невже скажете, що СРСР не робив ставку на Гітлера і на його НСДАП ще в 1925-1928 роках?!
🙁 🙁 🙁
Зрозумійте, що ми маємо справу зі стратегічним плануванням! А тут є різні горизонти планування: 3-5 років (ближнє планування), 10-15 років (середнє планування) та 30-50 років (далеке планування). Отож те, що на початку 1950-х років на Кубі був режим Батисти, ще нічого не означає. Зате через 10 років “раптом” сталася Кубинська революція – а це той самий “середній горизонт” планування…
Со стратегическим планированием – это правильно. Не зря же Сталин отлучил всех любителей перманентной революции во главе с Троцким.
Отож бо! І не дивно: адже стан “перманентної революції” не дозволяє накопичувати велику кількість ресурсів – бо в стані перманентної революції ресурси витрачаються постійно. А переможна стратегія поділяється на 3 етапи:
1. поступове накопичення великої кількості ресурсів;
2. різка, одномоментна лавиноподібна витрата накопичених ресурсів;
3. закріплення досягнутого успіху й перехід до нової фази накопичення ресурсів.
Отже, переможна стратегія передбачає циклічність розвитку, що суперечить теорії “перманентної” революції. І так, саме тому Сталін і поцапався з головним адептом цієї теорії – з Троцьким. Все вірно.
Ну, сталін поцапався з Троцьким аж до того, що останнього прийшлося зарубати ледорубом. І що, теорія сталіна виявилась більш правильною? Взагалі, філософія нам підказує, що критеріем будь-якої теорії і, навіть, істини є практика. Які ж все-такі теорії сталіна було підтверджено практикою протягом наступних років? Особливо закарбувалася в пам’яті теорія зростання класової боротьби з наближенням до соціалізму! І що? Ось, Швеція вважається хрестомвтійним прикладом соціалізма, а де там запекла класова боротьба?
“І що, теорія сталіна виявилась більш правильною? Взагалі, філософія нам підказує, що критеріем будь-якої теорії і, навіть, істини є практика. Які ж все-такі теорії сталіна було підтверджено практикою протягом наступних років?” (с)
https://defence-line.org/2020/05/kostrovij-svitovo%d1%97-revolyuci%d1%97-chastina-2/#comment-245408
*****
Шановний Damian! Здається, я ніде не казав, що теорія Сталіна була ПРАВИЛЬНОЮ. Я просто хотів сказати, що:
– згадані PSN22 Троцький & Co загалом не мали здібностей до жодного стратегічного планування – навіть середньострокового;
– не згаданий тут Ленін теж не мав стратегічних здібностей – лише тактичні;
– на відміну від них усіх, лише Сталін міг запланувати щось хоча б на середньострокову перспективу…
Тільки тому, що партійні “підкилимові ігрища” в 1920-х роках виграв Сталін – СРСР зміг проіснувати свої 70 років. Бо якби переміг Троцький – СРСР не пережив би ІІ Світову війну. Остання була невідворотною через вади Версальського мирного договору 1919 року, й СРСР так чи інакше загруз би в неї…
Однак “перманентна революція” Троцького обернулась би війною у форматі “СРСР проти всіх”. Сталін же був хитріший, отож зміг укладати тимчасові союзи то з однією державою, то з іншою. Й завдяки цьому СРСР навіть взяв участь у повоєнному розділі Європи, сколотивши блок “народних демократій”.
Але горизонт планування Сталіна був середньостроковим – 10-15 років, або 2-3 п’ятирічки. Справді, він спромігся підготувати ІІ Світову війну + підготувати до неї СРСР, але по результатах він отримав лише половину того, на що розраховував. Все сталося, як казав свого часу Григорій Сковорода: “Бери вершину – матимеш середину”. Сталін націлився на ВСЮ Європу – й отримав по результатах ІІ Світової всього лише пів-Європи. Отже, він не врахував таку штуку, як МАСШТАБНИЙ ФАКТОР! Бо щоб отримати всю Європу, він мав би націлитися… на ВЕСЬ СВІТ, наприклад. Або принаймні на весь Старий Світ (Євразію + Африку). Не питайте мене, як цього досягти: я – не Сталін, я загалом ставлю в житті інші цілі. Але ж зараз я намагаюсь показати, що досягаючи поставлених цілей в середньостроковій перспективі, Сталін виявився безсилим на довгостроковому горизонті (30-50 років). І причиною стало неврахування ним масштабного фактору.
