Ну а в момент написания этот части прошла информация о том, что вроде бы из района Каспийского моря прошли запуски крылатых ракет. И хотя уже есть информация, что пусков таки не было, но это возвращает нас к заглавной теме. Никакого саботажа военных там нет и они готовы исполнять любые, самые преступные приказы, которые только могут быть. Но также понятно, что обстрел гражданской инфраструктуры в глубине Украины не имеет военного значения в принципе, поскольку любое военное действие должно иметь какой-то конкретный результат, который прямо влияет на ход боевых действий, а этого нет и не может быть.
А это значит, что все эти обстрелы – личное желание военного преступника прутина. Ему плевать на военную составляющую этих ударов, поскольку он играется в свою войнушку. И если о нем вполне можно говорить, что он по жизни имел ущербную, и в общем – нестойкую психику, которая легко соскальзывает в неадекватные и даже патологические состояния, но все его окружение это видит и одобряет. То есть, прутин просто запускает те процессы, которые с удовольствием заходят не только правителям федерации, но и ее населению, а гудковы и прочие – врут с самого начала, о чем несложно догадаться.
А это значит, что для нас война не закончится ликвидацией прутина. Там все залито милитаристской отравой и оно не схлынет никоим образом, кроме как уничтожением этой дряни. Отсюда следуют некоторые выводы, которые мы слегка затрагивали какое-то время назад, но вот сейчас, после возвращения в игру Герасимова, Лапина и иже с ними, об этом следует вспомнить еще раз. Просто теперь мы видим, что если в самом верху военно-политического руководства и есть какой-то раздрай, то он касается вопросов распределения бабла и влияния, но никак не сути проблемы, которая нас волнует в первую очередь.
Так анонимный корреспондент из-за поребрика написал о том, что регуляры решили укоротить Пригожина до такой степени, до какой это позволит сделать хозяин. Очевидно, что и ГРУ, и ФСБ легко ликвидировали бы его за сутки, если бы над ним лично не был раскрыт протекторат прутина. Без его молчаливого согласия никто не станет этого делать потому, что станет следующим, и его уже отработает убойная команда ФСО – опричников прутина.
Но вот спустить в унитаз его воинство можно технично и без гнева царя. Так вот, аноним пишет о том, что регуляры подперли вагнеров в Соледаре и не дают им отходить и одновременно пригожинцы ощутили проблемы со снабжением и подкреплением. В итоге получается, что регуляры вроде бы и не трогают вагнеров, а ВСУ их разматывают своими силами. В свою очередь, люди Герасимова шлют дяде Жене пламенный привет и он это прекрасно понимает, но сделать ничего не может. Насколько это соответствует действительности – другой вопрос, но сама постановка вопроса указывает на то, что у них есть грызня за свои ресурсы, но разговоров о том, что надо заканчивать войну с Украиной не ведет никто.
И вот просто представим, что завтра мы получили 300-500 танков – Абрамсов или Леопардов, а кроме того все, что нужно нашей армии для наступления. Наши погнали противника на выход из Украины. Мы дошли до Луганска и Керчи и на нашей территории не осталось ни одного живого врага. Что дальше? И вот суббота, 14-го января дает нам простой ответ. Самолеты федерастов лупят по Украине из района Каспийского моря. Их баллистические ракеты делают тоже самое по территории Украины. А артиллерия лупит по приграничным районам Украины на глубину до 50 км, если речь идет о РСЗО. И это мы наблюдаем прямо сейчас. Сумская, Черниговская и Харьковская область обстреливаются со стороны противника и это имеет какой-то бесконечный режим.
А теперь вопрос, ответ на который каждый пускай даст себе сам. Вот мы догнали врага до наших границ, но у него остались силы, средства и желание делать то, что он может. Да, он понял, что сегодня он не может активно действовать на нашей территории сухопутными войсками, но обстрелы будет продолжать. Если бы он начал обстрелы с чистого листа, это было бы другое, но он это делает прямо сейчас и нет никаких оснований полагать, что он прекратит это делать в случае изгнания его с нашей территории.
