Автор — Тимур Литовченко
Коли я був ще радянським студентом і навчався в Київському політехнічному інституті на інженера-металурга, то як і всі мої однокурсники, послідовно проходив комплексний курс т.зв. суспільних наук.
Окрім таких предметів, як етика й естетика (призначення яких було мало кому зрозумілим), ми проходили те, що вважалося основою основ ідеологічної виховної роботи:
- історію КПРС;
- марксистсько-ленінську філософію;
- політекономію;
- науковий комунізм.
Отож чи то на IV, чи то на V курсі під час написання чергової курсової роботи я зовсім несподівано для себе зробив маленьке, однак по суті своїй дуже значуще відкриття. Не пам’ятаю вже, як називався той радянський «товстий» журнал, в якому (як і в інших радянських виданнях такого штибу) методично обливався помиями «світовий імперіалізм» — згідно із вченням В.І.Леніна, «паразитичний, загниваючий і помираючий». Але несподівано для себе я натрапив там на статтю, яка повідомляла, що в різних країнах прогнилого наскрізь імперіалізму приблизно 40-60% припадає… на малий та середній бізнес (МСБ)!!! Який до того ж успішно співпрацює з великими монополіями, доповнюючи їх в усіх можливих сферах виробництва та особливо — надання різноманітних послуг.
Чесне слово, для мене ота стаття в радянському (?!) «товстому» журналі стала справжнім одкровенням. Ще б пак, ленінське визначення «імперіалістичного фазису» капіталізму не дозволяло навіть сумніватися, що той «фазис» є монополістичним. А якщо маємо тотальне царювання монополій — звідки тоді беруться оті 40-60% малого і середнього бізнесу?! Це ж практично половина економіки!.. Нестиковочка, одначе.
Не пам’ятаю, як я вивернувся з ситуації. Пам’ятаю лише, що роботу писав не для «Троцького» (себто, не для Трасковського — викладача політекономії), а для «наукового комуніста» Евальда Федоровича. Але чому тоді вона мала явний економічний ухил?.. В будь-якому разі, ту статтю я добре запам’ятав.
Вже трохи згодом, коли СРСР накрився мідним тазиком, усі «лихі 90-ті» ми виживали тільки завдяки малому бізнесу… ба навіть «мікробізнесу» — якщо порівнювати його з далеким зарубіжжям. Не кажу за дружину, яка ще сидячи в декретній відпустці, то шила м’які іграшки, то в’язала на продаж пінетки, то доводила до пуття «вбиті» речі з секонд-хенда. Хоч я (здавалося б) працював в ІЕЗ ім.Є.О.Патона, проте час від часу то дошки розвантажував, то разом з дружиною кроїв «фірмачеві» постільну білизну, то о 5:00 ранку займав місце на Житньому ринку для торговки плетеними речами, то заробляв собі на комп’ютер і жінці на шубу, розвозячи на «кравчучці» і в станковому наплічнику по кіосках алкоголь та цигарки…
Коли нашу лабораторію розігнали — пресував припої в науково-виробничій фірмі, потім перебивався експедитором на цементовозах… А в 1997-2013 роках була робота в безлічі друкованих видань, за кожним з яких, згідно з вимогами законодавства, стояло невеличке товариство з обмеженою відповідальністю. ТОВ або ж, за західними мірками — Ltd (від англ. «limited»).
Таким чином, весь мій «бізнесовий» досвід підтверджував колись вичитане в радянському «товстому» журналі одкровення: в країні розвиненого капіталу частка МСБ сягає 40-60% — і це нормально, чорт забирай!.. Але лише почавши працювати у Спілці орендарів і підприємців України, я, мабуть, вперше зіткнувся з безпосередніми масштабними утисками малого і середнього бізнесу. Було це у 1998 році в Броварах чи в Борисполі, де намагалися розігнати ринок «Супутник» (здається, він називався саме так), який перебивав торгівлю однойменному супермаркету, неподалік якого колись і виник…
Але найвідвертішим був один з високорангових керівників українського легпрому, який висловив свою думку на одному з семінарів «Діалог на ринку праці». Захід був не простим, а міжнародним — українсько-шведським. Уявіть картину олією: авторитетний шведський експерт, який багато років відпрацював у Міжнародній організації праці (МОП — є така структура при ООН) щойно прочитав вступну лекцію про розвиток малого і середнього бізнесу та перед першим блоком попросив присутніх задавати запитання. Як раптом отой керівник нашого легпрому замість запитання «штовхає» емоційну промову, де закликає… розігнати до біса отих «шкідливих бізнюків»!!! Уявіть, як перекосилися обличчя усіх шведів, коли вони вислухали перекладача!.. Тоді доповідач інтелігентно спитав, чим добродію не вгодив отой МСБ?.. У відповідь почув приблизно таке:
— Та у мене два комбінати порожні стоять!!! Працювати нікому, бо всі робітники порозбігалися і приватними підприємцями стали… діловари чортові!!! Нехай розорюються і йдуть до мене на комбінати робітниками — ласкаво просимо… та скільки ж їх просити можна?! Тільки розорити!..
На обережне зауваження інтелігентного шведа, що проблему потрібно вирішувати економічними методами, керівник нашого легпрому мало не зірвався на адміністративно-матюгальну мову, отож заспокоювати його довелося всім учасникам семінару від сторони роботодавців.
До чого згадав про це? А до того, щоб усі зрозуміли дуже просту річ:
Всім радянським студіозусам настільки міцно вбивали в голови ленінську тезу про «світовий імперіалізм як паразитичний, загниваючий і помираючий капіталізм», що коли ми на руїнах радянської планової економіки почали будувати ринкові відносини, то не змогли збудувати нічого здорового — тільки щось «паразитичне, загниваюче, помираюче». І ще дуже-дуже монополістичне! В «кращому» разі — олігопольне… А в такій системі малий та середній бізнес є зайвим за визначенням. Олігархам потрібно одне: розорити МСБ, щоб утворилася гігантська армія найманців, готових працювати буквально за хліб і воду! Отак виглядатиме «ідеальна» система, до якої прагне влада…
Хто хоче — може перечитати «Залізну п’яту» Джека Лондона. Рекомендую.
От себя добавлю:когда при “барыге”открыли границы и народ толпой повалил в Европу “за длинным рублем”,а в Украине совсем плохо стало с кадрами,директрисса предприятия где я в тот момент трудился и пришел за расчетом с пеной у рта орала и требовала вернуть время,когда,далее дословно:”У МЕНЯ РАБОЧИЕ ПОЛТОРЫ ТЫСЯЧИ ПОЛУЧАЛИ И В НОГИ МНЕ КЛАНЯЛИСЬ!”Правда,неплохие параллели просматриваются?
Паралелі проглядаються 100%. Це свідчить, що ми обидва говоримо правду з бо такою є психологія цих людей: те, чому не можемо завадити, витримавши конкуренцію – підлягає ЗНИЩЕННЮ неконкурентними методами… 🙁
Ваш “легпромівець” вірний “сталінець”! Сталін у 1929 великим переломом почав пролетарізацію МСБ (мілких землевласників). А коли вони спротивились – ГОЛОДОМОР!
Разлом єпохи СССР,до и после.Кто-то с “кравсучками” бороздил по перонах,кто-то с молотками по стройкам.МСБ подняло єкономику бесспорно и теперь двигает,особенно в регионах,где нет большого производства.Умьішленно єто все убивается или Гетьманцев п….т,что теневая єкономика и т.п.А дьірища в бюджете,будет закрьввться за счет также и МСБ.Олигархи здесь ни причем,у них при єтой власти жнива в разгаре.
Вопросы к автору.
1. Сколько процентов налогов в бюджете Украины составляет МСБ?
2. Южная Корея развитое государство?
Я не автор, но вы реально собираетесь сравнить украинцев с корейцами???
Давайте тогда уж и к какцапам приравняйте, чего уж там!
1. МСБ наповнює переважно регіональні та місцеві бюджети. Для найбільшої країни Європи це дуже суттєво. До того ж, МСБ несе неабияке соціальне навантаження. Тому це запитання не в тему.
2. Південна Корея не є найрозвиненішою економікою світу, але до G20 точно входить. За деякими даними, станом на минулий рік Південна Корея посідала 12-те місце за розвитком економіки в світі:
https://iprosvita.com/pivdenna-koreia-ekonomichne-dyvo-za-odne-pokolinnia/
МСБ составляет традиционно в основном “теневую экономику”.
Это сложилось еще в 90е, и помогло тогда выжить людям. Возможно, подобная ситуация начинает складываться сейчас (могу ошибаться).
Про Ю.Корею – я не в курсе, а что там?
Півд. Корея – як три товстуни?
Вовче, добавлю це сюди. 🙂
https://ibigdan.livejournal.com/26025280.html
Корпорации там.большие и очень большие.
С олигархией, коррупцией и крайне малой частью МСБ.
Только менталитет – вообще другой. Не хороший/плохой, а другой.
Нашел, спасибо.. Называются чеболи.
Ага, менталітет кардинально інший – це факт! Раніше в Південній Кореї народ пахав по 10 годин на добу, маючи 1 вихідний на місяць!!! Потім їм зробили неабияке послаблення: 10-годинний робочий день, але вже з 1 вихідним на тиждень. Себто, виходить по 60 робочих годин на тиждень, тоді як у нас – 41 година… Тепер там додатково знижують зайнятість – вже в примусово-законодавчому порядку!.. І все одно корейці пашуть як навіжені… З нашими це не порівняти, ясен перець.
До речі, японці теж “пахарі” неабиякі. Я читав, що багато хто з них не догулює належну відпустку. А хто догуляв усі відведені законодавством дні – на того дивляться косо… Отож з нами не порівняти.
P.S. Щоправда, я сам пашу в режимі “25 годин на день, 8 днів на тиждень”… Але я – письменник-фантаст, який вміє стискати просторо-час, отож себе я не ставлю в загальний ряд за визначенням. 😀
Самозайнятість — дуже важлива складова економіки будь-якої нормальної країни. Справа навіть не в тому, скільки грошей ця сфера дає бюджету, а скільки вона йому економить через скорочення соціальних виплат з безробіття, наприклад. Самозайнята людина існує паралельно та незалежно від чиновництва і стикається з ним лише у фіскальній площині (йдеться про нормальні країни, підкреслюю). За відсутності корупційно-олігархічних зв’язків з державними структурами, самозайняті зазвичай не мають жодного піїтету до уряду чи політичних лідерів. В цьому є свої очевидні плюси та мінуси. Мінус полягає в тому, що самозайняті — в більшій мірі класичні «буржуа», аніж олігархи. Своя сорочка ближче до тіла, інакше кажучи. Про плюси вже автор написав, повторювати не потрібно. Лише зазначу, що представники МСБ у нормальних країнах складають переважну більшість так званого «середнього класу». Чи то радше складали, доки процеси глобалізації та концентрації не набули таких темпів та масштабів, які ми наразі спостерігаємо (пригадайте слухання щодо американьскої п’ятірки: Google, Amazon, Facebook, Apple та Microsoft). Тож ставлення до само зайнятих є дуже ефективним маркером режиму: або він орієнтований на людину, або на капітал. Так, тхне марксизмом і зараз в мене політять капці, але трансформації, які наразі переживає великий транснаціональний капітал, та форми його «кооперації» з державними структурами — стають дедалі потворнішими та небезпечнішими. Олігархічні структури тяжіють до авторитаризму, демократія їм ні до чого. Не можна нехтувати МСБ ані з економічної точки зору, ані з суспільно-політичної.
З Вашим висновком погоджуюсь абсолютно.
Тенденція витіснення малих торгових підприємств, великими торгцентрами і системами, зокрема, вже досить давно викликає тривогу у достатньо дальновидних людей.
Вже щонайменще років з тридцять існує також практика скуповування великими конторами більш-менш прибуткових невеликих підприємств.
Самому свого часу довелостьстати жертвою цього процесу.
Найдивовижніше, що в моєму випадку така купівля більшим меншого призвела до повної і дуже швидкої втрати останнім своїх і технологічних і наукових і комерційних позитивів, які і послужили приманкою для крупняка. Чисто з особистих та бюрократичних причин були втрачені можливості об’єсмів продажу на семизначні(!!!) суми.
І це нікого не збентежило.
Тепер судячи з Інтернету, багато чого повернулось назад. Але втрати і репутаційні і науково-технологічні, схоже, ще не компенсовано.
«Найдивовижніше, що в моєму випадку така купівля більшим меншого призвела до повної і дуже швидкої втрати останнім своїх і технологічних і наукових і комерційних позитивів, які і послужили приманкою для крупняка.»
Саме так, великі корпорації дуже часто скуповують малі інноваційні бізнеси не стільки для того, аби розвивати песпективні ідеї, скільки для того, аби «розчистити поляну» для власного продукту. З цієї точки зору той же Маск, наприклад, який надає змогу конкурентам користуватися своїми інноваціями — просто з іншого світу людина. Але то виключення, яке лише підтверджує правило.
Так, Маск людина таки іншого плану.
Маю таку думку, що він один з дуже і дуже не багатьох людей, що розуміють таки справжній кураж. Від створеного, побудованого придуманого, організованого. А не від накопиченого, чи можливості зневажати як набільшу кількість людей, насолоджуючись їх приниженням і хизуючись своїми статками.
Как раз чаще всего большие компании покупают стартапы, потому что именно эта технология большой компании нужна. И дальше на деньги большой компании эта технгология развивается, доводится до ума и интегрируется в продукты большой компании.
Бывают и исключения, когда покупают чтобы убить. Только смысла покупать чтобы убить намного меньшую компанию, которая вообще никакой угрозы на рынке не несет? С такой целью покупают серьезного конкурента.
Очень многие стартапы рассчитывают именно быть куплеными большой компанией. Единицы становятся сами большой компанией.
Недавно попалась на глаза новость – Тесла ищет покупателя. Вроде бы как рассматривается вариант с Даймлером.
“(пригадайте слухання щодо американьскої п’ятірки: Google, Amazon, Facebook, Apple та Microsoft)”
А если вспомнить как начинала этя пятерка. Причем совсем недавно.
Ну, із «свіжачків» за теперішніми стандартами у цій п’ятірці лише Amazon та Facebook. Решта вже «ветерани» — знов таки, за сучасними стандартами прискореного розвитку. Питання лише в тому, чи можливе наразі народження гиганта у гаражі? Який не продасться комусь іншому, як це стало тенденцією останнім часом, про що Ви слушно зауважили, а розвиватиметься своїм унікальним шляхом, роблячи свій внесок у бізнесове розмаїття, яке ми маємо звичку звати «ринком»? Ці питання, серед іншого, були предметом згаданих вище слухань і народились приклади, коли айтішні стартапи примусово викупались, бо їм робили «пропозиції, від яких не не можна відмовитись». Тож це питання відкрите і очевидної відповіді немає.
“за теперішніми стандартами”
Что это за такие “новые стандарты”? Я не слышал.
“Питання лише в тому, чи можливе наразі народження гиганта у гаражі?”
Так они регулярно рождаются. Ну вот смотрим – eBay, PayPal, Zoom, Square, Twitter, SpaceX/Tesla. Это те, которые на устах. А сколько таких родилось, а потом умерло в дот-комовском пузыре. Тот же WebVan вспомнить. А сколько прямо сейчас ринулись за SpaceX в космос. А сколько стартапов возникли вокруг беспилотных автомобилей. А Boston Dinamics. У меня товарищ работает в компании, которая родилась в гараже, и которая так и не продалась. Ее название широким массам не известно, но ее работа регулярно встречается в интернете.
“Який не продасться комусь іншому”
А почему это плохо? У меня есть идея, я создаю прототип, продаю идею… ну скажем Гуглу, у него много денег, он доводит идею до масс. А коллектив стартапа получает кучу денег. Вот Маск например так и получил, когда PayPal продался eBay. И чем это плохо?
Звісно, стартапи були, є й будуть. Шкода, що умови не завжди сприяють самостійному розвитку цілком життєздатного бізнесу такого стартапа. От Instagram, наприклад, не зміг уникнути аквізішена. Навіть якщо стартапи створюються виключно під продаж — я не бачу в цьому нічого поганого, навпаки. Це приклад розподілу праці. Якщо є креативна людина, здатна генерувати ідеї, але не зацікавлена в рутині їхньої реалізації та просування — то і нехай! Я ж веду про інші випадки, коли бізнеси «віджимаються» — плюсів тут жодних немає, навіть якщо методи такого віджиму набагато цівілізованіші, аніж ті, свідками яких ми були за часів яника.
P.S. Дуже важко вести дискусію, беручи до уваги, що повідомлення про відповіді не надходять і доводиться відслідковувати кілька тем одночасно вручну. Багато часу забирає, бесіда фрагментується.
“умови не завжди сприяють самостійному розвитку цілком життєздатного бізнесу такого стартапа.”
Почему? Хочешь – работай сам, не хочешь – продавай.
“От Instagram, наприклад, не зміг уникнути аквізішена.”
Что значит не смог? Они разве не хотели? На 13 человек стартапа они получили 1 МИЛЛИАРД. Ну там еще наверное часть денег ушла вентурным капиталистам, которые профинансировали Инстаграм. Но вот эти 13 человек стали очень богатыми людьми. И Инстаграмм продолжил развиваться, его ведь не закрыли? И обычно работники все остаются на своих местах и продолжают работать но уже на деньги покупателя.
“Я ж веду про інші випадки, коли бізнеси «віджимаються»”
Так их никто не “отжимает”. Наоборот, они сами рады продаться.
Я не експерт у цій сфері, стверджувати не можу, але беручи до уваги численні публікації та тематику згаданих вище слухань, є підстави вважати, що той же Facebook загрожував Istagram тим, що скопіює їхню концепцію у власному продукті, якщо вони не погодяться на продаж (якщо подивитися матеріали слухань, то листування Цукерберга досить очевидно на це вказує). Наразі, до речі, історія повторюється з ТікТоком, якщо вірити The Guardian (стаття ”Facebook’s history of ’adapting’ competitors’ familiar features“). Ну і не мені Вам розказувати про те, що судові тяжби — дуже витратне за часом та грошима зайняття, де великий капітал має переваги незалежно від того, чи є його позиція обґрунтованою. Тож якщо вірити слуханням і публікаціям на цю тему, я не думаю, що 1 млрд. доларів чи будь-яка інша сума є виправданням, бо йдеться саме про віджим.
Ну так многие компании делают похожие вещи. Вспомнить тот же FB. Сколько таких было? Twitter, MySpace, те же одноглазники, вконтакте с телеграммом, китайцы. А скольких мы уже не помним?
А сколько поисковых систем было?
Или вспомним Skype. Сколько раз он переходил из рук в руки?
И да – у стартапов всегда выбор, продаться или конкурировать. Продаться – значит получить деньги здесь и сейчас. А покупатель получает технологии и временами еще и пользователей. И ему не нужно разрабатывать с нуля свой продукт и переманивать к себе чужих пользователей.
Кстати вот сейчас прошла новость – Маск просил Apple, чтобы они купили Теслу, причем за 10% от сегодняшней цены. Это когда они Model 3 запускали и разгребали проблемы. Apple отказался. А другая новость, что Тесла сейчас ищет покупателей и вроде было что Даймлер может ее купить, ранее в этом году он купил 10% Теслы.
https://finance.yahoo.com/news/tesla-open-merger-daimler-fit-115836576.html
Ну, добре. Тоді зрозуміло, що The Guardian висмоктує свої сюжети з пальця, а Конгрес призначає слухання просто від нудьги.
Вы путаете длинное с мягким. Ну пишет. Он много о чем пишет. Ну слушают. Они также слушают, почему Трампу кажется, что социальные сети подыгрывают либералам против Трампа.
Дальше что?
Вы считаете что Интстаграмм обидели? Дали миллиард и этим обидели? И потом чтобы обидеть еще больше, развивали его как часть FB?
Вам когда-нибудь кто-нибудь предлагал миллиард? Хотя бы миллиард на 20 человек?
Это капитализм. Именно так при капитализме и происходит.
Капіталізм може бути різний. Коли Facebook погрожує «клонуванням» чужої технології у разі відмови від продажу бізнесу; чи коли Amazon демпінгує нижче собівартості, завдаючи шкоди бізнесу Diapers, аби збити ціну перед його викупом; чи коли Apple перекриває доступ до AppStore деяким розробникам вибірково — можливо, у Вашій книзі це звичайний капіталізм, але не в моїй, вибачте. Я тут бачу зловживання своїм положенням на ринку, тиск та антиконкурентну бізнес-модель. Якщо рішення продати свій бізнес не є вільним, а є результатом економічного/маркетингового/IP шантажу, — це дикий неконтрольований капіталізм у своєму найгіршому прояві, незалежно від ціни. Іншою стороною цієї ситуації є те, що річні бюджети таких велетнів, як ця п’ятірка, вже можна порівнювати з бюджетами країн. Тож немає підстав вважати, що величезні ресурси не будуть й надалі ними використовуватися для економічної концентрації, посилення впливу та знищення будь-яких конкурентів, яких вони вважатимуть загрозою для себе. Довге це чи м’яке — вирішуйте самі. Лише зважте на те, що у цьому процесі може бути «точка неповернення», коли запізно вже буде стримувати процес експоненціального росту, а корпорації можуть стати повноцінними гравцями вже на геополітичній арені на одному рівні з провідними країнами. Так, це не завтра і навіть не післязавтра, але екстраполюючи сьогоднішню ситуацію, згадані перспективи не є надто песимістичними, як на мене.
А вы думали, что принцессы какают бабочками? Вот это лицо капитализма. Выживает сильнейший. Вы нам не вспомните, каким были вот эти 3 перечисленные вами компании всего 20 лет назад?
Теперь по пунктам.
“Коли Facebook погрожує «клонуванням» чужої технології”
“Клонированием” занимаются все. Самого фейсбука сколько наклонировали? И если кому-то нужна какая-то функциональность, то всегда встает вопрос – разработать самому или купить. И именно к этому стремятся подавляющее большинство стартапов – сделать что-то такое, чтобы это кому-то понадобилось и их бы купили. Помним как Маск заработал свои деньги на Теслу и SpaceX? Поучаствовал в продаже PayPal ебею. Причем eBay вполне мог разработать свою платежную системы (как это сделал Ali например). Ну и где тот eBay, а где PayPal (и между прочим его тоже наклонировали сплошь и рядом).
Говоря о Фейсбуке с Инстаграммом, то Фейсбук купил не технологию, никакой “особенной” технологии там нет, он мог сам разработать за гораздо меньшие деньги. Он купил пользовательскую базу. Опять же, именно ради пользовательской базы Skype был куплен сначала тем же eBay, а у него MS. Хотя eBay собственно функциональность была не нужна, а у MS – свои технологии. И обычно (обычно) после покупки со стартапом ничего особого не происходит, кроме того что все вдруг стали богатыми – все разработчики остаются на своих местах, руководство обычно входит в руководство объдиненной компании, продукт продолжает развиваться и интегрируется в совместный продукт. В чем проблема?
Apple может в свой интернет магазин открывать или закрывать доступ кому захочет. Это их бизнес модель. Тем более что Apple не монополист – есть гораздо более распространенный андроид.
До Amazon был (да и сейчас есть, просто Amazon его несколько подвинул) такой очень большой магазин Wal-Mart и все тоже кричали, что он выдавливает мелкие компании с рынка. А появился ма-а-алюсенький такой Amazon и вдруг так вырос, что начал выдавливать самого Wal-Mart. И кстати Wal-Mart бросился копировать Amazon.
По поводу демпинга дайперсов – полный булшит. Амазон далеко не единственный продавец. И даже часто не самый дешевый. И кстати, именно в во время бытия diapers.com мне требовались памперсы. Дважды. Я их покупал где угодно – COSTCO, Wal-Mart, BabyRUs, да и на Amazon даже один (!) раз. Но никогда на diapers. А это значит, что их бизнес модель была неправильной.
Ще хотів би звернути Вашу увагу на таке: великі капітали, зароблені під час індустріальної революції на початку минулого століття (Рокфеллери, Дюпон, Ротшильди, Дж. П. Морган та ін.) ще досі є впливовими у тій чи іншій мірі. Але теперішні магнати затьмарили їх з усіх точок зору: окрім чисто фінансової сторони питання наразі є дуже актуальним те, що вся згадана п’ятірка задіяна у сфері IT технологій, має доступ до величезної кількості різноманітної інформації, у тому числі персональних даних. ”Big data“ у поєднанні з прогресом у розвитку AI може стати саме тим вирішальним фактором, який принципово змінить нашу цивілізацію. А от у який бік змінить — це вже інше питання.
И? Таково направление развития цивилизации.
И вообще, в чем проблема – ни Инстаграмм, ни Фейсбук, ни Твиттер я не использую. Как не использую телеграм, одноглазников и прочих фконтактах. И от этого не страдаю.
Не нравится – не пользуйтесь. Я не пользуюсь андроидом и уже очень давно не пользуюсь MS (ну почти, на работе MS офис под мак с почтой в оутлуке и Teams для митиногов). А для дома – OpenOffice. Да, я пользуюсь Apple, хотя на них тоже свет клином не сошелся, у меня до сих пор линуксовые десктопы живые. Если вдруг появится желание – под линух перейду на раз-два, да я с него и не уходил особо.
Amazon? Да не такой уж он и вездесущий. Я конечно там время от времени покупаю, но не так чтобы очень регулярно. Вот сейчас пасусь на понравившихся мне сайтах маленьких hobby компаний. Причем на амазоне эти же продукты ОЧЕНЬ сильно дороже. Демпинг говорите?
Якщо повернутися в початок дискусії, то мова йшла про самозайнятих. А згадані вище тенденції якщо не знищують їх взагалі, то витискають у нішеві ринки, як ті хоббійні виробництва/крамнички, які Ви назвали. Добре, що хоч на цьому ми, здається, порозумілися. Мені особисто ці тенденції не подобаються з цілої низки причин. Бойкотувати продукти велетнів не вдасться, я до цього не закликаю. Інакше прийдеться дуже сильно обмежувати комфорт та ефективність свого життя. Але й дивуватися не буду, якщо раптово розгорнеться сценарій, який описаний у серіалі ”Westworld“. Це така собі сучасна скринька Пандори, до якої перед нашими очима наразі підбирають ключі. Мені особисто моторошно від цього, бо якщо все ж відкриють, то всі наші дискусії про особистість, волю, демократію і патріотизм можна буде спокійнісінько спустити в унітаз. Десь у кутку свідомості ще жевріє надія, що це я просто надто старий для сприйняття чудового нового світу — дай Боже, щоб так і було.
“який описаний у серіалі ”Westworld“”
Я не смотрю сериалы, поэтому понятия не имею что там описано.
“то мова йшла про самозайнятих. А згадані вище тенденції якщо не знищують їх взагалі, то витискають у нішеві ринки,”
Ну так а что вы предлагаете? Вместо Амазона заставить все улицы палатками?
Самозанятые вполне себе прекрасно уживаются. Вы не представляете сколько зарабатывают в США водопроводчики. Лет 10 назад, когда я только купил дом и еще старался не лезть руками куда не знаю. Вызвал водопроводчика, а он мне сразу цену заламывает – “$130 в час и я не знаю сколько часов я буду возиться” (а при таких раскладах спешить ему некуда). Так это как раз только что закончился кризис 2008-2009, строительные специальности сидели без работы. Высокооплачиваемые IT-шники столько не зарабатывают. И такого сплошь и рядом. Я кроме основной работы с тех пор научился многое делать своими руками. Вот как раз сегодня у меня запланировано краны менять.
А вообще вы говорили о том, что крупные компании поглощают стартапы, а не про ФОПов. ФОПы – это совсем другая опера. А стартапы для того и предназначены, чтобы их поглотили. Это их главная цель. Если кого не купят – это поражение, не удалось денег заработать. Может конечно удастся дожить до IPO и попытаться заработать там, но тоже далеко не все доживают и далеко не всем удается на IPO заработать. Яркий пример “WeWork”.
По поводу наполнения бюджета олигархами. Трамп,например, прославился еще и тем, что за два десятка лет в казну родного государства отстегнул всего полторы тысячи. При этом любой работающий гражданин Америки за год платит налого больше.
А наши олигархи стремятся к этому всеми силами. В том числе “Не пущать” и “Разогнать”.
Головна мета більшості т.з. олігархів – швидкий прибуток, будь якою ціною, особливо порівняно з тими прибутками, які мали місце раніше, включаючи “отжим” того самого капіталу, яким вони володіють. Тому й вкладати в людський потенціал більшість з них не хотять, й навіть не розуміють це. Оптимізація та економічні методи – це зайве, тому й маємо “У МЕНЯ РАБОЧИЕ ПОЛТОРЫ ТЫСЯЧИ ПОЛУЧАЛИ И В НОГИ МНЕ КЛАНЯЛИСЬ!”. Повністю розумію “заробітчан”.
А що стосується МСБ – олігархи це тільки одна з перешкод. 73% – дивлячись на їх подвиги, теж хотять швидко стати заможніми. Це їм клоун з своїм другом-олігархом пообіцяв. Й поки ті 73% не отямляться, а при владі – клоуни, ідіоти, олігархи і крадії, ніякого стимулювання розвитку МСБ не буде. Тільки треш, тільки занепад.
А всё потому, что большинство власть и деньги имеющих всё ещё живут в парадигме “не обманешь – не проживёшь”. Чтоб зарабатывать больше в условиях капитализма нужна монополия и возможность диктовать свои условия. Вот крупняк для этого и прикладывает все усилия – давит конкурентов любыми способами, использует государственные механизмы в свою пользу, вводя ограничительные пошлины, блокируя возможности отока кадров в более оплачиваемые места, в конце-концов пишет под себя законы так, чтоб оправдать противоправные действия или исключить возможность уличения в оных.
Для них честная конкуренция, интересы всего государства – пустой звук, только свой карман важен, ну или интересы своего кланчика. И пока не будет сильной руки, способной болезненно дать по шее подобным деятелям – ничего не изменися к лучшему.
“Чтоб зарабатывать больше в условиях капитализма нужна монополия и возможность диктовать свои условия.”
Вообще-то в условиях капитализма нужно совсем другое. Инновации. Быть впереди конкурентов. Предложить продукт, которого ни у кого нет. Продавать дешевле и больше вместо немного но дорого. Вот смотрим например на iPhone.
В радянських вишах студентам в голови буквально вбивали ленінські цитати. А в уявленнях В.І.Ульянова-Леніна капіталізм саме такий: “…монополия и возможность диктовать свои условия”. Хоча антимонопольне законодавство у США було запроваджене… здається… якщо не помиляюсь… десь на початку ХХ сторіччя. В усякому разі, уряд США вирішив розділити компанію Standard Oil ще в 1911 році, що і сталося згодом:
https://ru.wikipedia.org/wiki/Standard_Oil
До Лютневої революції в Російській імперії на той момент лишалося ще 6 років. Уряд США вже взявся за антимонопольну боротьбу. В цей час В.І.Ульянов-Ленін продовжував жвендіти про “імперіалізм як монополістичний, загниваючий і помираючий фазис капіталізму”. А потім радянські викладачі соціальних наук ретранслювали ці ленінські побрехеньки радянським студентам… 🙁
У тому-то й справа, що обидва варіанти мають право на існування (і співіснують, фактично): або інновації, що складно, дорого, непередбачувано та не швидко, або монополія (контроль над більшістю факторів). Позбавлений обмежень, капітал рухатиметься шляхом найменшого супротиву (мінімальної необхідної енергії), що в кінцевому рахунку дуже ймовірно може призвести до тотальної монополізації всіх ринків.
Может. Но тут есть ограничения. Монополизация убивает инновации. Движение замедляется. И тут молодой да быстрый обходит на повороте. И примеров тут масса. Вот MS был монополистом, по факту, а с точки зрения закона он кивал на Apple, у которой было что-то типа 5% рынка. И вот нынче мы имеем кучу вариантов линукса с андроидом вкупе, тот же Apple поднялся и откусил большой кусок рынка.
А другое – антимонопольное законодательство.
Монополизация работает в олигархической экономике, когда конкуренцию убивают не на рынке, а в кабинетах власти.
Ось ливіться як воно повинно працювати: у якійсь розвиненій країні, де МСБ дає 60% (а часто й більше) ВВП є маса політиків, які спираються саме на МСБ. Це їхні виборці, без яких вони просто не можуть бути політиками. І ці політики звісно змушені в першу чергу захищати інтереси “своїх”. Все йде від усвідомлення свого місця і своїх інтересів в суспільстві: “ти мені – я тобі”. А у нас МСБ просто не усвідомлюють хто вони такі є і в чому їх інтерес. Тому, вони або взагалі не йдуть голосувати, або голосують абияк, за того хто більш сподобався зовнішньо, за Зеленського, наприклад, бо він “прикольний”. То і результат отримують аби який. Все просто
Згідно до класичного правила Парето, розподіл соціальних ролей у цьому плані виглядає наступним чином:
* 5% – це організатори і власники бізнесу;
* 15% – це топ-менеджмент (т.зв. “начальники” – привілейовані наймані працівники);
* 80% – це наймані працівники (рядовий персонал).
Ясна річ, політики можуть звертатися з якимись “посланнями до бізнесу” чи до “бізнесменів як до золотого фонду нації”. І звертаються – свідком чому я був неодноразово. Але це все – пустопорожні блям-блям-блям, оскільки такі звернення націлені на 5% населення. З урахуванням топ-менеджменту – максимум на 20% населення…
Тому політикам вигідніше робити ставку на 80% найманих працівників (рядового персоналу). А там прекрасно працює рецепт Поліграфа Поліграфовича Шарікова: “Взять все да и поделить!” – звісно, відібравши у “зажратих бізнюків”.
Отже, політики, які робитимуть ставку на МСБ – “працюватимуть” максимум на 20% електорату. Такі політики не виграють ніколи! Максимум, на що здатен МСБ – це розіграти т.зв. “золоту акцію”.
Може й так, але ж, наприклад, у американців відверто підтримують великі корпорації завжди республіканці, але при їх владі завжди зростає рівень життя населення із середніми статками і фермерів (див. карту розподілу штатів за підтримкою). А от при демократах завжди якийсь зиск отримують наймані робітники у великих містах. А у нас навпаки: найманий апреЗЕдент звісно підтримує своїх наймачив, а президент – олігарх якось підвищів рівень життя найманих робітників. І при президенті-банкірі рівень життя найманців підвищувався, а при “харошем хозяйствєнікє” навпаки. Якщо ці політики не робили це для того, щоб їх підтримали на виборах (хоча це й не допомогло), то навіщо їм було з цим заморочуватися?
“…у американців відверто підтримують великі корпорації завжди республіканці, але при їх владі завжди зростає рівень життя населення із середніми статками і фермерів (див. карту розподілу штатів за підтримкою). А от при демократах завжди якийсь зиск отримують наймані робітники у великих містах” (с)
*****
“Батьки американської нації” влаштували тамтешню політичну систему дуже мудро. Колись читав розлоге спецдослідження на цю тему… Але обговорювати подібні речі в коментарях – це замало. А фаховими дослідженнями американської політсистеми я не займався – а на “ЛО” передруки чужих матеріалів не вітаються. Тому навіть шукати ту саму статтю нема сенсу…
“Якщо ці політики не робили це для того, щоб їх підтримали на виборах (хоча це й не допомогло), то навіщо їм було з цим заморочуватися?” (с)
*****
Знаєте… Іноді хочеться зробити щось корисне для людей. От хочеться, і все! Повертаючись до мене, білого і пухнастого 🙂 – період 2007-2009 років у плані літератури я “вбив” на журнал “УФО”:
https://defence-line.org/2020/06/pomaranchevij-postmodern-post-scriptum/
– бо за цей період не написав практично нічого, тільки доробив якісь речі, розпочаті раніше. Зате запустив з нуля і довів до належного рівня журнал, через який в літературну фантастику вже увійшли деякі молоді письменники, нині вже відомі, з книжками й відзнаками. Я зробив це не заради самозвеличення й задоволення власних амбіцій. Навпаки, 3 роки для мене – е мінімум 3 ненаписані романи… Але мені приємно “видеть рядом милые сердцу рожи” (с) – отож я і зробив те, що було потрібно іншим, а не мені особисто!
Припускаю, що й деякі політики роблять те, що потрібно не їм особисто для високих рейтингів, але людям… Тому й “заморочуються” 🙂
“Замовник протестів ФОПів – банда “регіоналів” на чолі з Мураєвим…”
https://gorlis-gorsky.livejournal.com/3381904.html
Олігополія – закономірний етап розвитку.
Олігархізм значно кращий за авторитаризм.
Олігархи зіграли свою роль у скиненні Януковоща з його ненажерливою сім’єю.
З іншого боку, Південна Корея, в умовах незакінченої війни,завдяки своїм олігархічним структурам подолала бідність та прорвалася у світову еліту в низці провідних галузей.
Точно! Епічна боротьба “донецьких” з “дніпропетровськими” – це найяскравіший вияв української олігополії. Хоча насправді на всеукраїнському рівні існують ще декілька менш потужних кланів. Не кажучи вже про регіональні…
Кучма це розумів – тому постійно шукав баланс між різними кланами. Натомість Янукович зажадав тотального торжества “донецьких”, а з-поміж них – своєї “сім’ї”. Себто, захотів перевести олігопольну систему в монопольну – як в РФ. Але олігополія тому і складається, що якийсь один клан не може запанувати над іншими! Відтак різні клани вимушені домовлятися між собою про розподіл сфер впливу. Янукович цього не зрозумів… чим і спровокував ту частину революційної ситуації, коли “верхи не можуть” – в нашому випадку, терпіти монопольне становище “донецьких”, а також панування в “донецькому” середовищі “сім’ї” Януковича.
Внаслідок цього, ті олігархи, які підтримали Євромайдан, відкотили ситуацію назад – до олігополії та традиційного балансування інтересів різних кланів. А Овоч, до якого ця “рихметика” так і не дійшла – вилетів у Ростов-на-Дону. Коли ж олігопольний status quo відновився – наші олігархи миттю втратили зацікавленість у революції. А далі почалася війна з РФ – але це вже інша історія…
У автора перші чотири предмети — це 1-4 курси інституту, а на п’ятому у нас ще був науковий атеїзм.
У нас науковий атеїзм був на другому курсі, здається. Але він не вважався аж надто серйозним предметом… Зате політекономія у нас була на ІІІ та IV курсах, і читали її різні викладачі.
Монополия?
Ну давайте за монополию поговорим.
Суть монополии в том, что один производитель накрывает своим товаром весь рынок и после этого и начинается, как в том анекдоте: “Походи по рынку – поторгуйся!”.
Возникнув в одном месте отраслевой цепочки монополия начинает подчинять себе всю цепочку. Допустим, производитель ниток монополизировал все прядильные фабрики. После этого он начинает завышать цены на нитки для ткачей и занижать цены на сырье (лен, хлопок, шерсть). Постепенно он разоряет и скупает по дешевке как сырьевиков, так и ткачей.
Дальше монополист начинает занижать зарплату рабочим, и закупочные на сырье, завышать цены на свою продукцию по всей производственной цепочке.
В общем монополист матрицу Леонтьевва перекраивает под себя.
Всякая возможность интенсивного роста на этом и заканчивается.
Да, из желания еще больше понизить закупочные цены на сырье и потребностей экстенсивного роста и вытекает желание захватить соседей и колонизировать кого-нибудь.
Естественно, для этих целей покупается оптом и в розницу пул политиков, появляется неудержимый позыв к “твердой руке” (диктатуре) и вот вам империализм во всей красе.
В 19-м веке вход на рынок был относительно дешев, опять же постоянно появлялись новые отрасли, поэтому монополии долго не жили. Однако к концу столетия фабрики стали технологичнее и дороже, отрасли в основном устаканились, монополии вошли в силу.
И да, Ленин ничего не выдумывал – он что видел вокруг, то и пел. Государственно-монополистический капитализм гнусен по своей природе и гнусен весьма. Вспомните, к примеру, “Неоконченный рассказ” О’Генри, да и множество других свидетельств.
Собственно кризис 29-го года и был по сущности вызван тем, что монополии завысили цену на продукцию и занизили заплату уже в рамках всего рынка. Сумма товаров превысила сумму зарплат (потребительский спрос). Товар, естественно, и не мог быть раскуплен – вот вам и перепроизводство.
Причем происходила эта монополизация по всему миру.
И да, СССР оказался в этом процессе “впереди планеты всей”, монополизация там достигла 100%. Вот только монополизм там был построен политическими методами, а не экономическими.
И вот у мира, с развитием монополизма, появилась альтернатива: обуздать монополии, или скатится к диктатуре.
Вторым путем пошла Германия. Гитлера к власти привели не бюргеры, а Круппы и Ко. (Не, товарищ Сталин, тоже постарался – спорить не стану). И Европа была склонна двинуться тем же путем.
А первым путем двинулся Рузвельт. Опираясь на политическую власть он диверсифицировал фондовый рынок, доходя в некоторых случаях до крайностей.
Появилась конкуренция, которая вызвала необходимость повышать эффективность производства и стала двигателем развития…
Собственно и при осуществлении плана Маршала в Европе была заложена та же диверсификация фондовых рынков, как средство от возвращения диктатуры, и в Японии…
В странах постсовка диверсификация фондовых рынков проблема велика есть…
Госмонополия прекрасным образом трансформировалась в олигархат со всеми вытекающими. Порошенко в Украине эту проблему попытался решить привлекая инвестиции и закладывая новые производства, отдав олигархам на откуп старые госмоноплии. Все равно против новых эффективных производств постовковые олигархи были бы, как самураи с катаной, против европейских ружей.
Но не сложилось, надеюсь, что все еще впереди.
Интересная история произошла с Китаем в этом плане при Ден Сяо Пине. Но это тема отдельного разговора…
Возвращаясь, к “дедушке Ленину” и его империализму. Можно сказать, что в описании этого монстра он был прав. В выводах ошибался глубоко, ибо был безнравственным в край, и мог видеть только негативный “германский/советский” путь развития.
И только Рузвельт и его команда отвели человечество от той пропасти, к которой его вел монополизм в лице Сталина с Гитлером.
И именно благодаря фундаменту, заложенному командой Рузвельта и стали возможны те самые проценты мелких собственников о которых и писал скрипя зубами научный коммунизм…