Автор — Тимур Литовченко
В бутність мою головним редактором журналу «РоботодавецЬ», я випадково натрапив на одного тямущого консультанта в царині HR (або як казали раніше — в царині кадрів), який погодився на передрук його матеріалів у нашому часописі. Отак і з’явилася на шпальтах журналу постійна рубрика, де висвітлювалися різноманітні проблеми роботи кадрової служби. Одним із таких секретів хотів би поділитися сьогодні з завсідниками «Лінії Оборони».
Консультант дуже рекомендував HR-менеджерам робити ставку на продуктивних працівників. Що малося на увазі?.. В ході співбесіди з кандидатами на ту чи іншу посаду, кадровикам рекомендувалося тим чи іншим чином задати наступне запитання: «Який продукт ви виробляєте? За що вам платять зарплатню?» — і в залежності від відповіді на таке запитання (явне або замасковане) віднести кандидатів на посаду до однієї з трьох категорій.
- Працівник-заслуга. Частина кандидатів загалом не розуміє, про що йдеться. Зрештою, вони відповідають приблизно наступне: «Я — заслужений працівник. Передовик, орденоносець і герой. Раніше я обіймав таку-то посаду й отримував таку-то зарплатню». Такі працівники не є продуктивними, вони і надалі вимагатимуть, щоб їм платили зарплатню за минулі заслуги на минулій посаді. Для компанії в умовах ринку це — найгірший баласт.
- Працівник-процес. Інші кандидати відповідають, що отримують зарплатню за те, що керують підлеглими, що видають дуже цінні вказівки і т.ін. в цьому ж роді. Такі працівники також не є продуктивними, бо хоча вони бачать сам виробничий процес і здатні його контролювати — проте не бачать кінцевої мети діяльності як своєї, так і компанії в цілому. Вони націлені не на результат, а на процес, отож можуть розвивати бурхливу діяльність… заради самої лише бурхливої діяльності! Тому здатні завести компанію на манівці.
- Продуктивний працівник. Відмінність цієї категорії працівників у тому, що вони знають і розуміють, який конкретний продукт виробляють безпосередньо вони самі, а також їхня компанія в цілому. В умовах ринкової економіки, саме ця категорія найманих працівників, націлена на виробництво конкретного продукту, є найціннішою. Саме на них HR-менеджери мають робити ставку, добираючи кадри.
Між іншим, якщо під цим кутом поглянути на моє бачення підсумків 2020 року, то легко переконатися, що я — чоловік продуктивний. Адже я не просто перелічив, що вдалося чи не вдалося зробити торік, а відзвітував, скільки матеріалів для «ЛО» написав (до того ж, окремо наголосив на матеріалах концептуальних). Плюс відзвітував за конкретний обсяг літературної роботи, здійсненої торік. Себто, я позиціоную себе як письменника, журналіста і блогера — то ось вам мої продукти діяльності (тексти) за 2020 рік.
А от якщо поглянути під цим кутом на новорічне привітання нашого теперішнього… кгм-м-м… президента!.. То можна зробити ціле відкриття.
Точніше, відкриття я для себе зробив — просто писати про нього не хотів. Однак ось буквально сьогодні — вже 3 січня наштовхнувся на черговий аналіз того відосика, що видали за новорічне привітання. Ну так, ясна річ: неділя настала, наш «мудрий нарід»™ витягнув опухлу мармизу з миски салату олів’є й пішов теревенити про те, що сказано було, а що ні… Та якщо поглянути на новорічне звернення президента Зеленського, стане очевидним:
Це — нова категорія найманих працівників: працівник-уклоніст!
Ну-у-у, як нова, себто?.. А сумнозвісний Льоня Голубков як же ж?! Пам’ятаєте ту знамениту рекламу АО «МММ»?!
«Халявщик ти, Льоня!»
А уклоніст — це той самий халявщик. Зеленський же, по суті, від новорічного привітання дуже вдало ухилився, фактично сховавшись за двома категоріями людей:
- по-перше, за будівельниками (які проклали дороги, збудували Охмадит…), за родичами вояків і полонених та за спортсменами;
- по-друге, за дітьми (тут він загалом перегнув палицю).