Мы предлагаем подумать, а может и высказать свое мнение о том, что делать дальше и как быть в этой ситуации. А мы сделаем паузу и в конце дня вернемся к этой теме со своими соображениями.
Пожоже, придется заканчивать войну в москве.
не обов’язково. Нехай самі закінчують.
Треба якусь Ялтинську (Пекінську, Улан-Удівську тощо) конференцію, і вступ у війну країн нової співдружності.
(а що – завжди Україна?).
Ми маємо зупинитись на кордонах, а наступну дерашизації нехай робиться під мандатом ООН (ага, самій смішно) чи будь-якої іншої організації будь-якими придатними для цього засобами і зброєю НАТО. Українці можуть виконувати якісь поліцейські функції після демілітаризації або дальнього наведення – в процесі.
Я вот не понимаю – “Южмаш” в Днепре на месте со всем оборудованием и архивами по ракетам от Р-12 до РТ-23 и Р-36, с учётом того что всё это могли выпускать в 50-70 годы и летало на 4,5-10,5 тыс.км с нагрузкой 1,5-4,5т. Неужели нельзя с учётом развития электроники наделать таких классных гостинцев этим рашистским тварям?
Какие уж тут соображения?
Они сами и слово-то придумали.
Демилитаризация.
Желательно до уровня до уровня арбалетов с усилием не выше сорока килограммов. И стрелы исключительно без металлических наконечников.
Нарушителей отправлять на очистку загаженных территорий. На пять лет.
Да, и ближе ста километров от границы охоту запретить. Да и рыбалку тоже.
В пределах ста километров от границы полный запрет механического транспорта.
Агрессор нуждается в демилитаризации.
Во все времена, человечество не любило и утихомиривало беспредельщиков, и потому выжило.
Так будет и сейчас, вряд ли будет исключение.
В этом и хорошая новость для рашкованов: Украина беспредельничать не будет.
Carthago delenda est.
ЗІ – Ви вже вибачайте, шановний пане Гамількар
Саме так!
На мою думку, повне знищення рашки!
Легітимні військові цілі залишаться легітимними військовими цілями. Тут питань не повинно бути взагалі. Питання можуть бути стосовно наземної операції, якщо далекобійними засобами проблема не розв’язуватиметься.
легітимність цілей під час війни?
В Світі підписано неймовірну кількість різноманітних буквосполучень, що стосуються безмежного числа заборон, неприпустимостей, нерозповсюджень і т. ін, і т. ін.
І що з того?
Після того , як РФ просто справила природні потреби на все , що підписувалось від її імені, це не призвело практично до ніяких радикальних наслідків для неї.
Натомість продовжується руйнування України і масові вбивства на рівні геноциду.
А в світі дебатуються поставки озброєнь для захисту вже фактично демократичного світу. При тому поставки озброєнь агресора Китай, наприклад, не бачить перед очима.
То ж про яку легітимність має думати українське командування?
Адже про легітимність і законослухняність інтенсивно думають і в Німеччині, і в Швейцарії. І дуже бояться отієї ” ескалації”
така реальність, виявляється.
Цікаво, а ядерна бомба стане для тих законників і традииціоналістів ескалацією?
Здається, що, навіть коли вона , ота бомба, рвоне в Берліні, або Цюриху, ще буде дуже багато дебатів, вважати це ескалацією, чи ще почекати…..
Та нічого. Якби ми мали власну зброю та лобі в усіх структурах США як Ізраїль, то й діяти могли би як Ізраїль. А якщо в нас зброя на фінансова “подушка” від партнерів, то їхні парадигми, звісно, гнути в бік здорового глузду можна й потрібно, але якщо щось можливо вписати в наявні парадигми без зайвого напруження, то чом би й ні. Зусилля знадобляться й на наступних етапах.
Нужно будет посоветоваться с теми, чьим оружием мы воюем. И придётся поступить так, как они скажут. Кто платит, тот и заказывает музыку.
Нажаль, Ви маєте рацію.
Дезинтеграция пополам с демилитаризацией.
Как после Первой мировой поступили с Германией.
Идеально было бы если бы начали между собой драться за остатки народного достояния. Тогда приграничные обстрелы были бы им самим не выгодны. И делать ничего не надо.
Как-то мечтали с парнями, как после Победы вернёмся домой. В полушутку сказал, чтобы сильно не расслаблялись, возможно ещё придется нести службу в какой-нибудь Воронежской области в составе оккупационных войск. Ну а кому, как не нам?
щодо думок…
Згоден з тим, що після звільнення усієї території України від сухопутних військ московії “провокації’ – тобто системні напади на прикордонні території, чи навіть на глибокий тил не зупиняться.
Тому напрямки можливої діяльності бачу наступними:
1. Робота на дипломатичному фронті щодо виплати контрибуцій та встановлення демілітаризованої зони з боку московії та бсрс – але це не реально без суттєвого системного знищення військових ресурсів, зміни статусу московії в ООН та прямої денукліразації територія яку займає московія.
2. робота над 100 % вогневим враження тих локацій звідкіля буде летіти у бік України – тут головним чинником на мій погляд є власна ракетна та дронова незалежність. Бо для ЗСУ не повинно бути обмежень чи це БНР, чи то літаки над Каспієм чи типу морські калоші під Сочі винирнули
3. розвиток та підтримка сепаратиських та центробіжних настроїв в середині московії. Щоб полум’я запалало треба прикладати зусилля, а коли в тебе горить хата тобі не на часі клуня сусіда.
4. закривати власні тили – вирішення питання щодо громадянського статусу мешканців звільнених територій – ураження в правах щодо політичної діяльності, голосування та роботи у державних установах на термін 20 років.
це вже необхідно робити по всім засудженим ‘корегувальникам та співчуваючим”. Це питання вже підіймав шановний пан Готельєр.
5. також особисто мене бентежить як залучати до повернення тих громадян що знайшли прихисток за кордоном. Це дуже велика кількість дітей, яких хотілося бачити у майбутньому громадянами нашої країни.
6. Мало не забув – але нажаль не дуже в це вірю: доведення вини та суттєве покарання можновладців, які своїми діями або бездіяльністю на відповідних посадах робили речі що йшли на користь ворогу.
З повагою до всього Товариства
Про відповідальність співчуваючих та зрадників – +100500.
Запоріжжя – розсадник цієї нечисті. Особливо “Мотор Сыч”.
Багато лікарів, вчителів та інших, хто на бюджетному забеспеченні.
Узяти тільки розкрадачів гуманітарки з Запоріжжя – тут усі прояви кримінальних злочинів (а Зелені їх “покровітєлі” досі нічого не зробили).
Я вважаю так:
пониження у правах, недопуск до виборів, обов’язкові екзамени на знання української історії, мови та Конституції, та у разі невиконання вимог – паспорт “мешканця України без громадянства”.
Для мене ці іспити – не проблема, а забагато – всруться.
і іспит із математики.Цього року мою ідею підтримав Сунак
Puzat-Pasuk
“і іспит із математики.Цього року мою ідею підтримав Сунак”
===
Вашу ідею повністю підтримую, а от посилання на Сунака, мабуть, зайве. В очах багатьох людей його особа далеко не є ідеальною…
давно час настав надіслати відповідь по їх артелерійських позиціях на глибину 60-70 км території рашки та бульбостану. бо понагліли курви. не погано було б і по позиціях С-300 довбануть.
Не існує там ніяких позицій. Вони виїжджають в чисте поле, валять навмання в наш бік і швиденько свалюють звідти.
А не нужно ЗМУ останавливаться на границе Украины, нужно создавать и вычищать буферную зону километров на 200-300 вглубь рашки. Это одно. А еще нашим спецам нужно поработать таким образом, чтобы у свихнувшейся бензоколонки попросту нечем было бы обстреливать Украину-ни технических средств доставки, ни БК. Вплоть до Тихого океана.
