Черпак і окуляр (Частина 2) | Линия обороны

Черпак і окуляр (Частина 2)

ЧАСТИНА 2. ОКУЛЯР

  1. Око Саурона та сакральна географія.

Бусоль ПАБ-2АМ на вигляд схожа на теодоліт. Що таке теодоліт? А це ота штука на трьох лапах, в яку люблять дивитися дорожники, газовики та інші люди в кумедних помаранчевих жилетах.

Так ось, бусоль схожа на теодоліт, але не теодоліт. Використовується вона для визначення географічних координат об»єктів для різних військових задач.

Ще вона цікава тим, що роботі з нею можна навчити будь-який ледь-трохи мислячий організм, навіть кухаря з інженерним дипломом, що покинув свого персонального Горинича (див. вище).

Так ось, цей одноокий прилад, окрім свого прямого призначення, несподівано здатен пробудити інтерес до географії. Напевно, треба викладати бусоль в початкових класах.

Виявляється, що північний магнітний полюс рухається і повзе по Канаді з невеликою, але сталою швидкістю донизу, себто на південь! І зовсім то не страшно, як люблять про те казати різні там хєроманти.

А звичні нам всі географічні карти є розгорнутою циліндричною проекцією геоїда відносно серединного меридіана (навіть не намагайтеся це уявити без сторонньої допомоги).

І ще багато чим здатна зацікавити маленька непримітна штука, що складається з компаса, окуляра, двох черв»ячних передач і трьох лімбів…

  1. В оточенні снігу та мирних угод.

Опорний пункт української піхоти на передовій — це фортеця, що живе за своїми законами та звичаями. Ви не знайдете там пафосу і гарчання «Слава Україні». Ні. Ви там побачите неголених підморожених чоловіків з усіх усюд і кутків великої України, що мріють повернутися додому, до своїх жінок і дітей, сокир і тракторів, малих і не дуже зарплат, до звичного побуту, а поки — тягнуть непросту лямку прифронтової армійської служби, стріляючи і ховаючись, рубаючи дрова і топлячи буржуйку, пестячи рідних лагідними словами по мобільному і сепаратистів — матами по рації.

Складнощі тут виникають в самих несподіваних місцях.

Наприклад, щоб зарядити мобільний чи рацію, потрібно, щоб непевне зимове армійське дизпаливо якимось чудом виявилось в наявності (що буває не завжди) і при цьому — не замерзло, завести напівзламаний генератор (наприклад — прикурити генератор від акумулятора з БМП-1, який перед цим заряджався від цього ж генератора) і, в випадку, якщо миші не згризли зарядку (що теж буває) ви можете спробувати зарядити свій пристрій.

Чи, скажімо, сходити в туалет, коли вже сутеніє. Здавалося, чого ж тут складного, пройти 200 метрів до окопаного і обкладеного мішками з піском армійського туалету типу «сортир», здатного витримати автоматний, чи то й — кулеметний  обстріл. А ні — перед цим просто необхідно промовити в рацію магічне заклинання, щось на зразок: «Перший, перший  я другий, з другого — один сірник в бібліотеку» (терміни несправжні). Можна, звісно, не промовляти. Але тоді можуть попсувати хутро і нерви. Реакція тут у хлопців чудова, патрон — в патроннику,  наказ — стріляти, а потім доповідати. Тож, без магії — ніяк.

Чи, наприклад , поставили вас «на очі» — в нічне спостереження. Світить місяць, Око Саурона, практично сліпе в темний час доби, поблискує непевним сяйвом, легкий морозець в мінус двадцять ніжно приморожує бєрци до ґрунту, від броніка — спина кілком, тож він і відпочиває поруч, сучасна «надтепла» українська зимова форма гріє хіба що накравшого на її виробництві генерала, а ти — лізеш на горбочок  з тепловізором подивитися, чи все гаразд. Дивишся. А поруч, на горбочку, за 2200 метрів, на тепловізорі світла цятка — ЇХ спостерігач дивиться на тебе. Ти оглядаєш околиці і злазиш з горбочка, бо 2200, так і підстрелити можуть. Злазиш, щоб за 20 хвилин залізти на нього ще раз. А потім — і ще не раз. Так, так, звісно, ми ж не темні, Інтернет читаємо, угода про припинення. Не можуть же вони стріляти, їй Богу. Та й ми їм ну геть ніколи не відповідаємо. Але все одно неспокійно.