До речі, чому палицю перегнув?.. Бо так, він попереджав колись: «Тепер ми всі — президенти». Сказав? Отож і підставив замість себе інших. Але ж діти не є повнолітніми, а тому не можуть нести громадянську відповідальність за свою позицію, як це роблять дорослі. Хоча… дуже прикметно, що один з підставлених Зеленським під об’єктив камери хлопчиків побажав, щоб кожному українцеві купили собаку. Ага, ага… так-так… Наскільки можна пригадати, хтось вже радив українцям розплачуватися собаками за спожитий природний газ — то що, тарифи на «блакитне паливо» зростуть ще більше, от тоді подаровані собаки і згодяться?! Не надто веселий натяк! Краще б корабельні сосни в кадр виставили…
Єдиний правомірний момент, який можна бачити в тому привітанні — це мерехтіння кадрів Зеленського разом з іншими державними лідерами: з Меркель, з Макроном… Трамп і Байден туди ж… Адже дипломатія — це таки дійсно президентська парафія. Щоправда, якби під об’єктивом сиділи не діточки, а дорослі, вони могли б запитати: а що там чути з допомогою Трумпурумпу в його зусиллях підкопатися «під конкурента на посаду» з боку сина останнього?.. Але це питання — аж ніяк не дитяче! Тому і в цьому пункті Зеленський — фактично, ухилився від відповіді.
Знов-таки: уклоніст!..
Останній важливий момент привітання — це «мрії» про український Донбас і український Крим. Оскільки Зеленський не прозвітував, що конкретно зроблено для повернення цих територій з лап російських окупантів до складу України, то це — еволюція у бік… працівника-процесу! Дійсно, намагатися повернути окуповані території можна і зараз, і в наступному році, і в більш віддаленому майбутньому… Це процес із фіналом, відкладеним на невизначений термін. Теоретично — на нескінченність…
Таким чином, хоча в царині HR Зеленський таки спромігся на новацію, обрання його на цю посаду — це надто очевидна помилка «мудрого наріду»™: адже, нагадаю, ставку варто робити на продуктивного «слугу народу», а ніяк не на явного уклоніста чи на неявного «процесуальника».
Если вы спросите у преЗЕдента: «почем опиум дети для народа?», гарант может ответить: по 500 грн за штуку.
Итак, кастинг для съемок новогоднего ролика преЗЕдента проводило агентство «Лот».
В объявлении, опубликованном агентством 25 декабря (см. скрины), было указано, что для «новогодней рекламы» требуются «девочки и мальчики 5-8 лет!».
Съемки были запланированы на 27-28 декабря, одна или две смены. Для заинтересовавшихся родителей, «Лот» в личку уточнял, что будет «сниматься новогоднее поздравление президента Зеленского. Деткам нужно будет отыгрывать эмоции».
…
Детскую искренность и любовь к президенту заказчик и подрядчик оценили в 500 грн за смену.
За 9 часов тяжелого и абсолютно незаконного детского труда.
Съемки проходили с 18.00 до 3 часов ночи. Это, как минимум, грубейшее нарушение трудового законодательства (статьи 188, 189 и 192 КЗоТ), согласно которому запрещено привлекать несовершеннолетних работников к ночным работам, если вечерняя смена хотя бы частично приходится на время после 22.00.
То есть, в течение 4 часов, с 22.00 до 3.00, происходила незаконная эксплуатация детей в личных интересах преЗЕдента Украины.
….
https://gorlis-gorsky.livejournal.com/3402279.html
“Это, как минимум, грубейшее нарушение трудового законодательства (статьи 188, 189 и 192 КЗоТ), согласно которому запрещено привлекать несовершеннолетних работников к ночным работам, если вечерняя смена хотя бы частично приходится на время после 22.00” (с)
*****
Тут питання трішечки глибше. Горліс-Горський просто не в курсі, але є така Міжнародна організація праці (МОП), з якою я мав безпосередні контакти, перебуваючи на посаді головного редактора журналу “РоботодавецЬ”. Зокрема, є така Конвенція МОП 1999 року про найгірші форми дитячої праці (№182):
https://www.ilo.org/moscow/news/WCMS_752525/lang–ru/index.htm
Наш журнал про це писав неодноразово, зокрема ми робили спеціальне інтерв’ю з однією замміністра соціальної політики. Бо в Україні ця Конвенція МОП у деяких частинах нахабно порушується (принаймні порушувалася до 2013 року включно – доки я не пішов з журналістики й не втратив присутність у темі). Хоча Україна – здавалось би, не Росія, й оскільки Конвенцію МОП №182 від 1999 року ми ратифікували – то вона є вищою і від ще радянського КЗпП, і від Конституції України навіть…
Оно, конечно, возмутительно, такое нарушение трудового законодательства и международного права в плане эксплуатации детского труда.
Но я считаю гораздо худшим использование детей в политических целях.
Сугубое ИМХО, конечно, но, например, приводить на политические митинги и демонстрации детей до 12 лет, которые не понимают и не могут понимать сути происходящего, или использовать детей в целях политической рекламы – как минимум, аморально, а в некоторых случаях – просто преступно.
А за ужином дискуссия началась с того, что Иришка с негодованием поведала нам вполне омерзительную историю. Нынче она с утра дежурила в специнтернате “Вишенка”, и заявился к ним после обеда инструктор гороно товарищ Лютиков Андрей Максимович, созвал весь персонал в преподавательскую и выступил с “гениальным предложением”: вывести на завтрашнюю демонстрацию к горсовету всю “Вишенку” в полном составе, включая парализованных, слепых и безнадежных. Колонна пойдет под лозунгом: “Мы обвиняем Флору!” Это произведет эффект. Это найдет отклик.
Это произвело эффект. Все в преподавательской обалдели. Это нашло отклик. Андрею Максимовичу, товарищу Лютикову, так врезали по мордасам со всех сторон, что он посинел, как вурдалак, и принялся орать неестественно тонким голосом, что все здесь будут уволены завтра же, что он этот рассадник защитников Флоры растопчет лично, а интернат развеет и растопчет. Тогда Сергей Федорович взял трубочку, позвонил Риве и в двух словах объяснил ей, чем тут занимается ее инструктор. Рива велела отключить экран, а трубку передать Лютикову. “И затрясся вурдалак проклятый…” (с)
(Аркадий и Борис Стругацкие. “Отягощенные злом, или Сорок лет спустя”)
https://lib.misto.kiev.ua/STRUGACKIE/otqg-zlom.dhtml
*****
Як бачите, брати Стругацькі цю проблему зачіпали…
Тимур | 3 Січня, 2021 at 20:32
Вот-вот-вот!
Во-первых, Стругацкие – не только великие Писатели, но и предсказатели.
Во-вторых, хоть я и читал ОЗ, но этот момент как-то не сохранился в памяти. ИМХОвый “ляп” в ОЗ – помню, а вот это… увы…
Видимо, надо перечитать. И не только ОЗ.
Вот дочитаю очередного Аберкромби ( http://flibusta.is/a/50486 ), и возьмусь…
Мені після 14 року почало здаватися, що хтось сприйняв футуристику Стругацьких не як передбачення, а як сценарій.
Сергей М Г | 3 Січня, 2021 at 23:44 |
https://defence-line.org/2021/01/zelenskij-hr/comment-page-1/#comment-304956
Мені після 14 року почало здаватися, що хтось сприйняв футуристику Стругацьких не як передбачення, а як сценарій.
*****
Ні-ні, це почалося ще з 1999-2000 років.
Наприклад, я пам’ятаю, що 21-23 листопада 2004 року провів у відрядженні в Чернівцях, і коли ми з шефом верталися його автівкою до Києва, то на якійсь ФМ-станції читали обрану главу з “Града обреченного” – ту саму, де відбувається бунт Фріца Гейгера й “ервістів”. Шеф думав, що то насправді в Києві відбувається, і злякався. Бо там павіани, вогнемети, бандити на вулицях… Тоді я ще заспокоїв його, що то опус Стругацьких ))) А він лаявся на ФМ-станцію, що вони не попередили, що пускають в ефір художню прозу. Хоча це було зроблено навмисно! Щоб нагнічувати ситуацію…
Ну точно як перше читання “Війни світів” по радіо))в 1938 році
Рекомендую этого:
http://flibusta.is/a/14855
Ага, так: Україна ратифікувала Конвенцію МОП №182 “Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці” вже два десятиліття тому: 14 грудня 2000 року…
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_453#Text
Отже, вже протягом двох десятиліть (!!!) ця Конвенція є частиною чинного законодавства України! Разом з тим, ось лише дві проблеми, навскидку:
– робота неповнолітніх у вугільних копанках;
– робота неповнолітніх у сільськогосподарському циклі.
