Стратег №1 (частина 1)

Автор — Тимур Литовченко

Коли влада не має позитивних досягнень, які можна було би продемонструвати народу, але продемонструвати хоч якийсь позитив таки вкрай потрібно, існує перевірений часом засіб — ухвалити програмний документ стратегічного плану. Максимально абстрактний…

Я був занудотним, починаючи з дитинства. Можливо саме тому, навчаючись у звичайній радянській школі, став єдиним учнем в класі, який відшукав у бібліотеці та прочитав від корки і до корки Третю програму Партії. Решта моїх однокласників такими речами не заморочувалися — а дарма, між іншим! Бо в тому документі було дуже багато цікавих речей… Отож коли у мене виникала потреба асиметрично відповісти якомусь вчителеві на його свавілля, я міг, наприклад, при всьому класі спитати:

— А от в Третій програмі Партії записано, що з метою звільнення жіноцтва від кухонних клопотів, передбачається поступовий перехід всього радянського народу на харчування в системі Общепиту. А чому ж ми всі й досі снідаємо, обідаємо та вечеряємо вдома, а не в ресторанах? І коли нарешті буде виконано цей надзвичайно важливий пункт програми Партії?..

Не пригадую жодного вчителя, який би дав хоч якусь зв’язну відповідь бодай на одну мою «заготівочку» подібного плану. Ясен перець, такі «заготівки» при бажанні можна було б напрацювати на матеріалах будь-якого з’їзду КПРС. Але перевага Третьої програми Партії в тому й полягала, що її як ухвалили в 1961 році, так про неї й забули… Хоча формально чинність вона зберігала, скільки б часу відтоді не минуло. Стабільність одначе!..

Далі пригадую своє перше місце роботи в Дослідному конструкторсько-технологічному бюро ІЕЗ ім.Є.О.Патона наприкінці 1980-х. За сусіднім кульманом над кресленнями працювала вже літня конструкторка — жінка непростої й не дуже вдалої долі. Пригадую, як вона замріяно вимовляла:

— Ех, от в Москві життя — то це ж життя!.. От там, наприклад, програму Єльцина «500 днів» розробляють! Їм добре, а у нас що?!

— По-перше, програму «500 днів» розробляє не Єльцин, а Шаталін і Явлінський. По-друге, її ще не ухвалили. По-третє… Ви така доросла, але чи серйозно вірите у те, що нас врятують будь-які програми?!

Жінка непростої й не дуже вдалої долі лише скрушно зітхала:

— Ну-у-у, в Москві принаймні є якась надія, а наш провінційний Київ…

Божечки, скільки ж програмних документів стратегічного плану я відтоді бачив!!! Хоча при всій моїй нелюбові до ЮВТ, мушу визнати: програму дій першого «помаранчевого» уряду під її керівництвом можна сміливо назвати найдосконалішою стратегією розвитку, яку я бачив будь-коли! Чому?! А через відсутність в тій програмі… будь-яких чисельних параметрів!.. Сидячи в ложі преси ВРУ під час урочистого зачитування цього унікального документу, я слухав Юлію Володимирівну дуже уважно. Потім додатково проштудіював її програму спереду назад і ззаду наперед. І таки не знайшов там жодної конкретної цифри!!! Ні-ні, що не кажіть — а це треба мати особливий талант запудрювання мізків людям, щоб такої суттєвої детальки не помітив майже ніхто — ну-у-у, хіба що окрім такого зануди, як я…

Отож можете уявити, з яким нетерпінням я чекав на появу хоча б якихось стратегічних ініціатив нинішньої влади!!! Ні-ні, звісно, я не забув слів Зеленського: «Тепер кожен з нас — президент». Себто, сам собі ухвалюй стратегію, сам же її й виконуй… І все ж таки, хіба міг особисто Володимир Олександрович лишилися осторонь стратегічного програмотворення?! Адже Ющенко мав свої «10 кроків» і навіть Овоч, при всій його бидлуватості, активно просував програму боротьби з корупцією. За що його дуже нахвалювали галантні європейці, яких він не пускав до вітру…


(Ліричний відступ: це зовсім не жарт! Перебуваючи з першим офіційним візитом в Брюсселі в 2010 році, Овоч відвідував Європарламент. В перерві засідання відправився в парламентський water closet. При цьому його охоронці-дуболоми заблокували вхід до WC, і коли Президент Європейської Ради Герман ван Ромпей — сухенький такий дідок, інтелігентний, — спробував пройти туди ж, дуболоми доволі брутально зупинили його. Скандальна вийшла ситуйовіна… Тим не менш, Герман ван Ромпей потім до Києва приїжджав і антикорупційні ініціативи Овоча дуже нахвалював. Чув на власні вуха…)


(Далі буде)

About the Author

Tymur
Письменник, журналіст і блогер

2 Comments on "Стратег №1 (частина 1)"

  1. “А чому ж ми всі й досі снідаємо, обідаємо та вечеряємо вдома, а не в ресторанах? І коли нарешті буде виконано цей надзвичайно важливий пункт програми Партії?..”
    ——–
    “Мы семимильными шагами идём к победе коммунизма, а в дороге никто кормить не обещал!” (с)
    🙂

  2. Сохатий | 26.03.2021 at 19:12 |

    В цього анекдота ще один фінал був: скотина за нами не встигає бігти, тому і м’яса нема

Comments are closed.