“кордон” має бути ПРИРОДНІМ!
тобто – Урал.
або – україно-китайський…
плюс – карфагенізація дєрєвні Кучково: повна руйнація та посипання землі сіллю. Думаю, що солі з копалень Соледару ВИСТАЧИТЬ на цю справу.
В 1242 году захват Киева произошел по тому же сценарию и теми же народами 1:1.Тогда Европа отморозилась,в рез-тате сильно пострадала.А 1238 год и 2014год-те же места и те же народы 1:1.Москва повторяет Орду 1:1.
Антирашистська коаліція вже є. Після поразки, рашу розділити на зони, які будуть контролювати союзники. Якась ділянка дістанеться Україні. Не дуже приємне діло, розтягнеться років на 20-30, а що робити.
1 деЯдеризація;
2 деОбробкоМеталізація;
3 деДержавізація зовнішнім керуванням;
4 деПрідриємизація – лише зовнішнє керування виробництвом;
3 100-річна деСвітоглядизація.
Таке ж саме з Іраном та Китаєм.
Ну как что делать? Демилитаризация и денацификация – это кажется было настоящей целью.
Ну, як “що робити”? Розуміння проблеми має підводити і до розуміння засобів її вирішення. Якщо наш ворог – це не лише армія Москви та її скажені лідери, а вся агресивна нація, то, відповідно, яку зброю треба використовувати, щоб вирішити таку проблему? Раз і назавжди.
От, “Волонтерка” збирає гроші на стрілецьку зброю, набої, техніку, але, на мій погляд, варто було б профінансувати навчання хоча б одного спеціаліста (чи кількох, відповідно) на відповідному факультеті, на певних напрямках. Це має бути справжня ініціатива знизу, бо на державному рівні такі процеси занадто помітні і будуть відстежені. Тож починати треба знизу, з нуля. Русня хизується своєю зброєю масового знищення та вірить, що у будь якому разі перемога їй гарантована, бо як не завадить нас трупами кількох мільйонів “чмобиков”, то знищить ядерним вогнем. Тому вони і не зупиняються, бо не вірять, що є загроза для них. Наша “бавовна” дістає не так далеко і зовсім не так масово. Потрібно дещо, здатне не те що б перенести фронт на їхню територію, а почати таку війну, яка зробить усю Московію фронтом. Таку війну, щоб русня відчула, що буде знищена повністю, що жодному з них не сховатись, війну, після якої там справді буде наш “Океан мрій”.
Завершу тим, чим почав: розуміння проблеми має диктувати відповідні засоби її вирішення. Якщо цього не зробити – проблема буде існувати і одного разу вирішить нас. Навіть якщо зникнуть всі військові русні – їхня система освіти та пропаганди вже вчить школярів носити форму та тримати зброю. Вони не зупиняться, поки не вб’ють нас усіх. Тож, ми маємо зробити це першими.
Тільки не дайте себе заплутати сумнівами щодо масштабів дії такого засобу. Мовляв, дуже невибірково, тому нам не підходить, бо може й нас зачепити. Нема такої зброї, яка нам не підходить, є лише зброя, яка вирішує, чи не вирішує нашу проблему. Проблему вирішує лише така зброя. Так, може зачепити і нас, і решту світу. Але вибір у нас між повним знищенням та от таким невибірковим засобом. Якщо хтось вирішить, що це нам не підходить – вибачте, але тоді Москва вже перемогла. Бо люди в них закінчаться раніше, ніж у нас. Ми маємо перемогти, а не героїчно померти, тішачи себе думкою, що вбили кілька сотень тисяч чи навіть мільйонів
озброєних ворогів. На мій погляд, неготовність застосувати єдиний засіб для вирішення проблеми – це і є підготовка власної поразки.
Навчіть людей, які зможуть зробити таку зброю. Вона дешевша за ядерну, яку можна створити лише технологічно розвинута держава. І її легше сховати, ніж ядерну, легше транспортувати, а й врятуватись від неї важче.
Люди, які не готові застосувати єдиний засіб для остаточної, повної перемоги – не варті перемоги.
Що буде далі, залежить від політичної волі зекерівництва, якої насправді нема, і від узгодженої позиції Заходу.
Автор завжди підводить нас до думки, що в Московії вороги – усі. Але це “А”. Треба ж сказати і “Б”. Чи хоча б розуміти, яким має бути це “Б”. Бо якщо проблема стоїть так, то засоби її вирішення мають бути зовсім інші. Скільки б набоїв не збирала “Волонтерка”, та скільки б зброї не давав Захід – це не вирішує таку проблему.
А розмови про те, що, ніби, ми демілітарізуємо Росію, влаштуємо на кордоні рів з крокодилами – це мрії. Мрії без розуміння що треба зробити. Формулювання проблеми правильне, а засоби – геть не гідні.
Якби розуміння було б вірне, якби ми знали, що це за “Б”, якщо “А” саме таке – ми б не збирали гроші на зброю чи набої. Ми б профінансували навчання кількох спеціалістів на певному факультеті. І вони б створили таку зброю, яка прямо витікає з тези “А”.
Поки в нас нема розуміння, що це єдиний засіб вирішення проблеми – вибачте, але ми не варті перемоги і можемо лише показати, як героїчно помирати.
Перепрошую, але слабенько тут з розумінням отієї зброї.
Можна зробити одну штуку. та й то… під сумнівом.
Зброя то є наслідок наявності в країні відповідного науково-технічного і інженерного потенціалу.
Того, що формується десятиліттями.
Можна купити. Якщо продадуть……
Короше, філософія…..
1. гнать из власти зелень
2. развивать свое “дальнобойное” оружие и бить туда, откуда стреляли (+ по спиртзаводам 😁)
3. после каждого выполнения п.2 спокойно выпивать прохладного пива
_____
И гавное!!! не путать очередность пунктов!!!
Russia delenda est!
Я казав це з самого початку повномаштабної війни: прилетіла ракета по Київу, у відповідь три по москві, прилетіло по Херсону, втричі по засранску і т.д. Тобто, завжди потроєна миттєва відповідь! Шкода що в нас отейво, зелене, та і не було чим. Бо руснява падаль сприймає тільки таку мову.
На днях слушал хорошее интервью генерала Кривоноса. Там сказано, пора начинать наносить удары по всей территории рашки, до Дальнего Востока, в том числе и с использованием сил ССО. Пора уже и по корабликам как-то ударить. Ну и что то нужно делать с этими 300-400
А генерал не вспомнил свое интервью через месяца три-пять после выборов девятнадцатого, когда он сказал про существенно выросшего как главнокомандующего?
Трудно такое забывается…….Мало времени прошло.
Хорошо бы, чтоб я оказался неправ……
Ми забули одне з головних, потужних та відносно дешевих озброєнь. Горілка. Як що туди додати пургену і час від часу підкидати цей розчин другій армії світу… Можна розбавити чимсь іншим.
Уничтожать командиров, живую силу и технику противника превентивно. Попытаться создать нейтральные режимы в зонах безопасности – как это делает Израиль.
Недавно смотрел интервью генерала Кривоноса. там он сказал, пора наносить удары по всей территории рашки, до самого дальнего востока. Использовать все силы, в том числе и ССО. Ну и кораблики в Черном нужно как то топить.
Буферная зона + уничтожение всех носителей.
Всех носителей лишней (русской) хромосомы.
1. После изгнания орков с нашей территории, немедленно (на сколько это будет возможно) вступать в НАТО. Далее уже совместными силами противодействовать возможной агрессии. Думаю, что параша не полезет больше – забоится.
2. (Самый трудный пункт) добиться через экономическую блокаду распада параши. Нужны совместные усилия мирового сообщества.
3. После распада, наводнить парашу международными фирмами по добыче газа, нефти, леса, алюминия, алмазов и т.п. Это не позволит создать новое реваншистское общество, т.к. “акулы капитализма” – самые лучшие надсмотрщики.