А потім — зміна твоя закінчується і ти йдеш відпочивати. Чи боротися з чадною буржуйкою, яка не хоче горіти, бо вона сама і дрова для неї — не фонтан. А тобі — добре, і думки — прості і ясні. Про зовнішніх і внутрішніх ворогів. Про війну, яка має ж колись чимось закінчитись. Про самопожертву і чудових хлопців навколо. І про те, що жити, як ти жив «до» — вже не вийде.

(далі буде)

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

17 комментариев to “Черпак і окуляр (Частина 2)”

  1. sk13:

    цитата: «сучасна «надтепла» українська зимова форма»

    Мёрзнуть вредно, однако…
    skitalets.ru/equipment/clothes/polar_shend.htm
    skitalets.ru/equipment/clothes/fleeceka.htm
    skitalets.ru/equipment/clothes/noski_kuzin/noski.htm
    Как-то так.

  2. Попик Артем:

    Дякую за коментарі. Приємно. Армійського продовження — поки не передбачається. Може, про проходження позачергового резерву і реліктові армійські професії. Як вийде)))).

  3. Ярослав:

    Після «сучасна «надтепла» українська зимова форма гріє хіба що накравшого на її виробництві генерала» бажання читати цього доморощеного О.Вишню пропадає від слова «зовсім». Тому що його творіння відчутно смердить котиками і мемасиками, які постять всілякі фуйові_колхозніки для збільшення підписоти. Чтобі нравілось.

    • Попик Артем:

      При — 30 не гріє. На вітрі

      • Andriy Moderator:

        При минус 30 да с ветром греет исключительно постовой тулуп и постовые валенки, надетые сверху на шинель и сапоги, да еще «вшивник» и теплые носки под портянки не забыть. Опускаем уши и поднимаем воротник, чтобы нос тоже не выглядывал. Можно еще ноги поджать, стоя исключительно на задубевшем тулупе, а то все-равно мерзнут 🙂

        • Andriy Moderator:

          Написал и чувствую как ноги начинают мерзнуть. Помнят. 😉

        • Алексей UKLW:

          Тонкости, известные только тем кто служил ))
          Между прочим, сегодня Андрея
          С именинами, уважаемый модератор ))

        • Укроп:

          Андрей, с Днем Рождения! Спасибо Вам за ваш труд! От всей души — счастья и здоровья!
          PS Кстати, слово «вшивник» тоже поймут только те, кто служил 🙂

          • Andriy Moderator:

            Не, не День Рождения — «Андреев день».

            Я и сам не знал.

            И кто придумал его 13-го числа? Хорошо, хоть день начал с добрых дел. 🙂

          • Алексей UKLW:

            13 декабря — день святого
            Андрея Первозванного
            Так что именины , а не др .
            Большой праздник, у нас для Андреев это считается круче чем др 😉

    • Попик Артем:

      Ви напевно не стояли в дозорі «на очах» 2 через 4 при — 20 градусах. Так от, замерзаєш нафіг в тій формі і тих бєрцах. Ходити — не холодно, стояти — капєц. Але то таке.

      • Алексей UKLW:

        В дозоре не стоял, брехать не буду.
        В карауле, при минус 30 приходилось.
        Берцы или сапоги для назких температур не подходят однозначно, согласен, но у вас другая специфика. К сожалению ((

      • Алексей UKLW:

        По ходу, вопрос:
        Предписание Устава : «при температуре воздуха минус 18 и ниже, а также при сильном ветре, смена производится через час» никто не отменял.
        Почему 2 через 4 ?

  4. Vinc:

    Зима 89-го. -37. Шинель, бронежилет, тулуп. Воротник поднят и на шее затянут брючным ремнем. Носки, тёплые портянки, газета, валенки. Я в СА. Р.S. из тех времён ещё один предмет «туалета» — т.н. «триппер», был белого и синего цвета.

  5. ded_vova:

    Навіть в -2 коли над Донцом гуляє вітер дубарь страшний, якщо не рухаєшся.
    А чистку димоходу буржуйки у нас, с подачі ЛО називають «єфрейтор Кузнецов». Ефект схожий 😉

Написать комментарий



Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: