Сегодня я пишу короткий пост памяти. Памяти о парне, который погиб в том страшном 36-часовом бою под Соледаром.
Парни держали в обороне позицию 36 часов. Толпы музыкантов непрерывно штурмовали позицию. Когда понимали, что штурмами не возьмут, крыли позиции из всего, что имели в наличии. И потом снова штурм. Карусель смерти 36 часов. Техногенный ад, который орки принесли на нашу землю.
Бонифаций написал, что Руслан (позывной Бас) в том бою положил под сотню касапов в нашу святую землю.
Умер Бас мгновенно, осколок танкового снаряда 25 грамм вошел сбоку слева и разорвал сердце. Сердце льва.
Ему было всего 19. А почти год назад, когда ему было всего 18, Бас стал на защиту Украины от нашествия орды.
В том бою 81% осминогов, которые держали позицию, были ранены или контужены.
Орки дорого заплатили за жизнь Руслана. А осминоги еще возьмут дополнительную плату с московитов. И не один раз. Еще тысячи и тысячи касапов осминоги сделают хорошими русскими. А мы им поможем. Я до своей смерти буду убивать московских гадов косвенно и прямо. И после смерти тоже буду убивать московитов. Рядом с Басом.
Когда Воин погибает, защищая свою святую землю, Бог дает ему крылья и делает ангелом.
Удачи тебе, ангел Бас в верхнем мире. Сражайся там за Украину так же, как ты сражался в нашем мире. Для меня честь быть причастным к твоей битве за Украину.
Готельєр – бандерівець
Світла пам’ять…
Царство небесне, НАШ ГЕРОЮ! Дуже шкода… Ми зробимо все щоб бути гідними подвигу Баса і вдячні, що ми живі нашим захисникам!
+1
Героям слава!
Бережи Боже захисників України!
Вічна пам’ять полеглим!
Смерть москалям!!!
+
Героям Слава! все буде Україна!
Сьогодні загинув мій побратим з яким я був поряд чотири роки. Сука війна.
Слава Герою! Вічна пам’ять Герою! Смерть ворогам!
Вечна му памет!
Тоз, който падне в бой за свобода,
той не умира: него жалеят
земя и небо, звяр и природа
и певци песни за него пеят…
Христо Ботев 1873 г.
Сумно. Дуже сумно. Молодий хлопець, жити і жити. Але поясніть мені хтось, чому на 11 місяць війни, при цілій купі хаймарсів, 777, дан, цезарів, своїх акацій, гвоздик, гіацинтів та піонів, байрактарів, мавіків, бпла від купи фірм, супутника від притули, наших військових на позиціях криють 36 годин підряд, 80% особового складу поранені, скільки вбитих ще… і ми не змогли навіть спробувати якось в контр-батарейну боротьбу?
Бо це Війна, шановний Павло. І Ви ж прекрасно чули, що в нас в 10 разів менше артилерії ніж у орків (на жаль). Ми можемо “шпарити” Хаймарсами, але не по кожної орківській гарматі… На жаль… Вічна пам’ять хлопцям та дівчатам…
Дай Боже, прямо до тебе! Співчуття!
Війна забирає найкращих. Спочивай з миром, Герою!
Горюю по нашим самым лучшим.
Низький уклін Захиснику України, Басу!!
Кари, московитам хуйла, страшної кари!!!
19 лет, только жить да жить… Мягким лебяжьим пухом Ему Земля.
На уроках наводжу казку про котика та півника.
І кажу, що я з котиком, а той хто з півником, той шкодить і собі і котику. Прохаю зробити висновки з ким бути.
Відтепер ще доватиму, що лише з котиків виростають Леви.
А з півникив виростають кури.
Сприятиму щоб учні виростали з Левячими серцями.
Ось так зберігатиметься пам’ять про Серце Лева.
Низький уклiн Герою з лев’ячим серцем!
кожногр разу, коли відповідаю на привітання “Слава Україні”, перед очима здіймаються образи таких от хлопців. І їхніх батьків.
