Автор: Andriy Dar 

Реагувати зараз на майже дві доби аварійної темряви запізно – зараз проблеми вже інші. А написати хотілося багато – і про пропадання через півгодини мобільного інтернету, а потім і мобільного зв’язку, а за добу і міський телефон помер, бо акумулятори на АТС не вічні. І про перли єдиного доступного джерела інформації – FM радіо, де працюють не журналісти, а стендап-коміки, відірвані від життя. Бо коли нічого немає, то по радіо чуєш: “Якщо у вас немає світла – зарядіть павербанки, знайдіть на мапі Пункт Незламності і прямуйте туди.

Пункти Незламності відкрито в публічних просторах – кінотеатрах, бібліотеках, тощо…” Послухвавши поради попрямували до кінотеатру. Під дверима кінотеатру торохтить генератор. На дверях кінотеатру – велика табличка ЗАЧИНЕНО. Йдемо в Адміністрацію – це через клумбу від кінотеатру. Адміністрація демократично сидить без світла разом з усіма. На ресепшені сидить троє дівчат, питаємо про Пункт Незламності. Відповідь: “Сходіть в кабінет 102 – робота з громадянами там”. По радіо виступає начальник ДСНС: “Відкрито 4000 Пунктів Незламності, з них – 3800 в пожежних частинах і 200 в окремих палатках.

А мені до найближчої пожежної частини – 5 км по мокрому снігу і сльоті, дійдеш – точно зігрієшся. Хоча пожежникам, насправді, хочу щиро подякувати – коли підоростки підпалили будівельне сміття, яке хтось виніс на сходи – пожежники швидко приїхали і загасили. Пішли далі до Універсаму. Сам Універсам зачинений. Але поруч торохтить містечко генераторів. В КОЖНІЙ кав’ярні, і не в кожному торговельному кіоску, бо промислові торговельнівітрини і холодильники зазвичай трифазні, а це генератор за зовсім інші гроші.

Ну і в Розетці. Під розеткою – натовп, бо там Старлінук і інтернет. Але й звідти довелось піти несолоно сьорбнувши – телефон написав “Досягнуто ліміту підключень”. І пішов я до “Пункту незламності” в своїй квартирі – з ліхтариками, бутелями води і туристичною плиткою. Прорвемося!