Шановний Тимуре! Все зрозумів і згоден. Водночас подумав, що в передвоєнні роки СССР був оточений країнами, які або набагато випереджали його в технічному рівні (Старий світ, США), або мали такі стародавні культурні традиції (Японія, Китай, Індія тощо), що часом можна було б подумати про позаземне походження таких культур. СССР на той час не мав ні технічного, ні інтелектуального потенціалу. І просто складно уявити, що саме міг готувати сталін для країн, на які він збирався поширити свою владу. Всі без виключення країни відкотилися би на десятки та сотні років назад. Вертаючись знов-таки до практики, як до критерія, ми бачимо що жодна країна, де владу брали комуністи, не стала жити краще, ніж жила до того. Навіть така бідна країна, як Камбоджа, повною мірою відчула на собі, що таке комунізм. Та і в СССР кріпацтво існувало до того часу, поки селяни не стали отримувати паспорти. Можливо є-таки вищі сили, які не дали здійснитися ані середньостроковим, ані довгостроковим планам сталіна. Інакше більша частина нашої планети була би перетворена на пекло.
“СССР на той час не мав ні технічного, ні інтелектуального потенціалу. І просто складно уявити, що саме міг готувати сталін для країн, на які він збирався поширити свою владу” (с)
*****
Більшовики збиралися пропонувати іншим країнам одну-єдину річ – СПРАВЕДЛИВІСТЬ. А також її зворотній бік – ПРИРОДНІСТЬ. Щоправда, в специфічному розумінні комуністів: усі однаково рівні між собою, всі однаково працюють – отож всі однаково щасливі, рівномірно насолоджуючись результатами спільної праці…
А як же бути з технічним та інтелектуальним потенціалом?! Дуже навіть просто: інтелектуальний і науково-технічний потенціал мав підключитися на продукування доступних усім благ.
А традиції?! Серед них було накопичено безліч “шкідливих” звичок, або, по-іншому – “духовного сміття”. Отож традиції підлягали ревізії, все “духовне сміття” мало бути відправлене на звалище історії, а всі корисні (з точки зору комуністів) традиції – використані, в утилітарному сенсі.
Якщо потрібно – можу розповісти докладніше. З прикладами.
“Можливо є-таки вищі сили, які не дали здійснитися ані середньостроковим, ані довгостроковим планам сталіна. Інакше більша частина нашої планети була би перетворена на пекло” (с)
*****
Вищі сили є однозначно, просто люди зазвичай не можуть зрозуміти, чого ці вищі сили прагнуть і якими методами діють. Я б із задоволенням поспілкувався з Вами на цю тему й навіть підкріпив би свої слова прикладами з власного життя. Однак “Лінія Оборони” – не надто підходяще місце для таких бесід, а виходити зі мною на контакт поза межами “ЛО” Ви ж самі й не хочете чи не вважаєте за можливе.
Шановний пане Тимуре! Дуже вдячний за відповідь і розуміння. Я з великою повагою ставлюся до Вас і Вашої праці. Нещодавно передивився Ваш фільм, присвячений екскурсії Старим Подолом. Я ніяким чином не уникаю спілкування поза межами ЛО. Просто, коли Ви мені дали Вашу електронну адресу, то додали, що будете дуже зайняті ще десь прибизно місяць, тобто до початку червня. Тому я Вас і не турбую. Мені, насправді, хочеться поставити декілька запитань, на які в мене немає відповіді. Я вже писав Вам, що я не є ані істориком, ані письменником. Просто маю баготорічний досвід спостереження за подіями, що летять поряд. Нажаль, тільки зараз відчуваю, що треба було дивитися уважніше і не гаяти часу на всілякі дурниці. Ну, це вже особисте і є темою для того спілкування, про яке Ви сказали.
ОК, тоді… до середини червня )))