Традиции Орды (Часть 2)

И вот такой расклад вполне устраивал кадровую армию, а поначалу, когда без особых боев удалось захватить массу населенных пунктов, все было по плану и в том ключе, который они себе представляли с самого начала. Они себе представляли, что будут идти все дальше вглубь Украины и становиться все опытнее и богаче. Но дальше началась настоящая война и оказалось, что убивать будут и их, что сначала вызвало у них шок, а потом – бешенство. Но с ростом потерь становилось понятно, что той войны, которую все они ждали и хотели, уже не будет.

Что касается нынешнего этапа войны, то многие из тех, кто воевал в самом начале, категорически отказались идти на фронт по целому ряду причин. Во-первых, они из первоисточников знают об уровне потерь среди своих войск и понимают, что противник уже стал таким, что с ним уже не повоюешь в старом ключе. Более того, теперь утрачен сам смысл грабительской войны. Им не удается захватить даже маленького населенного пункта так, чтобы в нем было чем поживиться. Причем, сами же они все и разносят, поскольку ВСУ выходят из населенного пункта только после момента, когда там уже нечего оборонять.

То есть, чтобы ВСУ вышли из населенного пункта, его надо полностью разрушить, а зайдя в него, там уже просто нечего отмародерить, да и просто расположиться там – негде. Кроме того, мирное население там уже эвакуировано и даже кошмарить уже некого. Именно поэтому в ход пошли Вагнеры, которым Пригожин реально платит деньги. Только кадровые не хотят даже солидных денег, на условиях Вагнера. Деньги там получают, но только те, кто выжил. А сколько там выживают – известно и попасть в этот процент – нереально. Поэтому подавляющее большинство там – зэки.

Причем, насколько можно понять, премиальные для пехоты Пригожин платит не из своего кармана. На каждой зоне есть состоятельные зэки, которые готовы заплатить круглую сумму за то, чтобы их освободили и записали в штурмовые отряды. Но на самом деле, они отсиживают определенное время на базе и спокойно возвращаются домой, как «искупившие кровью». И вот эти деньги, которые платят подобные «льготники», идут на выплату премиальных тем, кто выживет в мясорубке.

Причем, сами зыки, идущие на мясо, это прекрасно знают, поскольку вся эта постанова разыгрывается еще на зоне и вот такой «дембель» платит взносы еще и для того, чтобы часть их Пригожин оставил на «грева» положенцу. Проще говоря, часть средств вкидывается в общак зоны и потому, это выгодно и для смотрящих. Плюс к тому, лагерное начальство в это не вникает вообще и потому, возникает отдельный канал коммуникаций у смотрящих, через Пригожина. Опираясь на его влияние, зэки могут повлиять на лагерное начальство самым решительным образом и то – зная об этом, уже не закусывается. Так что профит – налицо. Ну а Пригожин может расходовать мясо без счета и по своему усмотрению, поскольку за все заплачено.

И вот в этом есть конфликт интересов кадровых и вагнеров. Первым надо выжить и пограбить, а пригожинские точно знают, что у них этой опции не будет, но идут испытывать свой фарт, мол – вот я как раз и выживу, а вы – сдохнете. Но кадровые понимают, почему зэки идут в мясорубку, а вернее – от чего они пытаются уйти и какой приз у них висит в виде морковке, а у них такой мотивации нет. Но действия вагнеров и кадровых уже привыкли сравнивать, не в пользу кадровых и постепенно, вынуждают их делать то, что делают зэки.

Мы же не раз уже видели и слышали о том, что Вагнеры воюют результативнее кадровых, но и потери у них на порядок выше, а кадровые с такими потерями воевать не хотят, а тем более – без хоть какой-то возможности разжиться «трофеями». В этом все отличие. Мы имеем противником все ту же орду, которая пришла грабить и жечь 800 лет назад. Причем, как мотивация там осталась ровно та же самая, так и состав войск. За эти 8 столетий ничего не изменилось.

Причем, это не наши собственные выводы, а это говорит сам враг, начиная от такого «пехотинца и кончая Путиным». В общем, они этого особо и не скрывают, ну а мы видим их «исконность» своими глазами прямо сейчас, во время ракетного обстрела Украины. Между прочим, это и есть их традиции, культура и все остальное. Только слепые или безмозглые могут говорить о балете, который придуман не ими, литературе, которую они скопировали у французов, англичан и немцев. На самом деле, их исконное – убивать, грабить и жечь.

Это они делали в 1240 году и на всем промежутке времени, вплоть до сего дня. Вот это и есть «русский мир», который Вселенский патриарх Варфоломей назвал ересью. Это – их корни и это – их история. Только тогда у Киева не было сил противостоять этой навале, теперь же мы имеем шанс прийти в гнездо орды и там – поставить жирную, красную точку. И плавно выбрать свободный ход… Так и будет.

9 Comments on "Традиции Орды (Часть 2)"

  1. “…мы имеем шанс прийти в гнездо орды…”
    К сожалению, по состоянию на сегодня, гнездо орды находится в Китае…
    Но его московский улус должен быть …. Должен больше не быть!

    • Ну, Китай все-таки работает несколько по-другому…Не совсем орда. В отличие от.

      • Да, Китай работает по-другому. Он не воюет (пока), он руководит.
        Без разрешения и поддержки, не обязательно явной, от Китая, пуйло никогда бы сам на это не решился.

  2. Антоніна | 26.01.2023 at 22:06 |

    До речі про “велику літературу” і плагіат.
    «…Чому француз має захоплюватися Булгаковим, якщо багато образів і сюжетних ходів той запозичив із роману П’єра Мак Орлана «Нічна Маргарита», виданого у Москві в 1927 р.? Головні герої тут професор Георг Фауст, що продав душу дияволу (таємничому Леону, який, звісна річ, накульгує) і завдяки цьому перетворився на молодика, та руда красуня Маргарита. Спаде на думку французові й роман А. Дюма «Жозеф Бальзамо». Американець, читаючи Булгакова, відразу згадає «Таємничого незнайомця» (1898) Марка Твена, особливо бал і спільні філософські ідеї. Німецькомовний читач помітить безліч ремінісценцій з роману Густава Майрінка «Ангел Західного вікна», а хтось іще начитаніший буде просто ошелешений дивовижними збігами з «Пригодами авантюриста Гуго фон Габеніхта» класика угорської літератури Мора Йокаї (1825-1904). Тут маємо і теологічні дискусії, схожі на ті, що велись на Патріарших, і версію про те, що Ісус був містифікатором, а справжнє його ім’я Йошуа Бен Ганоцрі, тут і бал у Сатани, і відрізані задля розваги голови, і зникаючі гроші, і жінка на кабані, і польоти відьом. Одне слово, з Булгаковим проблема. Зрештою, як і з Пушкіним, якого французи не сприймають, вважаючи звичайним епігоном французької поезії. Чимало класичних віршів Пушкіна, у тому числі «Письмо Татьяны» – це переспіви з французької. Але що нам заграниця? Наші дітки й так не будуть вивчати Еваріста Парні чи Андре Шеньє, яких переспівував Пушкін. Вони будуть вивчати вірші, де Анна Керн – ах! «мимолетное виденье», «гений чистой красоты», але ніколи не дізнаються про лист, в якому поет згадує мадам Керн…» (Ю.Винничук)

    • Дякую!
      Буду вдячний за посилання на цю статтю від Ю.Винничука

    • Сергій-Львів | 27.01.2023 at 08:09 |

      Знайшлось: https://zbruc.eu/node/75924 Стаття давня, але як і все інше у Юрія Винничука в “десятку”!

      • Сергій-Львів | 27.01.2023 at 08:19 |

        Взагалі цікавий екскурс у недавню історію (2018 р.) про що тоді сперечались, і нарешті, ворог тепер на тих дискусіях поставив жирну крапку. Невже ще хтось знайдеться далі продовжувати щось топити про “русскій мир” серед тодішніх його прихильників у нас? Скоріш за все захочуть, щоби їм про це нагадували, хоча хто зна, за ними треба слідкувати, щоб раптом не виникли рецидиви після перемоги.

  3. Mefistofel | 27.01.2023 at 17:16 |

    Радує лише те, що лише після того як кацапи розкрили всю свою природу до тугодумів і віруючих у кацапську пропоганду про них самих які вони освічені і культурні, стало доходити з якою наволочью маємо справу. Навіть самі кацапи у власних пабліках стали писати, що ми на кінець почали виходити з під впливу їхньої псевдокультури і це погано для них. От тільки останім часом починаю в наишх медіа спостерігати ознаки Стокгольмського сидрому по відношенню до кацапів. Починають підтакувати кацапськи пвсевдолібералам і “не атким”, що не варто розвалювати рашку, а тим більше ні в якому разі не потрібно йти дальше кордону 1991 року. І чим далі, тим частіше це можна почути. І це дуже погано, бо відкладення руйнування рашки приведе до ще більшої трагедії, ніж ця війна. Рашка сама не розподеться і ніяких змні в середині ніколи не відбудеться, навіть якщо ми їх викинимо з влсної території. Це слід розглядати, що якби совок зупинився на заідному кордоні і далі би не пішов, але так же не сталося. І так само ми повинні зробити, хоч це і буде нам кошувати купи життів і матеріальних втрат. Без руйнування адміністративного апарату, промисловості і зв’язків в середині рашки її не можливо ні перемогти, ні привести до стану не повторення. Лише повне захоплення і контроль дасть можливість не тільки забрати у вигляді репарацій ресурси на відновлення України, але і унеможливити її відродження і повторення війни. Всі чомусь забувають, що кожного разу як цій дряні давали час на переосмислення їхніх помилок і давали їм гроші, вони від’їдалися, збирали нову армію і йшли на нас. Наступного разу вони нам не дадуть, бо відразу влуплять атомною зброєю по всій території, тільки для того, щоб ми перестали існувати. Всім слід чітко собі усвідомити, що це екзистенційна війна на виживання. І тут не повинно бути сумнівів стосовно того якою має бути наша перемога. Рашка порушила всі можливі міжнародні закони і порядки, а тому заслуговує на те, щоб зникнути з політичної і географічної мапи. А її зникнення можливе лише тоді коли її територія стане нашою. Можемо в знак подяки за підтримку віддати територію Фінляндії, Японії і Литві. А решта після відділення Кавказу і Татарстану повинна увійти в склад України. Те населення, що залишиться, зігнати в резервацію за Полярне коло і там його тримати до повного вимирання.

Comments are closed.