Постправда, як вона є

Автор — Тимур Литовченко

Написати цей короткий матеріал мене змусила свіжа стаття шановного Anti-Colorados’а, що змушує веотре звернутися до теми постправди…

Кто первый встал, того и тапки
(Народная мудрость)


Свіжий матеріал «Берегитесь вбросов, не меньше выбросов» шановний Anti-Colorados почав з наступного посилу (цитую буквально, без змін):

«Вчера мы предупреждали о том, что не стоит бодро перекладывать новости из непроверенных источников, как например, о том, что в акватории Каспийского моря произошел взрыв на морской платформе, принадлежащей Азербайджану. Очень быстро удалось проследить цепочку этих «новостей» и они уперлись в российские источники. Всегда, когда происходит нечто подобное – стоит делать паузу хотя бы для того, чтобы не оказаться вентилятором, на который противник накидывает свое информационное Г».

При всій повазі, змушений зазначити, що «пауза на перевірку» інформації, яка дозволяє нам не стати «вентилятором», на який супротивний накидає своє інформаційне лайно — це лише один бік медалі. Точніше навіть — одна з багатьох граней проблеми. Причому з’явилася проблема аж ніяк не вчора… Пригадайте хоча б сказане в одному з розділів «Абетки бойової пропаганди» — «Ефект первинності»:

«Доктор Геббельс запровадив в сучасній пропаганді один з ключових принципів: людина, яка сказала світу перше слово, завжди має рацію. Згодом психологи виявили, що той кандидат, який під час виборчої кампанії першим переконливо піднесе себе переможцем — того і визнає масова свідомість. До подібних висновків дійшли К.Ховланд і вчені Єльського університету в США, а також Н.Джаніс і Л.Доуб, які вважали, що успіх пропагандиста значною мірою забезпечений, якщо інформація досягла аудиторії раніше, ніж інформація його супротивників. Тут спрацьовує один з ефектів сприйняття: при надходженні суперечливої інформації (перевірити яку неможливо) ми схильні віддавати перевагу тій, що надійшла першою. Змінити вже сформовану думку дуже важко.

Даний ефект враховується при масованому «зливі компромату». Зрештою, винен завжди той, кого облили брудом — адже йому треба буде відмиватися. До того ж статус обвинувача в суспільній свідомості сприймається як більш високий, ніж у обвинуваченого. На побутовому рівні це виглядає так: «Якщо виправдовується — отже винен». Гітлер стверджував: «Публіка завжди воліє повірити звинуваченню, хоча б і на 90% недоведеному, ніж спростуванню, хоча б воно було обґрунтовано на всі 100%».

Слід зазначити, що ще в 1925 році американський психолог М.Лундт сформулював «закон передування», згідно з яким всяке перше повідомлення про той чи інший факт, подію спричиняє сильніший вплив на аудиторію, ніж наступні. Одна з причин цього феномена полягає в тому, що тому, хто першим повідомив інформацію, належить пріоритет в задоволенні наявної потреби і, як наслідок, формування первинної психологічної установки до факту або події. Джерело інформації, що першим повідомляє про значущі події, стає більш привабливим для аудиторії, ніж інші. Це сприяє формуванню і закріпленню переваги до даного джерела інформації на майбутнє, в порівнянні з тими, хто діє менш оперативно».

Таким чином, ми заглиблюємося у 1925 рік — отож виникає враження, нібито цій проблемі… ну-у-у, майже сто років?.. Нібито так. Проте при бажанні заглибитися можна і на цілих 1800 років! Ось вам для роздумів одна з оповідок про життя видатного ранньохристиянського письменника й теолога — Тертуліана (Quintus Septimius Florens Tertullianus, 155/165, Карфаген — 220/240, Карфаген):

Якось прогулюючись берегом моря, Тертуліан марно бився над однією з базових проблем християнства — над проблемою Святої Трійці. Раптом теолог побачив хлопчика, який креслив гілочкою на піску рівняння:

ІІІ = І

«Що ти робиш?» — спитав Тертуліан хлопчика. На що той відповів: «Ніколи людина з її куцим розумом не зможе осягнути божественної величі Святої Трійці! У це можна лише повірити». Після чого зник, немовби розчинившись у повітрі. Тоді зрозумів Тертуліан, що той хлопчик був янголом Божим. А з’явився посланець, щоб повідати теологові знамениту формулу:

Credo quia absurdum est
(Вірую, бо безглуздо)

Розумієте?! Християнство дуже широко і відносно швидко розповсюдилося світом не в останню чергу тому, що Тертуліан залишив цю лазівку для лінивих розумом людей — можливість бездумно сприймати на віру складні речі. В юдаїзмі, з якого виросло християнство, сприймати будь-які речі «на віру» без розуміння — це моветон, бо сліпа віра вважається фанатизмом.

