Черпак і окуляр (Частина 2)

ЧАСТИНА 2. ОКУЛЯР

  1. Око Саурона та сакральна географія.

Бусоль ПАБ-2АМ на вигляд схожа на теодоліт. Що таке теодоліт? А це ота штука на трьох лапах, в яку люблять дивитися дорожники, газовики та інші люди в кумедних помаранчевих жилетах.

Так ось, бусоль схожа на теодоліт, але не теодоліт. Використовується вона для визначення географічних координат об”єктів для різних військових задач.

Ще вона цікава тим, що роботі з нею можна навчити будь-який ледь-трохи мислячий організм, навіть кухаря з інженерним дипломом, що покинув свого персонального Горинича (див. вище).

Так ось, цей одноокий прилад, окрім свого прямого призначення, несподівано здатен пробудити інтерес до географії. Напевно, треба викладати бусоль в початкових класах.

Виявляється, що північний магнітний полюс рухається і повзе по Канаді з невеликою, але сталою швидкістю донизу, себто на південь! І зовсім то не страшно, як люблять про те казати різні там хєроманти.

А звичні нам всі географічні карти є розгорнутою циліндричною проекцією геоїда відносно серединного меридіана (навіть не намагайтеся це уявити без сторонньої допомоги).

І ще багато чим здатна зацікавити маленька непримітна штука, що складається з компаса, окуляра, двох черв”ячних передач і трьох лімбів…

  1. В оточенні снігу та мирних угод.

Опорний пункт української піхоти на передовій – це фортеця, що живе за своїми законами та звичаями. Ви не знайдете там пафосу і гарчання “Слава Україні”. Ні. Ви там побачите неголених підморожених чоловіків з усіх усюд і кутків великої України, що мріють повернутися додому, до своїх жінок і дітей, сокир і тракторів, малих і не дуже зарплат, до звичного побуту, а поки – тягнуть непросту лямку прифронтової армійської служби, стріляючи і ховаючись, рубаючи дрова і топлячи буржуйку, пестячи рідних лагідними словами по мобільному і сепаратистів – матами по рації.

Складнощі тут виникають в самих несподіваних місцях.

Наприклад, щоб зарядити мобільний чи рацію, потрібно, щоб непевне зимове армійське дизпаливо якимось чудом виявилось в наявності (що буває не завжди) і при цьому – не замерзло, завести напівзламаний генератор (наприклад – прикурити генератор від акумулятора з БМП-1, який перед цим заряджався від цього ж генератора) і, в випадку, якщо миші не згризли зарядку (що теж буває) ви можете спробувати зарядити свій пристрій.

Чи, скажімо, сходити в туалет, коли вже сутеніє. Здавалося, чого ж тут складного, пройти 200 метрів до окопаного і обкладеного мішками з піском армійського туалету типу “сортир”, здатного витримати автоматний, чи то й – кулеметний  обстріл. А ні – перед цим просто необхідно промовити в рацію магічне заклинання, щось на зразок: “Перший, перший  я другий, з другого – один сірник в бібліотеку” (терміни несправжні). Можна, звісно, не промовляти. Але тоді можуть попсувати хутро і нерви. Реакція тут у хлопців чудова, патрон – в патроннику,  наказ – стріляти, а потім доповідати. Тож, без магії – ніяк.

Чи, наприклад , поставили вас “на очі” – в нічне спостереження. Світить місяць, Око Саурона, практично сліпе в темний час доби, поблискує непевним сяйвом, легкий морозець в мінус двадцять ніжно приморожує бєрци до ґрунту, від броніка – спина кілком, тож він і відпочиває поруч, сучасна “надтепла” українська зимова форма гріє хіба що накравшого на її виробництві генерала, а ти – лізеш на горбочок  з тепловізором подивитися, чи все гаразд. Дивишся. А поруч, на горбочку, за 2200 метрів, на тепловізорі світла цятка – ЇХ спостерігач дивиться на тебе. Ти оглядаєш околиці і злазиш з горбочка, бо 2200, так і підстрелити можуть. Злазиш, щоб за 20 хвилин залізти на нього ще раз. А потім – і ще не раз. Так, так, звісно, ми ж не темні, Інтернет читаємо, угода про припинення. Не можуть же вони стріляти, їй Богу. Та й ми їм ну геть ніколи не відповідаємо. Але все одно неспокійно.

А потім – зміна твоя закінчується і ти йдеш відпочивати. Чи боротися з чадною буржуйкою, яка не хоче горіти, бо вона сама і дрова для неї – не фонтан. А тобі – добре, і думки – прості і ясні. Про зовнішніх і внутрішніх ворогів. Про війну, яка має ж колись чимось закінчитись. Про самопожертву і чудових хлопців навколо. І про те, що жити, як ти жив “до” – вже не вийде.

(далі буде)

17 Comments on "Черпак і окуляр (Частина 2)"

  1. цитата: “сучасна «надтепла» українська зимова форма”

    Мёрзнуть вредно, однако…
    skitalets.ru/equipment/clothes/polar_shend.htm
    skitalets.ru/equipment/clothes/fleeceka.htm
    skitalets.ru/equipment/clothes/noski_kuzin/noski.htm
    Как-то так.

  2. Укр | 13.12.2018 at 05:35 |

    ++

  3. Попик Артем | 13.12.2018 at 14:24 |

    Дякую за коментарі. Приємно. Армійського продовження – поки не передбачається. Може, про проходження позачергового резерву і реліктові армійські професії. Як вийде)))).

  4. Ярослав | 13.12.2018 at 16:38 |

    Після “сучасна «надтепла» українська зимова форма гріє хіба що накравшого на її виробництві генерала” бажання читати цього доморощеного О.Вишню пропадає від слова “зовсім”. Тому що його творіння відчутно смердить котиками і мемасиками, які постять всілякі фуйові_колхозніки для збільшення підписоти. Чтобі нравілось.

    • Попик Артем | 13.12.2018 at 17:23 |

      При – 30 не гріє. На вітрі

      • Andriy Moderator | 13.12.2018 at 17:51 |

        При минус 30 да с ветром греет исключительно постовой тулуп и постовые валенки, надетые сверху на шинель и сапоги, да еще “вшивник” и теплые носки под портянки не забыть. Опускаем уши и поднимаем воротник, чтобы нос тоже не выглядывал. Можно еще ноги поджать, стоя исключительно на задубевшем тулупе, а то все-равно мерзнут 🙂

        • Andriy Moderator | 13.12.2018 at 18:05 |

          Написал и чувствую как ноги начинают мерзнуть. Помнят. 😉

        • Алексей UKLW | 13.12.2018 at 19:10 |

          Тонкости, известные только тем кто служил ))
          Между прочим, сегодня Андрея
          С именинами, уважаемый модератор ))

        • Укроп | 13.12.2018 at 19:35 |

          Андрей, с Днем Рождения! Спасибо Вам за ваш труд! От всей души – счастья и здоровья!
          PS Кстати, слово “вшивник” тоже поймут только те, кто служил 🙂

          • Andriy Moderator | 13.12.2018 at 19:59 |

            Не, не День Рождения – “Андреев день”.

            Я и сам не знал.

            И кто придумал его 13-го числа? Хорошо, хоть день начал с добрых дел. 🙂

          • Алексей UKLW | 13.12.2018 at 20:15 |

            13 декабря – день святого
            Андрея Первозванного
            Так что именины , а не др .
            Большой праздник, у нас для Андреев это считается круче чем др ?

    • Попик Артем | 13.12.2018 at 20:01 |

      Ви напевно не стояли в дозорі “на очах” 2 через 4 при – 20 градусах. Так от, замерзаєш нафіг в тій формі і тих бєрцах. Ходити – не холодно, стояти – капєц. Але то таке.

      • Алексей UKLW | 13.12.2018 at 20:23 |

        В дозоре не стоял, брехать не буду.
        В карауле, при минус 30 приходилось.
        Берцы или сапоги для назких температур не подходят однозначно, согласен, но у вас другая специфика. К сожалению ((

      • Алексей UKLW | 13.12.2018 at 20:46 |

        По ходу, вопрос:
        Предписание Устава : «при температуре воздуха минус 18 и ниже, а также при сильном ветре, смена производится через час» никто не отменял.
        Почему 2 через 4 ?

        • Попик Артем | 14.12.2018 at 14:26 |

          Ніхто про це не говорив. І при тій кількості людей на опорному пункті навряд чи можливо.

  5. Зима 89-го. -37. Шинель, бронежилет, тулуп. Воротник поднят и на шее затянут брючным ремнем. Носки, тёплые портянки, газета, валенки. Я в СА. Р.S. из тех времён ещё один предмет “туалета” – т.н. “триппер”, был белого и синего цвета.

  6. ded_vova | 15.12.2018 at 03:32 |

    Навіть в -2 коли над Донцом гуляє вітер дубарь страшний, якщо не рухаєшся.
    А чистку димоходу буржуйки у нас, с подачі ЛО називають “єфрейтор Кузнецов”. Ефект схожий 😉

Comments are closed.