ЧАСТИНА 2. ОКУЛЯР

1. Око Саурона та сакральна географія.

Бусоль ПАБ-2АМ на вигляд схожа на теодоліт. Що таке теодоліт? А це ота штука на трьох лапах, в яку люблять дивитися дорожники, газовики та інші люди в кумедних помаранчевих жилетах.

Так ось, бусоль схожа на теодоліт, але не теодоліт. Використовується вона для визначення географічних координат об”єктів для різних військових задач.

Ще вона цікава тим, що роботі з нею можна навчити будь-який ледь-трохи мислячий організм, навіть кухаря з інженерним дипломом, що покинув свого персонального Горинича (див. вище).

Так ось, цей одноокий прилад, окрім свого прямого призначення, несподівано здатен пробудити інтерес до географії. Напевно, треба викладати бусоль в початкових класах.

Виявляється, що північний магнітний полюс рухається і повзе по Канаді з невеликою, але сталою швидкістю донизу, себто на південь! І зовсім то не страшно, як люблять про те казати різні там хєроманти.

А звичні нам всі географічні карти є розгорнутою циліндричною проекцією геоїда відносно серединного меридіана (навіть не намагайтеся це уявити без сторонньої допомоги).

І ще багато чим здатна зацікавити маленька непримітна штука, що складається з компаса, окуляра, двох черв”ячних передач і трьох лімбів…

2. В оточенні снігу та мирних угод.

Опорний пункт української піхоти на передовій – це фортеця, що живе за своїми законами та звичаями. Ви не знайдете там пафосу і гарчання “Слава Україні”. Ні. Ви там побачите неголених підморожених чоловіків з усіх усюд і кутків великої України, що мріють повернутися додому, до своїх жінок і дітей, сокир і тракторів, малих і не дуже зарплат, до звичного побуту, а поки – тягнуть непросту лямку прифронтової армійської служби, стріляючи і ховаючись, рубаючи дрова і топлячи буржуйку, пестячи рідних лагідними словами по мобільному і сепаратистів – матами по рації.

Складнощі тут виникають в самих несподіваних місцях.

Наприклад, щоб зарядити мобільний чи рацію, потрібно, щоб непевне зимове армійське дизпаливо якимось чудом виявилось в наявності (що буває не завжди) і при цьому – не замерзло, завести напівзламаний генератор (наприклад – прикурити генератор від акумулятора з БМП-1, який перед цим заряджався від цього ж генератора) і, в випадку, якщо миші не згризли зарядку (що теж буває) ви можете спробувати зарядити свій пристрій.

Чи, скажімо, сходити в туалет, коли вже сутеніє. Здавалося, чого ж тут складного, пройти 200 метрів до окопаного і обкладеного мішками з піском армійського туалету типу “сортир”, здатного витримати автоматний, чи то й – кулеметний  обстріл. А ні – перед цим просто необхідно промовити в рацію магічне заклинання, щось на зразок: “Перший, перший  я другий, з другого – один сірник в бібліотеку” (терміни несправжні). Можна, звісно, не промовляти. Але тоді можуть попсувати хутро і нерви. Реакція тут у хлопців чудова, патрон – в патроннику,  наказ – стріляти, а потім доповідати. Тож, без магії – ніяк.

Чи, наприклад , поставили вас “на очі” – в нічне спостереження. Світить місяць, Око Саурона, практично сліпе в темний час доби, поблискує непевним сяйвом, легкий морозець в мінус двадцять ніжно приморожує бєрци до ґрунту, від броніка – спина кілком, тож він і відпочиває поруч, сучасна “надтепла” українська зимова форма гріє хіба що накравшого на її виробництві генерала, а ти – лізеш на горбочок  з тепловізором подивитися, чи все гаразд. Дивишся. А поруч, на горбочку, за 2200 метрів, на тепловізорі світла цятка – ЇХ спостерігач дивиться на тебе. Ти оглядаєш околиці і злазиш з горбочка, бо 2200, так і підстрелити можуть. Злазиш, щоб за 20 хвилин залізти на нього ще раз. А потім – і ще не раз. Так, так, звісно, ми ж не темні, Інтернет читаємо, угода про припинення. Не можуть же вони стріляти, їй Богу. Та й ми їм ну геть ніколи не відповідаємо. Але все одно неспокійно.

А потім – зміна твоя закінчується і ти йдеш відпочивати. Чи боротися з чадною буржуйкою, яка не хоче горіти, бо вона сама і дрова для неї – не фонтан. А тобі – добре, і думки – прості і ясні. Про зовнішніх і внутрішніх ворогів. Про війну, яка має ж колись чимось закінчитись. Про самопожертву і чудових хлопців навколо. І про те, що жити, як ти жив “до” – вже не вийде.

(далі буде)