Якщо багато вугільних копанок зараз територіально перебувають в ОРДЛО (а отже, Україна на це вплинути не може), то селянські діти нерідко допомагають дорослим в періоди пікових навантажень і вдень, і вночі. Й самі селяни криком кричать, що ніякої шкоди від цього дітям нема! Навпаки добре, що з ніжного віку вони привчаються до сільської праці… Хоча, до речі, за рівнем травматизму сільське господарство посідає почесне друге місце після вугільної галузі.
В цьому світлі, разова експлуатація дітей в нічний час для зйомки президентського гундосика – це ще “квіточки”… 🙁
Шановний пане Тимур! Здається мені, що в назві матеріалу є маленька помилка:відсутня буква “е” між двома латинськими літерами, нє?
😀 😀 😀 😀 😀
Гумор зацінив, але…
=====
HR (англ.яз., Human resources — человеческие ресурсы) — совокупность сотрудников, работающих в организации; персонал компании. В последние годы аббревиатура HR (эйчар) также стала синонимом профессиональной специализации: «эйчаром» называют себя специалисты в области управления персоналом (менеджеры по персоналу, рекрутеры, специалисты по оплате труда, бизнес-тренеры).
=====
https://ru.wikipedia.org/wiki/HR
Ох уж эти HR-ы, особенно руководители, промолчу, в хорошем обществе….
Вообще-то HR – это “отдел кадров” и есть. Или организация, отвечающая за кадры – “человеческие ресурсы”.
Вряд ли удастся сделать, но помнится мне в Законе о рекламе есть ограничения на использование детей( извтните,как не грубо звучит) не по назначению рекламы.
Тем более, что этот ЛОТ сам приглашал детей для рекламы!!!
Про аферу с детьми все понятно- “мы будем стоять за спинами… и пусть только попробуют…”. Спрятался, короче. Но в Новогоднюю ночь искал поздравление Президента и обратил внимание, что недоразумение начало свою саморекламу в 23.44, вместо обычных 5-7 мин. у прошлых президентов. Поскольку свой временной лимит по поздравлениям это уже выбрало авансом, то и нечего ему уже делать на Банковой, пора на выход, или на вынос, как карта ляжет.
А”воно” и вправду дебильное если вместо обращения лидера государства к гражданам слепило третьесортный то ли клип то ли сценку из “Ералаша” ну и по традиции перемазало весь этот стыд зелеными соплями.Кстати,у меня дежавю,так как на последних выборах детвора уже стояла под дверями участков на холоде и шморгала носами предлагая 5 вопросов на которые давно известны ответы.”Уклонист”-в самую точку,а если точнее то четырежды уклонист.
Вони і під час президентських виборів використовували дітей. В Празі в черзі біля консульства України хлопчик років 13-14 роздавав буклети “кварталу 95”. Ну я йому пообіцяв ноги повідривати, більше він не приходив, принаймні поки я був в черзі 🙂
Там вишенка на торте в том, что по номеру телефона, по которому вербовали детей — такая себе актриса Татьяна Вашневская.
И работает она не только в агентстве ЛОТ, но и в Стар Медиа. А Стар Медиа — это город Москва.
А у меня вопрос, никого не смущает картинка в конце поздравления найвеличнішого? На дворе Новый год, президент приходит к детям с поздравлениями, что-то им втирает и в конце показывают крупным планом президента стоящего в окружении детей, и ВСЕ ДЕТИ С ПУСТЫМИ РУКАМИ. Никакому сценаристу, как и самому полшестому, даже в голову не пришло, что на Новый год детишкам пришлый чел, который по сюжету заменил детям Деда мороза, ОБЯЗАН подарить ПОДАРКИ (хотя бы бутафорские).
Подарунки для дітей – це додаткові витрати, що йдуть плюсом до 500 грн. Мабуть, для ЗЮ занадто накладно. 🙁
Точно подсечено.
У них даже в голове нет, что это дети – для них это просто манекены.
Как и все украинцы для нынешней власти.
Удивительной выдержкой обладают люди, способные посмотреть ЭТО в полном объеме, чтобы потом анализировать.
А вывод? В чем его новизна?
Аль мы не знаем суть нынешнего местоблюстителя? Так мы ж все прекрасно понимаем, что имеет место быть присутствие местообблевывателя, простите за грубость.
Свойства и закономерности функционирования объекта ясны и понятны. А, следовательно, абсолютно предсказуемы его деяния. Предсказуемы по сути, поскольку по форме они будут зависеть от конкретных условий момента.
Врагам, как и в случае с протывсихами и онивсеодинековые, удалось добиться вполне приличных результатов.