Однак люди у переважній більшості не люблять мислити, напружувати мозок, щоб докопатися до істини. Тертуліанова формула «Credo quia absurdum est», фактично, звільняє християн від необхідності критично мислити, дозволяючи натомість покладатися на церковні авторитети.

«Підготовка ґрунту» тривала 1700 років. Вже після цього з’явився спочатку психолог Лундт, який сформулював «закон передування», далі доктор Геббельс вивів знамениту формулу: «Людина, яка сказала світу перше слово, завжди має рацію». А вже на початку ХХІ століття людство опинилося у примарному світі постправди, де діє, здавалося б, зовсім неймовірний закон:

Контекст подачі інформації важливіший від самої інформації

Повернімося до прикладу, з якого все почалося. Аби проаналізувати інформацію та докопатися до істини про грязьовий вулкан — потрібно витратити певний час, доклавши певних розумових зусиль. Це надто довго! До того ж нудно й марудно!!! Краще пояснити все якнайочевидніше. А до того ж і якнайшвидше, бо хто першим встав — того і капці… Тут головне не проґавити свій шанс, сказати світові перше слово — як і заповів доктор Геббельс…

Ну, отож росіянські «ботоферми» й не забарилися! І своє перше слово бемкнули миттєво: гігантський стовп вогню, що здійнявся над Каспієм, схожий на газовий факел, газ у тому регіоні видобуває Азербайджан, отже це — якась аварія на азербайджанському газогоні, не інакше!.. А хто вважає по-іншому — нехай відмивається від нашої випереджувальної «постправди»… Отака вона, інформаційна війна!..

Але це поверхневий шар. Якщо ж копнути глибше — стане зрозумілим: люди хочуть вірити в очевидні речі, бо так зручніше й комфортніше. А повіривши — про «аварію на газогоні» можна успішно забути. Отож доки аналітики докопаються до росіянських першоджерел брехні — занадто багато часу спливе (як на нашу епоху постправди в еру інформаційного вибуху), і вчорашня «гаряча» тема вже нікого не цікавитиме. Боротися з цим можна щонайменше двома шляхами:

  • масово генеруючи свою постправду, максимально вигідну нам і максимально невигідну росіянцям;
  • якнайоперативніше викриваючи росіянські фейки.

Перший спосіб, звісно, ефективніший… але саме так діє зараз наш ворог. Тоді як займаючись тільки викриттям чужих фейків — будемо завжди відставати від ворога, а отже програвати. Очевидно, потрібно робити щось третє. Що саме?.. Поживемо — побачимо.


UPD. Знаю, що стисла формула «Credo quia absurdum est» Тертуліану лише приписується, сам же він висловлювався більш розлого і кучеряво. Також розумію, що формула «ІІІ = І» навряд чи записувалася саме в такому вигляді… Разом з тим, притчу про роздуми Тертуліана над догматом про Трійцю я виклав у тому вигляді, в якому колись прочитав.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

About the Author

Tymur
Tymur
Письменник, журналіст і блогер

16 Comments on "Постправда, як вона є"

  1. Дуже терміново потрібна відповідь на це питання

  2. Виховати у населення критичне світосприймання, як гру. Тобто, освіта мусить стати грою і тоді все вийде.
    За Азімовим 1983 рік.

  3. Ще:
    – Пишите, что у него дочь проститутка!
    – Да все же знают, что у него три сына!
    – Выборы послезавтра в воскресенье и надо, что бы весь Привоз гудел, а то что через три месяца суд он выиграет, меня с понедельника не беспокоит!

    Вже не пам’ятаю звідки взяв.

  4. Я давно пишу: нам нужна ГОСУДАРСТВЕННАЯ машина пропаганды и контрпропаганды.
    Порошенко, к сожалению, этого не сделал. Значит, задание стоит на будущее.

    • Досі не розумію, чому Порошенко і його команда не робили толком нічого, щоб промивати мізки населенню в потрібному для зміцнення України напрямку. Вирішили бавитися в демократію. Реально увірували в «мудрість народу» ?Чи недооцінили небезпеку? Якщо про ту операцію «Буратіно» було відомо, то невже ніхто не бачив, що відбувається? Самі питання, а відповіді нема.