Це ж їм – слава!
Колись, як тільки дізнався про загибель моєї однокурсниці, подзвонив її мамі. Дала мені номер телефону її близька подруга, інша моя однокурсниця. Не змогла себе пересилити, попросила мене, коли я спитав, чи чимось можна допомогти. “Можна, тільки ти сам спитай, я третій день не наважуюсь подзвонити, ось номер, її звуть Світлана Володимирівна”.
Набираю, поки йдуть гудки в голові прокручую те, що хочу сказати, плекаю надію, що може не підніме слухавку… Чую голос незнайомої людини, мами моєї однокурсників, твердий і чомусь рідний. Вітаюся і забув все, що хотів сказати. Починаю щось говорити і розчулююсь прямо у трубку.
На диво її слова звучати заспокійливо і вже за 2 хвилини ми починаємо розмовляти. Ні, чоловік каже, що гроші є, ні, їй точно нічого не потрібно, так, можна написати пост про Аню. Розповіла мені про останні дні і про те, як ще в перші дні Аня зібрала рюкзак і пішла на війну, в піхоту.
Досі не можу усвідомити, що треба собі сказати, як пояснити, як пересунути внутрішні координати, щоб про це говорити спокійно, втративши свою єдину доньку. Але вона була міцніше за мене тоді…
Дивлюся на своїх дітей і намагаюся водночас уявити таке і прогнати ці думки.
Не дай мені боже залишити цю війну їм у спадщину…
Слава нашій міцній нації і смерть кожному з цих недолюдків – зараз, або із часом. Ніхто з них не має померти від старості. Від пулі, від ножа, від крисячої отрути, хоч від лопати чи навіть конотопського прокльону.
+++
Хрена я з Харкова поїду! Це моя земля, і це Україна! Хай виють сирени майже постійно – орки здохнуть, а я буду жити в Харкові!
Таким молодим загинув на старті свого дорослого життя. Здавалось би, що нічого не встиг, однак зробив головне, став на захист своєї землі… Навіть не хочу тут згадувати тих “уклоністів” та мародерів при владі, хоча цей молодий хлопчина віддав своє життя й за ту гниль, яка накрила державу й не дає їй рухатись вперед. Для нас він за віком студент, й на небесах став поруч з тими молодими людьми, які своє особисте майбутнє обміняли на світле й щасливе майбутнє України. Найкращим для них спогадом буде те, що недаремно вони здобувають і здобудуть Перемогу, а ми, ще живі, зобов’язані навести лад на своїй землі. Світла йому пам’ять! Герої не вмирають!
Вічна пам”ять Герою! Після війни маємо видати мартиролог всіх полеглих у війні з кацапами, Щоб він був як Кобрзар у кожній сім”ї.
Вечная память…
Світла пам’ять полеглому герою!Співчуття та низький уклін батькам!
Вечная память погибшим Воинам-Защитникам-Героям! Они отдали своё самое дорогое – свои молодые жизни за нашу волю и свободу, за то, чтобы мы в дальнейшем построили здоровое общество без лжи и коррупции. Будем достойны памяти этих Ангелов Войны, которые приближали Мир, отдавая за это страшную цену.
Покойся с миром, святой Руслан (Бас)! Земля тебе пухом!
Уважаемый Готельєр – бандерівець,
Большое спасибо за Вашу статью про погибшего Война-Патриота Руслана – вечная слава Героям!
Делать всё, чтобы их имена не забылись, а были бы внесены в историю Украины на самом почётном месте!
Вот они – настоящие герои и войны, которые делают историю и реально защищают свою Родину-Страну!
Вечная память Героям!
Слава Украине!
RIP Воїне…
Гине цвіт нації і ні трохи не легше від того, що так було завжди, протягом тисячолітть. Світла пам’ять. І не приведи Господи, щоб такі жертви були даремними.
Честь!
Все їм вернеться. І Руслана, і за кожне життя віддане за Україну. Сметь ворогам!
RIP
По ГАЗ-66 як можна поспілкуватись? Бажано телефон.