Дискредитация института Президента Украины на сапом деле и была их одной из основных задач в деле разрушения украинской государственности.
За титулом Президент Украины теперь на весьма длительное время будет тянуться хвост из творческих достижений кварталистов.
Очень и очень печальный для нас результат.
И если этот эстрадно-цирковой абсурд будет продолжаться еще длительное время, то, пожалуй, любому взявшему в последствии Булаву будет крайне трудно, если вообще возможно, добиться приемлемого уровня авторитетности Украины как государства в мире.
Со всеми, знаете ли, последствиями.
Сейчас опзж в лидерах, вторые – зебилы. В сумме, на эту мразоту процентов 40.
Так что я следующих выборов с содроганием жду.
Ошибкой было бы считать, например, что в сорок первом год, при аналогичных нашим по демократичности выборах в тогдашнем Союзе, в первых рядах победителей оказались бы сторонники активного сопротивления.
Или вспомнить Великобританию с ее весьма занимательной, так сказать, позицией части тамошнего дворянства по отношению к Гитлеру.
Люди везде и всегда люди.
Со своими простыми и незатейливыми потребностями и желаниями.
Миф о том, что имеется некая могучая субстанция, именуемая воля народная, может быть справедлив только лилшь в отношении самых простых, биологически обусловленных устремлений.
По этой причине и выгодны в настоящее время нашему врагу разнообразные критики УКРАИНЫ относительно нарушения норм демократии, так называемых.
Это касается, как теперь можно четко и ясно видеть, и такой мощной державы, как США.
Понимание именно этого и производных от него обстоятельств и требуется сегодня, ни много, ни мало, а Западной цивилизации в целом в лице ее лидеров, для того, чтобы иметь положительные перспективы в будущем.
Иначе, при сохранении нынешнего положения дел с такими штуками, как, в частности, свобода слова вместе с одностадийными выборами лидеров стран при всеобщем и равном избирательном праве, с учетом все возрастающей грамотности недругов, даже ликвидация рашки, как реального источника бед сегодняшних, не устранит высокую вероятность будущих неприятностей.
Аналогичных, например, приходу к власти такого, как сеоодня в Уараине, или такого, как Трамп. Или, что, кстати, совсем не невероятно, какого нибудь подобия Грете Тунберг.
По поводу детей… Ну и что? Ну, нарушил зеля ещё пару-тройку законов. И дальше будет нарушать. По сравнению с госизменой, хищениями в особокрупных и прочими подвигами это такие мелочи. Вон кучма заказал Гонгадзе, и что?
А от я не певен, що Гонгадзе замовив саме Кучма! При всьому пієтеті до Гонгадзе, який трохи навчав мене працювати в журналістиці… Але його замовили зовсім інші люди і з інших причин.
А Кучмі він був трохи по барабану. Просто Гонгадзе мав настільки специфічні анкетні дані, що став найбільш підходящою фігурою для того, щоб прибрати Кучму і провести на його місце особу, вигідну Москві… Але ті, хто насправді замовив Гонгадзе – кардинально прорахувалися. І замість “тихої” заміни Кучми у нас сталася Помаранчева фронда.
Втім, аналогічна помилка мала місце в і 2013 році: замість розтоптаних і принижених українців вибухнув Євромайдан, а Овоча довелось евакуювати в Ростов, потім загарбувати Крим і Донбас… Ну, а далі Ви самі бачите, яка каша заварилася.
Ото ж то й воно…
Тому і тишком нишком затихла справа на стадії зникнення деяких виконавців…
Чи призначених такими.
Аналогії, вони така противна штука…
Нет смысла обсуждать нарушения законов Зе. Ничего за это ему не будет, потому что реальные бенефициары страны не дали такой команды. У нас отсутствует государство, а есть его имитация, декорации. Ставленник олигархов, совершенно пустое место Зе, не играет никакой роли в политике Украины, поэтому смотреть и препарировать его новогоднее обращение – пустое занятие, недостойное завсегдатаев ЛО. Вам кидают косточку-зашквар, в которую все вцепляются и начинают радостно обсуждать. Обсуждать какого-то отвратного типочка, приставленого его бородатым хозяином играть роль (довольно бездарно) главы государства.
В это время, когда все обсуждают какую-то чушь, вроде видосиков гундосика, продолжается праздник олигархов по разграблению остатков Украины и стрижке глупых овец, по дурости до сих пор носящих на своей шее весь этот кланово-бандитско мафиозный олигархический цирк, длящийся примерно с 1994 года.
Никакими демократическими методами эту систему не завалить. У нас просто отсутствует правовое государство, а олигархи – и есть закон. И самое главное – в украинском обществе окончательно так и не сформировался запрос на перемены. Выборы 2019 года это показали. А без этого дело европеизации Украины и возвращения ее в свободный мир дальше не пойдет.
На жаль, штучно такі процеси не прискорюються. А на визрівання потрібен час 🙁
….И самое главное – в украинском обществе окончательно так и не сформировался запрос на перемены…
—————————————————————–
Запрос на перемены в обществе есть всегда.
Поскольку не могут быть все и постоянно удовлетворены текущим состоянием.
Но вот в чем вопрос, так это в том, как, собственно может проявляться общественный запрос. Через что, или кого?
В нашем украинском случае пресловутая, не раз и не три совершенно справедливо заклейменная позором и словами нехорошими, журналистская братия есть этот самый канал.
Ведь именно так и должно, вроде ж как, проявляться наличие в обществе тех, или иных запросов? Другого пути, в рамках действующего и установленного, нет.
Но, бесспорным, как я понимаю есть факт, что выдаваемые регулярно весьма не лестные оценки наших пишущих и говорящих массовых информаторов вполне соответствуют реальности.
Потому как в подавляющем большинстве своем, кто журналиста кормит, тот его и танцует. Именно запросы и интересы их кормящих и озвучивают и оцвечивают в силу способностей, талантов и технической оснащенности своей эти самые журналисты.
Полагаю, что приведенную в начале поста цитату можно перефразировать следующим образом.
И самое главное – в украинском обществе сформировалась такая конфигурация СМИ, что ни о каком адекватном выражении реальных запросов общества и речи нет.
Выборы же 2019 показали на сколько общество само по себе восприимчиво к разнообразной пропаганде.
И показали они также то, что при отсутствии должного внимания к качеству агитационных материалов, равно как и к критериям допуска разнообразных персонажей к участию в качестве претендентов на выборные позиции, результаты выборов практически гарантировано будут не в пользу ни прогресса, ни евро, в данном случае, интеграции, ни даже самого элементарного разума.
Запроса на перемены нет. Есть недовольство. Это то, что Вы описали. Недовольство – самый начальный этап, когда оно пересекает определенную черту, то возникает запрос на перемены. Этот запрос уже ничем не перебьешь, и радикальная смена системы власти неизбежна. Именно системы власти, а не лиц.
Журналистика тут не при чем. Чаушеску никакая пропаганда не помогла. В последние годы культ личности “гения Карпат” превысил все мыслимые приличия, но запрос на перемены было не остановить. Его просто поймали толпой и просто расстреляли. Никакой демократии, следствия и суда. Сотрудников тайной полиции ловили прямо по спискам в их домах и квартирах и казнили прямо на месте. Никаких правовых механизмов. Какие правовые механизмы в государстве, где юриспуденция всего-то навсего обслуживает власть и никогда ей не пойдет наперекор. Закон просто не применяется в отношении правящей элиты. Вот, что делает запрос на перемены.
Поскольку Майдан не получил продолжения, а в 2019 народ захотел, чтоб все было как раньше, без пугающих перспектив “армия, мова, віра”, то я делаю вывод, что народу перемены не нужны, а нужно, чтоб кум “порешал” и налоги не платить и в армию не ходить и ЗНО отменить. Как говорится, верните нам наше уютное болотце с российскими сериалами и веркой сердючкой и шабашки на стройке в подмосковье. И вообще, зачем Порох начал эту войну, спрашивали меня в 2018 году студенты университета Шевченка (!), ведущего вуза страны.
Да, насчет вопроса о том, зачем Порох начал войну, это точно.
Но как и чем сформирован этот вопрос у студентов?
Это как раз то обстоятельство, которое делает всех этих пишущеговорящеснимающих весьма причастными к ситуации, сложившейся в Украине.
А “кум порешал” – это инерция долгих и долгих лет. когда не покупали, а доставали, когда самым главным был “директор магазин”, а уж директор базы был главнее всех богов мира.
Народу как таковому, тут вы правы, не нужно ничего, кроме самого первичного.
Но речь не о народе. Речь об обществе, а это вещи таки существенно разные.