      • Вже не важливі причини, чому це не відбулося в минулому, а важливі плани на завтра та дії сьогодні, щоб втілити ці плани.

  5. “Москвич открыл рот-уже соврал”.И не ищи этому доказательства-просто верь,целее будешь.

  6. Нагадаю чудовий твір Ісака (Айзека) Азімова “Фах”. Там є відповідь на питання, чому “їх” (73%) більше,ніж “нас” (25%). Хоча у Азімова “нас” ще менше. А взагалі, людство, в своїй більшості, на хоче та не вміє мислити самостійно, отримуючи “мозгову жвачку” звідусіль, де тільки можливо, без напруження “сірих клітинок”. І на цьому фундаменті розквітають релігії, реклами, популісти, фанатики всіх толків… Це невиліковно. Це і є особливість людства, як виду. І тому треба не розраховувати на “перевиховання” (ніколи цього не станеться), а тільки на перенаправлення “їх” в потрібне “нам” русло. Іншого шляху немає. Тимур абсолютно прав, що треба працювати на випередження.

  7. Вірую, бо безглуздо – найскрепніша скрєпа! не просто для ТУПИХ, а для найтупіших!
    ось вам і ПОСТУЛАТ, як Люлину, Особистість перетворити на барана-фанатика…
    на вербі ГРУШКИ ростуть! – Вірую!
    НОРМАЛЬНІ люди мали Б спалити Тертуліана та розвіяти його попіл над клоаками Риму та Візантії, а не … Тьху!
    щодо так званої трійці. ТРИ – це значність фізичного, матеріального світу, в якому МИ живемо. тобто ФІЗИЧНЕ тіло, тимчасова ОДЕЖА для Душі. Душа ж, як частинка ТВОРЦЯ, БЕЗсмертна. Людина, яка діє ОСОЗНАННО, стає Особистістю. І діє в УСІХ 72 вимірах, горезвісне число 666, 6 – розмірність матеріального світу, 66 – духовного.
    Вірую, бо безглуздо – широченні ворота в ПЕКЛО, на яких Аріман написав РАЙ. Так, це Рай для дебілів, холопів Духу, шудр.
    Вірую, бо безглуздо – головне КРЕДО для пропагандонів!

    • Так, “лазівка для лінивих розумом” – це дуже скрєпно! Й я недарма підкреслив, що Тертуліан усе життя прожив у Карфагені. Бо як римляни знищила Карфаген, так і Moscovia delenda est…
      https://defence-line.org/2021/02/vijna-z-tinnyu-chastina-1/
      З іншого боку, в UPD я недарма підкреслив, що формула “Credo quia absurdum est” Тертуліану лише ПРИПИСУЄТЬСЯ, сам же він висловлювався по-іншому. Але… приблизно те саме відбувалося і з іншими філософами й засновниками вчень та релігій:
      1. В християнстві є багато речей, які лише приписуються Христу, насправді ж суперечать Його позиції й історично були вироблені Його учнями, починаючи з першоапостолів.
      2. З філософії Жан-Жака Руссо французькі революціонери зробили висновки, від яких самому Руссо, мабуть, стало б зле.
      3. Леніним були зроблені такі “висновки” з вчення Маркса й Енгельса, на які вчителі б ніколи навіть не наважились.
      4. З усієї філософії Ніцше німецькі націонал-соціалісти висмикнули один-єдиний аспект про Надлюдину і все абсолютно перекрутили в необхідному їм дусі…
      З Тертуліаном сталося приблизно те саме. Охоче вірю, що він би й сам посміявся над формулою “Credo quia absurdum est”, проте її виводять саме з творів Тертуліана!..

  8. А я тут в интернет вышел и сразу справочку нашёл… И если кто-то не полентися и прочтёт дальнейшую цитату, то увидит разницу между правдой, кстати, нелицеприятной, — и выдумкой, которую распространяет автор статьи, Тимур Литовченко.

    цитата:
    Тертуллиан кардинально отличается от других апологетов: если те, основным своим приёмом избрали проповедь Благой Вести в форме античной философии, то Тертуллиан резко противопоставил библейскую веру и античную мысль: «Что общего у Афин и Иерусалима? У Академии и Церкви?». Вера, по Тертуллиану, вообще узнаётся по своей конфронтации с истинами мира сего, знаменитый парафраз «верую, ибо абсурдно», образован из следующих его слов:
    «Сын Божий распят; нам не стыдно, ибо полагалось бы стыдиться.
    И умер Сын Божий; это вполне достоверно, ибо ни с чем несообразно.
    И после погребения Он воскрес; это несомненно, ибо невозможно»

    В своем противостоянии абстрактному разуму Тертуллиан развил своеобразный «мистический эмпиризм» – истина даётся не рассуждением, а опытом (Бог есть, потому что дан в опыте святым, но и вообще любая истина дается только так). Отсюда доверие Тертуллиана к бессознательному, за что его любил Юнг:
    «свидетельства души чем истиннее, тем проще; чем проще, тем обыденней; чем обыденней, тем всеобщнее; чем всеобщнее, тем естественнее; чем естественнее, тем божественнее».

    Радикализм Тертуллиана выразился в его остром эсхатологическом чувстве: «наши желания устремлены к окончанию века сего, к концу мира и пришествию великого дня Господня, дня гнева и отмщения» в позитивном смысле, а в негативном – радикальным бойкотом римской социальности: «Для нас нет никаких дел более чужих, чем государственные. Мы признаем для всех только одно государство – мир». Даже из этих отрывочных цитат, видно, что современные постмодернистские критики культуры могли бы позавидовать тертуллианову бескомпромиссному радикализму.
    конец цитаты

    Да, Тертуллиан не встречался с Кропоткиным, не пил самогон с Махно, но судя по всему оторва был ещё тот… 🙂

    • Шановний sk13! Можу лише коротко повторити те, що відповів шановному пану Вовку…
      https://defence-line.org/2021/07/postpravda-yak-vona-ye/#comment-353213
      По-перше, читайте уважно UPD до статті. Я знаю, що стисла формула “Credo quia absurdum est” Тертуліану лише ПРИПИСУЄТЬСЯ. Але це не змінює наявного стану речей, оскільки Тертуліан не єдиний, з ким сталися подібні речі. Ось лише 4 (чотири!) відомі персони, яких учні та/або послідовники не так зрозуміли:
      1. Ісус Христос;
      2. Жан-Жака Руссо;
      3. Карл Маркс і Фрідріх Енгельс;
      4. Фрідріх Ніцше.
      Міг би продовжити, але чи є сенс?! Важливо інше: в МІФОЛОГІЧНОМУ просторі саме Тертуліан вивів формулу “Credo quia absurdum est” (хоча в його реальних працях подібної формули просто немає) – і саме ця формула перетворилася спочатку на лазівку для лінивих розумом фанатиків, а потім і одну з головних скрєп.
      Зрозумійте: людство ментально існує в міфологічному полі, а не в реальному світі! Правлять людством, насамперед – символи й міфи. До цього можна ставитися як завгодно – але це так і є, незалежно від наших симпатій і антипатій 😎
      А тому до формули “Credo quia absurdum est” треба ставитися з усією можливою серйозністю!

  9. Третє – це цілеспрямована постійна викривальна робота, яка має на меті втовкамачувати слухачу/глядачу, що російські медіа та пов’язані з ними структури – це брехуни. У такому випадку, один викритий російський фейк можна “рекламувати” десяток разів:
    – як з’ясувало нещодавно агентство bloomberg, російська “звезда” (підставити потрібну назву) вчергове збрехала…
    – відомий фейк російськиї змі прокоментував експерт Петренко…
    – відомий фейк російськиї змі прокоментував експерт Свириденко…
    -Шок!! москалі знов збрехали!!!
    І т.д. Тобто, один прокол можна мусолити під різними соусами довго і нудно (не підряд, а розтягнуто у часі). Причому, використовуючи різні цільові ніші, від “сумнівающіхся” і до “біопланктону”, на які і діють жовті заголовки з першим словом “Шок!”. Не потрібно перевчати 73% прямо вже – на них потрібно впливати. А з часом, може і будуть з них які люди.
    АЛЕ!
    В Україні все впирається у ресурси і рупори, які давно належать олігархам. І таку “предиктивну” рекламу потрібно вести не тільки в Україні а й в Європі/Штатах. І розв’язок цього питання – це усвідомлення цієї проблеми всіма зацікавленими гравцями, в першу чергу – Штатами, закрита зустріч у форматі G7, чи якомусь схожому, окреслення цієї проблеми, усвідомлення, що це не менша загроза, як Китай, та ВИДІЛЕННЯ ФІНАНСУВАННЯ на ось таку постійну антирекламу всім афілійованим із росією ЗМІ. У кожній країні можна використовувати свої фішки, чутливі для сприйняття больові точки. У тій же Франції – “прорекламувати” французам, як росія заграбастала їх назву “шампанське”, і т.д.

Leave a comment

Your email address will not be published.


*


Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: