Автор — Тимур Литовченко
— Ви хто такий? — запитав старшина міліції у голови, що лежала на столі.
— Інопланетянин, — ввічливо відповіла голова. — Як Ви, може, чули чи бачили по так званому телебаченню, я прибув на Землю місяць тому з Сузір’я Гончих Псів. З офіційним дружнім візитом.
— Не чув. Документи є?
— Вони залишилися в костюмі, — вибачливим тоном відповіла голова. — Його ще не доставили.
До кімнати бочком увійшла огрядна чергова по станції і, боязко поглядаючи на живу голову, простягла старшині ліву середню кінцівку Інопланетяніна. Тої ж миті голова розвернулася, злетіла і попливла до чергової. Бідолашна жінка зойкнула і сповзла на підлогу.
— Громадянине Інопланетянін, негайно припиніть хуліганити, — грізно мовив старшина. — Лягайте на місце. Ви й без того накоїли…
— Я тільки хотів подивитися, яку частину мого тіла принесли. Раптом там документи? Ви ж просили, — голова знов лягла на стіл і скрушно пересмикнула вусиками. — Що ж стосується так званого хуліганства, то я нічого такого не робив.
— Як се не робив? — розсердився старшина. Він вийшов з-за столу і спробував привести до тями чергову. — Як не робив? При підході поїзда до платформи Ви розділили своє тіло на чотирнадцять частин, а потім кожною окремою частиною проникли у вагони. Люди на ходу рвали стоп-крани і стрибали в тунель! І це — не робив?!
Інопланетянин здивовано присвиснув у три вуха і раптом почав виголошувати голосом чергової по станції: «Громадяни пасажири! В очікуванні поїзда рівномірно розміщуйтесь по всій довжині платформи! Прискорте висадку та посадку, проходьте на всі вільні двері!»
І додав:
— От я і розмістився рівномірно по всій довжині платформи і пройшов на всі вільні двері.
Тут чоловік заніс до кімнати тулуб з костюмом і документами. Чергова, яка щойно отямилася, знов застогнала та зомліла…
Від автора: Навіяно другою частиною матеріалу Antі-Colorados’а «О совокупности мелочей». Все ж таки хочеться завершити недільний вечір якоюсь мажорною ноткою!..
А загалом, це одне з моїх найперших оприлюднених ще в радянській періодиці оповідань (київська міська газета «Молода гвардія», 14 квітня 1989 року). Відтоді «Інопланетянин в метро» живе самостійним життям, незалежним від волі автора, і час від часу безконтрольно виринає в найрізноманітніших місцях. Востаннє це сталося тут:
+
++
!!!
)))
Щедрий гумор, Тимуре. Це я Вам кАжу як охрещений Вами найзнатніший пранкер ЛО )
Справді добрячий гумор
Як же я реготав))) Дуже дотепно!
+??
…а далі що?
Там-же має бути цікавий фінал…☝️
…я так думаю
Ні-ні, в цьому оповіданні фінал саме такий: чергова по станції знов зомліла… 😀
А далі було інше оповідання: “Інопланетянин в кіно” – про те, як і чому прибульця не пускали до кінотеатру. 😀
А перед цим було оповідання: “Інопланетянин прибуває” – про те, як прибуття “космічної тарілки” прибульця очікували на головній площі країни… забувши про повітряні лінії електропередачі, на які “тарілка” й сіла. 😀
Загалом, це мій ранній цикл з 5-ти оповідань про Інопланетянина, написаний… здається, в 1987-1988 роках. Просто найбільш вдалими з них вийшли два – “Інопланетянин в метро” та “Інопланетянин в кіно”. Перше відібрала з наданого редакції пакету газета “Молода гвардія”. 😀
Ну просил же-на сон грядущий что нибудь брежневское.”Сисичкиписички” подошло бы и крепкий сон обеспечен.Но пан Тимур со своим инопланетянином убили наповал.Ржал до немогу.Ладно,высплюсь как нибудь потом,не впервой.
Дякую за гарний гумор!
Хоч посміявся від души.
Класс! Незабутнє Київське метро. Користувався постійно в 1987-1993. 🙂
Ох! Пане Тимуре! Почала сміятися вже з перших слів:) Я Вас просто обожнюю! За Ваш розум і дотепний гумор! Якби ж це було б можливо! Завітати до Дідуся Панаса у гості, з молочком та медяниками, і слухати-слухати-слухати Вас!!! Дай Вам Бог довгії літа!
Переживемо пандемію – тоді повернемося до теми візитів до Дідуся Панаса на медяники з молочком. Гаразд? 🙂
Красно дякував Шановний пане Тимуре!
Оповідання хоч і коротке але з неперевершеним гумором.