Касаемо же событий в Румынии, то очень многое там было не так просто, как нам в свое время преподносили. И поспешная отправка Чаушесков в недосягаемость для интересующихся подробностями деяний совковых спецслужб тоже, знаете ли имеет свои, “несколько” отличающиеся трактовки.
Как и многое и многое другое в те дни там случившееся.
В этом плане, кстати, весьма показательны обстоятельства гибели Каддафи. Как внутриливийские, таки внеливийские.
Недовольство. как вы говорите, оно, кстати, и является причиной желания его, это самое недовольство устранить. Появляется запрос на его, этого самого недовольства устранение, что и является запросом на изменения. А уж кто и как его этот запрос трактует и озвучивет, то … повторяться нет смысла…
Вы абсолютно правы. Недовольство – первый звонок.
Если б у нас была довольно внятная (условно свободная и конкурентная) пресса и СМИ, то это примерно выглядело бы так:
1) Недовольство. Реакция и нарратив СМИ: “Все плохо”.
2) Недовольство растет, начинается поиск виновного. Реакция СМИ: “Становится все хуже и хуже. Власть ничего не делает. Кто ответит за все?”
3) Запрос на перемены. Пресса: “В этой стране надо что-то менять и менять радикально, иначе все завалится окончательно. Эта власть недостойна более быть у руля. Хватит”.
4) Возникновение политического субъекта, берущего на себя ответвенность за реализацию перемен и вступающего в борьбу за власть. Именнно в борьбу за власть, а не за место в этой системе власти (у кормушки). Далее есть еще этапы.
Поскольку у нас пресса олигархическая, то просто происходит очернение одними олигархами других олигархов. Выглядит это примерно так:
1) Все плохо. Пресса: “Во всем виноват Порошенко”
2) Становится хуже. Пресса “Я ж говорю, Порошенко. Именно он по ночам ворует бюджет и лампочки в подъездах”
3) Надо что-то менять. Пресса: “Вот-вот, именно. Вот посадим Порошенко, тогда заживем”.
На этом фоне пресса от Порошенко отвечает в стиле “Все просрала зеленая власть и Ведмечук – агент москвы. А Пороха вы хрен посадите, бо у вас докУментов нет и кишка тонка”.
В этих условиях народ перестает реагировать на прессу из-за отсутвия в ней ответов рна вопросы, почему все так плохо и что надо делать. Нарратив один – “все они там одинаковые”. И что характерно, это почти так и есть))).
Эти авгиевы конюшни можно почистить, только снеся бульдозером, никакое латание прохудившейся соломенной крыши не поможет.
to Domino | 4 Січня, 2021 at 15:36 |”Эти авгиевы конюшни можно почистить, только снеся бульдозером” – Бульдозер, часом, не з московською реєстрацією пропонуєте? Були вже колись такі рецепти – “до основанья, а затем…”.
Сергій-Д | 4 Січня, 2021 at 17:57
to Domino | 4 Січня, 2021 at 15:36– …Бульдозер, часом, не з московською реєстрацією пропонуєте?
Нет.
Ні. Бульдозер не з московською реєстрацією. Це шлях в ярмо.
Мається на увазі бульдозер з європейською реєстрацією. Досвідчений бульдозерист з польською або литовською реєстрацією має наглядати за процесом, щоб не зайшов бухий московитський бульдозерист і не зламав бульдозер.
Я розумію, про що Ви кажете. Що в умовах війни не можна проводити радикальних змін системи влади, бо це загрожує хаосом та загибеллю держави. Це правильний дискурс і я з Вами згоден.
Проте.
Ця війна влаштована московщиною саме з метою повішати нам якір, щоб спинити європейську реформу системи державного управління та скинути пострадянських олігархів і стати схожимт на Балтію та Польщу. У москові розуміють небезпеку цього, бо таке стане прикладом, що без москви жити можна. І далі імперія посипеться (вона вже і так дряхліє) лавиноподібно.
Тому якщо ми зупинимо знесення олігархічної системи на користь виграшу у війні – ми програємо, бо москва досягне цілей – вона припинить наш європейський шлях.
Тому ми маємо ламати цю систему влади, бо це і є наш стратегічний виграш. А потім окуповані рашкою території повернуться від здихаючого мордора самі, добровільно, бо щось треба мазати на хліб. А якщо ні, то туди їм і дорога. Ми мвємо робити своє і жити достойно в сім’ї цивілізованих європейських народів, нехай і без бамбасу. А вони будуть їздити до нас на заробітки, як ми їздимо у Польщу.